Потім зачитувались урочисті адреси, проголошувалися тости. А коли шум трохи стих, заговорила Надія.
Пане професоре, кажуть, у вашій лабораторії вдалося «реставрувати» історичну особу. Будьте ласкаві, розкажіть нам про це.
Так, нам дещо вдалося зробити. І відносно легко. Збираємо інформацію стосовно нашої особи, середовища, в якому вона жила, класифікуємо все це, систематизуємо і вводимо в машину. Потім вказуємо приблизний тип того, кого збираємося реконструювати: ріст, вагу, тип нервової системи, звички, темперамент, здатність до аналізу, до самоаналізу, здатність виділяти окреме із загального, узагальнювати, інстинкти, словом, робимо варіант реконструйованого і закладаємо на тло програми, в основі якої матмоделі, призначені для відповідей на широке коло питань стосовно нашої особи, її світосприймання. Вмикаємо систему саморегуляції і одержуємо «чорновий» варіант нашого героя. Потім шляхом додаткової інформації «редагуємо» його. В кінці виходить тип, біль-менш відповідний своєму оригіналу. Остання роботаЮлій Цезар Ми заклали в машину інформацію стосовно характеру римлянина: психологію патриція, плебея, воїна, раба. Дані щодо їх взаємин, потім нашу, підкреслюю, нашу, а не машини, реконструкцію самого Цезаря, куди увійшло все, що ми знаємо про нього, дали можливість машині формувати свою «думку» щодо деяких рис нашого піддослідного, підготували системи памяті машини і «оживили» Цезаря, коли він сказав: «І ти, Бруте?!»
В залі запанувала тиша. Потім у когось вихопилось: «Феноменально!», та професор підняв руку.
Потім «Цезар» замок, і ми подумали, що десь помилились, коли раптом машина заговорила. Перша її фраза «Навіщо ви це зробили?» стосувалась, безперечно, змовників, але ми розгубились. Створилось враження, ніби машина з нами розмовляє, а вона нас не повинна знати. Згодом усе зясувалось, але ми виявили, що у «Цезаря» «провали в памяті». Все-таки ми не знаємо всього, що знав сам Цезар. Тоді шляхом самовибору дозволяємо машині опрацьовувати додаткову інформацію. «Цезар» ніби сам себе «редагує». Наприклад, ми не знаємо усіх коханок Цезаря. Ми програмуємо типи патриціанок, з якими він міг спілкуватись, і, уявляєте, машина сама підказує нам. Далі почалося найскладніше«Цезар» став «лукавити». Наш герой почав обманювати нас, гратися. Ми не знали, що робити. Тоді поставили паралельно другу машину з додатковою програмою на абсолютну чесність, щось ніби копію «Цезаря», з тією лиш різницею, що вона позбавлена інстинкту і емоцій. Так от ця машина відразу ж вказала на неправду. Довелося «Цезаря» покарати.
Цікаво, як? спитала Надія.
Ми підсилили інстинкт голоду і не дали можливості нейтралізувати його Згодом «Цезар! попросився Коли реконструкція була готовою, дозволили їй моделювати своє продовження. Програмуємо історичний процес і пропонуємо «Цезарю» зайняти місце в ньому. В цей час ми «знайомимось».
Значить, ваш «Цезар» міг би запросто поговорити, ну, скажімо, з «Наполеоном?»спитав полковник.
Якраз ця розмованайцікавіша в експерименті.
А можна її почути?
Поки-що ні. Ми збираємося опублікувати результати роботи, там і помістимо діалог. А зараз покажу інше. Саме цим методом ми спробували реконструювати Ісуса Христазвичайно, лише його людську сутністьна моменті, коли він сказав «Звершилося». І, знаєте, містика якась. Компютер блокує й не дає виходу інформації. Усі моделі є, а Христа нема.
Я атеїст, пане професоре, вибачте, не розігруйте нас, сказав полковник.
Не поспішайте, шановний. У природі на генетичному рівні є заборонені зони. Вівця не може народити вовченят. Цього, на жаль, не знав Дарвін. Якраз оці заборонені зони є свідченням, що жива природа має Творця Я це для чого? Наші компютери уже на такому рівні, що утворюються заборонені зони, але давайте по порядку «Юда» починається у нас з того моменту, коли він закинув собі уже мотузку. Ось тут запис нашої розмови. Правда, голос Христанаша вигадка, зрозуміло, таки з допомогою машини. Зате «Юда» «справжній». Якщо хочете послухати
Хочемо, хочемо! закричали гості, і Григорій Федорович увімкнув магнітофон.
Юда: І кому це захотілося виймати мене з петлі?
Професор: Як ви себе почуваєте?
Юда: Не знаю, як вони, а я паскудно.
Я зробив помилку, зауважив Братишин. Він не розуміє, коли до нього звертаються на «ви». Але слухайте далі.
Голос Христа: Господи, навіщо довго так?..
Юда: Що я чую! Голос учителя! Так значить все неправда!? Чи може, я уже на тому світі?
Професор: А це залежить з якого світу дивитися: з того, чи з цього.
Юда: Ти хто?
Професор: Я той, хто дав тобі життя.
Юда: Тоді і забери його, я не хочу бути разом з Христом.
Професор: На жаль, це неможливо. Тобі з ним доведеться зустрітись наодинці, і то зараз, у цю хвилину.
Юда: Ні! Благаю, не роби цього!
Голос Христа: Мені здавалося, що випив чашу я до дна
Професор: Я прошу Тебе відповісти на запитання. Юда хотів позбавити себе життя. Як Ти ставишся до цього?
Голос Христа: Він не один нещасний.
Юда: Учителю, убий мене, ти ж знаєш, я не заради грошей Усі хотіли цього Навіть Ти А я ждав чуда.
Голос Христа: Не лукав. Тепер то непотрібно.
Юда: Хтось повинен був це зробити. Чому ж не я? По-правді, я не думав, що так закінчиться усе. Тиждень тому єрусалимський плебс кричав Тобі «Осанна!». Він ждав, що ти почнеш годувати, а Ти зі своїм повчанням Натовп не любить, коли його учать і не терпить переваги пророка над собою От якби Ти, що було б цілком природно, вдарив Пілата громом, от тоді всі упали б ниць перед Тобою а Ти віддав себе їм на наругу Натовп не любить слабого Ось і наслідки, а я тут ні при чому.
Голос Христа: Знову лукавиш, Юдо. Хіба зрада твоя в тому, що ти поцілував мене? Вона в тому, що ти зійшов з дороги і не прийшов туди, куди збирався А тепер я хочу, щоб все це припинилось
Професор виключив магнітофон.
Знаєте, сказав, було тяжко слухати. Ми відчували себе інквізиторами. Перше враженнящо маєш справу з живою людиною.
У залі настала мертва тиша. Так, ніби тільки-що поховали когось. Григорій Федорович звернув увагу, що слухачів охопила тривога. В усіх обличчя витягнуті, очі щось шукають, посмішки безглузді.
Ми можемо реконструювати не тільки історичну особу, а й легендарний чи літературний персонаж. Більшеми ставимо їх у найрізноманітніші ситуації, причому з програмою розвитку сюжету і відтворення його (у вигляді мультфільму, наприклад) на дисплеї. Незабаром ми вийдемо на масовий телеекран.
Якщо я вірно зрозумів, сказав Молодан, ви позбавите роботи тисячі, а то й десятки тисяч творчих працівників. Мені стає моторошно. Тепер я уявляю, що ви наробили
Діалектика розвитку науки така, що дозволити собі думати про якогось там мультиплікатора, чи оператора, який виконує примітивні операціїце велика розкіш, коли такі операції можна прискорити у мільйони раз. Наш компютер зробить малюнки з точністю справжніх фотознімків, створить найфантастичніші пейзажі, а розвиток дії з вражаючою реальністю. У найближчому майбутньому телетеатри завоюють глядача. Ігровий фільм витіснятиметься.
А куди подіти акторів, режисерів, художників? спитав хтось з молодих.
Талановитиху театр, бездарниха їх більше мені їх не шкода. Зате народяться нові професії: програміст-постановник, програміст-художник, програміст-інженер-сценарист та інші. Пять-шість фахівців з двома десятками акторів, що озвучуватимуть фільм (акторів ніхто і ніщо ніколи не замінить, як і поетів), за день-два створюватимуть такі шедеври як «Війна світів», чи щось подібне до американської «Клеопатри» буде відтворена вся історія людства, ми змоделюємо системи відносин між людьми, народами, певні програми виховання і таким чином створимо умови для викорінення злочинності.
Вибачте, пане професоре, перебив Паскудний. А що було далі з Христом і Юдою?
Потім ми заклали в машину програму, в якій містився двотисячолітній досвід християнства, і записали продовження діалогу. Після обіду ми зможемо ознайомитись.
Каву пили поспішаючи. Після Братишин молодший запросив усіх до зали. Коли гості зручно влаштувалися, сказав:
Український театр готує до постанови мою пєсу. Деякі уривкивитвір машини. У всякому разі сцена, яку зараз розіграють мої друзіартисти нашого театрунаписана з допомогою машинної інформації. То ж почнемо.
На імпровізовану сцену вийшли Артур, Симон і Леонід. Артур в ролі Ісуса Христа, СимонЮди, а Леонід грав інтелігента ХХ століття.
Інтелігент: Ядвадцяте століття. Міст у століття перше перекинув компютер, який змусив його й заговорити. Оскільки двадцяте століття осудило перше, я сьогодні тут, щоб захищати його Тобі слово, Юдо.
Юда: (до Христа) Ти прийшов, щоб врятувати усіх. Значить, я ще не зрадив тебе, а Ти уже простив мені.
Христос: Я простив, а люди ні.
Юда: Своїм вчинком я приблизив те, що було неминучим. У Твоїй смерті моєї вини немає. Нею Ти спокутував наші гріхи мої теж Хоча страждав я більше, ніж Ти.
Христос: Хто виміряв глибину страждання?
Юда: Ти помирав за ідею, а я від того, що життя позбавлене будь-якого сенсу. Твоє життя, Твоя смерть були осяяні ідеєю порятунку людства, себе ж приніс я в жертву, аби так сталось. За це мене осудили. Яка жорстока несправедливість!
Інтелігент: Воістину, злочинець не піде на злочин, не виправдавши себе перед тим.
Юда: Мовчи. Що ти там знаєш. Ти ще не жив, а глянь у свою душу Що страшно? Вона уже гнила а намагаєшся мати власну думку.
Інтелігент: Не тіш себе, що всі такі, як ти. Ті, кого маєш на увазі, дійсно, схожі на тебе, може, навіть, гірші. Все-таки ти символ. І лиш для того, щоб показати людям, якими вони не повинні бути.
Юда: Те-те-те. Заладив. Шукаєш там у своїх примітивних теорійках. Мене осуджують лиш подібні до мене, для того, щоб самим здаватися порядними. Такі, приблизно, як (показує на інтелігента).
Інтелігент: Юдо, тебе осуджено за те, що ти зрадив, і за те, що поцілував при тому. Тепер ти намагаєшся не тільки виправдатись, а й возвести негативну цінністьзраду як необхідність і ганьбиш найвищий цінник людяностіпоцілунок. Але уже тоді, коли накинув собі зашморг ти зрозумів, що глибинна твого падіння бездонна. Ти не просто зрадив, ти взяв за це гроші.
Юда: (До залу) Власні переконання треба захищати! (До інтелігента). Даремно намагаєшся і повторюєш банальність пересічного вуличного нікчеми. (До Христа). Я був виразником ідеї натовпу. Саме в цьому моя трагедія. Твоятрагедія індивідуаліста, самітника, що намагається прихилити до себе натовп. Але натовп не любить живого Христа. Натовп любить Гітлера. Христос потрібен мертвий! Коли Ти вїжджав до Єрусалиму, Тебе зустрічали урочисто, бо кожен ждав реалізації своїх найпримітивніших бажань, а ти образив їх, крамарів, закликаючи до стриманості. На що було надіятись?! Ти дозволив торжествувати біснуватим темним силам. Яку насолоду одержали вони від Твого приниженого вигляду! «Розіпни!» «Розіпни!»кричить сита нікчема, бо їй, гниді, дано право судити. А раз є право, то чому не осудити. Своїм розпяттям Ти дав можливість Нікому відчути себе Чимось. Наскільки було б розумніше прикрикнути на бидло, а не грати з ним у гуманізм і всепрощення.
Христос: Ти так нічого, Юдо, і не зрозумів, бо мислиш розумом тих, кого намагаєшся судити. Я дав вам історію, я дав вам перспективу, можливість організовуватись у суспільства, нарешті, зробив вас людьми.
Юда: Оце все називаєш людьми?! (робить жест рукою, вказуючи на глядачів). Оце, що перед блиском золота і рідну маму продасть, називаєш людьми? Згадай, скільки крові пролито іменем Твоїм. Та кров пролита не за ідеали твої. Жадоба влади, багатства, підступність, зрада, ницість, безпринципністьось суть усіх оцих, кого Ти називаєш людьми А галасу! А крику! Ми утверджуємо істину і мир!.. Її будуть утверджувати, якщо ця істина приносить золото, доти, доки на цій землі каменя на камені не зостанеться, а говоришлюдьми Та зявись Ти ще раз, розіпнуть Тебе знову
Христос: Ти бачиш лиш собі подібних, Юдо. І не любиш людину, бо не можеш нею бути. Людиною бути тяжко.
Юда: Людиною бути тяжко Я хотів злавчинив добро і осуджений. Ти хотів добравчинив злоубив же Ти себеі благословенний. Що є добро?
Христос: Доброце творення людини.
Юда: А зло?
Христос: Руйнація її. Тиодин із синонімів нищення.
Юда: Я руйную ілюзії, ніби людина чогось варта. Хто ж скаже цим шлункарям, хто вони, як не я. За таку можливість я життям заплатив. Своє імя віддав для прокляття на віки вічні. Вам цього мало?
Інтелігент: Ти вбив себе, бо боявся далі жити. Ти злякався самого себе. Тислабка, темна натура, яка не змогла відстояти у собі людини. Ти подумав, що зрадити Христаце піднятись до нього.
Юда: Не суди! Ще до кінця цієї ночі ти станеш зрадником.
Христос: Годі! Не мудрствуйте лукаво! Хіба не сказано вам: шукайте істину в любові!
Юда: (передражнює) Любові А якщо я не можу любити. Хто сказав, що ненавистьзло?! Священна ненависть! Я ненавиджу світі церадість! Я ненавиджу, бо кого любити? Отих, що ідею предків продають? Отих, що зраджують наліво і направо?! Красно дякую. Я для цього не був створений.
Христос: Щоб полюбити, треба піднятись над собою, а ти заглиблюєшся в себе, прислухаєшся лиш до утроби.
Юда: Про любов говорять усі, і щоб наситити черево, обдурюють ближнього, а при потребі убють тихесенько його Що там ближньогоцілі народи винищують, а ти: любов чи може, он той (показує на інтелігента) здатний полюбити?.. Хтивістьось чим ти наділив його. Якщо і зявиться якась убога думкато тільки про самичку. Я не хочу більше з вами. Відпустіть мене.
Христос: Іди. (Але Юда стоїть. Деякий час мовчанка. Кожен заглиблений в роздуми. Згодом інтелігент заговорив).
Інтелігент: А Юда має рацію.
Христос: (Здригнувся). В чому?
Інтелігент: Він зрозумів наше століття століття лжепророків, лженауки, лжекультури
Юда: Додай: лжелюдини.
Інтелігент: (Ніби не слухаючи Юду). Пророків бути не можеїх убивають, наукана службі у зла, культурау підпіллі
Юда: (до Христа). І це роблять твої послідовники.
Христос: Твої, Юдо, твої послідовники.
Юда: Згоден! Ти визнав мене! Нарешті! Тепер іду. Прощавайте. Я більше не повернусь. (До залу). Я розчинюсь у душах ваших (Юда виходить).
Зал занімів.
Артур і Леонід поклонились. Настала якась незручна тиша. Згодом пролунали таки оплески, і до Костянтина підійшов священик.
Браво, юначе, вітаю. У свій час вас спалили б на вогнищі.
Мене й тепер можуть спалити.
Чи не збираєтесь ви Юду реабілітувати?
Ні, отче, відповів юнак. Просто сучасна людина повинна вирок собі почути з уст Юди. Я вбачаю в цьому особливий смисл.
Увага, увага, увага! сказав раптом полковник Паскудний. Пане професоре, прошу включити телевізор на першу програму.
Усі здивовано глянули на полковника, а хтось увімкнув телевізор. На екрані годинник вицокував останні секунди восьмої години. Як тільки стрілка показала девяту, незнайомий диктор повідомив, що працюють усі радіостанції і канали державного телебачення і вимагав підготуватися до важливого повідомлення.
Знову стало тихо і тривожно.
Сьогодні,почав урочисто диктор, на вечірньому засіданні Верховної Ради України прийнято Постанову про утворення в Україні парламентської республіки. Від сьогодні вся повнота влади у наший державі належить Премєр-Міністрові, якого призначає Верховна Рада. Скасовується інститут президентства. Колишній президент знаходиться під домашнім арештом. На засіданні Верховної ради був присутній Голова Координаційно-Консультативного комітету СНД, який запропонував утворити Раду СНД. Після довгих дебатів прийнято Постанову про призначення Голови Верховної Ради Премєр-Міністром і делегування його до Ради СНД. На засіданні констатувалося, що економічна і політична криза в країнінаслідок деструктивної діяльності певних політичних сил, які своїм амбіціям здатні принести у жертву щастя народу. Щоб припинити сповзання держави в провалля, запобігти кровопролиттю і громадянській війні, Верховна Рада надає всю повноту влади Урядові. Список членів Уряду і прізвище Премєр-Міністра буде оголошено завтра о девятій годині. Завтра також буде оголошено про державний устрій України. Верховна Рада звертається до громадян зберігати спокій і порядок, усім державним структурам продовжувати виконувати свої обовязки. Армія, Служба безпеки, міліція підпорядковуються тимчасово Голові Верховної Ради України. Їм наказано бути напоготові. Оголошується надзвичайний стан і комендантська година з 20 до 6. Як тільки опір зрадників, екстремістів і націоналістів буде подавлено, буде проголошена нова Конституція, яка затвердить в Україні новий справді демократичний устрій. Верховна Рада звернулася до Голови Координаційно-Консультативного комітету СНД про надання допомоги. До Києва та деяких обласних центрів висадилися війська СНД. А зараз пропонуємо вашій увазі вечір гумору.