Хитро, Кодрінгере. Але воно не так. Батько Цірі аж ніяк не був низького походження. Був принцом.
Та що ти кажеш? Я про те не знав. З якого королівства?
З якогось на півдні З Маехту так, саме з Маехту.
Цікаво, пробурмотів Кодрінгер. Маехт здавна нільфгардська марка. Входить до складу Провінції Метінна.
Але він є королівством, втрутився Фенн. Панує там король.
Панує там Емгир вар Емрейс, відрізав Кодрінгер. Хто б не сидів там на троні, сидить він з ласки й за рішенням Емгира. Але якщо ми вже про те, то перевір, кого Емгир зробив там королем. Я не памятаю.
Уже шукаю, каліка попхнув колеса свого крісла, відїхав, скриплячи, до книжкової шафи, стягнув з неї товсту кипу сувоїв і почав їх переглядати, кидаючи переглянуті на підлогу. Гммм Уже маю. Королівство Маехт. На гербі срібні риби й корони промінні на полі блакитно-червоному чотиридольному
Плюнь на ґеральдику, Фенне. Король, хто там король?
Гоет, на прізвисько Справедливий. Обраний через елекцію
Емгиром з Нільфгарду, холодно договорив Кодрінгер.
девять років тому.
Не той, швидко підрахував адвокат. Цей нас не цікавить. Хто був перед ним?
Хвилиночку. Маю. Акерспаарк. Помер
Помер від гострого запалення легенів, пробитих стилетом посіпаками Емгира чи того Справедливого, Кодрінгер знову виказав свою здогадливість. Ґеральте, чи отой Акерспаарк породжує у тобі якихось асоціацій? Він міг бути татусем нашого Єжака?
Так, підтвердив відьмак, трохи подумавши. Акерспаарк. Памятаю, Дані саме так звав свого батька.
Дані?
Таке він носив імя. Був принцом, сином того Акерспаарка
Ні,перебив його Фенн, вдивляючись у сувої.Тут про всіх сказано. Легальні сини: Орм, Горм, Торм, Хорм і Гонзалез. Легальні доньки: Алія, Валія, Ніна, Пакуліна, Мальвіна й Аргентина
Відкликаю свій наклеп на Нільфгард і на Справедливого Гоета, поважно заявив Кодрінгер. Того Акерспаарка не вбили. Він просто затрахався на смерть. Бо напевне мав він і позашлюбних, га, Фенне?
Мав. Чимало. Але жодного на імя Дані я тут не бачу.
Я і не сподівався, що ти побачиш. Ґеральте, твій Єжак не був ніяким принцом. Навіть якщо й насправді вилодив його десь на стороні той ходок Акерспаарк, від права на такий титул його, окрім Нільфгарду, віддаляла холерно довга черга легальних Ормів, Гормів й інших Гонзалезів із їх власними, напевне численними, дітлахами. З формальної точки зору Паветта вдалася до мезальянсу.
А Цірі, дитя мезальянсу, не має прав на трон?
Браво.
Фенн прискрипів до пюпітру, штовхаючи колеса крісла.
Це аргумент, сказав, задираючи велику голову. Виключно аргумент. Не забувай, Ґеральте, ми не змагаємося ані за корону для княжни Цірілли, ані за позбавлення її корони. З розпущеної плітки має випливати, що дівчину не можна використовувати для загарбання Цінтри. Що коли хтось таку спробу зробить, то легко буде поставити її під сумнів. Дівчина перестане бути в політичній грі фігурою, а стане тільки неважливим пішаком. А тоді
Дозволять їй жити, спокійно докінчив Кодрінгер.
З формального боку, запитав Ґеральт, наскільки серйозний це аргумент?
Фенн глянув на Кодрінгера, потім на відьмака.
Не дуже серйозний, визнав. Ціріллавсе ж кров Каланте, хай і трохи розбавлена. За нормальних умов може й відсунули б її від трону, але умови ненормальні. Кров Левиці має значення політичне
Кров Ґеральт потер чоло. Що значить Дитя Старшої Крові, Кодрінгере?
Не розумію. Хтось, говорячи про Ціріллу, уживав таке визначення?
Так.
Хто?
Неважливо хто. Що це значить?
Luned aep Hen Ichaer, сказав раптом Фенн, відїжджаючи від пюпітру. Дослівно це було б не Дитя, але Дочка Старшої Крові. Гммм Старша Кров Я зустрічав таке визначення. Не памятаю точно Хіба йдеться про якесь ельфійське віщування. У деяких версіях тексту ворожби Ітліни, тих, що старіші, є, як мені здається, згадки про Старшу Кров Ельфів, чи ж Ен Ген Іхер. Але ми тут не маємо повного тексту ворожби. Треба б звернутися до ельфів
Облишмо це, перебив його холодно Кодрінгер. Не забагато розмов за раз, Фенне, не забагато сорок за хвіст, не забагато віщувань та таємниць. Поки що дякуємо тобі. Бувай, плідної праці. Ґеральте, ходімо. Повертаємося до контори.
Замало, вірно? упевнився відьмак, щойно вони повернулися й усілися в крісла, адвокат за столом, а він навпроти. Занизький гонорар, вірно?
Кодрінгер підняв зі столу металевий предмет у формі зірки й кілька разів крутнув його в пальцях.
Занизький, Ґеральте. Копирсання в ельфійських віщуваннях для мене диявольськи обтяжливо, це втрата часу й коштів. Потрібно під час пошуків іти до ельфів, бо, окрім них, ніхто не в змозі зрозуміти їхніх записів. Ельфійські манускрипти в більшості випадківякась складнюща символіка, акровірші, інколи майже шифри. Старша Мова завжди щонайменше двозначна, а коли записанаможе мати хоч і десять значень. Ельфи ніколи не були схильні допомагати нікому, хто хотів розкусити їхні віщування. А тепер, коли в лісах триває кривава війна із білками, коли доходить до погромів, до них небезпечно наближатися. Ельфи можуть прийняти тебе за провокатора, людизвинуватити в зраді
Скільки, Кодрінгере?
Адвокат мовчав хвильку, безустанно граючись металевою зіркою.
Десять відсотків, сказав нарешті.
Десять відсотків від чого?
Не глузуй з мене, відьмаче. Справа стає серйозною. Стає усе менш ясно, про що тут ідеться, а коли невідомо, про що йдеться, то напевно йдеться про гроші. Тоді мені миліший відсоток, аніж звичайний гонорар. Даси мені десять відсотків від того, що матимеш, мінус уже сплачена сума. Пишемо угоду?
Ні. Я не хочу наражати тебе на збитки. Десять відсотків від нуля дають нуль, Кодрінгере. Я, дорогий мій колего, не матиму з того нічого.
Повторюю, не глузуй з мене. Не вірю, щоб ти робив це без зиску. Не вірю, що не криються за тим
Мало мене обходить, у що ти віриш. Не буде жодної угоди. Й жодних відсотків. Окресли розмір гонорару за збирання інформації.
Будь-кого іншого, закашлявся Кодрінгер, я б викинув геть, будучи впевненим, що мене намагаються надурити. Але до тебе, анахронічний відьмаче, якось дивно пасує шляхетна й наївна незацікавленість. Це твій стиль, це чудово й патетично старомодно дати себе вбити задарма
Не втрачаймо часу. Скільки, Кодрінгере?
Ще стільки ж. Разом пятсот.
Шкода, Ґеральт качнув головою, але мене не вистачить на таку суму. Принаймні, не в цю хвилину.
Поновлюю пропозицію, яку я колись тобі зробив, на початку нашого знайомства, сказав повільно адвокат, усе ще граючись зіркою. Візьми від мене роботу, й тобі вистачатиме. На інформацію й іншу розкіш.
Ні, Кодрінгере.
Чому?
Ти не зрозумієш.
Цього разу ти раниш мені не серце, але професійну гордість. Бо я собі лещу, вважаючи, що насправді я все розумію. В основу наших професій закладено підлість, але ти все-таки постійно віддаєш перевагу анахронічному перед новочасним.
Відьмак усміхнувся.
Браво.
Кодрінгер знову зайшовся кашлем, витер губи, глянув на хустку, потім підвів жовто-зелені очі.
Ти ж кинув погляд у список магічок та магів, який лежав на пюпітрі? У список потенційних роботодавців Ріенса?
Кинув.
Я не дам тобі списку, поки все не перевірю. Не керуйся тим, що підгледів. Любисток говорив мені, що Філіппа Ейльгарт, скоріше за все, знає, хто стоїть за Ріенсом, але із тобою тим знанням не поділилася. Філіппа не захищала б будь-кого. За тим негідником стоїть якась по-справжньому важлива фігура.
Відьмак мовчав.
Стережися, Ґеральте. Ти в серйозній небезпеці. Хтось веде із тобою гру. Хтось точно передбачає твої ходи, хтось ними майже керує. Не піддайся зухвалості та нахабству. Той, хто із тобою грає, це не стрига чи вовкулак. Це не брати Мішле. Це навіть не Ріенс. Дитя Старшої Крові, прокляття. Наче мало було трону Цінтри, чародіїв, королів і Нільфгарду, так ще на додаток й ельфи. Припини цю гру, відьмаче, вийди з неї. Перекресли плани, роблячи те, на що від тебе ніхто не сподівається. Обірви той шалений звязок, не дозволь, щоб згадували тебе поряд із Ціріллою. Залиш її Йеннефер, а сам повертайся до Каер Морену й не вистромлюй звідти носа. Заховайся у горах, а я попорпаюся в ельфійських манускриптах, спокійно, без поспіху, докладно. А коли вже матиму інформацію про Дитя Старшої Крові, коли буду знати імя чародія, який у те замішаний, ти зумієш зібрати грошву й ми зробимо обмін.
Я не можу чекати. Дівчина в небезпеці.
Це правда. Але мені відомо, що тебе вважають перешкодою на шляху до неї. Перешкодою, яку належить беззаперечно усунути. У звязку із тим це тив небезпеці. Візьмуться за дівчину, тільки коли покінчать із тобою.
Або коли я припиню гру, усунуся і заховаюся у Каер Морені. Я занадто багато заплатив тобі, Кордінгере, щоб ти давав мені такі поради.
Адвокат крутнув у пальцях сталеву зірку.
За суму, яку ти сьогодні мені заплатив, я активно діяв уже якийсь час, відьмаче, сказав він, стримуючи кашель. Порада, яку я тобі дав, є цілком обдуманою. Заховайся у Каер Морені, зникни. Й тоді ті, які шукають Цірі, отримують її.
Ґеральт примружив очі й усміхнувся. Кодрінгер не зблід.
Я знаю, що кажу, сказав, витримавши й усмішку, й погляд. Переслідувачі твоєї Цірі знайдуть її і зроблять із нею, що захочуть. А тим часом і вона, й тибудете в безпеці.
Поясни, прошу. В міру швидко.
Я знайшов одну дівчину. Шляхтанку із Цінтри, повоєнну сироту. Вона пройшла крізь табір для біженців, зараз міряє ліктем і кроїть тканини, прийнята суконником з Брюґґе. Не вирізняється вона нічим особливим. Окрім одного. Вона дуже схожа на малюнок з певної мініатюри, на якій зображено Левенятко із Цінтри Хочеш побачити її портретик?
Ні, Кодрінгере. Не хочу. Й не погоджуюся на таке рішення.
Ґеральте, адвокат прикрив очі.Що тобою керує? Якщо бажаєш врятувати ту твою Цірі Мені здається, що зараз для тебе погордарозкіш. Ні, я погано висловився. Для тебе погорда погордоюрозкіш. Надходить Час Погорди, колего відьмаче, час великої, безмежної погорди. Ти маєш пристосуватися. Те, що я тобі пропоную, це проста альтернатива. Хтось помре, щоб хтось міг жити. Хтось, кого ти любиш, уціліє. Умре інша дівчинка, якої ти не знаєш, якої ти ніколи не бачив
До якої я можу ставитися із погордою? перебив відьмак. Маю за те, що я люблю, заплатити погордою до самого себе? Ні, Кодрінгере. Залиш ту дитину в спокої, нехай і надалі міряє сукно ліктем. Портретик їїзнищ. Спали. А за мої двісті пятдесят важко зароблених крон, які ти кинув у шухляду, дай мені дещо інше. Інформацію. Йеннефер і Цірі залишили Елландер. Я упевнений, що ти про це знаєш. Я упевнений, що знаєш, куди вони прямують. Я упевнений, що знаєш, чи хтось іде по їхньому сліду.
Кодрінгер побарабанив пальцями по столу, закашлявся.
Вовк, попри застереження, бажає полювати й далі,констатував. Не бачить, що це на нього полюють, що лізе він просто між прапорцями, поставленимиі на нього справжнім мисливцем.
Не будь банальним. Будь конкретним.
Якщо бажаєш. Неважко здогадатися, що Йеннефер їде на зїзд чародіїв, що скликаний на початок липня у Ґарштангу на острові Танедд. Вона вміло петляє і не користується магією, тому її важко вислідити. Тиждень тому вона була ще в Елландері, за моїми розрахунками, за три-чотири дні добереться вона до міста Горс Велен, від якого до Танеддуодин крок. Їдучи до Горс Велену, вона має проїхати селищем Анхор. Вирушивши оце зараз, ти матимеш шанс перехопити тих, хто їде за нею. Бо за нею їдуть.
Сподіваюся, Ґеральт паскудно усміхнувся, що то не якісь там королівські агенти?
Ні,сказав адвокат, дивлячись на металеву зірку, якою він грався. Це не агенти. Але це й не Ріенс, який мудріший за тебе, бо після бою із Мішле затаївся у якійсь дірі й не висуває звідти носа. За Йеннефер їдуть троє найманих горлорізів.
Я так здогадуюся, що ти їх знаєш?
Я усіх знаю. І тому дещо тобі запропоную: залиш їх у спокої. Не їдь до Анхору. А я використаю свої знайомства й звязки. Спробую підкупити головорізів, перекупити контракт. Іншими словаминатравлю їх на Ріенса. Якщо вдасться
Раптом обірвав себе, сильно замахнувся. Сталева зірка завила в польоті й з тріском ударила в портрет, просто в чоло Кодрінгера-старшого, дірявлячи полотно й майже до половини втикаючись у стіну.
Добре, га? широко посміхнувся адвокат. Це зветься оріон. Заморський винахід. Тренуюся уже з місяць, влучаю майже завжди. Може придатися. На тридцять футів ця зірочка вбивча й не підводить, а сховати її можна в рукавичці чи за стрічкою капелюха. Вже рік оріони введені в озброєння нільфгардських спецслужб. Ха-ха, якщо Ріенс шпигує для Нільфгарду, буде кумедно, якщо знайдуть його із оріоном у скроні Що ти на те?
Нічого. Це твоя справа. Двісті пятдесят крон лежать у твоїй шухляді.
Ясно, кивнув Кордінгер. Сприймаю твої слова як розвязання мені рук. Помовчімо хвильку, Ґеральте. Вшануймо скору смерть пана Ріенса хвилиною скорботи. Чому ти, най тебе диявол, кривишся? Не маєш пошани до маєстату смерті?
Маю. Занадто велику, щоб слухати ідіотів, які з неї сміються. Чи ти думав колись про власну смерть, Кодрінгере?
Адвокат важко закашляв, довго дивився на хустку, якою заслоняв рота. Потім підвів очі.
Аякже, сказав тихо. Думав. Причому інтенсивно. Але що тобі до моїх думок, відьмаче? Поїдеш до Анхору?
Поїду.
Ральф Блюнден, який зветься Професором. Гаймо Кантор. Короткий Якса. Щось тобі говорять ці імена?
Ні.
Усі троєнепогані на мечах. Кращі за Мішле. Я б рекомендував би надійніше, далекобійну зброю. Наприклад, ті нільфгардські зірочки. Хочеш, я продам тобі кілька? Маю їх багацько.
Не куплю. Непрактично. Шумлять у польоті.
Свист діє психологічно. Може паралізувати жертву страхом.
Можливо. Але може й попередити. Я зумів би від того ухилитися.
Якби бачив, що в тебе кидаютьбеззаперечно. Я знаю, ти зумієш ухилитися від стріли чи арбалету Але ззаду
Ззаду також.
Брешеш.
Закладемося, холодно сказав Ґеральт. Я повернуся обличчям до портрету твого тата-ідіота, а ти кинеш у мене тим оріоном. Попадеш у менети виграв. Не попадешпрограв. Якщо програєш, розшифруєш ельфійські манускрипти. Отримаєш інформацію про Дитя Старшої Крові. Швидко. У кредит.
А якщо виграю?
Також здобудеш ту інформацію і запропонуєш її Йеннефер. Вона заплатить. Не скривдить.
Кодрінгер відчинив шухляду й витягнув другий оріон.
Розраховуєш на те, що я не прийму закладу, констатував, не запитав.
Ні,усміхнувся відьмак. Я впевнений, що ти його приймеш.
Ризиковий ти хлоп. Чи забув? У мене совісті немає.
Не забув. Усе ж надходить Час Погорди, а ти йдеш із прогресом і духом часу. Але я узяв до серця докори в анахронічній наївності, й цього разу ризикну не без надії на зиск. То що? Закладемося?
Закладемося, Кодрінгер взяв сталеву зірку за один з променів і встав. Цікавість завжди брала в мене верх над розумом, не говорячи вже про необґрунтоване милосердя. Повертайся.
Відьмак повернувся. Глянув на густо подірявлене обличчя на портреті й на оріон, що там стирчав. А потім закрив очі.
Зірка завила й ударила в стіну за чотири пальці від рами портрету.
Ясна холера! крикнув Кодрінгер. Навіть не здригнувся, сучий ти сину!
Ґеральт повернувся й усміхнувся. Надзвичайно паскудно.
А чого б мені було здригатися? Я чув, що ти кидаєш так, аби не поцілити.
У заїзді було порожньо. В кутку, на лаві, сиділа молода жінка із кругами під очима. Соромязливо відвернувшись боком, годувала груддю дитину. Плечистий чоловяга, може чоловік, дрімав поряд, спершись спиною на стіну. У тіні за піччю сидів ще хтось, кого Аплегатт не бачив у темряві кімнати чітко.
Господар підвів голову, побачив Аплегатта, помітив його вбрання і бляху із гербом Едірну на грудях і моментально спохмурнів. Аплегатт призвичаївся уже до таких привітань. Був він королівським гінцем, мав беззастережне право підводи. Королівські декрети були чіткими: гонець мав право в кожному місті, у кожному селі, у кожному заїзді й у кожному трактирі зажадати свіжого коняі біда тим, хто б йому відмовив. Зрозуміло, гонець залишав власного коня, а нового брав під розпискувласник міг звернутися до старости й отримати компенсацію. Але із тим бувало по всякому. Тому на гінця завжди дивилися нелюбязно і з острахомзажадає чи не зажадає? Забере назавжди нашого Злотка? Нашу вигодувану від жеребчика Краську? Нашого випещеного Воронка? Аплегатт уже бачив заплаканих дітей, які чіплялися у засідланого улюбленця і товариша по іграх, коли того виводили зі стайні, й неодноразово дивився на обличчя дорослих, поблідлі від відчуття несправедливості й безсилля.