«Не дивно, що вони не були близькими», спало на думку.
Ми не сварилися, холодно промовила Таня.
Скляр-старший вичікувально мовчав. Чоловік уважно роздивлявся її обличчя, не оминаючи жоден міліметр. Таня ж тим часом затялася розпізнати у ньому бодай щось, що нагадало б Єгора. Якась риса у характері, якась схожість в обличчі, жестах чи міміці.
Марно.
Навіть зовнішність у двох чоловіків виявилася різною: Єгор був рудим й сірооким, а чоловік перед нею, колись безумовно брюнет, із чорними, мов непроглядна темрява, очима.
І знову холод пройшов у неї поза спиною. Запанувала незручна для неї мовчанка. Таню продовжували безцеремонно роздивлятися. Камяне обличчя колишнього слідчого жодного разу не здригнулося, його зміїні очі не кліпали. Зрештою, у кутику рота її співрозмовника зявилася презирлива посмішка. Поряд із цим чоловіком ставало дедалі більше незатишно.
«Не хотілося б потрапити до нього на допит за офіційних обставин. Щастя, що він уже на пенсії.»
Були якісь підозрілі дзвінки? Можливо, вам здавалося, що Єгор щось приховує від вас? Тетяно, мені необхідна будь-яка інформація, яка б, на ваш погляд, могла пролити світло на те, хто міг бажати йому смерті. Будь-що, що якось відрізняло ваш плин життя від звичного. Розумієте мене? він говорив спокійно, але настирливо.
Зрештою Таня зраділа цим запитанням. Краще вони, аніж терпіти мовчанку, а головненезручну тишу.
Дзвінків не пригадую. І що, на ваш погляд, мав приховувати від мене Єгор?
«Будь-що, що якось відрізняло ваш плин життя від звичного, замислилася Таня. Було. Таке однозначно було. Але тобі, старий шкарбан, я цього не розповідатиму».
Скажімо, проблеми на службі,підказав Адріян Скляр. Можливо, мій син вам щось розповідав про якісь розслідування?
Єгор ніколи не ділився зі мною робочими питаннями. Він узагалі всі проблеми тримав у собі. Мучився з ними сам, замість того, щоб ділитися ними із близькими. Не знаєте, часом, хто привчив його до цього?
Чоловік не повинен нікого обтяжувати своїми проблемами. Тим паче жінку, сухо промовив колишній слідчий. На те він і чоловік.
Навіщо ж тоді питаєте, чи він чимось зі мною ділився? уїдливо поцікавилася Таня.
Адріян Скляр важко зітхнув, а відтак пояснив, мов малій нерозумній дитині:
Мій син завжди був занадто мякотілим. Путнього чоловіка з нього так і не вийшло.
* * *
Рівне. Середа, 2 вересня 2020 року. 19:45
Власто, а що ви тут робите? Гусейнов неспішно всівся, відтак звів на неї глузливий погляд.
Не очікуючи цього запитання, патрульна витріщилася на слідчого: тон його насторожував.
Ви маєте щось проти моєї присутності? видобула з себе Власта.
Ну, що ви, проти вас я абсолютно нічого не маю, повільно почав Антон Гусейнов. Але ви не маєте права брати участь у розслідуванні,він зручніше вмостився; крісло під його вагою неприємно заскрипіло. Ви ж тут для цього, чи не так? Думаю, вам уже встигли розповісти чимало зайвого, так? у голосі зявилися нотки невдоволенняГусейнов перевів погляд на обох оперативників.
Запанувала ніякова мовчанка. Троє приятелів перезирнулися, кожен намагався осягнути несподіваний поворот подій. Власті не дозволено брати участь у розслідуванні? Теоретично, звісно, так. У неї зовсім інші повноваження в поліції. Але ж Гусейнов прекрасно знає, що вони з Єгором приятелювали й Власта неодноразово допомагала не лише порадами, а й активними діями. Так само як і вони чимало допомагали їй зі свого боку. А тепер, коли Єгора вбили, як можна заборонити їй проводити розслідування разом із ними?
Гусейнов підвівся, налив у чайник води й заходився готувати каву.
Хтось складе мені компанію? увічливо поцікавився. Можливо, ви, Власто? Це смачна кава, витончена. Її приніс Єгор.
Власта заперечно похитала головою. Згадка про Єгора боляче вколола, до горла підкотився клубоквона б і ковтка цієї кави не спромоглася зробити.
Поки Гусейнов, мов король, не поспішаючи, готував собі каву, Войтюк з огидою роздивлявся слідчого. За останні кілька місяців Гусейнов добряче погладшав. Розлучившись багато років тому, цей чоловік так і не навчився дбати про себе самостійно. Як наслідокйого одяг завжди виглядав примятим та неохайним; каштанове волосся, де-не-де посріблене сивиною, милося рідко, а на плечах частенько можна було побачити лупу. Гусейнов багато курив і за день випивав до десяти горняток кави, що не могло не вплинути на стан зубів. До того ж від нього часто смерділо потом та дешевими цигарками.
Він та Єгордві разючі протилежності. Як у зовнішньому вигляді (Єгор ще той чистоплюй), так і у веденні справ. Якщо Єгора недолюблювали за різкий характер та суворість, то Антоначерез його лінь та халатність. А ще його вважали заздрісником. Не дивно, що Власта обурилася, довідавшись, кому доручили головувати над розслідуванням.
Усі чудово знали, що Гусейнов сам попіклувався, аби справу доручили саме йому. Вдале її розкриття (а вона вже встигла набути чималого розголосу) обіцяло золоті гори й довгоочікуване просування по службі.
Кабінетом ширився запашний аромат Єгорової кави. Гусейнов не без задоволення сьорбнув, глузливо роздивляючись кожного. Його розповніле обличчя так і світилося щастям та усвідомленням того, що життя вдалося.
* * *
Рівне. Середа, 2 вересня 2020 року. 21:38
Власта відімкнула двері й переступила поріг, одночасно намацуючи вимикачтемно, хоч в око стрель. Лише тоненька лінія світла навколо дверей доньчиної кімнати свідчила про те, що вдома вона не одна.
Патрульна зазирнула до дитячої й переконалася, що припущення правильні: Катя не зустріла її на порозі, адже знову слухає у навушниках музику. Єдиний, хто відчув її повернення, Маркіз, однак він ніколи не вважав за потрібне її зустрічати. Кіт байдуже подивився на неї й повернувся до сну. Саме у кімнаті Каті розмістили хатинку, яку Єгор придбав, щойно у нього зявився кіт. Перші дні свого перебування тут Маркіз не лишав домівку, зроблену у вигляді вігваму, старанно уникаючи будь-кого. Це вперше Власта бачила його не в хатинці, а на ліжку доньки. Зважаючи на те, як Катя переймалася за улюбленця Єгора, Власта зовсім не здивувалася. Малá носилася з ним, мов з дитиною. Не тому, що вважала його милим красивим створінням.
Цекіт Єгора. І тим все сказано.
Можливо, у Маркіза скоро зявиться апетит? Із вгодованого кота він знову перетворювався на худого та нещасного. Таким, яким свого часу Єгор забрав його до себе, після того, як від нього відмовилися власники.
Власта підійшла ззаду й обійняла доньку за плечі.
Мам! Не роби так більше! У мене мало серце з грудей не вистрибнуло! обурилася малá, розвернувши стілець на колесиках і дістаючи з правого вуха безпровідний навушник.
А скільки я тебе просила не вмикати музику на повну гучність? усміхнулася патрульна. Шкідливо для вух, памятаєш?
Мам, я вже доросла. Припини мене вчити.
Катя дістала з лівого вуха навушник і склала обидва на столі. Нещодавно Артем подарував їй новіші з мікрофоном, проте дівчинка вперто користувалася саме цими. Їх їй презентував Єгор на минулий день народження. Інколи Власті здавалося, що ставлення доньки до Артема змінилося, проте щоразу, коли запитувала прямо, отримувала ухильну відповідь.
Ти була з Артемом? донька вичікувально глянула на матір своїми великими сірими очима. Щоразу дивлячись у них, Власта згадувала колишнього чоловіказовнішністю Катя дуже подібна на батька.
Донька виглядала змученою, під очима вже який день не сходили синціВласта підозрювала, що дівчинка погано спить. Та хіба ж вона зізнається? На столі Власта зауважила розкидані зошити та підручники.
«І що в цієї дитини на думці?»
Ні, я була на роботі. Склади все акуратно на столі, будь ласка Ти вже вечеряла?
А коли я на тебе чекала? звела малá ображений погляд. Не тому, що Власта, як завжди, повернулася пізно зі службидо цього вже звикла. Чим старшою вона ставала, тим більше її дратувало, що матір постійно вчить, як треба робити.
Катю, не ображайся, що я пізно, Власта сіла на ліжко, погладила кота. Розслідування проходить непросто.
Щось дізналися? Катя пересіла ближче до матері.
Ти знаєш, все глухо. Жодних зачіпок, повела плечима.
Ще раніше Власта вирішила не вдаватися у подробиці. Не розповідати ж дитині про частину трупа, яку сьогодні доставили до міськвідділу.
Єгор би щось знайшов. Неодмінно. Якби то він брався за справу. Він був крутий.
Знаю, сонце, Власта обійняла доньку за плечі.Він крутий.
Обійнявшись, вони посиділи мовчки кілька хвилин, кожна думаючи про своє.
Може, сходимо у цирк? Бачила рекламускоро до міста приїжджає.
Мам, я тобі казала, я не ходитиму до цирку, у якому використовують тварин. Інша річті, де самі люди виконують усі трюки, як «Цирк дю Солей». Ось цея розумію. Ось цецирк.
Вони ніколи не приїдуть до Рівного, мовила Власта, водночас думаючи про те, що ставлення до циркуще одна річ, яку Катя перейняла від Єгора.
«Не думала я, що він настільки вплине на її життя».
Зате у нашому місті є трупа, яка вирішила їх наслідувати, у них круті номери й вони не використовують тварин. Здається, вони назвалися «Соломон» чи щось таке. Колись вони неодмінно прославляться на увесь світ.
До них можна приходити на виступ?
Вони влаштовують вуличні виступи, коли їм заманеться. Треба потрапити.
Чесно кажучи, не надто уявляю цирк без тварин.
У тебе застаріле мислення, мам.
Ну, гаразд, якось сходимо, примирливо сказала. Ти не хочеш приглушити світло? Катя «завелася» і Власта розсудливо вирішила змінити тему. У тебе всі лампи горять. Не занадто яскраво? Особливо для пори, коли час лягати?
Катя насупилася, тож Власта й тут вирішила не наполягати. Зрештою, яскраве світлоще одна звичка Єгора. Коли він відчував брак світла, очі й голова починали боліти, він гірше бачив.
Ви знову посварилися з Артемом?
Ні,здивувалася Власта доньчиним здогадам. Чому ти так вирішила?
Ви часто сваритеся. Не хочеш розповісти, що між вами відбувається?
Катю, у нас все добре. Справді,й, аби чимшвидше змінити тему, Власта мовила:Нам потрібно нарешті прикріпити москітну сітку на твоє вікно, кивнула у бік відчиненого вікна.
Ми могли б залишити стару, байдуже зауважила донька.
Ту, яку подер Маркіз, коли ганявся за метеликом, що невідомо звідки тут узявся? Власта промовила це з роздратуванням, однак одразу змусила себе заспокоїтися й усміхнутися.
«Тільки чергової суперечки з Катею мені не вистачало.»
Патрульна прибрала з доньчиного чола неслухняне світле пасмо. На мить відволіклася, замислившись про те, якою стала її дитина. Катя щосили намагалася виглядати по-дорослому: щоранку старанно наносила макіяж, часто змінювала одяг, обмінюючись із подружками спідницями, футболками абощо, продумувала прикраси до створеного образу, проте обличчя її й досі було дитячим. Власта усміхнулася, милуючись малόю.
Ну, гаразд, зітхнула патрульна. Піду, перекушу. Складеш компанію? Власта підвелася.
Ні, мам, не хочеться. Я не голодна.
Ти взагалі щось їла?
Катя кивнула, вкладаючи навушники назад до вух і вмикаючи музику. Ця поза мала своє значення: «Я в танку». Нею часто послуговувався і Єгор.
Власта залишила доньку й подалася на кухню. Запитання Каті про їхні стосунки з Артемом спантеличило. А й справді: що поміж ними зараз? Без сумнівів, зовсім не те, що від самого початку. І чи взагалі щось було спочатку?
Ось питання, яке турбувало її останнім часом.
* * *
Рівне. Середа, 2 вересня 2020 року. 22:11
Невисокий худорлявий чоловік засвітив єдину лампу. Точніше, то була єдина у люстрі лампочка, що давала світло. За кращих часів працювали усі пять. Чоловяга без брів та вій усівся на скрипучий диван, прихопивши зі столу клаптик паперу. Для зручності підклав під нього старий журнал. Довгими брудними нігтями підхопив з дивана тоненький стержень від кулькової ручки й замислився над новим посланням.
Із відчиненого балкона повіяло осінньою прохолодою, однак чоловік у самому лише спідньому навіть вусом не повів. Він звик до будь-якої погоди. Вікна в орендованому ним помешканні не зачинялися ні влітку, ні взимку.
Так він просидів добру годину, пишучи й закреслюючи численні слова на зімятому папірці. Кілька разів змінив стержніусі до одного заледве шкрябали.
«Цікаво, чи розгадали вони перше послання? Чи збагнули, що це своєрідна підказка?»
Він подумав про те, який нахабний і водночас ідеальний план він має честь утілити в життя. А ще про те, що це відповідь не лише за себе, а й за багатьох інших, хто колись постраждав так само як і він.
Його банькаті очі, не кліпаючи, витріщалися на списаний клаптик. Він завмер, усвідомивши, що врешті склав у голові бажаний текст. Кістлява рука зависла над папірцем, а вже за кілька секунд швидко почала шкрябати новий, остаточний варіант. Відтак кілька разів перечитав написане, закреслив одне зі слів, замінив на нове. Знову перечитав і тепер лишився задоволенимпосміхнувся своєму новому творінню.
Його сухі, незвиклі до посмішок губи потріскалися до крові. Він облизав їх, відчув солоний металевий присмак, та аж ніяк не звернув на нього уваги.
Тепер лишилося придумати, як доставити записку до поліції.
* * *
Рівне. Четвер, 3 вересня 2020 року. 07:31
Льоша Войтюк по-хлопячому всміхнувся повідомленню у вайбері. То дружина: не встигнув він лишити домівкускинула фото доньки, яка кумедно вправляється зі сніданком.
Молодий оперативник відправив картинку LOL, ще ширше всміхнувся й уклав телефон до кишені штанів. Усі проблеми вмить відходили на задній план, коли думав про доньку.
Войтюк пропустив сусідку, яка саме заходила до підїзду, й вискочив на вулицю. Кинув погляд на будівництво багатоповерхівки, що велося поряд. Роботи проводилися і вночі, частенько не даючи змоги добре відіспатися. Зараз там гучно перемовлялися кілька чоловіків у вимащених цементом робах. Хай як його дратувала ситуація, сам будинок, зображення якого він бачив на плані будівництва, страшенно подобався. Інколи він переймався, чи не поспішили вони взяти у кредит гроші на банальне однокімнатне помешкання у занедбаній радянській будівлі. Проте на цьому наполягала Танянадто вже хотілося мати власну домівку, де господинею буде лише вона. Їхнє подружнє життя починалося у квартирі батьків Тані, потім вони орендували житло, а після її численних умовлянь нещодавно придбали своє.
Батьки не схвалили рішення молодої пари, навіть зараз будь-яка згадка про кредит могла викликати суперечку між двома поколіннями. Спершу Льоша переймався, проте Таня резонно нагадала, що це не перша розбіжність у поглядах. Войтюк більш-менш заспокоївся.
Багато років тому їхні батьки були проти раннього одруження своїх дітей, тим паче, що Тані на той час виповнилося лише вісімнадцять. Найбільше претензій було до Льоші. Його батько вимагав, щоби той спершу закінчив юридичний, знайшов гарну роботу і лиш опісля створював сімю. Знаючи впертість власних батьків, Льоша вирішив удатися до хитрощів. Йому не вартувало особливих зусиль умовити майбутню дружину на авантюру. Пара слухняно погодилася із вмовляннями зачекати, проте за пів року оголосили, що чекають дитину. А позаяк живіт уже встигнув трішки вирости, то батьки самі наполягли на якнайшвидшому весіллі.
Попри побоювання старших, що надто ранні стосунки можуть виявитися нетривкими, шлюб Льоші й Тані досі залишався міцним. За всі роки у них не виникло серйозних суперечностей. Єдине, у чому не помилилися батьки молодого подружжя, що ті неодмінно матимуть фінансові складнощі, особливо після народження дитини.
Пізніше ще одним шоком для батьків Войтюка стала його відмова від перспективної карєри юриста (хресний Тані працював у суді й міг тому посприяти). Натомість Льоша надумав податися у поліцейські. На той час він уже був одруженим самостійним чоловіком, тож цього разу йому майже не суперечили. Таня підтримала його, а для Льоші це було набагато важливішим за схвалення батьків. Ось уже шість років він працював у правоохоронних органах.
На вайбер надійшло нове фото доньки. Льоша всміхнувся, проте цього разу не відписав. Вересневі ранки стали несподівано швидко холодними, тож він поспішав до автівкистаренької Lada, яка колись належала батькові. Той подарував її на весілля, ще вісім років тому.
Оперативник привітався із сусідом, перекинувся кількома словами з приятелем із сусіднього будинку й знову пришвидшився: автівку вчора довелося припаркувати доволі далеченько від підїзду. А все тому, що останнім часом машин побільшало, а путньої автостоянки біля старого панельного будинку у радянські часи не передбачили.