Зрозуміло.
Анна й сама заплуталася.
2
Гліб Коваленко навідався по обіді.
Помічниця була попереджена, зауваження щодо бажаної поведінки прийняла не надто охоче. Тож зустріла гостя стримано, з показовою сухістю. Коваленко давно сприймав її бурчання й закиди на свою адресу десь так, як осінній дощ, зимовий мороз, весняну сльоту й літню спекуприродні явища, що не підвладні людському впливу та втручанню.
Додатковий привід тихо сваритися Христині дав Лорд. Собака вже встиг познайомитися з Глібом, адже той кілька разів навідувався на Татарку з візитом ввічливості, попити кави з лікером і повідати цікавій Анні новини кримінальної хроніки. Точніше, подробиці деяких історій, ще не надруковані в газетах. Христю дратувало, що Лорд визнав Коваленка своїм з першого разу, ніби репортер був його хазяїном. Хто б інший не зайшов, сусіди, листоноша чи як ось віднедавнаказенні особи, собака привітно дзявкав, терся об ногу й залишав нового знайомого в спокої. Натомість за Глібом одразу задріботів, наче приклеєний, ще й брав з його рук частування: шмат пиріжка чи заздалегідь прихопленої ковбаски. Христина переконувала Вольську, що собака не повинен їсти те, що дають чужі. Анна погоджувалася, але нічого не поробишЛорд і без того не виправдовував надій.
Приємно, коли в вашому домі мені хоч одна жива душа щиро рада, мовив Коваленко, граючись із радісним псом.
Шпилька призначалася Христі, влучила в ціль. Дівчина пурхнула, гордо відвернулася, посунула в дім. Вольська веліла накрити в кабінеті.
Його зручності Анна встигла обжити й оцінити після Іванової загибелі. Крім бібліотеки з потрібними книжками чоловік зібрав невеличку, проте дуже корисну картотеку. Нічого особливого, просто фотографії, малюнки чи описи найбільш небезпечних злочинців і їхніх звязків з позначками, хто на волі, хто в тюрмі чи на каторзі, а хтопомер. Картотека обмежувалася переважно Києвом, повітами та обома судовими округами губернії. Але окремі картки згадували злочини й злочинців з інших губерній та окремих місту разі, якщо вони перепліталися з київськими справами.
Лордик вам, наче рідний, погодилася Анна. Забрали б уже його до себе.
Отак легко віддаєте друга? Гліб почухав пса за вухом. Віддає тебе хазяйка, га, мордо?
Так у хороші ж руки, озвучена ідея приходила до Анни й раніше. Справді, Глібе Андріяновичу. Приємно дивитися на вас обох. А я матиму привід навідуватися в гості. Якщо ви не проти, звісно.
Зараз вона кокетувала, без зайвої думки, бавилася знічевя.
Ви, Анно Ярославівно, можете навідувати мою скромну обитель, не шукаючи слушних нагод, Коваленко відповів їй у тон. Бажання побалакати вже саме по собі нагода. Щодо Лорда, то тут йому краще. Де ваш двір із садом, і демій флігель. До всього, квартирна господиня нарікатиме, вона недолюблює собак. У неї трійко котів. Гліб розпрямився. Ви ж покликали мене не для того, аби збагрити собаку.
Не збагрити, збоку пропозиція виглядала так, тож Вольська почервоніла, швидко перевела тему. Запросила на обід. Ми ж ніби з користю пообідали під час нашої останньої зустрічі.
Передостанньої,виправив Гліб. Востаннє ми бачилися на тому прийнятті. До речі, ви тоді спритно повелися. Не пояснили, що там у вас сталося з паном Градовим. Аболедь не сталося. Обіцяли зробити це з часом
І час настав, Анна завершила фразу. Більше скажу: те маленьке непорозуміння, свідком якого ви мимоволі стали, отримало несподіваний розвиток, зараз зробилося масштабнішим. Проходьте.
Стіл у кабінеті Христина вже накрила скромною, домашньою скатертиною. Бодай у цьому показала ставлення до Коваленка, та Анні насправді було все одно, чим застелене. Помічниця подала свіжий, ще теплий яблучний штрудель і млинці. До частування додалася карафка з наливкою, і Вольська, як личить господині, наповнила Глібову чарку. Сама ж обмежилася додаванням напою в кавучетверта й навряд чи остання чашка цього дня. Коваленко звик, що зазвичай пригощається сам, тож вдячно торкнувся скляним краєм краю порцеляни, випив не відразу, посмакував.
Давайте так, запропонувала Анна. Ви зараз їжте, я говоритиму. Щоб потім не відволікатися, ну, і взагалі поки гаряче.
Заперечень не було. Та вже після перших почутих фраз репортер здивовано крекнув, ледь не вдавившись шматком млинця. Чим далі слухав, тим упевненіше втрачав апетит. Щойно Вольська завершила оповідь, Коваленко, отримавши мовчазний дозвіл, налив собі ще. Цього разу хильнув махом, запив теплою кавою, не стримавсяпідвівся, збуджено заходив кімнатою.
А бачите, я ніби тоді щось відчув! Подумати тільки, донька слідчого, присланого з Москви, удає проститутку й виманює гроші в київських роззяв! А донька депутата київської Думи позує голою для ласих до порнографії! Це ж сенсація, Анно Ярославівно! І тільки ви могли скласти два клапті в одну картинку!
Я не для того послала до вас посильного, пане Коваленко, щоб продати гарячу історію й дати вам заробити, відрізала Вольська. Чесно кажучи, якби могла обійтися без допомоги ззовні, лише власним розумом і можливостями, так би й зробила.
Але ви мене знаєте, парирував Гліб. Утаємничити мене в таку справуоднаково, що пустити козла в город з капустою. Готовий домовлятися про певні компроміси. Наприклад, підготую публікацію, не називаючи прізвищ та змінюючи імена.
Анна допила вистиглу каву, покрутила чашку на блюдечку. Здавалося, процес захопив із головою, забрав усю її увагу. Та враз вона припинила, звела очі на Коваленка:
Хочете домовлятися? Зволите. Спершу ви допоможете мені знайти відповідь на кілька питань, і, як результатрозшукати зниклу безвісти дівчину. Мене тривожить, що про Олю Пивоварову ні слуху ні духу вже другу добу. Маю всі підстави тривожитися за неї, хоча прямих загроз її життю поки не відчуваю. Гаразд, дозволяю собі не відчувати.
Так про що домовляємося? нетерпеливився Коваленко.
Я Тобто ми з вами, я з вашою допомогою остаточно проясняю ситуацію. Знаходжу, де переховується гімназистка, котра пустилася берега й утратила над собою контроль. Потім ви, маючи на руках значно більше відомостей, готуєте публікацію. Не називаєте прізвищ, міняєте імена. Натомість компенсуєте ці недомовленості й задовольняєте цікавість публіки іменами тих, хто розбещує дівчат. Поліція вам у цьомуперший помічник, тут можете бути певні. Отже, ми з вами виводимо на чисту воду лиходіїв-розпусників, чим відволікаємо увагу від тих, кого вони залучили до своїх огидних справ. Я, звісно, лишаюся в тіні, та й не претендую на всесвітню славу. Ви ж укотре знімаєте вершки. Годиться?
По руках!
Не вагався Гліббо що там думати.
Подібні рішення приймаються швидко.
Ступив до столу, простягнув руку. Знову партнери, і як потиснув легенько Аннину правицюлівою, своєю головною, робочою рукою підхопив карафку за тонке кришталеве горлечко. Наповнив чарку, свою та її.
Угоду закріпити.
3
Вольська не випила, пригубила задля ввічливості. Уже знала, про що говоритиме. Почала, аби відразу налаштувати партнера на потрібну хвилю:
Знімків дозвольте вам не показувати. Хоча б тому, що вони призначені суто для чоловічих очей, щоб розбуркати певні інстинкти. Назву їх тваринними.
Нас, чоловіків, узагалі вважають тваринами, чи то пожартував, чи то дорікнув Коваленко. Звична оцінка. Як побачимо жінку, миттю роздягаємо поглядами й стікаємо густою слиною.
Фу, припиніть, Анна наморщила носа. Аби йшлося не про дівчину-підлітка шістнадцяти років, ви б уже давно, тут не стримала сумної іронії,стікали слиною. Даруйте, навіть у таких історіях є певна межа, яку не дозволю собі переступити. Заразом і вам.
Гаразд. Моїй розбещеній творчій уяві цілком досить почутого від вас короткого опису того, що увічнив хтивий фотограф. Яку допомогу чи пораду можу дати тут?
Знаєте, мабуть, або маєте змогу відшукати і тих, хто продає подібні фото, і тих, хто їх робить, пояснила Анна. Припускаю, цей слід виведе на того, кого Оленька назвала Майстром. Але до нього є інша стежка. Тобто, може бути.
Чую невпевненість.
Так. Бо я не впевнена, що дівчина говорила правду, коли хвалилася своїм дорослим досвідченим коханцем.
Анно Ярославівно, колись у сиву давнину в Київській Русі, та й не тільки там, дівчата лягали зі старшими від себе чоловіками в ще ніжнішому віці. Чи ви не знаєте, у якому віці князі й королі видавали заміж своїх дочок? А в культурі Сходу
Досить.
Та ну, прочитайте чи перечитайте хоча б казки «Тисячі та однієї ночі»!
До-сить, кажу! Вольська сердито стукнула пальцями по краю столу. Вам тільки волю дай. От же ж улюблена тема для вашого брата.
Гліб зробив невинні очі, зобразив на лиці каяття.
Не блазнюйте, у мене погані передчуття.
Та ж ви щойно запевнялиз Оленькою нічого поганого не сталося.
Я переконана, що дівчина жива, Анна справді щиро хотіла в це вірити. Проте сороміцькі фотографії й кокаїн не вважаю гарною пригодою. Думаю, Оленька загралася, утратила над собою контроль, і наркотики тут є одним із чинників. Але я про інше, пальці відбили дріб на поверхні столу. Оленька Пивоварова до останнього могла не дозволити собі ступити за межу. Маю на увазі, непристойні знімки й кокаїн зовсім не означають, що дівчина завела коханця й утратила цноту. Натомість історія про коханця, тим більшедорослого, досвідченого й таємного, може бути вигадкою, щоб набити собі ціну в очах Катрусі Градової. Ну, це приблизно так, як прищавий підліток-гімназист хвалиться своїми подвигами в борделях. Хоча насправді він панічно втік, побачивши перед собою оголену плоть цинічної, гм, учительки.
З такою логікою згоден.
Коротка фраза, а тим більшетон, яким Коваленко її вимовив, дала Вольській несподівану підказку. Здогад уже крутився на язиці, й Анні вартувало зусиль, щоб не озвучити припущення щодо певних випадків з Глібової юності. Натомість повела далі, відходячи від делікатної, аж надто особистої теми:
Чудово. Коли вже ми міркуємо однаково, нам з вами лишається прийняти два висновки, кожен з яких має право на існування. Отже, перший: Оленька Пивоварова брехала, точнішефантазувала новій, менш досвідченій у блудних справах московській подрузі про таємного коханця й відповідний досвід. У такому разі слід нікуди не веде, і перевірити припущення ми не можемо ніяк. Другий висновок: коханець справді існує. Саме він спокусив юнку піти далі забороненого, гріховного, інтимного звязку. Погодившись із цим, ми знову виходимо на роздоріжжя.
Тобто?
Катя Градова запевняє, і я їй вірюОленька не називала імені й прізвища коханця. Сказала тільки, що вінартист, співак, баритон. Познайомилися цього літа під час домашнього концерту, їх практикує дружина Пивоварова.
Модна практика в Києві,погодився Гліб.
Не лише тут, але не суть, відмахнулася Вольська. Маємо перший слід, яким можна пройти. Вам, пане Коваленко, встановити особу того баритона простіше простого. Репортер ствердно кивнув, вона знову відбила дріб пучками. Але фокус у тому, що баритон може бути вигадкою. Тобто ви справді знайдете підходящого кандидата, тільки він тут ані сном ані духом. Натомість так званий Майстер справді може виявитися означеним таємним коханцем-спокусником. А теперувага! Вольська зосередилася, правильно підбираючи слова й формуючи думку. Ви як людина, що знайома з усіма пороками київського дна й звичаями міської аристократії, навряд заперечите, якщо я припущу: Баритон і Майстер можуть виявитися однією особою.
У запалій після сказаного лункій тиші Гліб не втримавсягикнув.
Пардон, він тут же ляснув себе по губах. Аби мав трошки часу подумати, сам дійшов би схожого висновку.
Не висновок. Припущення.
Цілком імовірне, Анно Ярославівно. Ми можемо шукати не двох чоловіків, а одного.
Ви, наголосила Вольська. Так чи інакше, вирахувати Баритона значно простіше. Ви ж маєте потрібні звязки в богемному середовищі.
Часом здається, їх більше, ніж треба. З босяками простіше, вони нікого з себе не вдають. Богема наскрізь пихата й брехлива.
То лірика, кинула Анна з легким роздратуванням. Поясню краще, чому Оленька жива й десь ховається. Власне, особливих пояснень не треба. Їй не вдалося спокусити, затягнути Катрусю. Доньку Градова в останній момент налякало, а отжезупинило зображення зламаної іграшки, яку нібито треба імітувати. Дівчина влаштовує істерику, і Майстер змушений відправити обох назад. Якби не був певен у власній безпеці, обидві подружки зникли б ще того самого дня. Катрусин вибрик сварить дівчат. Але вона знає в рази менше, ніж Оленька. Може відчувати певну відразу, та навряднебезпеку. Чого не скажеш про Ольгу. Не забувайте, уже втягнену в ігрища по вуха, ще й зденервовану кокаїном. Вона далі робить дурницю за дурницею. Втеча з домуфінальний акт драми.
Чи фарсу.
Згодна. Тож вона знайшла прихисток у того самого коханця під крилом. Він, ким би не виявився, сам у розпачі. Не знає, як вийти з глухого кута й спекатися тієї, котру сам і породив. Убитизробити ще гірше. І не мені вам казати, Глібе Андріяновичу: сутенери, звідники, продавці похабних карток та листівок до вбивства за верству не підступлять.
За дві.Коваленкові набридло походжати, він повернувся за стіл, торкнувся карафки, передумав. В ідеалі, Анно Ярославівно, десь так усе й могло бути. Трохи збивають знімки, заховані в спальні, тобто в батьківському домі. Але, з іншого боку, цілком відповідають імпульсивній, погано керованій поведінці нашої героїні.
Ким погано керованій?
Оленька не ладна керувати сама собою.
Та й то так, Анна легко визнала його правоту. Вам доведеться попрацювати, пане Коваленко. Маєте аж дві задачі, їх бажано розвязувати одночасно.
На конучергова сенсаційна публікація, Гліб гордовито випнув груди. Воно того варте.
А я тим часом подумаю, куди Майстер возив дівчат. Цілком імовірно, Оленька зараз сидить десь там.
Або її тримають під замком, підхопив думку Коваленко. Гадаючи, що з нею робити. Є підказки?
Небагато, тепер підвелася Вольська. Прогулянку, знову ж таки, зі слів Катерини, призначили вдень. Що логічно, юні гімназистки ввечері вже мусять бути вдома, з батьками. І що таке літній вечір? Темніє пізно, чекати темрявиризикувати. Уявіть, який хай здійняв би Лев Градов, аби його єдина доня десь забарилася при смерканні. Тож білий деньодна з причин, чому дівчатам веліли завязати очі. Місце так само важливе. Біля «Шато-де-Флер» постійно сновигає чимало народу, ніхто ні на кого не звертає уваги. Подумаєш, дві баришні сіли в закритий екіпаж
Примечания
1
Повна назва вулиці на час описаних подійМаріїнсько-Благовіщенська. До й після того не раз міняла назву. Від 1937-го й дотеперімені Панаса Саксаганського. (Тут і далі примітки автора.)
2
Латинський кварталнеофіційна назва місцевості, де селилися студенти і викладачі Київського університету святого Володимира (нині імені Тараса Шевченка). Зазвичай їх окреслюють «трикутником» між вулицями Паньківська, Микільсько-Ботанічна та Караваєвська (теперЛьва Толстого).
3
Сновськна час описаних подійселище на Чернігівщині, над річкою Снов. Має давню історію. У радянський час мало назву «Щорс», на честь народженого там командира Червоної армії Миколи Щорса.
4
Економія, тут: фермерське господарство.
5
«Присутственні» місця (імперський канцелярит) загальна назва державних адміністративних органів у Російській імперії, у тому числі колегіального характеру, для центрального, губернського або повітового управління. У Києві на час описаних подій будинок «присутственних» місць розташовувався на Софійській площі.
6
Узяти на арапатут: намагатися обдурити когось, діючи прямо, грубо, з сильним напором.
7
Купецький сад, або Купецький (теперХрещатий) паркпейзажний парк, розташований поблизу Царської (теперЄвропейської) площі, на схилах Дніпра, уздовж Володимирького узвозу (на тоді частина Олександрівської вулиці). Закладений 1743 року. Від 1889 з 1 травня до кінця літнього сезону тут грав струнний оркестр.