Щось сталося? запитав Тарас Адамович.
Заходьте, розповім, запросив його Щербак до помешкання. Тарас Адамович переступив поріг.
Квартира була простора, з великими вікнами, захаращена неймовірною кількістю яскравих речей, проте, як не дивно, виглядала ефектно. Неабияке враження на Тараса Адамовича справив великий диван насиченого вишневого кольорутаких йому ще не доводилося бачити. Поруч з нимплетене крісло з купою рожевих подушок. Біля вікнамольберт, вздовж стін розставлені картини й натягнуті полотна, фарби й пензлі. В одному з кутківетажерка з книжками, на підвіконні якісь папери і яблуко. Посеред кімнатискляний столик, на ньому порожня пляшка, біля столикарозбитий келих. Господар зник в іншій кімнаті і за хвилину повернувся з пухнастим віником.
Потрібно відразу зібрати скло, пояснив він. Минулого разу я махнув на це рукою, а потім з тиждень діставав скалки зі стоп, пожалівся він, а гість завважив, що його співрозмовникбосий.
Випєте чогось? ввічливо запитав він у Тараса Адамовича.
Чаю, кивнув Тарас Адамович.
Хвилинку, господар знов зник у сусідній кімнаті. Тарас Адамович пройшов вздовж дивана й почув із сусідньої кімнати:
Почувайтесь, як удома!
Тепер Щербак повернувся з тацею, на якій загрозливо шипів чайник, а обіч нього стояли фаянсові чашки, розмальовані квітами. На дні обох чашок лежало щось скоцюрблене, схоже на корінь якоїсь рослини.
У мене тільки два запитання, почав гість. Те, що лежить у чашкахнеотруйне? І що з вашим оком?
Художник, який встиг змінити халат на широкі штани й сорочку, елегантно вмостився в плетеному кріслі. Налив окріп у чашки і жестом запросив Тараса Адамовича зазирнути:
Дивіться!
Скоцюрблені коріняки за хвилину спливли на поверхню й розкрилися ніжно-рожевими квітами. Тарас Адамович вражено усміхнувся. Чай темнішав, набував насиченого зеленого кольору.
Китайський звязаний чай. Кажуть, його придумали для естетичної насолоди імператора. В тяжкі дні я іноді хочу відчувати себе китайським імператором, сумно усміхнувся господар.
Сьогодні такий день?
Як бачите, Щербак підніс руку до підбитого ока.
То що сталося?
О, до мене приходив клієнт По картину. Але в нас різні естетичні уподобання
Тарас Адамович обережно взяв у руки чашку. Художник приклав до ока вологий рушник.
Цей чай краще заварювати у скляному посуді виглядає ефектніше. Але в моєму домі скляний посуд довго не живе, він стенув плечима.
У фаянсі теж доволі ефектно, усміхнувся Тарас Адамович.
Дякую, художник підніс чашку до губ.
То ви часто не поділяєте естетичних уподобань ваших клієнтів? запитав Тарас Адамович.
Тільки якщо вонинеотесані мужлаї, різко кинув Щербак. Це був Назимов.
Слідчий відставив чашку, пронизав його поглядом.
Так, Сергій Назимов. Приходив по картину. По Віру, він розвів руками. Не бачу сенсу критися від вас.
Тарас Адамович уважно стежив за його рухами. Щербак повільно поставив чашку на столик, підвівся, підійшов до етажерки, розвернув одну з картин, що стояла обіперта об стіну. На картині була балерина. Тарас Адамович не знав, як називаються балетні пози і па, певно і для того руху, що його зупинив у часі художник на полотні, була якась назва. Балерина завмерла, склавши руки куполом над головою. Тендітна, прекрасна й невловимо знайома. Потім він зрозуміву рисах Віри Томашевич вгадувалась зовнішність сестри.
Гарна, похвалив він картину.
Назимов хотів її купити.
Не зійшлися в ціні?
Щось таке, художник сумно усміхнувся. Він вважає, що її можна купити, для мене жвона безцінна.
Він не говорив, навіщо йому картина?
Ні. Ми взагалі не надто довго говорили. Цицероном його не назвеш, він ще раз притиснув рушника до ока, застогнав. Тарас Адамович ковтнув чаю. Дивний посмак, неймовірний аромат.
До речі, якщо бажаєте, то можете запитати в нього особисто, навіщо йому картинавін залишив свою адресу. Щербак недбало взяв журнал з етажерки, на обкладинці якого розмашистим почерком чорніло «Тарасівська, 6, кв. 10».
Тарас Адамович акуратно вписав її у свій записник.
У разі, якщо я передумаю з «Вірою», пояснив Щербак, хоч слідчий і не вимагав пояснень.
Тарас Адамович допив чай, сумно поглянув на квітку, що стомлено згорнулась на денці чашки. Зараз вона не вражала красою, як тоді, коли виринула з-під води у маленькому фаянсовому озерці. Гість художника обережно поставив чашку на столик.
А навіщо ви малювали картину?
Тобто?
Хіба не збирались її продавати? Художники саме для цього й малюють картини?
Пишуть.
Так, звичайно. Пишуть.
Щербак замислився, відкинувся в кріслі, прибрав волосся з чола.
Не можу сказати. Писав, бо хотілося бачити її такою. Розумієте, Віра дедалі частіше вдавалась до танцювальних експериментів. Класика балетутанець на пуантах. Але Віра вона говорила, що танець босоніжце нове народження балету.
Ви так не вважаєте?
Це вульгарно, він сумно усміхнувся, і личить нетверезим художникам, покинутим у порожніх квартирах чи майстернях. Зовсім не балеринам
Тарас Адамович не надто співчутливим тоном перервав його:
До речі, про нетверезих художниківя маю квитки на вечірню програму в Інтимному театрі.
Примечания
1
Сest magnifiqueце прекрасно (фр.).
2
frivoleлегковажний (фр.).
3
Еtes-vous un lacheви боягуз? (фр.).
4
Daccordдобре (фр.).