Він дожовує «Твікс» і шукає очима чипси.
Кріс Гадсон здогадується, що стрілянина в «Чорному мості» стала дзвіночком, який був потрібен Тоні Каррену. Мало все саме такий вигляд. Десь тоді він почав працювати на місцевого забудовника Ієна Вентема і, певно, вирішив, що на легальному боці житиметься спокійніше. Можна заробити солідні гроші, хоч і не стільки, скільки звик. Тоні мусив розуміти, що не завжди вдаватиметься проскакувати на самій удачі.
Кріс розкриває чипси й дивиться на годинник. У нього зустріч, тож, певно, треба йти. Хтось бачив, як Тоні Каррен із кимось сварився в день смерті, і той хтось наполягає на особистій зустрічі. Їхати недалекодо громади, де живуть пенсіонери, там працював Каррен.
Кріс знову дивиться на фото. Трійко чоловіків, щаслива банда. Тоні Каррен і Боббі Таннер обіймаються. А трохи збоку, з пляшкою в руці й тим симпатично перебитим носом, Джейсон Річі, кілька років по розквіту карєри.
Троє друзів пють пиво, стіл усипано грошима. Нащо лишати коло тіла цей знімок? Як попередження від Боббі Таннера чи Джейсона Річі? Чи попередження для них? «Ти наступний»? Швидше фальшивий слід або димова завіса. Ніхто не може бути аж таким тупим.
Хай там як, Крісу треба побалакати з Джейсоном Річі. А ще сподіватися, що його команда знайде зниклого Боббі Таннера.
А якщо точніше, то обох зниклих, думає Кріс, засипаючи до рота останні крихти.
Бо хтось же їх фотографував?
18
Донна робить двом гóстям знак сідати. Вони зайшли до кімнати для допитів «Б», схожого на коробку приміщення без вікон, до підлоги якого прикручений деревяний стіл. Джойс озирається довкола з туристичним ентузіазмом. Елізабет спокійна, наче в себе вдома. Донна стежить за важкими дверима, вичікує, поки ті зачиняться. Щойно вони клацають, переводить погляд прямо на Елізабет.
То ви тепер черниця?
Елізабет швидко киває й підіймає пальця на знак того, що це хороше питання.
Донно, як будь-яка сучасна жінка, я можу бути ким завгодно, коли треба. Хамелеони мимохіть, чи не так? Вона виймає з внутрішньої кишені куртки блокнот з ручкою і кладе їх на стіл. Але за цю іпостась треба дякувати Джойс.
Джойс і досі роздивляється кімнату.
Усе точнісінько так, як показують по телевізору, констеблю де Фрейтас. Як чудово! Тут, мабуть, так весело працювати.
Донна не поділяє цього захоплення.
Отож, Елізабет. Хтось украв вашу сумочку?
Ні, люба, каже Елізабет. Боже допоможи тому, хто спробує вкрасти мою сумочку. Навіть уявити важко.
Тоді чи можу я спитати, що ви двоє тут забули? Мені треба закінчити іншу роботу.
Елізабет киває.
Аякже, це дуже справедливо. От я тут, тому що хотіла поговорити з тобою про дещо. А Джойс приїхала заради шопінгу, наскільки я розумію. Джойс? Я тут подумала зараз, що навіть не спитала тебе.
Я люблю ходити до «Усе, що з пульсом», веганської кавярні. Ви її знаєте?
Донна дивиться на годинник, а тоді схиляється вперед.
Гаразд, ось вона я. Якщо хотіли поговорити, то починайте. Даю вам дві хвилини, а тоді повертаюся до пошуків злочинців.
Елізабет легенько плескає в долоні.
Пречудово! Отже, спершу скажу таке. Годі вдавати, що ти не рада знову нас бачити, бо я знаю, що це не так. Ми теж раді знову тебе бачити. Нам усім буде набагато веселіше, якщо ми зможемо це визнати.
Донна не відповідає. Джойс нахиляється до диктофона, що стоїть на столі.
Для протоколу: констебль де Фрейтас відмовляється відповідати й силкується приховати легеньку усмішку.
А по-друге, але воно повязане з попереднім, продовжує Елізабет, від чого б ми тебе не відволікали, я точно знаю, що це не пошуки злочинців, а щось нудне.
Не коментуватиму, незворушно відбиває Донна.
Ти звідки, Донно? Можна називати тебе Донною?
Можна. Я з півдня Лондона.
Перевелася з тамтешньої поліції?
Донна киває. Елізабет робить помітку в блокноті.
Ви записуєте? питає Донна.
Елізабет киває.
А чому? І чому до Фейргейвена?
Це історія на інший раз. Я відповім на ще одне запитання, а тоді піду. Хоч би як з вами не було весело.
Аякже, відказує Елізабет. Вона закриває блокнот і поправляє окуляри. Ну, в мене радше твердження, але обіцяю закінчити його запитанням.
Донна перевертає руки долонями вгору, запрошуючи Елізабет вести далі.
Ось що я бачу, і впевнена, що ти зупиниш мене, коли я скажу не те. Тобі двадцять з гаком, ти справляєш враження панянки з гострим розумом та інтуїцією. А ще дуже доброї, але й дуже корисної, якщо починається бійка. З причин, до яких ми ще доберемося, ти майже напевне мала приречені стосунки з кимось, тож поїхала з Лондона, життя й робота в якому, на мою думку, підійшли б тобі якнайкраще. Ти опинилася тут, у Фейргейвені, де злочини дрібні, а злочинці дрібязкові. І от ти тиняєшся тутешніми вулицями. Може, наркоман десь украде велосипед, Донно, може, хтось поїде із заправки, не заплативши, або, може, в пабі побються через дівчину. Лишенько, ох і нудьга. З причин, які для нас неважливі, я колись три місяці працювала в барі у колишній Югославії, і в мене мозок аж верещав, так просив якоїсь події, стимуляції, чогось незвичайного. Звучить знайомо? Ти живеш сама в орендованій квартирі, а друзів у цьому місці завести не вдалося. Більшість колег у відділку для тебе трохи застарі. Я впевнена, що той молодий констебль, Марк, запрошував тебе кудись, але він же ніяк не здатний дати раду дівчині з південного Лондона, тож ти мусила відмовитися. Вам через це й досі ніяково. Бідолашний хлопчик. Твоя гордість ще довгенько не дозволить тобі повернутися до поліції Лондона, тож поки ти застрягла тут. Тебе й досі вважають новенькою, тож перспектива підвищення доволі далекаплюс той факт, що ти тут не дуже популярна, бо в глибині душі кожен розуміє, що ти зробила помилку й шкодуєш, що тут опинилася. Але й навіть піти не можеш, бо як же викидати геть усі ті важкі роки в охороні правопорядку тільки через те, що повернула не туди? Тож ти вдягаєш уніформу і вчасно приходиш на зміну за зміною, стиснувши зуби й чекаючи, чи не станеться щось надзвичайне. Наприклад, зявиться псевдочерниця, яка вдає, що в неї вкрали сумочку.
Елізабет здіймає брову до Донни, вишукуючи відгук. Донна абсолютно непроникна, абсолютно незворушна.
Я чекаю на обіцяне запитання, Елізабет.
Елізабет киває й знову розкриває блокнот.
Питання таке: ти хотіла б розслідувати вбивство Тоні Каррена?
Западає тиша. Донна повільно сплітає пальці й підставляє їх до підборіддя. Вона уважно оглядає Елізабет, перш ніж заговорити.
Убивство Тоні Каррена вже розслідує сформована команда, Елізабет. Дуже кваліфікована й спеціалізована. Я недавно віднесла їм чай. У тій команді нема вільного місця для констебля, яка цокає язиком щоразу, коли її просять зробити копії документів. Ви ніколи не думали, що вам насправді не дуже відомо, як працює поліція?
Елізабет записує це й одночасно говорить:
Гм, це можливо. Як усе, мабуть, заплутано. Але ж і дуже весело, як я розумію?
Я теж так розумію, погоджується Донна.
Кажуть, що йому провалили голову, говорить Елізабет. Великим гайковим ключем. Ти можеш це підтвердити?
Без коментарів, Елізабет, каже Донна.
Елізабет припиняє писати й знову підводить погляд.
То ти б не хотіла бути частиною тієї команди, Донно?
Донна починає барабанити пальцями по столу.
Гаразд. Припустімо, що мені б хотілося взяти участь у розслідуванні вбивства
Саме так, припустімо. Почнемо звідти й побачимо, куди прийдемо.
Ви ж розумієте, як працює система розслідування злочинів, Елізабет? Я не можу просто взяти й попроситися до конкретного розслідування.
Елізабет усміхається.
Ой леле, не турбуйся про це, Донно. Про це подбаємо ми.
Ви можете про це подбати?
Думаю, що так, можемо.
Як? питає Донна.
Ну, завжди є якийсь спосіб, чи не так? Але тобі було б цікаво? Якби ми могли це влаштувати?
Донна озирається на надійно зачинені важкі двері.
Коли ви могли б це влаштувати, Елізабет?
Елізабет дивиться на годинник і легенько знизує плечима.
Мабуть, за годину чи десь так.
І ця розмова ніколи не вийде за межі цієї кімнати?
Елізабет прикладає пальця до губів.
Тоді так. Так, будь ласка. Донна щиро й відкрито підносить вгору долоні. Мені дуже-дуже хотілось би ловити вбивць.
Елізабет усміхається й повертає блокнот до кишені.
Тоді все шикарно. Я так і подумала, що правильно прочитала ситуацію.
А вам із цього що? питає Донна.
Нічого, крім радості прислужитися новій подрузі. І ми іноді питатимемо те чи це про розслідування. Просто щоб задовольнити цікавість.
Ви ж знаєте, що я не матиму права розповідати нічого конфіденційного? На таку угоду я не можу пристати.
Обіцяю тобі, нічого непрофесійного. Елізабет хреститься. Слово божої жінки.
Кажете, десь за годину?
Елізабет дивиться на годинник.
Думаю, що так. Як на дорожні обставини.
Донна киває, ніби це все пояснює.
Але щодо вашої невеликої промови, Елізабет. Не знаю, чи вона мала вразити мене, а чи була виголошена, аби позадаватися перед Джойс, але це все доволі очевидні речі.
Елізабет приймає зауваження.
Очевидні, але правдиві, люба.
Майже правильні, але не повністю, міс Марпл. Чи не так, Джойс?
О так, той хлопчик Марквін гей, Елізабет, вмикається Джойс. Треба бути майже сліпим, щоб це пропустити.
Донна всміхається.
Добре, що подруга з вами, сестро. Їй подобається, що Елізабет і собі силкується приховати усмішку.
До речі, Донно, мені потрібен твій номер мобільного, каже Елізабет. Не дуже хочеться вигадувати злочин щоразу, як треба буде з тобою побачитися.
Донна пересовує столом візитку.
Сподіваюся, що це особистий номер, а не службовий, каже Елізабет. Було б добре мати деяку приватність.
Донна дивиться на Елізабет, хитає головою й зітхає. Вона записує на візитці інший номер.
Чудово, резюмує Елізабет. Думаю, що разом ми зможемо знайти того, хто вбив Тоні Каррена. Упевнена, що це під силу людському розумові, чоловічому чи жіночому.
Донна підводиться.
Варто запитувати, як ви зможете включити мене до команди розслідування, Елізабет, чи мені краще не знати?
Елізабет перевіряє, котра година.
Не слід цим перейматися. Рон з Ібрагімом уже мали почати.
Джойс чекає, поки Елізабет теж підведеться, а тоді знову схиляється до диктофона.
Бесіду завершено о 12:47.
19
Старший детектив Кріс Гадсон заводить свій «форд-фокус» на довгу й широку підїзну дорогу, що веде до Куперс-Чейза. Рух на трасі був доволі стерпний, і він сподівався, що справа не забере багато часу.
Оглядаючи околицю, Кріс роздумує, нащо тут стільки альпак. На гостьовому паркінгу немає вільних місць, тож він обережно заїжджає на бордюр і виходить під кентське сонце.
Кріс бував у громадах пенсіонерів і раніше, але очікував не такого. Тут ціле селище. Він прогулюється повз людей, що грають у боулз, поки на кінцях поля в холодильничках охолоджується вино. Одна гравчиняукрай літня жінка, що курить люльку. Він іде, куди веде звивиста стежка, крізь бездоганний англійський парк, обабіч якогопо три поверхи квартир. На патіо й балконах пліткують, насолоджуються сонечком. Друзі сидять на лавках, бджоли гудуть у кущах, легенький вітерець дзенькає кубиками льоду. Кріса це все глибоко обурює. Вінлюдина вітру й дощу, людина з піднятим на пальто коміром. Якби Кріс міг, то впадав би на літо в сплячку. Він не вдягав шортів аж від 1987 року.
Кріс переходить паркінг для місцевих жителів, проминає червону поштову скриньку, яку ніби перенесли сюди просто з поштівки, від чого дратується ще сильніше, а тоді знаходить Вордсворт-Корт.
Він дзвонить у дзвінок до квартири 11: містер Ібрагім Аріф.
Коли йому відчиняють, Кріс проходить встеленими розкішним килимом сходами й стукає в солідні дубові двері. А тоді опиняється у квартирі Ібрагіма Аріфа й сідає навпроти господаря. І навпроти Рона Річі.
Рон Річі. Ну хіба не дивина? Кріс аж сторопів, коли їх представили. Батько того, кого Кріс розслідує що це таке? Удача? Щось зловісніше? Детектив Гадсон вирішує, що просто дасть ситуації розігратися. Він вірить у це, і якщо трапиться якась зачіпка, він її помітить.
Але дивно, що «Червоний Рон» врешті опинився тут. Бич директорів, гроза компаній «Брітіш Лейланд», «Брітіш Стіл» і всіх інших «Брітішів», які спадають на думку, у Куперс-Чейзі, серед жимолості й «ауді»? Якщо чесно, Кріс його навряд би впізнав. Рон Річі, вдягнений у штани й светр від різних піжам, розстебнуту олімпійку й костюмні туфлі, з відкритим ротом озирається довкола порожніми очима. Він геть розвалений на вигляд. Кріс почувається ніяково, ніби втрутився в чиюсь приватну розмову.
Ібрагім пояснює старшому детективу Крісові Гадсону ситуацію:
Розмова з офіцером поліції може виявитися для літньої людини неабияким стресом. Це не ваша вина. Саме тому я запропонував провести бесіду тут.
Кріс легенько киває, тому що він добре навчений.
Запевняю, що містерові Річі нічого не загрожує, але якщо ви кажете, що він має інформацію, то мені треба поставити йому кілька запитань.
Ібрагім повертається до Рона.
Роне, він просто хоче попитати тебе про сварку, яку ти бачив. Памятаєш, ми про це говорили? Ібрагім знову дивиться на Кріса. Він іноді забуває. Він дуже старий, шановний старший детективе. Дуже, дуже старий чоловік.
Гаразд, Ібрагіме, каже Рон.
Ібрагім легенько плескає Ронову долоню й повільно говорить до нього.
Я думаю, Роне, що все доволі безпечно. Ми бачили посвідку цього джентльмена. Я зателефонував до його відділка, а тоді ще погуглив його. Памятаєш?
Я просто просто не знаю, чи зможу, каже Рон. Не хочу нікого наражати на халепу.
Містере Річі, не буде ніякої халепи, запевняє Кріс. Я це гарантую. Просто може виявитися, що ви маєте важливу інформацію. «Червоний Рон» тепер лиш тінь себе колишнього, і Кріс ясно розуміє, що мусить грати обережно. Безперечно, поки що не згадувати про Джейсона. Нагода пообідати в пабі також швидко щезає. Містер Аріф правий, можете все мені розказати.
Рон дивиться на Кріса, а тоді знову на Ібрагімашукає підтримки. Ібрагім стискає руку друга, і Рон знову дивиться на Кріса, а тоді схиляється вперед.
Думаю, я б радше поговорив із жінкою.
Кріс відпиває мятного чаю, якого йому заварив Ібрагім.
Із жінкою? Він дивиться на Рона, а тоді на Ібрагіма. Ібрагім допомагає.
З якою жінкою, Роне?
З тією самою, Ібе. З тою, що приходить до нас і розказує. З тією, що з копів.
А, точно! каже Ібрагім. Констебль де Фрейтас! Вона часто приходить з нами поговорити, старший детективе. Про замочки на вікнах. Ви її знаєте?
Аякже. Так, вона в моїй команді. Кріс намагається пригадати, чи Донна де Фрейтасце та молода констебль із уявними шнурками. Він був майже певен, що так. Вона перевелася зі столичної поліції, і ніхто не знав чому. Ми дуже тісно працюємо разом.
То вона бере участь в розслідуванні? Це чудова новина. Ібрагім аж сяє. Тут усі люблять констебля де Фрейтас.
Ну, вона офіційно не входить до команди розслідування, містере Аріф, каже Кріс. Вона опікується іншими важливими обовязками. Ловить злочинців і так далі.
Рон та Ібрагім не кажуть ані слова, лиш очікують їх від Кріса.
Але це чудова думка. Я був би радий мати її в команді, каже Кріс, обдумуючи, з ким про це доведеться поговорити. Має знайтися хтось, хто винен йому послугу.
Вона хороша офіцерка, каже Ібрагім. Робить честь поліції.
Ібрагім знову серйознішає й повертається до Рона.
А що як цей симпатичний детектив і наша подруга, констебль де Фрейтас, прийдуть до тебе разом? Так тобі було б легше поговорити, Роне?
Рон вперше сьорбає чай.
Так було б чудово, Ібе. Так би мені підійшло. Я ще й із Джейсоном поговорю.
Джейсоном? нашорошується Кріс.
Ви любите бокс, синку? питає Рон.
Кріс киває.
Дуже люблю, містере Річі.
Мій хлопчикбоксер. Річі.
Я знаю, сер, каже Кріс. Ви, певно, дуже ним пишаєтеся.
І він тоді був зі мною, тож теж має бути присутній. Він теж бачив сварку.
Кріс киває. О, це все дуже цікаво. Мандрівка виявилася недаремною.