Марко глибоко вдихнув. Саме тому він мусить зробити те, що замислив! Мусить, що б не трапилося потім!
І якщо несила похитнути червоного монстра з місцявін буде робити усе, щоб руйнувати його зсередини.
* * *
За місяць, у січні, помер британський монарх Георг V, кузен Миколи II.
Той самий, який відмовився надати родині російського царя прихисток у Великій Британії і врятувати своїх монарших родичів від неминучої загибелі.
Дивно, але саме тепер Швед відчував майже фізично: відходить у небуття ціла епоха, породжуючи неспокій, непередбачувану темінь майбутнього, від якого годі чекати чогось доброго навіть тут, у начебто спокійній і ситій Англії.
Марко відчував, як поволі перетворюється на фаталіста. І та вага фатального нависає над ним. Над усіма його рідними. Над Європою. Над усім світом
За два дні до похоронів Георга V Швед знову мав зустріч зі своїм куратором Селфріджем. Цього разу у конторі МІ-6 на Бродвей-білдінг.
На відміну від похмурої лондонської погоди, що панувала на вулиці, у кабінеті Селфріджа було по-домашньому тепло і затишно. На столі блимала ароматична лампаСелфрідж, провівши молоді роки разом із Річардом Сеймуром у Марракеші та Стамбулі, був поціновувачем усіляких східних штучок. На керамічному тарелі, розмальованому східними візерунками, життєрадісно яскравіли апельсини та бісквітне печиво.
Люблю солодке, наче виправдовуючись, промовив Селфрідж, наливаючи собі та Маркові гарячого чаю, пригощайтеся, мій хлопчику. Я взяв на себе сміливість додати у горнятка крапельку чогось міцнішого. Саме те з холоду! Ну, усміхнувся він, підсуваючи ближче до Шведа горня з чаєм та печиво, маю вам повідомити, що зорі таки зійшлися і на небі просто якийсь парад планет.
Марко відпив чаю. То був його улюблений «Ерл Грей», у смаку якого ясно відчувався присмак бренді.
Маю для вас, Алексе, термінове розпорядження від Корнуелла, продовжував Селфрідж. Смакуйте чай і слухайте мене уважно. Тут, підсунув він ближче до Марка великий паперовий конверт, добові, квитки на літак та ваша акредитація від «Обзервер». У совєцькому посольстві в Парижі 24 січня даватимуть офіційний обід для іноземних журналістів та дипломатів. Ви як журналіст «Обзервер», звісно, лояльний до зовнішньої політики СРСР, також запрошені,проказав він.
Вже знаю, відповів Швед, отримав аналогічне запрошення через лондонську резидентуру. Арнольд Дейч постарався, щоб я був там присутнім. Сказав, що хоче мати на тому обіді свої вуха. Попередив мене, що то має бути цілком конфіденційно.
Тоді це найвище визнання совєтською розвідкою ваших шпигунських здібностей! гмикнув Селфрідж. А конкретнішої причини Дейч вам не спромігся назвати? Навіщо йому вуха, страшно сказати, у совєцькому посольстві? Що він очікує там почути для себе нового?
Власне, про це я і хотів з вами поговорити, бо поки мені то невідомо. Дейч сказав, усе пояснить ближче до відльоту замислено відповів Швед. Але поки що
Селфрідж допив чай і відставив убік горня.
Тоді, гадаю, я зможу дещо для вас прояснити, Алексе. Я ж казав вам, що на небі просто парад планет! Схоже, зернята з отого чорного шкіряного конверта таки впали на добрий ґрунт.
Марко запитально підняв брову.
Вгадайте, кого Сталін відправив висловити співчуття британському народу? хитро усміхнувся Селфрідж. Ну, вгадаєте?
Уявлення не маю Швед стенув плечима. Мабуть, наркома іноземних справ чи когось із дипломатів?
Ага! хитнув головою Селфрідж. А цілого заступника наркома оборони не хочете?
Невже Тухачевского?
Селфрідж мовчки кивнув.
Цікаво, промовив Швед, значить, вони клюнули і шукають тільки привід
Думаю, дають маршалу можливість остаточно визбирати усі репяхи собі на мундира, проказав Селфрідж, враховуючи, що обід той у совєцькому посольстві планується саме на честь його візиту до Європи.
Он воно що Обід у совєцькому посольстві буде на честь Тухачевського Дейч мені цього не казав. Можливо, ще скаже Ми зустрічаємось із ним сьогодні.
Селфрідж знову згідно кивнув.
Навряд чи Арнольд Дейч дозволить собі у такій делікатній справі самодіяльність. От і дізнаємося, що Центр наказав йому з тими документами зробити
* * *
Квартал Іст-Енд, місце замешкання лондонської бідноти та нелегальних емігрантів, мав і без того погану славу, а з початку 1930-х років став ще й кублом зібрань нацистських гуртків.
Часто поліція не встигала вгамовувати безчинства в одному кінці кварталу, як на іншому розгорталися нові заворушення.
Криваві побоїща, демонстрації, розбій та нацистські виступи і разом із тим розмаїття дешевих пабів, ресторацій та пропахлих гашишем кальянних, у яких, здавалось, ніхто не мав ні до кого діла, ніхто нікого не відслідковував, усім було на тебе начхати.
Звичайно, це абсолютно оманливе враження могло скластися хіба у зовсім простака, та для зустрічі з Дейчем кращого місця, ніж індійська кальянна в Іст-Енді, годі було шукати.
Швед винайняв візника, що було цілком зручно.
І ось керівник совєцької лондонської резидентури власною персоною, Арнольд Дейч, сидячи на потертому парчевому дивані, чмихав, як паровоз, без перестанку витираючи хустинкою і без того почервонілі очі та носа.
Який ідіот напоумив вас, містере Макміллан, призначити зустріч у цій задимленій клоаці? проказав він, втретє голосно висякавшись. У мене алергія на спеції і східні пахощі. Крім того, ці кальяни навряд чи хтось дезінфікує, тут легко можна підчепити якусь заразу на кшталт туберкульозу.
Перепрошую, пане Дейч, я того не знав, Марко смачно затягнувся вишневим димом. Я завжди маю із собою власний наконечник для кальяну, до того ж гадав, вам буде приємно зустрітися у такій неформальній, простецькій обстановці
А я сприймав вас за добропорядного і консервативного лондонського джентльмена! крізь сльози усміхнувся Дейч.
Як погано ви знаєте добропорядних лондонських джентльменів! похитав головою Швед, мимоволі вмикаючи у собі Флемінга. У формат нашого консерватизму якраз і вписується це чудове, не обтяжене мораллю і британським снобізмом місце, де ми можемо по-чоловічому розслабитися. Та якщо вас дратує дим, я попрошу прибрати кальян.
Ні, ні, почувайтеся зручно! Я потерплю. Пане Макміллан, насправді ми дуже ризикуємо, бо мова йтиме не тільки про нашу, але й про вашу репутацію. Чи безпечно тут?
Цілком, усміхнувся Швед, і до чого моя репутація? Я журналіст і свою репутацію завоював набагато раніше, ніж почав працювати на радянську розвідку. До того ж у мене на лобі не написано «я работаю на совєцкую разведку», проказав Марко ламаною російською.
Ви спілкуєтеся російською?
Дуже погано Так, кілька фраз. Але цю я вивчив спеціально, щоб вас потішити.
Власне, я тому і звертаюся до вас, що ви поза підозрою цілком. І у радянському посольстві в Парижі мало кому спаде подібне на думкущо ви співпрацюєте з нами.
Пане Дейч, зітхнув Марко, окрім вашого прохання, у мене ще й цілком офіційне завдання від моєї редакціїпобувати на тому обіді. А «Обзервер»це не якийсь кустарний самвидав, що роздається в Іст-Енді
Натякаєте на наші газети? кисло усміхнувся Дейч. Так та активність компартійців нам деколи більше заважає, ніж допомагає. Саме тому людей, що мають лояльність до нашої справи, ми намагаємось не допустити до вступу у лави Компартії. Як-от вас Занадто різні у нас із партійцями інструменти для боротьби і занадто багато провокаторів у товаристві компартійців. До того ж імена більшості членів Компартії прекрасно відомі поліції. Однак, пане Макміллан, зазначу, що ваше завдання у Парижі насправді буде хоч і простим, але водночас дуже делікатним. Скажу відверто Арнольд Дейч стишив голос і присунувся ближче до Шведа, я уважно ознайомився з тими документами, які ви поклали мені на стіл місяць тому. Я читав їх і перечитував Я вивчав їх, аналізував, крутив і сяк, і так І як ви розумієте, Алексе, мучився одним-єдиним запитанням: що мені з ними робити?
З одного боку, я не маю права не доповісти про таке нагору, Дейч багатозначно перевів погляд кудись до стелі,але з іншого боку а раптом може виявитися самі розумієте.
Пане Дейч Я з радістю підказав би вам, як вчинити краще, якби знав, поблажливо усміхнувся Марко, але інформація насправді така серйозна, що вирішувати подальшу долю того компромату належить тільки вам. Вам і більше нікому.
Саме тому я і прошу вас про допомогу, проказав Дейч. Як ви уже знаєте, насамперед, вам необхідно бути присутнім під час офіційного обіду у радянському посольстві в Парижі. Його даватимуть на честь візиту першого заступника наркома оборони маршала Тухачевського. Так-так, саме на його честь. І я цілковито приватно хочу попросити вас бути вельми уважним до розмов, що вестимуться поміж гостямидипломатами та посадовцями. З поваги до іноземних журналістів та решти гостей бесіди зазвичай ведуться французькою, я гадаю?
Саме так, кивнув Марко, це мова міжнародної дипломатії.
Буду відвертим до краю, проказав Дейч.
Нарештівипустив Швед у повітря кільце диму.
Мене цікавитиме риторика маршала Тухачевського. Що говоритиме, з ким спілкуватиметься, як реагуватиме на ті чи інші запитання ваших колег-журналістів
Ви маєте на увазі, я обовязково мушу за обідом знайти якийсь компромат у словах маршала? демонструючи щире здивування, перепитав Марко.
Ні, ні, звісно ні! так само кисло усміхнувся Арнольд Дейч. Просто загальна картина: що говорить, як поводиться. Ваші враження Це дуже конфіденційне прохання, пане Макміллан! Арнольд поліз рукою до невеличкого саквояжу. Можна навіть сказати м-м-м моє особисте, Дейч знову голосно прокашлявся. Зрозумійте мене правильно, не щодня отримуєш інформацію про те, що радянський маршал Мене довіку гризтимуть муки сумління, якщо то вміло сфабрикований наклеп.
А ви так і не наважилися доповісти про все? Марко за прикладом Дейча підвів погляд до стелі.Нагору додав він із притиском.
Пане Макміллан, просто ви погано розумієте, як у нас все влаштовано, скрушно зітхнув Дейч, особливо зараз.
Чому ж, я можу уявити
Залишмо це, примирливо проказав Дейч, я ще раз прошу вас виявити усю можливу делікатність, бо це моє особисте прохання Ну і, звісно, усе має залишитися суворо поміж нами.
Це все?
Не зовсім, вже жвавіше проказав Дейч, та перш ніж я продовжу, ось, простягнув він Маркові загорнуті у папір банкноти, вважайте то вашим неофіційним гонораром і витрачайте, скільки потрібно буде Робити звіт про витрати необхідності немає.
І все-таки, пане Дейч, швидким рухом Марко прибрав згорток до кишені свого пальто, я чогось не розумію Будь-який журналіст, присутній на тому обіді, того ж таки дня опише все у своєму репортажі До того ж це ж совєцьке посольство, чи не так?
Воно-то так, погодився Дейч, але не зовсім так. Пане Макміллан, у жодного з ваших колег не буде такого завдання. Їхня увага буде розсіяна на більш загальні речі, тому і враження їхні будуть уривчастими Крім того, жоден із ваших колег не розповість в усіх деталях про перебіг обіду мені. Ось для чого мені ваші очі і вуха на тому обіді. Та чи можу я розраховувати на вас у виконанні ще однієї місії?
Марко поплескав по кишені пальто, до якої поклав згорток із банкнотами.
Пане Дейч Після такого щедрого гонорару це запитання не має жодного сенсу.
Гаразд, продовжив Арнольд, у Парижі ви матимете ще одну місіюзустріч із нашою людиною. Місце зустрічівулиця Волонтерів, 23. То невелика приватна галерея. Там часто буває творча інтелігенція, тож ваша поява не приверне зайвої уваги. Ви якийсь час розглядатимете експозицію, а потім запитаєте у власника галереї, коли знову буде виставлена картина «Прекрасна фермерка».
Гаразд, згідно хитнув головою Швед, «Прекрасна фермерка».
Ви поцікавитеся у галериста, вів далі Арнольд Дейч, як скоро збирається він на зимові пленери до Берліна і чи не має бажання побувати у Великій Британії, бо його британські друзі, якщо знадобиться, готові організувати йому персональну виставку у Лондоні.
Чудово! Зрозумів.
Ну тоді з нетерпінням чекатиму вашого повернення, Алексе. Зрозумійте мене правильно, я маю переконатися Я мушу бути впевненим, перш ніж ледве вимовив Дейч, вкотре затуляючи обличчя носовиком, і вибухнув голосним чханням.
* * *
Як скоро збирається він на зимові пленери до Берліна і чи не має бажання побувати у Великій Британії, бо його британські друзі готові за потреби організувати йому персональну виставку у Лондоні це те, що я маю запитати у їхнього звязковоговласника картинної галереї. Дейч вважає, що для початку мусить сам розібратися в усьому
Марко нарешті розмотав шарф і стомлено гепнувся у крісло напроти Селфріджа.
Брехня! махнув рукою той. Дейч бреше, Алексе! Не його це роботарозбиратися самому. Не його компетенція. Ба більшегадаю, він вже давно доповів Центру про цей компромат на Тухачевського й отримав відповідні інструкції. Його «особисте прохання» слідкувати за Тухачевським під час обіду у совєцькому посольствіодна з них.
І якщо моє завдання у посольстві та похід до галереї взаємоповязані, отой містер-художник скоро приїде до Лондона, щоб отримати усі необхідні інструменти «для зимового пленеру у Берліні», докінчив Швед.
Так саме так Селфрідж щільніше загорнувся у свій домашній теплий кардиган. Угу замислено промовив він, бренді хочете?
Н-ні з мене і кальяну сьогодні досить, похитав головою Швед. Забагато богемного життя, як на один вечір, а мені ж за кілька годин летіти до Парижа
Ви казали, у Парижі та художня галерея за адресою Волонтерів, 23? перепитав Селфрідж.
Так.
Там справді є картинна галерея, кивнув головою Селфрідж, такого собі художника Ніколая Глущенка. Наші цікавилися ним свого часу. Здається, він навіть ваш співвітчизник, росіянин.
Я українець, промовив Марко.
Вибачте, я мав на увазіукраїнець поправив Селфрідж. Так от, у того містера Глущенка справді є досить давні та непогані звязки у Берліні Був час, коли він, за нашою інформацією, там не тільки мешкав, але й вів активну мистецьку діяльність От що, Алексе. Нікому окрім вас не відомо, звідки взялися ці документи насправді. Гадаю, Дейч доповів у Центр і отримав наказ дати тим документам хід. У якийсь спосіб їх передадуть до Гестапо Можливо, через цього художника Глущенка. Я чув, він близько знайомий із Гіммлером. Нам відомо, що той навіть йому альбом акварелей фюрера якось подарував
А далі?
Далістенув плечима Селфрідж. Далі може бути так: Гіммлер, як і його заступник, Гайдріх, творчі люди якщо так можна висловитися. Якщо компромат на совєцький генералітет їхніх рук справа, вважайте, наш конвертик майже пройшов повне коло. Звичайно, вони представлять інформацію Гітлеру в усій красі. Обмалюють перспективи Ви ж розумієте, що може потягнути за собою звинувачення Тухачевского у шпигунстві?
Звісно І якщо ця ідея припаде до смаку фюреру промовив Марко. Невдовзі документи про зрадницькі настрої червоних генералів і їхню готовність співпрацювати з Німеччиною за спиною совєцького керівництва повернуться до Сталіна готовим, оформленим компроматом на його опонентів
Воістину, Алексе, це може бути геніальна операція, яка увійде в історію, усміхнувся Селфрідж. Успіху вам у Парижі Усе, що можу зараз сказати.
* * *
Цілком таємно.
25.01.1936
Лондон
ОттоЦентру
Наш агент Денді повідомляє:
В Парижі на офіційному обіді в радянському посольстві Тухачевський вкрай здивував європейських дипломатів та журналістів нападками на радянське керівництво.
Зокрема, сидячи за обіднім столом поряд із міністром іноземних справ Румунії Титулеску, він казав наступне:
«Даремно, пане міністре, ви пов'язуєте власну кар'єру і долю своєї країни з долями таких старих, нікудишніх держав, як Велика Британія та Франція. Ми маємо сьогодні орієнтуватися на нову Німеччину.
Саме Німеччині найближчим часом буде належати гегемонія на Європейському континенті. Я переконаний, пане Титулеску, що Гітлер для усіх нас означає порятунок!»