Ви знайшли мою адресу і примчали рано в неділю, повів далі Клим. Я, на вашу думку, маю зриватися з місця й когось рятувати. Саме я, він тицьнув себе пальцем у груди. Хоча є поліція, військова комендатура, загаломбільш впливові й значимі персони. То в чому справа?
Виадвокат.
Не практикую.
Знаю. Але винаш адвокат, пане Кошовий. Ви представляєте інтереси української суспільності й певною мірою репрезентуєте її.
Це моя громадянська позиція, пане Гірняк. До чого тут адвокат?
Бо самої позиції не досить, аби витягнути з тюрми Захара Ладного.
Смикнулося віко.
Того самого? Стрільця, героя Бережан?
Його арештували за вбивство. Вчора ввечері, пане Кошовий.
Розділ другийВрятувати героя війни
Клим і Магда перезирнулися.
У її погляді побачив не так подив чи цікавість, як нерозуміння. Машинально похлопавши себе по боках і намацавши цигарки чомусь не в правій, а лівій кишені халата, Кошовий витягнув сигарету, розімяв у пальцях, пошукав очима і знайшов на письмовому столі сірники. Магда випередила бажання, сама подала йому коробку.
Треба переходити на тютюн, сказав Клим, прикурив, випустив дим убік. Селяни продають. Фабрика у Винниках після пожежі не така потужна. Французькі непогані, та все ж коштують грошей.
Хіба тютюн задарма?
Дешевший, пане Гірняк. Під час війни це важливо.
Ви не почули, пане Кошовий? Я про людину, випро тютюн.
Тим часом Магда принесла попільничку. Взявши вільною рукою та збивши в неї попіл, Клим, мить подумавши, прилаштував туди ж «голуазину». Провів рукою по лицю, струснув головою.
Я ще не прокинувся, пане Гірняк. Ось у чому справа. Новина прикра, хоч Ладного особисто не знав.
А я навіть не знаю, хто це, вставила Магда.
Ви, пані Богданович, навряд чи цікавитесь українським життям Львова. Тому й газет не читаєте.
Це прозвучало різкувато. Вираз Климового обличчя негайно все пояснив Гірнякові, він швидко виставив правицю:
Ні-ні, перепрошую, зовсім не хотів вас образити
Але заговорили польською, сухо сказала Магда. Українську я розумію так само, як німецьку й французьку. Навіть змогла вивчити трохи російську.
Ви праві,Кошовий знову затягнувся. Він правий, Магдо. Ти справді не читаєш українських газет.
Це погано?
Не так, щоб дуже, Клим посміхнувся кутиком рота. Просто аби ти читала, наприклад, «Українське слово», куди дописує пан Гірняк, ти б зрозуміла: у нього стиль такий. Манерарубати з плеча. Він вважається радикалом
Момент! гість клацнув пальцями. Помірним радикалом!
Такі бувають? брови Магди стрибнули догори.
Це самовизначення, пояснив Клим. Він справді неповторний. Принаймні, таких дуже мало. Тож дописи Романа Гірняка цінуються й користуються попитом у різних редакторів. Щоправда, дедалі менше.
Цензура, кинув Гірняк.
Під час війнивиправдано.
Ви виправдовуєте цензурні нападки влади на українські видання?
Я нічого не виправдовую. Я пояснюю, чому редакції можуть і вже мають проблеми через окремі ваші публікації. Ви недавно виступали на одному зібранні й зачитали свою статтю про Захара Ладного. Її заборонили до друку, бо в тому, що герой війни не має роботи й животіє в притулку, ви звинуватили владу, починаючи від президента міста.
Хіба не так? стрепенувся гість.
Ладний без роботи, бо не хоче її мати, відрізав Кошовий. Я поважаю його військові заслуги. З великою симпатією ставлюся до корпусу січових стрільців. Але герой війни міг би поводити себе скромніше.
Куди скромніше! Живе у комірчині! Свого дому не має! Отримує злиденну пенсію
яку пропиває в дешевих барах! підхопив Кошовий. Ще й вимагає пригощати його, бо він застрелив девятнадцять російських вояків! По чарці за кожного! Ви про це нічого не написали, пане Гірняк. До речі, Ладного арештували за вбивство. Скількох додав до свого списку?
Одного.
Російського солдата чи офіцера?
Інженера Олеся Косацького. Постріл у голову.
Тобто свого?
Більше скажусвого друга. В кімнаті Ладного, в притулку на Скарги, поліція знайшла якусь записку. Ніби той написав зізнання перед убивством.
Магда мовчки крутила головою, ковзаючи поглядом по чоловіках, Клим помітив це і коротко пояснив:
Говоримо про стрільця з українського легіону. Він був найвлучнішим у своїй бригаді. Спеціально не вчився, взагалі не збирався бути військовим, вивчав, здається, хімію. Минулого року батальйон прийняв бій, довелося відступати, і цей Ладний лишився прикривати відхід. Зайняв позицію в окопі й почав відстрілювати російських солдатів одного за одним. Потім уже газетярі, колеги пана Гірняка, придумали: в стрільця, мовляв, дар проявився.
Звідки ви знаєте! Може, справді проявився! огризнувся той. Людські можливості безмежні, панове.
Війна потребує перемог і див, мовив Кошовий. З визначеннями не сперечаюсь. Бо Захар Ладний герой, ніде правди діти. Як примудрився отак стріляти й рахувати, не знаю. Відомо інше, і це я читав і чув від офіційних осіб, у тому числі військових: Ладний сам-один на короткий час стримав наступ на тій невеличкій ділянці. Це дозволило січовим стрільцям швидко перегрупуватися, підтягнувся підрозділ з іншого флангу, батальйон пішов у контрнаступ, атаку було відбито. Окоп, у якому ховався Ладний, закидали гранатами. Побратими думаливсе. Коли оклигав, контузія, поранений, та вижив. Чув, британці називають таких снайперами.
І створюють цілі підрозділи з влучних стрільців! Навіть навчають! підхопив Гірняк. А тут героїв списують на смітник!
Наскільки мені відомо, притулокне смітник. Там пристойні умови. Повертатися до життя, ставати корисним чи деградуватиособистий вибір кожного.
Умов не створено! Я кричу й пишу про це!
Тепер герою війни створять усі умови в тюрмі,відрізав Клим. Дозвольте пояснити, для чого ви пришли до мене, пане Гірняк.
Я ж
Тепер виставив правицю Кошовий, переклавши попільницю в ліву руку. Сивий цигарковий дим зсередини міг нагадати людині з фантазією щойно використану зброю.
Чекайте. Ви щойно сказали про якусь записку, де є нібито зізнання. Отже, ви її не бачили й зізнань не читали. З кримінальною поліцією навряд чи дружите. Та де! Зовсім не дружите! Звідки знаєте про записку? Цього факту ніколи б не повідомили в газетах, принаймнів першій публікації. Значить, у вас інші джерела.
Звісно. Підтримую контакти зі стрільцями, котрі мешкають у притулку. Поліція вчора пізно нагрянула з обшуком, збурили ветеранів. Серед них же вибрали пойнятих. Записку знайшли в їхній присутності
і зачитали вголос! знову перервав його Кошовий. Не робіть із мене дурня, пане Гірняк! Або ви знаєте зміст записки, абоні. Але якщо не знаєте й припускаєте, ці припущення повинні мати підставу.
Магда підтримала Клима кивком.
Навіть я не знала таких деталей. Принаймні, дізнавалася не відразу. А я, прошу зазначити, кілька років прожила з начальником кримінальної поліції. Та й потім у криміналі від мене не тримали таємниць, даючи потрібну інформацію.
Я знаю, хто ви, пані Богданович, зітхнув Гірняк. І визнаю правоту пана Кошового. Проте ви мене постійно перебиваєте. Можливо, маєте до моєї скромної персони якусь антипатію. Чи просто незадоволені ранньою несподіваною появою. Та повірте, я не прийшов переконувати вас, пане Кошовий, у цілковитій невинуватості стрільця Ладного, тут у його очах блимнув вогник лукавства. Ви ж це хотіли сказати, пане адвокате? Цим збиралися пояснити мій несподіваний прихід? Бачте, я теж умію рахувати ходи й робити прогнози.
Ми не граємося, відрубав Клим. Так, ви прийшли до мене, аби вмовити витягнути Ладного з тюрми. Де він, до речі? В Бригідках?
Так.
І зновупро ваші «якусь» та «нібито». Мені невідомо, що й де ви дізналися. Швидше за все, вже почали діяти превентивно й підводити до висновку: все надумане, звинувачення висмоктані з пальця, влада черговий раз хоче посадити за ґрати героя. Адже влада боїться героїв війни, тим більшетаких, як Захар Ладний. Пасіонарій, влучний стрілець, якому нема чого втрачати і який буде вимагати брати до уваги кожне своє слово. Через те його апріорі закрили несправедливо, шукаючи цапа-відбувайла. Заступитися за нього нема кому. Спосіб життя підходящийвояк на маргінесах, чоловік із ураженою психікою, не знаходить собі місця. Докази сфабриковані, тож
Ні.
Віко сіпнулося.
Щоні? Що значитьні?
Вашу помилку в прогнозах, пане Кошовий.
Помилку?
Гірняк із підкресленою акуратністю почепив капелюха на вішак і почав розстібати легке пальто. На короткий час процес повністю поглинув гостя. Мимоволі Клим із Магдою прикипіли до нього поглядом, так, ніби він займався чимось надзвичайно важливим. Впоравшись із останнім ґудзиком, газетяр підніс погляд, подивився Кошовому в очі.
Я не кажуне вбивав. Навпаки, переконаний: Захар Ладний винен. Він убивця, справді вбив інженера Косацького, полюбовника своєї колись коханої дівчини. Хоча, даруйте, пані Магдо, кохання не буває колишнім. Воно або є, або нема, до самої смерті. Хіба не так?
Магда кивнула, здивувавши саму себе.
Ось, бачите, фраза прозвучала переможно. Історія банальна, ситуація прозора. До вас, пане Кошовий, я прийшов як до того, хто може врятувати людину в безнадійній ситуації. Станьте адвокатом Ладного. І знаючи, що він убивця, доведіть у суді його невинуватість.
Аж тепер Клим звернув увагугодинник у вітальні лунко цокає.
Поки вони з Магдою перетравлювали почуте, Гірняк почепив своє пальто до капелюха, обсмикнув піджак, поправив краватку й пригладив вуха. Він уже почувався вільніше, ніж коли переступив поріг, і відкинув усякі церемонії. Кошового подібна поведінка незнайомців або тих, кого знав мало й погано, завжди дратувала. Проте зараз він не відчув подібних емоцій, оцінюючи сказане й свою можливу роль у подальших подіях.
Якщо нема заперечень, пане Гірняк, трохи приведу себе в порядок.
Бога ради, ви в себе вдома!
Магдо, ти нікуди не збиралася зараз?
Неділя, Климентію. Маю сьогодні розкіштрохи вільного часу.
Будь така добра, звари всім кави.
Не заперечуючи, вона зникла на кухні, й Кошовий зрозумівМагда оцінила маневр, котрий дозволяв не лишатися сам на сам із незнайомцем, із яким їй нема про що говорити. Пішовши вмиватися, Клим тим самим узяв коротку паузу, виграв трохи часу й, хлюпаючи холодну воду на лице, зібрав думки докупи. Витершись і давши лад волоссю, він вподобав власне відображення й повернувся, заставши Гірняка сидячим на стільці біля його робочого столу. Той гортав учорашнє число «Діла», поклавши ногу на ногу.
Беззубо, мовив, наче поставив діагноз, помахав газетою. Демагогія, суцільна демагогія. Забагато політики, замало реальних справ.
У газеті описуються реальні справи.
Якщо реальні справизбиратися й політикувати, розходячись та лишаючись при своєму, не зробивши висновків, тоді згоден. Ми з вами на різних платформах, пане Кошовий. У нас різні уявлення про те, що і як треба українцям робити далі, аби війна завершилася на нашу користь.
Але ви прийшли до мене. Поговорити про війну?
Говорити про війну краще, ніж воювати. Менше смертей.
І тим не менше, ви говорите.
Запахло кавою. Вибачившись, Клим пішов у спальню й швидко перевдягнувся. Тим часом Магда принесла на круглій таці каву, поставила тацю на стіл, взяла одну чашечку собі й залишила чоловіків, щільніше причинивши за собою двері спальні. Кошовий вмостився за робочим столом, відчинивши заразом кватирку, сьорбнув з філіжанки, потому поставив її, розташувався, поклавши перед собою руки й переплівши пальці.
Давайте до справ, пане Гірняк.
Прошу дуже, давайте, він теж надпив.
Звідки ви знаєте про зміст згаданої записки? Ладний справді признався письмово перед тим, як убити суперника?
«Українське слово» не приділяє уваги криміналу. Інші газети про вбивства пишуть. Маю знайомих серед кореспондентів. Все просто робиться, він потер великим пальцем об указівний.
З якого дива комусь здавати вам таку інформацію?
Потреба в грошахне диво, гмикнув Гірняк. Власне, аби йшлося про друзів чи бодай приятелів, відомості нічого б не коштували. Тут лише обмін, інформація на корони. Та й, чесно кажучи, за інших обставин я не платив би за таке свої кревні. Фонду нема, видання в нас не дуже багаті, особливо українські. Мене зацікавила саме історія стрільця Ладного.
Припустімо. Хочете вимагати звільнення, почнеться рух, привернете до себе увагу патріотично налаштованих сил. Зрозуміло. Цікавить інше: звідки знаєте, що Ладнийубивця?
Записка.
Ви її не бачили, Клим подався вперед. Робити висновки на основі того, чого не бачили на власні очі, неправильно. Кажу, як правник і направду хороший адвокат. Отак я колись виступав у судовій залі.
Ладного затримали біля тіла інженера. В помешканні, де він жив із своєю нареченою, Оксаною Антонів. У руціревольвер, руки в крові, суперника вбито пострілом у голову. І головне, пане Кошовий, застала його та сама Оксана, повернувшись додому. Вона викликала поліцію. Весь цей час Ладний лишався на місці, втекти не пробував. Поводився, як людина, котра виконала тяжкий обовязок, усі свої земні справи завершила й готова завершити життя.
Убив і чекав арешту?
Саме так. У кімнаті лишив зізнання. Складається, пане Кошовий.
Клим відкинувся на спинку крісла. Розплів пальці, взяв каву, яка вже поволі вистигала, відпив половину, покрутив філіжанку в руці.
Гаразд. Припустімо. Захар Ладнийубивця. Як накажете його рятувати? Може, він ще й сам зізнався?
Мені це невідомо. Та якби признавсяуже б знали.
Хто?
Колегигазетярі, котрі зуби стерли на кримінальних хроніках. Зранку купив кілька різних видань, переглянув. Лише «Курєр Львівський» написав про вбивство на ґрунті ревнощів. Згадав, що на місці злочину виявили січового стрільця Л. Більше нічого.
Так, Кошовий прикусив нижню губу, почекав трохи, повторив:Так. Досвід підказує: озброєна людина біля трупа ще нічого не означає. Аби не записка, зміст якої теж невідомий, я б дав Ладному шанс. Навіть робив би ставку на виграш.
Бачите, вже починаєте мислити, як адвокат.
Ще нічого не починаю, відмахнувся Клим. Якщо письмове зізнання є і воно написане рукою Ладного, тоді я піду в суд з голими руками. Навіть якщо стрілець вперто все заперечуватиме, проти такого вагомого доказу ні в кого нема прийому.
Почерк могли підробити.
Могли. Кому це вигідно? Слухайте, пане Гірняк, ви ось тільки-но заявили: Ладнийубивця, ви переконані в цьому. І ось тепер починаєте самі себе заперечувати.
Ми з вами вже почали будувати лінію захисту Захара, хіба не так?
Я ще нічого не вибудовую. Міркую вголос.
Правильно мислите.
Забув вас запитати! вирвалося в Клима, і він зараз же відіграв назад:Вибачте, все це несподівано. Годину тому не мав такого клопоту, тепер намагаюся зрозуміти, чи потрібно мені це.
Гірняк випрямив спину, розправив плечі.
Врятувати Ладногонаша спільна справа. Герой війни, українець, не може бути банальним убивцею, який напився й застрелив суперника. Типова побутова справа, дуже примітивна, й це ще більше принижує нашу спільноту. Вороги ж спроможні роздмухати цю бульбашку до непристойних розмірів.
Ворогице хто? Влада?
Гість знову клацнув пальцями.
Влада слабка, пане Кошовий. Не та вже Австрія, цісар не той. Доживає останні роки, як не місяці. Війна висотує всі соки, причому не лише з цієї, а й з Російської імперії. На їхніх руїнах постануть нові держави.
Зараз ви цитуєте типову газетну публікацію. Припускаюнавіть власну.
Ви чудово знаєте й відчуваєте ці настрої. Й поділяєте такі думки, хіба не так?
Я взагалі обережний та виважений із висновками. Не біжу поперед батька в пекло.
Це помітно. Та часом треба більше впевненості в собі та інших. І віри у власну справу. Але про ворогів, Гірняк зиркнув у бік причинених дверей спальні.Поляки, пане Кошовий. Ляхи.
На Климове лице лягла тінь.
Що ви собі дозволяєте? На кого натякаєте?
Розумному досить, мовив гість, не відводячи погляду. Поляки конкурують із нами за наше право створювати власну національну державу. І програють, бо українці показали себе надійнішими. Поки що можемо говорити швидше про майбутню українську автономію. Та це лиш перший крок. І маємо таку сприятливу, я б сказав, ситуацію не в останню чергу завдяки січовим стрільцям. Легіон добре показав себе на фронті, боронячи імперію й виборюючи перемоги. Ось чому випадок із Захаром Ладним ті ж самі поляки легко викрутять для компрометації всього стрілецтва. Бачте, мовляв, як мати з ними справу.