Мені нецікаво, нагадала Віра. До чого ви завели оце? На жалість тиснете?
Кочубей поволі почала закипати. Вона й слідчою не дозволяла розмовляти так із собою довго нікому. Особливо незнайомим людям, підозрюваним і навіть свідкам. Але посада дозволяла підносити голос, міняти тон, домагатися свого й переважувати. Тепер, коли стала приватною особою, погони й посада не захищали. Саме беззахисність змусила Лору стати в розмовах більш гнучкою, частіше схилятися до компромісів, домовлятися. Проте це зовсім не означало, що вона довго дозволятиме хамити собі.
Хоч мусила визнати: пані Домонтович по життю звикла домінувати, тиснути, ламати через коліно, в такий спосіб домагаючись свого.
Здається, я починаю розуміти Вадима Графа, мовила Лора сухо, повільно роблячи наступ. Ні на чию жалість я не тисну. Жаліти мене, шановна, не треба, обійдуся. Лише посилалася на власний досвід стосунків невістки зі свекрухою. Здебільшого вони не миряться, знаю чимало таких випадків. І ваші стосунки із Зоєюяскравий приклад. Але що вам зробив її теперішній чоловік? Заступив місце вашого сина? Хіба колишня невістка підписала кровю обітницю більше не виходити заміж? Чи шукаєте винних у тому, що вас не пустили поховати єдиного сина? То мстіться керівництву Качанівської колонії, там у начальників свої таргани. Вона з кожною фразою говорила впевненіше, тепер немов забивала слова молотком. Ви, громадянко Домонтович, безпідставно залякали не знайому вам раніше людину. Нехай для війни чи миру з колишньою, так-так, колишньою невісткою ви придумали собі якісь формальні підстави. Та через вас у Вадима Графанервовий зрив. А це, своєю чергою, зіпсувало не лише його карєру. Нехай охоронець у маленькому відділенні банкутаке собі досягнення в житті й межа бажань молодого чоловіка. Проте через вас проблеми тепер має купа, повірте мені, далеких від ваших родинних таємниць і цілком пристойних людей. Вона дійшла до піку, притримала віжки, знизила градус кипіння. Ось чому мені захотілося почути від вас, із чого все почалося. Можливо Ще разможливо, не точно, мені вдасться, знаючи природу конфлікту, вивести Графа з-під удару. Чи бодай суттєво послабити його.
Віра плеснула долонями по колінах, важко й повільно підвелася. Щоб не дозволяти цій жінці дивитися на себе згори, звелася на ноги й Лора.
Вас Графиня прислала.
Ні. Зоя лише дала мені ваш телефон. Усе іншемоя ініціатива.
Геть.
Це прозвучало так спокійно й буденно, що Кочубей не відразу зрозумілаїї женуть.
Себто? перепитала здивовано.
Те, що почула наступної миті, не чула від співрозмовників давно. Відтоді, як спілкувалася зі службової потреби з рецидивістами, котрі хавали зону й підкреслювали презирство до іншого світу вербально. Кочубей давно не червоніла від такого. Мат її не бентежив, і за бажання вона теж могла вкрутити в мову пару міцних соковитих словечок. Але зараз Віра розрахувала все правильно, ідеально: після такого жодна людина, яка поважає себе, продовжувати розмову не захоче.
Ясно. Лора вдягнула плетену шапочку. До побачення. Випустіть мене звідси, дихати нема чим.
До дверей Віра провела її мовчки. Було відчуттяпід конвоєм. Відчинила замок лівою рукою, широко розчахнула двері. Або Лорі здалося, або вона справді захотіла виштовхати гостю копняком, та передумала останньої миті.
І все ж перед тим, як хряснути дверима, вигукнула коротко й люто, куди саме Лорі треба йти.
8
Чому я повинна тут лишитися?
Не ти. Ви. Вдвох із Соколом.
Йому все одно. Тільки за щастя. Я це знаю, а віднедавнай ти. Кочубей натякнула на чернігівську пригоду, коли Богдан напився на радощах, що жінка не контролює, й загримів у тюремну камеру за дурною підозрою в навмисному вбивстві.Мені поясни, яка така гостра потреба. Я не проти відряджень, ти знаєш. Не люблю гри в темну.
Гайдука довелося чекати аж до шостої вечора. У міжчассі Лора вирішила пообідати, бо зайняти себе нічим не могла. Сокіл повіз у те саме кафе, і вона не мала сил та бажання опиратися. Хай краще знайоме місце, ніж розчарування в незнайомому.
Обіцяний у меню бульйон з індички на смак виявився бульйоном із курки. Оливкової олії, зазначеної там-таки, взагалі не було, ще й у грецький салат замість фети чи бринзи поклали нарізаний нерівними кубиками звичайний жовтий сир. Подвійна кава не врятувала репутацію кавоварки. Та в цілому страви виявилися їстівними, а Сокіл узагалі пішов перевіреним шляхом: замовив таку саму піцу й запив колою. Відтак подався в машину розвязувати кросворд, бо, схоже, встиг виспатися. Лора ж змушена була сидіти в залі, пити чай і чекати, поки шеф зволить нарешті згадати про них.
Та приїзд Гайдука не втішив: Лора мусила лишитися в Житомирі ще на день.
Тут нормально? Він покрутив головою, критично роздивляючись інтерєр. Може, інше місце пошукаємо?
Не дури голову. І не зістрибуй з теми. Тут нормально, хоча нормально в кожного своє.
Терплю я твоє хамство, Ларисо Василівно, й сам собі дивуюся.
Ти, Даниле Семеновичу, ще справжнього хамства не чув. Можу підкинути. Познайомишся з громадянкою Домонтович. Стільки нового про себе дізнаєшся за короткий час
Лоро, тон шефа звучав миролюбно. Можу лише подякувати тобі за вроджену делікатність. Дуже вдячний за те, що з начальством не гарикаєшся при всіх. Інакше моя репутація суворого й справедливого керівника пішла б прахом. І все-таки лишитися до завтране прохання.
Наказ?
Скажімо так: рекомендація. То їдемо чи тут сидимо?
Дивлячись, чого ти хочеш. Поїстиось меню. Поговоритинароду тут, як бачиш, небагато.
Підійшла вже знайома кирпата офіціантка.
Два бутерброди з ікрою і сто грамів віскі.Гайдук не дивився в меню.
Нема, дівчина сказала з відчутним смутком.
Нічого нема? здивувався шеф.
Віскі нема. Коньяк може бути. А бутербродикиз рибкою, сьомга. Піде?
Несіть, змирився Гайдук і, коли дівчина залишила їх, нахилився до Лори через стіл. У банку тут є квартира, службова. Для подібних випадків. Щоб не шукати щоразу готелі. Ти ж не любиш готелів, апартаментиласкаво просимо.
Ти досі нічого не пояснив. Але коньячок Нерви, шефе, нерви. Давно не бачила тебе таким. Алкоголь, два бутерброди
Ніби почувши її, повернулася офіціантка з круглою бляшаною тацею. Поставила перед Гайдуком круглу склянку з товстого скла, наповнену коричневою рідиною, поручтарілочку з двома шматочками булки. На тонкому шарі масла виклали прямокутні смужки червоної риби. Шматок явно був цілий, його розрізали навпіл. Кожен бутерброд прикрасили листочком петрушки.
Зараз.
Гайдук не надпиввихилив уміст склянки одним махом. Виделкою зняв рибу з хліба, поклав до рота, старанно прожував. Нарешті відкинувся на спинку стільця, поклав ногу на ногу.
Я відвикнув від такого маразму, чесно кажучи. Тільки в цій історії у нашого з тобою керівництва, як модно говорити зараз, кукуха поїхала. Він крутнув пальцем біля скроні.Що ти там говорила: Графові пороблено?
Кинула лихим оком колишня свекруха його нинішньої дружини.
Заплутано все.
Віра Леонідівна може. Відьма. Ніколи не думала, що назву так жінку. Та в ній справді щось таке проглядається. А всякому, хто не вірить у пристріти, раджу познайомитися з нею особисто. Щонайменше заїкою зробить. Бр-р-р! Лора повела плечима.
Коли так, ота відьма всім нам поробила. Гм, теж не думав ніколи, що всерйоз припущу таку дурню. Можна вас! Шеф підніс руку.
Кирпата швиденько підійшла. Гайдук постукав по краю склянки, дівчина все зрозуміла, забрала посуд. Провівши її здивованим поглядом, Данило відмахнувся.
Значить, так треба. У його очах Лора помітила шалені іскорки, алкоголь діяв. Не знаю, як приступитися. В таких випадках краще спочатку, яким би ідіотським та нелогічним він не був.
Уже інтрига.
Ну їх у баню, такі інтриги. Радшезагострення осінні. У начальства.
Осіньвона така. Особливо листопад.
Наспів новий коньяк. Цього разу Гайдук ледь умочив губи.
Коротше, керівництво «Омеги» порадилося, знайшло змову і зраду. Тим паче, як ти доповіла
Сказала. Я не доповідаю.
Хоч ти не чіпляйся до слів! У голосі шефа чулася образа. Нехай сказала, задоволена? Значить, ти сказала, що Вадим Граф, через якого все почалося, зник безвісти.
Простозник. Утік. Заліг на дно. Кудине знаю. Може, Графиня заховала, а мені влаштувала виставу.
Графиня? А, дружина Думаєш, вона переховує молодого мужа під спідницею?
Зоя штани носить.
То я óбразно. Слухай, тепер шеф говорив зацікавлено, ти справді вважаєш, що Зоя Граф переховує чоловіка? Якщо так, це дещо міняє. На нашу користь.
Гайдуче, ти досі ходиш колами. В чому питання?
Поясню. Знайомий тобі пан Борисюк навряд чи причетний до зливу того відео. Навпаки, йому невигідно привертати увагу до своєї персони. Але ти правильно вирахувала: справа в отій квартирі. Тільки тридцять тисяч Борисюку не конкуренти підкинули. Він, Лоро, стирив їх у своєму ж відділенні. Кажепозичив, мав намір віддати. Ну, покласти назад, знаєш, як ото сто гривень у заначку, з якої висмикують потай від жінки.
Ним, так розумію, вже займаються.
По повній, кивнув шеф. Але викриття крадіжки не вирішило проблеми, через яку ми тут. Бо тепер наші грошодавці підозрюють, що на замовлення «Кредитного» усе це відмочив Граф, шеф допив коньяк, зїв початий бутерброд, а другий, незайманий, підсунув Лорі.Пригощайся.
Алергія на рибу. Вона збрехала. Вони серйозно так вважають?
Абсолютно. І логіка тут проглядаєтьсяя б не відкидав цю версію. Конспірологія, але має під собою ґрунт. Поясни, будь така добра, з якого дива звичайний охоронець, якого влаштували, вважай, по блату, по знайомству, раптом починає казитися? На його місці люди сидять тихше води, нижче трави, мовчать і дякують за кожен прожитий день. Бояться втратити роботу й навіть не думають про швидке зростання, аби втримати, що мають. Невже Граф геть тупий? Я не певен. Чи розумів наслідки свого вчинку? Чудово розумів, не сперечайся. А на такі кроки йдуть, мости спалюють лише в одному випадку: коли мають подушку безпеки. Фінансову, маю на увазі.
Абоколи нервово виснажені й погано себе контролюють, заперечила Лора. Зі слів дружини, Граф у своєму віці має серйозні проблеми з цим ділом, вона постукала нігтем по склянці.Додай веселе життя, влаштоване Вірою Леонідівною. Причому, Гайдуче, на рівному місці. Ця жінка ненавидить, як видається, увесь світ довкола себе. Вадим потрапив під роздачу, виявився слабкою ланкою. Є психологічний момент. Не раціональний, згодна. Проте більш очевидний, ніж твоя теорія всесвітньої змови проти банку «Омега».
Теорія не моя, нагадав Данило. І вона справді має більше раціонального. Нагадаю вкотре: скандал довкола «Омеги» розгорівся й не згасає. Вигідний він передусім «Кредитному», головному на теперішній час конкуренту. Розганяють тему підконтрольні ворогам ресурси. Думаєш, випадково там, на місці, опинилася людина з камерою?
Камери є в усіх телефонах.
Але серед глядачів, котрі знімали, міг бути той, хто чекав на ганебне видовище. Плюс винуватець зник, не залишивши адреси. І твоє доречне припущення про змову з дружиною Ось чому ти залишаєшся.
Шукати зниклого охоронця?
Його треба знайти й допитати. Лора впізнала цей тон. Не дивися так на мене. Знаю, тобі не подобаються деякі мої методи. Навіть вважаєш їх огидними, і я готовий визнати твою правоту. Тим паче прошу тебе активно підключитися. Витягни з нори, де б той тип не сидів. Поговори сама, випатрай, переконай розказати правду. Пообіцяй, що йому нічого не буде, навіть може не повертати отримані за свою акцію гроші. Захист від замовників та й просто людей із «Кредитного» я особисто йому ґарантую.
Припустімо. А якщо ви всі помиляєтеся і змови немає?
Версію треба перевірити. Помиляємосядуже добре, проблема швидше вирішиться. Бо залагодити наслідки чужої дурості завжди простіше, ніж наслідки наперед продуманих воєнних дій. І таке ще. Він поліз по гаманець. Сама розумієш, поліція не шукатиме Вадима Графа офіційно. Підстав немає. Звісно, їх легко організувати. Заявити, що він банк обікрав. Чи інше придумати. Хочешя питання вирішу. Відразу додому поїдемо.
Замість відповіді Лора встала з-за стола, пішла на вихід, одягаючи на ходу пальто.
Бутерброд зі шматочком сьомги так і лишився на тарілці.
9
Третій поверх новобудови, вікна виходили на такі самі будинкице був житловий комплекс.
У розпорядженні гостей були дві кімнати, обставлені з необхідним мінімалізмом. У меншійшироке ліжко й порожня вбудована шафа з розсувними дзеркальними дверцятами. У більшіймякий куточок, два крісла, така сама шафа й телевізійна панель на стіні. Тут не жили, повіяло казенною готельною пусткою, Лора глибше засунула руки в кишені.
Тут троє не ляжуть.
Тут взвод ляже, Гайдук обвів рукою приміщення.
На підлозі, рядком, погодилася Кочубей. Мене зараз цікавить, як ви тут розміститесь із Соколом. Чи для тебе ще одні апартаменти є, окремі?
Замість відповіді Богдан рішуче взявся за одне крісло, перетягнув його з гуркотом до протилежної стіни. Навпроти примостив друге, і аж тепер Лора помітила: вони обидва розкладаються. Сокіл за три хвилини намостив вузеньке, але все ж окреме ложе.
Бач? кивнув шеф. Не все так погано. Помістимося. Умови не найгірші.
Ага. Якщо забути, Даниле Семеновичу, що у нас у всіх нема, скажемо так, змінного одягу. Окремо завважу на ваші улюблені сорочки.
Житомирцивілізоване місце. Тут магазини в цей час іще працюють. Асортимент, повір мені, не гірший за звичний тобі київський. Поїдемо і все купимо. До речі, я б про нормальну вечерю подумав.
Що для тебе нормально? Лора вперше за час роботи під керівництвом Гайдука опинилася з ним у відрядженні.
Замовимо китайську їжу. Або піцу. На цьому слові Сокіл пожвавився. Або те й те. Уперед, колеги, бо вже глибоко по сьомій, виспатися не завадить. Лягти треба раніше.
Богдан хропе, бовкнула Лора. Я завжди з іншої кімнати це чую. А тобі доведеться з цим спати.
Хропеш? Гайдук зиркнув на Сокола.
Той кивнув раз, для певності ще раз. Визнав це з такою гідністю, мовби хропіння було чеснотою, якою він пишався. Гайдук картинно розвів руками.
Згадаю молодість. Я, коли вчився, жив у гуртожитку з одним таким у кімнаті. Водою з чайника поливали серед ночі не допомагало. І не виженеш, бо нормальний пацан був. Зараз начальник районного управління, додав навіщось. Усе, народе, по конях.
У супермаркеті трійця розбрелася. Лорі аж ніяк не подобалося купувати білизну та інші потрібні для ночівлі поза домом жіночі дрібнички в присутності хай колег по роботі, та все односторонніх чоловіків. Коли зустрілися нарешті біля входу, Гайдук тримав пакет, у якому проглядалися дві запаковані сорочки, причандалля для гоління й чоловічі парфуми. Богдан Соколовський розжився іншими трофеямипляшкою віскі, бо все одно витрати за відрядження брав із корпоративної картки, та упаковкою сосисок. Шеф не заперечував, і вони все одно знайшли заклад із китайською кухнею. З собою взяли по порції локшини з яловичиною та морепродуктами, спецбажання Сокола, і дві порції салату з водоростейСокіл такого не їв.
Вечір повільно перетік у ніч. Із чоловіками Лора довго не сиділа. По-перше, вони випивали, чим пробуджували її далеко-далеко захованих та пригнічених демонів. По-друге, справді відчула шалену втому, тож першою пішла в душ. Там зясувалося: рушників лише два, великий і менший. Не думаючи довго, Кочубей привласнила більший собі, справедливо розсудивши: Гайдук їх сюди затягнувхай тепер дає собі раду.
Побажавши чоловікам доброї ночі, Лора щільно причинила двері в спальню, щоб не чути шефового бубоніннятак проходило їхнє спілкування зі скупим на слова Соколом. Трохи подумавши, вимкнула телефон. Залазила під ковдру з острахом, звичним своїм станом майже кожної ночі. Вона щоразу боялася не заснути або провалитися в сон на кілька годин, прокинутися серед ночі й крутитися в ліжку до ранку, ганяючи від себе інших, нахабніших демонів, породжених хронічним безсонням. Коли відчай перемагав, ковтала для страховки снодійне, щоразу не без підстав боячись підсісти на ліки, як свого часуна алкоголь. Проте тут не мала таблеток під рукою, тож довелося віддатися на добру волю випадку.