Ньєман випрямився й різким рухом накрив тіло. Відтак пробурмотів до судді:
Розкажіть, як будемо провадити слідство.
Бернар Терпант випростався на весь свій зріст.
Панове, як ви розумієте, ця справа може виявитися важкою і незвичною. Саме тому ми з прокурором вирішили поєднати зусилля ґренобльської кримінальної поліції та Національної жандармерії. Я також запросив присутнього тут головного комісара Пєра Ньємана, який прибув із Парижа. Ви, без сумніву, чули його імя. Комісар працює в Парижі, у Підрозділі боротьби із сутенерством. Наразі нам нічого не відомо про мотив цього вбивства, але, цілком можливо, йдеться про злочин на сексуальному ґрунті. У кожному разі це справа рук маніяка. І досвід пана Ньємана стане нам у пригоді. Саме тому я пропоную, щоб керівництво розслідуванням узяв на себе пан комісар
Барн коротким помахом голови висловив свою згоду, Вер мон також кивнув, щоправда з меншим ентузіазмом. А Жуано відказав:
Щодо мене, то я не бачу жодних проблем. Але ще мають прибути мої колеги з кримінальної поліції
Я їм усе поясню,урвав його Терпант і, звертаючись до Ньємана, промовив:Комісаре, ми вас слухаємо.
Ця вся ситуція гнітила Ньємана. Він прагнув якомога швидше вийти звідси й узятися за розслідуваннясамому.
Капітане Барн, скільки у вас людей?запитав він.
Вісім. Ні Перепрошую, девять.
Вони знають, як опитувати свідків, збирати докази, перекривати дороги?
Ну Правду кажучи, це не зовсім те, чим ми
А ви, капітане Вермон? Скільки людей у вас?
Голос жандарма прогримів, наче почесний салют.
Двадцять. Усі досвідчені. Вони прочешуть територію довкола місця, де було знайдено труп і
Чудово. Нехай ще опитають усіх, хто живе вздовж доріг, що ведуть до річки, а також навідаються на заправки, залізничні станції та будинки біля автобусних зупинок Цей хлопчина, Кайюа, під час своїх походів інколи ночував у гірських пристановищах. Відшукайте їх усі й огляньте. Убивця міг напасти на свою жерву в одному з них.
Ньєман обернувся до Барна.
Капітане, я хочу, щоб ви зібрали інформацію з усієї околиці. До полудня я хочу мати список волоцюг, злодіїв та інших покидьків у вашому департаменті. Перевірте всіх, хто нещодавно вийшов із вязниці в радіусі трьохсот кілометрів. Перевірте крадіжки автомобілів, узагалі будь-які крадіжки. Порозпитуйте в готелях і ресторанах. Порозсилайте запитання факсом. Я хочу знати про кожну дрібницю, яка вам видасться підозріливою, про кожен найменший знак. І ще мені потрібен список усяких випадків, які сталися тут, у Ґерноні, протягом двадцяти й більше років і які так чи інак скидаються на нашу справу.
Барн ретельно записував усі накази до нотатника. Ньєман звернувся до Жуано:
Звяжися зі Службою загальної інформації. Попроси у них список сект, магів та інших схибнутих, зареєстрованих у вашій місцевості.
Жуано кивнув. Терпант із виглядом начальника, який щойно збирався запропонувати те саме, також висловив свою згоду.
Ось над цим і працюйте, доки будемо чекати на результати розтину,підсумував Ньєман.Зайве й казати, що мусимо зберігати цілковите мовчання щодо всього цього. Ані слова місцевій пресі. Ані слова нікому.
Вони розійшлися на ґанку лікарніУніверситетського регіонального медичного центруі поспішили крізь ранкову мрячку до своїх машин, припаркованих під цим високим будинком, який, здавалося, налічував щонайменше два століття. Зсутулившись, угнувши голови, чоловіки мовчки посідали до автівок, не дивлячись один на одного.
Лови почалися.
4
Пєр Ньєман і Ерік Жуано відразу поїхали до університету, що розкинувся коло вїзду до містечка. Комісар попросив лейтенанта почекати його в бібліотеці, у головному корпусі, а сам пішов із візитом до ректора, кабінет якого розміщувався на останньому поверсі адміністративної будівлі, що стояла метрів на сто далі.
Поліціянт увійшов до просторої, нещодавно відреставрованої споруди сімдесятих років із височенною стелею і стінами, пофарбованими в різноманітні пастельні кольори. Піднявшись на горішній поверх, він зайшов до кімнатки, що правила за приймальню і де за невеличким столиком сиділа секретарка. Ньєман представився й запитав, чи можна бачити пана Венсана Люїза.
Комісарові довелося почекати кілька хвилин, протягом яких він розглядав на стінах світлини студентів-переможців, що здіймали в руках кубки чи медалі, простували лижнею або сплавлялися бурхливими гірськими потоками.
За якусь хвилю Пєр Ньєман стояв перед ректором університету. Це був чоловік із кучерявим волоссям і приплесканим носом, однак обличчя його було біле, наче крейда, і являло собою дивну суміш негроїдних рис із недокрівною блідістю. Похмуру сутінь кабінету пронизували, розсипаючись світляною стружкою, кілька сонячних променів. Ректор указав поліціянтові на крісло і став нервово масувати собі запястки.
Отож?сухим тоном запитав він.
Що отож?
Ви вже знайшли щось?
Ньєман випростав ноги.
Я щойно приїхав, пане ректоре. Дайте мені час розглянутися, що до чого. А наразі я хотів би поставити вам кілька запитань.
Люїз напружився у своєму кріслі. На робочому столі з дерева кольору вохри стояли рухомі металеві абстракції, що скидалися на чудернацькі квіти, які виросли на сталевій планеті.
У вашому університеті вже траплялися якісь підозрілі випадки?спокійним голосом запитав Ньєман.
Підозрілі? Ніколи!
Ніяких наркотиків? Ні крадіжок? Ні бійок?
Ні.
Жодних банд чи угруповань також нема? Юнаків, яким задурюють голову різними дурницями?
Я не розумію, про що ви.
Я маю на увазі рольові ігри. Ну, знаєте, ті, у яких усякі обряди, ритуали
Ні. У нас такого нема. Наші студенти мають чистий незбаламучений розум.
Ньєман нічого не відповів. Ректор тим часом оглядав його високу кремезну постать, коротку стрижку, руківя револьвера, що стирчало з-під пальта. Люїз провів долонею по обличчю, а відтак, немовби прагнучи переконати самого себе, промовив:
Мені сказали, що ви першокласний поліціянт.
Ньєман далі мовчав, упявши погляд у ректора. Люїз відвів очі й сказав:
Я хочу одного-єдиного, комісаре: щоб ви якомога швидше знайшли вбивцю. Скоро відновлюється навчання і
Зараз у кампусі немає нікого зі студентів?
Хіба кілька інтернів. Вони мешкають нагорі, у головному корпусі. Ще є кілька викладачів, які готуються до своїх лекцій.
Я можу отримати їхній список?
Але жРектор завагався, але потім усе ж сказав:Так, звісно, це не проблема
Що ви можете розповісти мені про Ремі Кайюа?
Він працював бібліотекарем. Тихий, мовчазний. Доволі відлюдькуватий.
Студенти його любили?
Звісно Певна річ!
Де він жив? У Ґерноні?
Тут, у кампусі. На останньому поверсі головного корпусу, разом із дружиною. Там само, де інтерни.
Ремі Кайюа мав двадцять пять років. Як на наші часи, доволі рано для одруження, чи не так?
Ремі й Софі Кайюанаші колишні студенти. А познайомилися вони ще раніше, здається, у колежі при університеті, де вчаться діти наших викладачів. Вони знають знали одне одного з дитинства.
Ньєман рвучко підвівся.
Дякую вам, пане ректоре,мовив комісар і поквапно вийшов, утікаючи від страху, яким просмерділося все в цьому кабінеті.
Книжки.
У величезній університетській бібліотеці повсюди на ажурних металевих стелажах під світлом неонових ламп незліченними, бездоганно рівними рядами стояли книжки, утворюючи справжні мури з паперу. Фоліанти з темними берегами. Палітурки із золотим чи срібним тисненням. Етикетки з емблемою Ґернонського університету. Посередині порожньої залиряди столів із пластиковим покриттям, розділених невеличкими скляними перегородками. Коли Ньєман увійшов до приміщення, то на думку йому відразу спала кімната для побачень у вязниці.
Тут панували одночасно світло й сутінь, обшир і тіснота.У цьому університеті викладають найкращі професори,пояснював Ерік Жуано.Наукова еліта південно-східної Франції. Право, економіка, література, психологія, соціологія, фізика А насампередмедицина. Усі світила Ізеру викладають тут і консультують у місцевій лікарні, Університетському регіональному медичному центрі. Власне кажучи, це колишній університетський корпус, який був повністю відремонтований і перебудований. Сюди приїжджає лікуватися половина департаменту, а в пологовому відділенні зявилися на світ усі мешканці довколишніх гір.
Ньєман слухав його, спершись на край одного зі столів і склавши руки на грудях.
Звідки ти все це знаєш?
Жуано взяв навмання книжку з полички.
Я тут навчався. Починав на юридичному Хотів стати адвокатом.
А став поліціянтом?
Лейтенант поглянув на Ньємана. В очах його відблискувало біле світло ламп.
Коли вже мав здавати на диплом ліценціата, я раптом злякався, що знуджуся, і записався до школи інспекторів у Тулузі. Ремесло копа, казав я собі,це активна робота, сповнена ризику й несподіванок
А тепер ти розчарований?
Лейтенант поставив книжку на місце. Його напівусмішка зникла.
Ні, не сьогодні. Точно не сьогодні.Він пильно поглянув на Ньємана.Цей труп Як узагалі можна таке зробити?
Ньєман удав, ніби не почув запитання.
Коли ти вчився, якими були настрої в університеті? Ти не помічав нічого особливого?
Ні. Багато дітваків із міщанських родин, із головами, забитими стандартними уявленнями про життя, епоху, про правильні думки Були також діти селян, робітників. Ще більші ідеалісти. І більш активні. Хай там як, на нас усіх чекала зустріч із безробіттям, тож
Не траплялося ніяких дивних історій? Не було якихось угрупувань?
Ні. Не було нічого такого. Хоча, все ж Як мені пригадується, існувало щось на кшталт університетської еліти. Такий собі замкнутий світ, у якому жили діти університетських викладачів. Декотрі з них були неймовірно обдарованими. Щороку всі почесті відходили їм. Навіть у спортивних дисциплінах. Нас це неабияк дратувало.
Ньєман пригадав портрети переможців у передпокої Люїзового кабінету.
А ці студенти не утворювали чогось на кшталт братства?запитав він.Їх не могла обєднувати якась темна мета?
Жуано розреготався.
Ви що, підозрюєте студентську змову?
Ньєман підвівся і став походжати вздовж стелажів.
Бібліотекаря знають усі в університеті. Ідеальна ціль. Уяви собі групу студентів, що захопилися бозна-якою божевільною ідеєю: жертвоприношенням, ритуалами Вибираючи жертву, вони, природно, насамперед мали подумати про Кайюа.
Про тих вундеркіндів забудьте. Вони були надто зайняті, гризучи граніт науки, щоб перейматися чимось іншим.
Ньєман далі походжав поміж рядами книжок, коричневих із золотавим полиском. Жуано йшов за ним.
Бібліотекар,вів далі комісар,це також той, хто видає книжки Хто знає, що читає кожен студент, що вивчає Може, він дізнався щось, чого не повинен був знати?
За таке не вбивають, та ще й так Та й які таємниці ви хочете, щоб ховалися у книжках, які студенти беруть почитати?
Ньєман рвучко обернувся до нього.
Не знаю. Але я не довіряю мудрагелям.
У вас уже є якісь припущення? Підозри?
Нема. Наразі я не відкидаю нічого. Сварка. Помста. Інтелектуали-збоченці. Або гомосексуалісти. Або просто якийсь волоцюга, маніяк, який натрапив у горах на Кайюа випадково.
Комісар відважив щигля по корінцю книжки.
Бачиш: я не зациклююсь на чомусь одному. Але почнемо ми все таки тут. Треба ретельно переглянути всі книжки, які можуть мати стосунок до цього вбивства.
Який стосунок?
Ньєман знову пройшов поміж стелажами й опинився у великій залі. Він попрямував до бібліотекаревого столу, що розміщувався в іншому кінці зали, на вивищенні над партами для читачів. Посеред столу здіймався компютер, у шухлядах лежали акуратні стосики зошитів на спіралях. Ньєман постукав пальцем по темному екрану.
Тут має бути список усіх книжок, які щодня брали відвідувачі. Доручи це кільком своїм людям. Найбільш начитаним, якщо такі є. Також залучи до роботи інтернів. Я хочу, щоб вони відшукали всі книжки, де йдеться про зло, насилля, тортури, а також жертвоприношення і ритуальні вбивства. Нехай переглянуть, наприклад, праці з етнології. Мені також потрібно, щоб вони записали імена всіх студентів, які часто брали такі книжки. І нехай ще знайдуть дисертацію самого Кайюа.
А мені що робити?
Ти допитай інтернів. Віч-на-віч. Вони перебувають тут удень і вночі, мусять знати все вздовж і впоперек. Звички й настрої своїх товаришів Хто вирізняється дивною поведінкою Я хочу знати, як інші ставилися до Кайюа. Дізнайся більше про ці його походи в гори. Розшукай тих, хто ходив разом із ним. Зясуй, хто знав його маршрути. Хто міг піджидати його вгорі
Жуано скинув на комісара скептичним поглядом. Ньєман підступив до нього впритул і промовив стишеним голосом:
Я скажу тобі, що ми маємо. Ми маємо приголомшливе вбивство, ми маємо скарлючений знекровлений труп із численними слідами тортур. Від усього цього за сто кілометрів відгонить безумством. Поки ми тримаємо це в таємниці. У нас є кілька годин, може, трохи більше, щоб розплутати цю справу. Потімутрутиться преса, на нас почнуть тиснути, запалають пристрасті. Тому зосередься. Поринь із головою в це жахіття. Віддай усе, що можеш. Тільки так ми скинемо личину з обличчя зла.
Лейтенант мав переляканий вигляд.
Ви справді гадаєте, що ми за кілька годин
Ти хочеш працювати зі мною, так чи ні?урвав його Ньєман.Якщо хочеш, тоді я поясню тобі свій погляд на такі речі. Коли маєш справу з убивством, усе довкола потрібно розглядати як дзеркало. Труп жертви, люди, які її знали, місце злочину У кожному з цих елементів відображається частина правди, якийсь один бік злочину, розумієш?
Він тицьнув пальцем у монітор компютера.
Ось, наприклад, цей екран. Коли він увімкнеться, то перетвориться на дзеркало, яке покаже нам щоденне життя Ремі Кайюа, покаже, що він робив і про що думав. У цьому компютері є подробиці,відображення,які можуть нас зацікавити. Ми повинні туди дістатися. Перейти на другий бік.
Ньєман випростався й широко розкинув руки.
Ми з тобою в крижаному палаці, Жуано, у лабіринті відображень! А тепер дивись уважно. Нічого не пропусти. Тому що десь серед цих дзеркал, у «мертвій зоні», заховався вбивця.
Жуано стояв із роззявленим ротом.
По-моєму, як на людину дії, ви надто багато розумуєте Ньєман легенько вдарив його в груди навідворіть руки.
Це ніяка не філософська теорія, Жуано. Це і є практика.
А ви? Кого кого ви будете допитувати?
Я? Я порозмовляю з нашим свідком, Фанні Феррейрою. І з Софі Кайюа, дружиною вбитого.Ньєман підморгнув лейтенантові.Я маю справи тільки з кралями, Жуано. Ось тобі й практика.
5
Під похмурим небом асфальтова дорога зміїлася через кампус, минаючи всі його сіруваті корпуси з покритими іржею голубими вікнами. Ньєман їхав поволі, раз по раз заглядаючи до мапи університету, яку йому вдалося роздобути. Комісар прямував до спортзалу, що розміщувався осібно від інших будинків. Нарешті Ньєман зупинився перед новою на вигляд будівлею з рівчастого бетону, схожою скоріше на бункер, ніж на спортивну споруду. Ньєман вийшов із машини і вдихнув на повні груди. Сіявся дрібний дощик.
Комісар обвів поглядом кампус і будинки, що розкинулися на кілька сотень метрів звідти. Його батьки також навчали дітей, але не в університеті, а в невеличких колежах у передмісті Ліона. Він не памятав про ті часи нічого або майже нічого. Дуже швидко він вирішив, що позірний затишок родинного гніздаце слабкість і омана. Дуже швидко усвідомив, що до свого бою йому доведеться стати самому і, відповідно, що швидше це станеться, то краще. Коли йому було тринадцять років, Пєр попросив у батьків дозволу вчитися далі в пансіоні. Ті не наважилися заборонити синові це добровільне вигнання, але він ще досі памятав, як за стіною його спальні ридала мати: звуки її плачу стояли в нього у вухах, але водночас Ньєман фізично відчував їх шкірою як щось вологе й тепле. Він дременув із кімнати.
Чотири роки в інтернаті. Чотири роки самотності й фізичного вишколу поряд із навчанням. Усі його надії тоді були повязані одною-єдиною метоюармія. У сімнадцять років, блискуче склавши іспити на бакалавра, Пєр Ньєман відбув триденне медичне обстеження й подав прохання про вступ до офіцерської школи. Коли військовий лікар, майор за званням, повідомив Ньєманові, що його визнали непридатним до військової служби, і пояснив причини такого рішення, юнак усе зрозумів. Хай якими великими були його амбіції, зрадили хлопця власні страхи, занадто очевидні. Він зрозумів, що відтепер його долею назавжди стане довгий непроглядний коридор із заляпаними кровю стінами й собаками, що витимуть у темряві, біля самого виходу