Поринувши з головою у творчість, Луїза змогла пережити втрату двох близьких для неї людей. Новий роман починався епіграфом присвяченим старому Гійому та графу де Фоссе, з яким вона прожила в любові та злагоді не один десяток років. Одне засмучувало їївідсутність в неї діточок.
* * *
Компанію Луїзі де Фоссе під час вечірньої прогулянки складав один з засновників літературного конкурсу, а саме Віктор Наумович Приходько, сорока восьми років, власник видавництва, головний офіс якого був розташований у Києві, а філіїу Росії, Білорусі та Казахстані. Середнього зросту, злегка повненький, одягнений у легкий світлий костюм спортивного крою, він поважно крокував поруч зі своєю супутницею широкою алеєю парку. Чоловік періодично втирав носовичком краплі поту, які виступали на засмаглій поголеній голові, й обмахувався світлим літнім капелюхом, тримаючи його в лівій руці. Але судячи з частоти рухів руки, що тримала хустку, йому це не допомагало.
Ти диви, вже майже сутеніє, але як спекотно. Напевно, до ночі буде гроза.
Ви маєте рацію, Вікторе, грози сьогодні не минути. Звернули увагу на хмару над Анже? Грому ще не чути, але блискавки вже миготять.
Так що, нас може ще й намочити? чоловік здивовано подивився на супутницю.
Ну що ви. Ми встигнемо повернутися. Від нас до міста миль двадцять-двадцять п'ять навпростець.
Тоді я за вас не переймаюсь.
Та досить вже вам, Вікторе! Я не цукрова панночка, й дощем мене не злякати. Цієї весни ми з подругами пішки підіймалися до тунелю «Пікколо Лагацуой», що в Альпах. Вів нас хлопчина-гід років двадцяти, зі студентів, які підробляють на простих маршрутах для таких старих гримз, як ми.
Луїза, припиніть на себе намовляти! Ви напрочуд добре виглядаєте.
Так, для своїх сімдесяти я виглядаю чудово, а ось на п'ятдесят, вибачте, Вікторевже не тягну, вона посміхнулася й продовжила. Так ось, на зворотному шляху нас застав дощ і поливав усі три години, доки ми спускалися до підніжжя гори. Нам наступного ранку хоч би що, а той юнак зліг із нежитю та застудою.
Ось я й кажу, ви
Ай, залиште. Я живу на природі, а не під дахом цих жахливих та галасливих міст. Ми весь час через це сперечалися з моїм покійним чоловіком. Він тут знемагав від нудьги, доки не вигадали інтернет. Ось тоді-то він заспокоївся, отримавши можливість безпосередньо у візуальному режимі вправляти мізки своїм директорам та спілкуватися з клієнтами і друзями, не виходячи з кабінету.
Вони підійшли до ажурної альтанки.
Зупинімося ось тут. Я наказала подати сюди чай, Луїза жестом запросила свого супутника пройти всередину альтанки.
Вони сіли на дерев'яні лавки з вигнутими спинками, пофарбованими в білий колір, у тон рожевому й білому забарвленню намету, виготовленому з тонких прутів, що накривав альтанку.
Скажіть Луїза, а вас не турбує те, що серед дев'яти фіналістів троє з України і один з Росії. Адже багато хто в нашому видавничому колі знає про те, що ви родом з Чернігова.
Ой, та ну їх до біса. Це знання не заважало їм протягом півстоліття заробляти гроші на моїх романах. Так чому це повинно їх зараз бентежити? Тим паче, що дівчина виказує напрочуд гарні здібності. Потім ще цей француз-ветеринар і відставний детектив зі Штатів. Господи, та чого мені перейматися? Адже конкурсний відбір проводило міжнародне журі, яке вони й обирали. Ви самі-то чого збентежилися?
Та я ж не про себе. Насправді ви, шановна Луїзо, теж бачите, які зараз у світі склалися стосунки. До нашої країни підвищений інтерес, до Росії навпакипочинає складатися негативне ставлення.
Пусте. Я не маю бажання навіть згадувати про ці дурниці. У нас не Рада Безпеки Європи, а міжнародний літературний конкурс. Ми поза політикою. Історії для майбутніх конкурсних робіт обрані абсолютно нейтральні. Від цього й будемо витанцьовувати.
Скажіть, Луїзо, а як ви зважилися віддати свої сюжети конкурсантам? Або у вас їх настільки багато, що ви боїтеся не встигнути все викласти на папері за життя? Так найміть стенографістку.
Після цих слів співрозмовника жінка розсміялася. Витерши мереживною хусточкою, яку вона витягла з манжета, сльози, що виступили у куточках гарних сірих очей, вона дістала зі сріблястого клатча золотий портсигар. Розкривши його, витягла тонку коричневу цигарку. Луїза підкурила від вогню запальнички, з повагою піднесеної Віктором Наумовичем.
Я щось не те кажу? він здивовано поглянув на співрозмовницю.
Не переймайтеся, все добре. Але кращою стенографісткою у мене був мій покійний чоловік. Мій Мішель. Він примудрявся не тільки записувати все те, що я йому надиктувала, а й одночасно вмів правити діалоги, особливо за участю жінок. Повинна визнатице геніально йому вдавалося. Я спробувала знайти Мішелю заміну, але, на превеликий жаль, це виявилося вкрай складною проблемою.
Луїза де Фоссе глибоко зітхнула та з сумом подивилася у бік лісової галявини, яка починалася відразу за живою огорожею парку.
А нескінченно викликати сюди цих дівчаток, які, лише почувши з ким їм доведеться працювати, від хвилювання випускають з рук на підлогу то олівці, то блокноти, мені набридло. От якби мені попалась стара, пропалена життям стерва, то, я думаю, з нею б ми спрацювалися. Але такі екземпляри, на жаль, у наш час велика рідкість. Француженки подобрішали від забезпеченої старості. Тепер вони гасають світом на круїзних лайнерах, заполонили тенісні корти й фітнес-клуби. Від них не проштовхнутися у дорогих ресторанах, куди вони приходять у супроводі молодих жигало. Стало неможливо ходити до театру на прем'єри через блискучу мішуру й оголені пласкі груди в розрізах декольте вечірніх суконь, що виставляються цими дамами напоказ. Не подумайте, що я їх засуджую, немає за що. Але я знала інше покоління французьких жінокі повірте, вони мені подобалися більше.
Примітки
1
НДРНімецька Демократична Республіка. Держава в Східній Європі, що утворилося в 1945 році після розділу Німеччини. Припинила своє існування після об'єднання Німеччини.
2
StasiРозвідувальна служба в НДР, аналогічна КДБ, ЦРУ, «Моссад». Скасована після об'єднання Німеччини.