Ще підлітком Адріян Скляр закінчив військове училище, а відтак подався у військові. Через пятнадцять років він став правоохоронцем, а ще через кількавідомим слідчим. Не дивно: у своєму житті він не знав нічого окрім важкої праці над собою та дисципліни. Просування карєрними сходами відбулося блискавично.
Усе життя він займався спортом, тож і досі перебував у хорошій формі. Цю людину поважали, але разом з тим серед його оточення не було жодного, хто би ставився до нього бодай з симпатією. Він завжди казав усе, що думає, ніколи нічого й нікого не боявся. Його вважали різким і часто несправедливим. Усіх навколо цей чоловік зневажав. Суворий, завжди підозріливий погляд з-під лоба міг змусити відвести очі кого завгодно. А ще ніхто ніколи не бачив, як Адріян Скляр усміхається.
Однак ця людина під час своєї служби розкрила більше справ, ніж будь-хто інший. Він завжди вирізнявся рішучістю, твердістю характеру та вмінням швидко діяти. Навіть зараз, перебуваючи на пенсії, він частенько консультував уже колишніх колег, за що отримував непогані гроші.
На цупкому папері свого робочого щоденника акуратним почерком Адріян Скляр записав кілька прізвищ:
Таня Криштальська
Олексій Войтюк
Євгеній Кирях
Власта Коваль
Антон Гусейнов
Максим Гочмановський
Тарас Нагай
Поміркувавши, він доповнив список:
Професійна діяльність Єгора. Помста невідомого кримінальника з Луцька
Професійна діяльність Єгора. Помста невідомого кримінальника з Рівного
Наркоторговець (Львів)
Адріян Скляр замислився: людина, яка заявляє, що їй відомо імя вбивці Єгора, каже правду? Якщо так, то звідки воно їй відоме?
«Навіщо цей цирк із небіжчиком? Чиє тіло він приніс, і хто вбив того нещасного?»
Скляр зняв окуляри, повільно протер скельця і одягнув. Знову дослухався до спокійного дихання дружини. Під час сну її обличчя нарешті розслабилося і здавалося умиротвореним. Він стиха підійшов і підтягнув ковдру їй на плечі.
У коридорі почулися голоси, відтак хтось пройшов повз їхній номер, очевидно, до ліфта. Марія Скляр спала міцно, готельний шум їй не заважав. Попри те, що обране місце для проживання йому подобалося, Адріян Скляр доручив дружині знайти квартиру. Найперше для того, щоб вона хоч трохи відволіклася. Та й залишатися у цьому місті вони мали намір аж до тих пір, поки не знайдуть вбивцю синаідея винайняти помешкання видавалася більш раціональною.
Скляр повернувся до письмового столу і вкотре перечитав нотатки. Відчував, як пашить його обличчя, і, хоч головний біль не турбував, одразу збагнув: підвищується тиск.
«Якщо він справді знає, хто вбив Єгора, чому би не сказати прямо, хто це зробив? Що він замислив? На чиєму він боці: правосуддя чи вбивці? Або ж він сам божевільний вбивця, який власноруч убив Єгора, ще когось, а тепер вирішив познущатися. А можливо, віннайманець? Людина, яку найняли виконувати брудну роботу? І замовник хтось із цих людей зі списку?
А що, як він усе ж на боці правосуддя і його намір розкрити нам імя вбивці справжній?.. Адріяне, ти при тямі? Він зберігає частини людського тіла! Носиться з ними містом! Яка нормальна людина чинитиме так?!»
Колишній слідчий міцно стиснув кулаки зі злості та безпорадності: «Хто, в біса, цей тип?»
«Хтось, хто все життя до цього часу провів непомітно, відповів внутрішній голос. Люди із такою зовнішністю, він пригадав його хворобливо-бліде обличчя, надмірну худорлявість і відсутність волосся, вій та брів, як правило, ховаються від суспільства, мають максимум двох-трьох знайомих і працюють там, де зустрінуть мінімум людей. Вони здаються непомітнимибо справді непомітні. Вонипривиди серед нас. Ними ніхто не цікавиться або ж намагається на них не звертати уваги. Тихоні, від яких нічого лихого ніколи не почуєш. Тільки ніхто не знає, що коїться у їхніх головах.»
Скляр розстібнув верхній ґудзик сорочки та сьорбнув води: запив таблетку від тиску. Якийсь час сидів похмурий і нерухомий, думки у голові плуталися. Його уявлення про те, хто міг бажати смерті синові, наразі видавалися надто туманними. Найголовнішими версіями він уважав помсту з боку заздрісних колег (син ніколи не вмів тримати людей у лабетах) або ж з боку того, кого Єгор колись відправив на нари. Зо два роки тому Єгора заледве не позбавив життя один такий тип. На самого ж Адріяна Скляра за всю його службу скоювали замах не менш як шість разів.
Він скривився, пригадуючи діалог з дівчиною сина. Адріян Скляр не сумнівався, що ця жінка не все йому розповіла. Якби допит проводився як годиться, він би розмовляв з нею зовсім по-іншому.
«Хтозна, можливо, ще доведеться.»
Йому пригадалося, яким щастям світився Єгор, коли тільки почав зустрічатися з Танею. З точкою зору сина батько так і не погодився. Він так і не повірив у щирість почуттів дівчини, що замолоду мала проблеми з наркотиками. Зрештою, жінкою вона була гарноюзалицяльників їй ніколи не бракувало. Чимало з них були заможними і набагато успішнішими, ніж Єгор. Адріян Скляр зовсім не здивувався, коли Таня покинула його сина.
Так само не сподобалися йому Єгорові приятелі зі служби.
Із шести замахів на Адріяна два було здійснено на замовлення колег. Його прикрий життєвий досвід змушував придивлятися до кожного, хто поряд.
Особливо до друзів.
* * *
Рівне. Четвер, 3 вересня 2020 року. 14:30
Швидко ж ви працюєте, Владислав Новацький неквапливо сьорбнув чаю. Його уважні запалі очі ретельно вивчали оперативника, не приховуючи цікавості.Кава тут смачна, кивнув на горня, яке поставила перед Киряхом молоденька офіціантка. Для Жені то була третя за пів дня. Колись я багато її пив. А зараз не дозволяє здоровя, перевів погляд на дівчинку в чорній уніформі закладу й підбадьорливо їй усміхнувся. Тільки от обслуговування зіпсувалося. Беруть усіх підряд, поділився, коли низенька працівниця відійшла до іншого столика.
На вигляд Новацькому було за пятдесят, хоч насправді лише сорок чотири. На скронях волосся посивіло, проте загалом виглядало досить міцним і на диво густим. На кістлявому безіменному пальці лівиці оперативник помітив золотий перстень із печаткою та написом, який Женя не спромігся прочитати зі свого місця. Їхню розмову вже кілька разів уривав мобільний Новацького. Чоловік говорив голосно, його відповіді під час телефонних розмов звучали впевнено і діловито. Кирях уже знав, що той працює керівником будівельної фірми.
«Потрібно буде поцікавитися про нього у Властиного бойфренда», оперативник пригадав, що той теж має фірму такого самого спрямування.
Багато часу Киряху не знадобилося, щоб перевірити список дзвінків Єгора і знайти номер телефону невідомого, який, за словами Тані, зявився нізвідки й запропонував Єгорові чималеньку суму за розслідування однієї давньої справи. На щастя, чоловік погодився на зустріч одразу. Така готовність співпрацювати сподобалася досвідченому оперативнику, проте аж ніяк не применшувала підозр, що крутилися у його голові.
Я навіть не сумнівався, що рано чи пізно ви до мене прийдете, спокійно повідомив Новацький, коли Кирях сьорбнув гарячого ароматного напою.
Новацький щойно завершив ще одну телефонну розмову й підєднав мобільний до павербанку. Офіціантка поставила перед ним тарілку з запашним бургером та картоплею фрі. Кирях устигнув підглянути у меню цінусто сімдесят пять гривень. Женя ковтнув слину і сьорбнув своє еспресо, що виявилося чи не найдешевшою позицією у цьому закладі.
Що ви доручили розслідувати Єгору Скляру?
Ого. Так одразу переходите до справи. Думав, хоч трохи побалакаємо про се, про те, Новацький іронічно посміхнувся, відставив чорний чай убік.
Мимоволі Женя скривився: він ненавидів запах бергамоту. Ненадовго його увагу відволік офіціант, який саме цієї миті приніс за сусідній столик борщ з пампушками. Оперативник ковтнув слинку: це була його улюблена страва. А те, що останній раз він їв о другій ночі, загострювало бажання. Кирях притлумив у собі поривання скуштувати бодай чогось. Від кави його вже нудило, а шлунок немилосердно нагадував про себе, проте оперативник стійко тримався. Новацький тим часом накинувся на бургер, одним махом відкусивши чималий шмат. Їв він енергійно і з апетитом.
Думаю, ви знаєте, що я відсидів сім років за вбивство коханця власної дружини.
Новацький засовався на стільці, вмощуючись зручніше. Чоловік відклав убік ціпок, на який мусив спиратися при ходьбі: його права нога від народження була коротша за ліву. Згадка про минулі події без сумнівів змусила його нервувати. Женя кивнув, і чоловік продовжив.
Вам також має бути відомо, що розслідуванням тоді займався Єгор Скляр. Саме він і відправив мене на нари. Шкода хлопця, толковий був.
Новацький кахикнув, а Женя тим часом звів здивований погляд на свого першого підозрюваного.
Так, перервався Новацький на черговий дзвінок. Після короткої паузи, впродовж якої він слухав додзвонювача, Новацький відповів:Добре, але мусимо дочекатися мого адвоката з відрядження. Бачиш-но, у мене «пунктик»: я обслуговуюся лише в одного адвоката й одного нотаріуса. Мав якось необережність звернутися до іншого Гаразд, чекатиму.
Новацький завершив виклик, неквапливо прочитав повідомлення, що надійшло на вайбер, і, лишившись вдоволеним після отриманої інформації, звів погляд на оперативника:Ви дивуєтеся, що я так відгукуюся про нього? Новацький хитро посміхнувся, відкладаючи мобільний убік. Його хвилювання минуло так само швидко й несподівано, як і зявилося. І я навіть не сумніваюся, що ви мене підозрюєте.
Не збагну, зізнався Женя, чому раптом вам знадобилося шукати Єгора, щойно ви вийшли з тюрми. Крім того, ви доручили людині, яка свого часу домоглася, щоб вас позбавили волі, вести якесь розслідування.
Зверніть увагу, Єгор погодився. Думаєте, він не зрозумів би, що я проти нього щось замислив?
Слухаю, розмова знову перервалася. Гроші будуть завтра. Я тебе наберу, коли вони будуть у мене на руках У нас зараз два обєкти: Сарни та Рокитне Так Добре, бувай.
Думаю, багато років тому Єгор не помилився щодо того, хто позбавив життя коханця вашої дружини, мовив Кирях, цього разу не чекаючи, поки його співрозмовник перечитає чергове повідомлення, тепер уже з месенджера. Він був не з тих, хто в такому помиляється. Крім того, він би нізащо у світі не взявся проводити розслідування для колишнього вбивці.
Новацький не зронив жодного слова, лише спокійно роздивлявся оперативника.
Хто керував вашою фірмою, поки ви сиділи у вязниці?
Мій молодший брат і я, його суворе худе обличчя розтягнулося у посмішці, на щоках зявилися зморшки. Думаєте, із вязниці я не міг приймати рішення й давати розпорядження? Я вам більше скажу: бізнес у мене не один. І в тюрмі я цілком справлявся майже зі всіма своїми обовязками.
Чому ви проживаєте у Рівному? Бізнес же ваш у Луцьку.
Гм А отут ви погано попрацювали, посміхнувся Новацький, чим неабияк подратував Киряха. Ви б мали знати, що ми вже давно ведемо справи не лише в Луцьку, але й у Рівному та Тернополі. У Луцьку в нас усе давно налагоджено. Тому мій брат живе і працює у Тернополі (ми відкрили там філіал лише минулого року). Ну, а я тут, розвів руками.
«І чому ж саме ти тут, а не твій брат?»
Що за справу ви доручили розслідувати моєму колезі? Кирях звузив очі, скануючи поглядом Новацького. Цей тип йому геть не подобався.
Обличчя Новацького знову розтягнулося у посмішцізначно ширшій за попередню. Його жовті зуби свідчили про надмірну любов до цигарок. Шкідлива звичка, яку мав і Кирях.
Розслідувати справу, за яку Єгор Скляр запроторив мене за ґрати багато років тому, спокійно пояснив Новацький.
Чоловік розслаблено сидів на стільці, не приховуючи насолоди, з якою спостерігав за реакцією Киряха. Чай його поволі вистигав, так само як і кава поліцейського. Обидва чоловіки про них давно забули.
Тоді,почав Новацький, Єгор зробив величезну помилку. Він вирішив, що то я вбив такого собі Вадима Краса. Єгор Скляр зробив усе, щоб посадити мене за вбивство, якого я не скоював. Перебуваючи у вязниці, я поставив собі за мету, чоловік витримав багатозначну паузу, посмішка зникла з його обличчя, а погляд став твердим і безкомпромісним, змусити його виправити цю помилку.
* * *
Рівне. Четвер, 3 вересня 2020 року. 14:45
Адріян Скляр уважно вивчив деталі справи й урешті переконався, що ні Власта Коваль, ні Кирях чи Войтюк не мали змоги застрелити його сина, зважаючи на їхні позиції у момент пострілу.
«Тільки це аж ніяк не означає, що вони не можуть бути причетними.»
Щойно приїхавши до міста, Скляр-старший навідався до Антона Гусейнова. Літній чоловік з відразою згадував свою першу зустріч із людиною, яку призначили головним слідчим у справі. З підозрілою готовністю той висловив співчуття й пообіцяв, що зробить усе можливе, аби вбивцю Єгора якнайшвидше покарали.
Сумніваюся, що ви здатні бодай поганенького наркомана впіймати, хіба би вам його привели й представили, похмуро відповів Адріян Скляр. На сорочці Гусейнова він помітив кілька дрібних плям від жирного обіду й подумки скривився.
Антон Гусейнов урвався на півслові. Він чимало разів чув про нестерпний характер батька Єгора, та аж ніяк не чекав, що ось так одразу заслужить від нього зневагу.
«Яблуко від яблуньки недалеко впало», переконався Гусейнов.
Мені потрібна вся інформація по справі.
Взагалі-то ми не маємо права надавати жодної інформації про розслідування, проте, запнувся Гусейнов, коли Адріян Скляр кинув на нього різкий погляд, для вас, звісно, зробимо виняток. Ви, певно, знаєте, що саме я головую над справою, з погордою випнув свого величного живота Гусейнов. Він досі не міг натішитися, що таке резонансне розслідування дісталося саме йому.
Перш ніж відповісти, Адріян Скляр критично роздивився неохайного слідчого зі скуйовдженим жирним волоссям. Від скрупульозного погляду Гусейнов раптом відчув себе незатишно.
У цій справі головую я, шановний, сухо поставив до відома Адріян Скляр. Будь-які новини, навіть, на ваш погляд, цілковито незначущі, повинні надаватися мені без зволікання. Вам зрозуміло?
За пів години Скляр-старший мав усю необхідну інформацію, зобовязавши Гусейнова звітувати йому за будь-яких обставин. Так завершилася перша зустріч цих двох чоловіків.
Де ви були, коли стріляли у мого сина? поцікавився Адріян Скляр,
Що? вкляк Гусейнов.
Це була друга його зустріч із колишнім слідчим (не враховуючи кількох телефонних розмов), і Гусейнов уже не мав певності, що радіє нагоді розслідувати саме цю резонансну справупопри те, що доклав для цього чималих зусиль.
Адріян Скляр повторив запитання.
Не збагну, навіщо вам це?
Відповідайте на запитання.
Адріян Скляр зручно вмостився на стільці для свідків, навпроти Гусейнова. Ні на мить він не відвів погляду від колеги сина. Маленькі очі уважно вивчали співрозмовникажодного натяку на посмішку чи доброзичливість з боку колишнього слідчого.
Я Я перебував у відрядженні, та не у Львові. Справою наркоторговця займався інший слідчийГочмановський. Ви знайомилися з ним, коли ми спілкувалися минулого разу.
Що ви робили у момент, коли стріляли у мого сина?
Не розумію, до чого всі ці запитання, засовався на своєму стільці Гусейнов. Ще годину тому він спокійно планував потенційні стосунки з жінкою, яка вже давненько впала йому в око. А тепер таке
Кава та, що приніс мій син? Скляр кивнув на велику кружку, з якої парував ароматний напій, однак не дав можливості відповісти. Які стосунки були у вас із моїм сином? Я ж правильно розумію: після смерті Єгора ви отримали шанс просунутися по службі?
Гусейнов звів на Скляра-старшого зляканий погляд. Такого повороту розмови він аж ніяк не чекав.
Ніколи у житті чоловік не відчував подібного приниження.
Так, я зовсім скоро маю отримати підвищення. Теж стану майором. Проте це аж ніяк не повязано зі смертю Єгора.
Та невже? У мене зовсім інша інформація. Завдяки вашим дружнім звязкам із керівництвом, ви домоглися, щоб цю резонансну справу довірили розслідувати саме вам. У разі успіхудовгоочікуване підвищення. Набридли уже нижчі чини, чи не так?
«Цікаво, хто його інформує?»Гусейнов хотів був сьорбнути кави, однак після зауваження Скляра-старшого відставив горня убік.
Ми були в цілком гарних стосунках, стенув плечима. Навіщо ви про все це питаєте? облизав пересохлі губи.