Бар Когут - Джон Гришем (Гришэм) 12 стр.

Тодд махнув офіціантові й замовив ще по келиху.

24

НАСТУПНОЇ СУБОТИ ВОНИ із самого ранку виїхали з міста на Тоддовій машині, і за дві години дісталися Бардтаунського федерального центру утримання іммігрантів біля Алтуни, штат Пенсильванія. З часу їхнього останнього візиту сім тижнів тому зовні нічого не змінилося. Колючий дріт блищав на сонці. Висока огорожа з рабиці здавалася передвісником нещастя. Автостоянка рясніла машинами й вантажівками десятків службовців, захисників вітчизни.

На Золі була довга чорна сукня вільного крою. Коли Тодд вимкнув двигун, вона накинула хіджаб і обгорнула ним голову й плечі.

Яка приваблива мусульманочка,промовив Тодд.

Заткни пельку,сказала вона й вийшла з машини.

Задля такого випадку її адвокат Марк Апшо надягнув костюм і краватку. Він викликався піти першим і влаштувати зустріч, аби уникнути драматичної ситуації, яка виникла під час попереднього візиту. Вочевидь, цього разу з документами було все в порядку. Їх провели до тієї ж кімнати для побачень, що й минулого разу, де вони півгодини чекали, поки не приведуть Золиних батьків і брата. Вона знову відрекомендувала своїх друзів, потім Зола та її мати обійнялися.

Вони намагалися не давати волі почуттям, коли Бо, її брат, пояснив, що ніхто й гадки не має, коли їх вишлють. Якийсь урядовець сказав їм, що ІМП чекає, доки не назбирається достатньо сенегальців на відправку, щоб замовлений чартерний рейс був заповненим. Марнувати місця в такій дорогій поїздці неприпустимо. Вони підрахували, що повинно бути не менше сотні осіб, і досі виловлювали нелегалів.

Бо запитав про юридичну школу, і компаньйони запевнили, що все йде добре. Абду, її батько, поплескав Золу по руці й зауважив, що вони дуже пишаються, що вона стане адвокатом. Зола сміялась, підігруючи. Вона дала їм картку з імям Діалло Ньянга, адвоката з Дакара, і сказала батькові при змозі зателефонувати їй перед вильотом, а вона тоді звяжеться з паном Ньянгом, який намагатиметься посприяти їм після прибуття. Проте лишалося багато невизначеності. Фанта, мати Золи, говорила мало. Вона тримала Золу за руку і сиділа опустивши очі, сумна й налякана, поки чоловіки розмовляли. Через двадцять хвилин Тодд і Марк вибачилися і вийшли в коридор.

Коли візит добіг кінця, вони повернулися в машину й Зола зняла хіджаб. Вона витерла очі й довго мовчала. Коли вони їхали Мерілендом, Тодд зупинився біля крамнички й закупився пивом. Аби вбити день, вони вирішили зїздити в Мартінсбурґ і віддати шану Горді. На цвинтарі неподалік від церкви вони знайшли його надгробок із свіжою землею довкола нього.

У НЕДІЛЮ МАРК ПОЗИЧИВ у Тодда машину й поїхав у Довер. Треба було побачитися з матірю і серйозно побалакати, проте йому не хотілося мати справу з Луї. Становище брата не змінилося і в його справі все повільно йшло своєю чергоюдата судового розгляду загрозливо вимальовувалася у вересні. Коли об одинадцятій приїхав Марк, Луї досі спав.

Він зазвичай встає опівдні, до ланчу,сказала пані Фрейжер, наливаючи за кухонним столом свіжозварену каву. Вона була на підборах, у гарненькій сукні, часто усміхалася, вочевидь, була рада бачити свого улюбленого сина. На плиті булькало в горщику й парувало смачними пахощами тушковане мясо.

То як там справи в школі?поцікавилась мати.

Ну, мамо, саме про це я і приїхав побалакати,сказав Марк, бажаючи якнайшвидше із цим покінчити. Він розповів сумну історію загибелі Горді й пояснив, як руйнівно це на нього вплинуло. Через психологічну травму він вирішив узяти перерву на цей семестр і поміркувати про своє майбутнє.

Так ти не закінчиш її в травні?вражено спитала вона.

Ні. Мені потрібно трохи часу, от і все.

А як щодо роботи?

Щезла. Ту фірму поглинула більша, і в процесі мене скоротили. Все одно то була погана фірма.

А я гадала, ти був радий там працювати.

Взагалі-то прикидався, що радий, мамо. Ринок праці нині хирлявий і я погодився на першу-ліпшу пропозицію. Якщо подумати, нічого б там не склалося.

Ох, золотко, я сподівалася, ти допоможеш Луї, коли складеш адвокатський іспит.

Боюся, мамо, Луї вже нічого не допоможе. Його приперли до стінки, і попереду на нього чекає лиха година. Він уже говорив зі своїм адвокатом?

Ще ні. Йому призначили якогось державного захисника, вельми зайнятого. Я так за нього хвилююсь!

Ще б пак!

Слухай, мамо, ти мусиш змиритися з тим, що Луї посадять. Його зняли на відео, коли він продавав крек агентові під прикриттям. Там небагато простору для маневру.

Знаю, знаю,вона ковтнула кави, ледь стримуючи сльози. Потім змінила тему:

А що тепер буде із твоєю студентською позикою?

Вона й гадки не мала, як багато грошей Марк винен, і він не збирався їй розповідати.

Відкладу виплати. Нічого страшного.

Зрозуміло. А якщо ти не в школі, то чим зараз займаєшся?

Працюю там і сям. Переважно в барі. А ти як? Певно, не сидиш цілими днями з Луї.

О, ні. Працюю на півставки в «Крогері» й на півставки в «Таргеті». А у вільний час волонтером у інтернаті для літніх людей. А коли справді нудно, йду до тюрми на побачення з увязненими жінками. Тюрми просто переповнені жінками. І все через наркотики, уявляєш? Присягаюся, наркотики погублять цю країну. Тож я завжди чимось зайнята й намагаюся триматися подалі звідси.

А він увесь час чим займається?

Спить, їсть, дивиться телевізор, грає в компютерні ігри. Нарікає на свої негаразди. Я присоромила його, змусила покрутити педалі на старому велосипеді в підвалі, так він примудрився його зламати. Каже, полагодити неможливо. Час від часу купляю йому пиво, аби він замовк. Суд заборонив йому вживати спиртне, але він скиглить і скиглить, поки я не куплю. Я так собі міркую, навряд чи хтось про це взнає.

А ти не думала позбутися його ще до суду?

А ти міг би таке влаштувати?

Чом би й ні? Це, мамо, називається угода про визнання вини. Луї не можна до суду, бо в нього нічого немає для захисту. Йому ж буде краще просто визнати вину й покінчити з усім.

Але він каже, що хоче судового процесу.

Це тому, що він ідіот, ясно? Якщо памятаєш, я зустрічався з його адвокатом, коли приїздив на Різдво. Він показав мені матеріали слідства та відеозапис. Луї переконує себе, що може всміхнутися присяжним і змусити їх повірити, що поліція навмисно заманила його в цю фіктивну оборудку з наркотиками. Гадає, що вийде із зали суду вільною людиною. Такого не буде.

А як ця угода працює?

Дуже просто. Майже кожну кримінальну справу вирішують угодою про визнання вини. Він зізнається в злочині, уникає судового процесу, і прокурор зменшує йому строк увязнення. Йому світить щонайбільше десять років. Я точно не знаю, як виглядатиме ця угода, але, ймовірно, йому скостять до пяти мінус уже відбуте. А за хорошу поведінку, враховуючи переповненість тюрем і таке інше, він може вийти десь через три роки.

І не треба чекати до вересня?

Точно не скажу, але наскільки мені відомо, йому ніщо не перешкоджає чимскоріш піти на угоду. І звільнити від себе цей дім.

У кутиках її вуст заграла усмішка, але тільки на мить.

Просто не віриться,сказала вона, відводячи очі.Він такий хороший хлопчик.

Може й так. Через наркотики Луї ходив по лезу ножа зі старших класів школи. Постійно спалахували червоні сигнали тривоги, але батьки завжди ними нехтували. За найменших ознак нещастя вони кидалися його захищати й вірили його брехні. Вони багато йому дозволяли і тепер розплачуються.

Марк точно знав, що буде далі. Вона глянула на нього заплаканими очима й спитала:

Марку, а ти не міг би поговорити з його адвокатом? Луї треба допомогти.

У жодному разі, мамо. Луї сяде в тюрму, а я і пальцем не поворушу. І причина цього проста. Я добре знаю Луї, який звинувачуватиме всіх, крім себе. А крайнім призначить мене. Ти й сама це чудово знаєш.

Ти завжди суворо до нього ставився.

А ти завжди намагалася нічого не помічати.

У глибині дому злився бачок в унітаз. Пані Фрейжер глянула на годинник і промовила:

Рано він устав. Я казала йому, що ти приїдеш додому на ланч.

Луї завалився до кухні, широко всміхаючись братові. Марк устав, намагаючись показати, що радий його бачити, і потрапив у ведмежі обійми. Луї нагадував грізлі, який щойно прокинувся від сплячки: неголений, із скуйовдженим волоссям і набряклими від надлишку сну очима. На ньому була старезна фуфайка «Іглз», що аж репалася на боках в районі талії, і мішкуваті гімнастичні шорти, які пасували б гравцеві в американський футбол. Босоніж, але з браслетом стеження на щиколотці. Безсумнівно, він вийшов у тому, у чому й спав.

Марк ледь стримався, аби не поглузувати з набраної ним ваги.

Луї націдив собі кави й сів за стіл.

Про що розмовляли?спитав він.

Про юридичну школу,швидко відповів Марк, аби пані Фрейжер не встигла розповісти щось про його справу. Просто сказав мамі, що пропущу семестр. Треба реорганізуватися. Моє робоче місце зникло, ринок праці зараз поганенький, так що мені треба звести дух.

Якось це підозріло,зауважив Луї.Навіщо кидати школу, коли залишився тільки один семестр?

Я не кинув, Луї. Я відтермінував.

Його найкращий друг наклав на себе руки,пояснила пані Фрейжер,і його це дуже засмучує.

Оце так! Співчуваю. Проте злив останнього семестру виглядає доволі дивно.

«Так, Луї, але зараз ти навряд чи в тому становищі, щоби коментувати карєрні перспективи інших», подумав Марк, але вирішив уникнути напруження.

Повір мені, Луї,сказав він.У мене все під контролем.

Певен, що так і є. Скажи, мамо, а що там у горщику на плиті? Так смачно пахне!

Тушкована яловичина. Як щодо другого сніданку? вона вже підхопилась і, відкриваючи буфет, ошелешила Марка словами:

Луї, Марк вважає, що тобі слід визнати вину й укласти угоду. Ти вже обговорював це зі своїм адвокатом?

«Чудово, мамо! Зараз перечухраємось».

Луї посміхнувся Марку й підколов:

То ти вже практикуючий адвокат, Марку, га?

«Якби ж ти тільки знав».

Аж ніяк, Луї. І я нічого не раджу. Просто ми з мамою розмовляли назагал.

Аякже! Так, мамо, я обговорював це під час бесід зі своїм адвокатом. Якщо я визнаю вину, мене посадять із заліком часу перебування під вартою, що враховує домашній арешт із цим ось браслетиком на моїй щиколотці. Отже, або наступні шість місяців я проведу у вязниці, намагаючись уникати банд, приймаючи холодний душ спиною до стіни, куштуючи яєчний порошок і черстві тости, або я можу пересидіти ці шість місяців тут. Вибір невеликий, чи не так?

Марк знизав плечима, наче не мав своєї думки. Одне необережне слово із цього питання тільки більше всіх пересварить, а він не хотів брати в цьому участі. Пані Фрейжер розкладала на столі паперові серветки й старі срібні прибори. Луї вів далі:

Я не визнаю вини, незалежно від того, що ви обоє про це думаєте. Я хочу суду. Лягаві заманили мене в пастку, і я доведу це присяжним.

Чудово!зауважив Марк.Певен, що твій адвокат знає, що робить.

Він знає про кримінальні закони більше, ніж ти.

Авжеж,пробурчав Марк.

Луї сьорбнув кави й сказав:

Проте я сподівався, що влітку ти пройдеш адвокатський іспит і зможеш мені хоч якось підсобити в цій справі, ну, там, посидіти поруч зі мною під час процесу, аби присяжні вважали, що в мене цілих два адвокати, розумієш? Але, здається, такому не бувати.

Еге ж, такому не бувати. Я вирішив перепочити.

Якщо чесно, дивно це все.

Їхня мати виставила на стіл три порції паруючої тушкованої яловичини. Луї накинувся на свою так, ніби тиждень не їв. Марк подивився на матір, потім глянув на годинник. Він був тут уже сорок хвилин і сумнівався, що витримає хоча б годину.

25

У ПОНЕДІЛОК ТРЕТЬОГО БЕРЕЗНЯ урядові агенти здійснили наліт на головне управління «Свіфтбанку» в Філадельфії. Пресу попередили, і в газетах зявилася купа світлин невеличкої армії в куртках, прикрашених літерами «ФБР», яка вантажила коробки й компютери в підігнані фургони. Компанія оприлюднила заяву, в якій проголошувалося, що все нормально, вони співпрацюють і все таке інше; вартість акцій стрімко впала.

Якийсь діловий експерт із кабельного телеканалу перелічив усі проблеми банку. Конгрес започаткував два розслідування разом із ФБР. Федеральні прокурори трьох штатів козирилися перед камерами, обіцяючи докопатися до самої суті. Було подано щонайменше пять колективних позовів і адвокати запрацювали наче навіжені. Вочевидь готувалися додаткові позови. Генеральний директор «Свіфтбанку» миттю вийшов у відставку«аби проводити більше часу із сімєю»,прихопивши як трофей сто мільйонів доларів у акційних опціонах, які, безсумнівно, скрасять весь цей час із сімєю. Фінансовий директор торгувався за свою вибувну допомогу. Виринули сотні колишніх працівників і задзвонили в усі дзвони; посипалися позови за протиправні звільнення. Почалися перегляди минулих позовів проти «Свіфтбанку», і зясувалося, що він чинить свавілля щонайменше десять років. Клієнти зняли галас і почали закривати рахунки. Захисники інтересів споживачів виступили із заявою, в якій засудили «найбільш облудну банківську практику за всю історію Сполучених Штатів».

Девятьма відсотками акцій «Свіфтбанку» володіла лос-анджелеська інвестиційна фірма. Бувши найбільшим власником акцій банку, вона не робила жодних заяв. Компаньйони АПЛ спостерігали за розгортанням подій на щоденній основі та занотовували кожне слово, що стосувалося цього банку. Незважаючи на все, Гайндсу Реклі досі якось вдавалося не привертати до себе уваги.

Друзі вирішили, що як пішла така гулянка, саме час до неї долучитися. Марк звязався із фірмою в Маямі й приєднався як позивач до їхнього колективного позову. Тодд зателефонував у Нью-Йорк по безкоштовній гарячій лінії з рекламного оголошення тамтешньої юридичної фірми і долучився до їхнього позову. Зола діяла ближче до дому й обєднала зусилля з доволі відомою вашингтонською фірмою, яка спеціалізувалася на масових справах про цивільні правопорушення.

Минуло кілька годин після того, як вони стали стороною в цивільному процесі, а їх уже закидали документами, які адвокати позивачів проти «Свіфтбанку» випікали мов пиріжки. Їх кількість вражала.

За останніми підрахунками, вже мільйон клієнтів банку заявили про себе як про постраждалих від його нечесної діяльності.

РАЙОН ДЗВОНИВ ЩОДНЯ, навіть вихідними. Жадав новин у своїй справі, і Марк пояснював йому знов і знов, що первісний висновок їхнього «першого експерта» був позитивним і вони роблять усе, щоб якнайшвидше провести процесуальні дії. Марк зустрінеться з великим Джеффрі Корбетом у середу, девятнадцятого березняраніше не вийде, бо в того дуже щільний графік. Очевидно, він мусить дотримуватися календаря судових засідань і на нові справи в нього майже не залишається часу.

Подзвонивши у вівторок, Рамон їх ошелешив: його колишня дружина Ейша пробудилася до життя в своєму Чарльстоні й зацікавилася позовом. Марк майже не сумнівався, що Рамонові, ймовірно, напідпитку, забажалося справити на неї враження, і він розпатякав про те, що найняв столичних адвокатів, які вчинять позов про грубу недбалість. Марк був упевнений, що це ніяк не вплине на справу.

Але він помилявся. У середу йому зателефонував юрист із Чарльстона, такий собі пан Моссберґ. Оскільки дзвонили з невідомого номера, Марк, як завжди, вагавсявідповідати чи ні. Після пяти дзвінків він прийняв виклик.

Я захищаю інтереси Ейші Тейпер,почав Моссберґ, і, як я розумію, ви захищаєте інтереси її колишнього чоловіка. Правильно?

Усе правильно. Рамон Тейпер є нашим клієнтом.

Отже, ви не маєте права позиватися без неї. Бо, зрештою, саме вона мати тієї дитини.

Його тон був ворожим і агресивним.

Дякую, Рамоне, пустив гадючку. Відшматував кусень нашого гонорару. Не доставало нам у попутники ще одного бойового адвоката.

Так, я розумію,відповів Марк, нагально пробиваючи Моссберґа через інтернет.

Моя клієнтка каже, що у вашого клієнта є всі медичні записи. Це правда?

У мене є ці записи,промовив Марк. «Едвін Моссберґ. Чарльстонська фірма з шести компаньйонів, що спеціалізується на справах про особисту шкоду. Пятдесят пять років». Отже, двадцять років на передовій і набагато досвідченіший за будь-кого з АПЛ. Огрядний, з відвислими щоками, пишною сивою шевелюрою, у дорогому костюмі з краваткою. Найгучніша перемогавідсуджені одинадцять мільйонів у справі проти лікарні міста Атланта. І купа менших, але не менш вражаючих угод.

Можете надіслати мені копії?вимогливо запитав Моссберґ.

Звісно, без проблем.

Отож, розкажіть мені, пане Апшо, що вже зроблено в цій справі?

Уже в тисячний раз Марк потер перенісся, питаючи сам себе, якого біса він це робить. Зціпивши зуби, він відповів:

Ну, наразі медичні записи оцінюються нашим експертом. Звіт має бути за кілька днів.

Ким саме?насідав Моссберґ так, немов знав кожного експерта в цій галузі.

Про нього поговоримо пізніше,сказав Марк, намацавши точку опори. Двобій гівнюків.

Я був би радий побачити звіт, щойно ви його отримаєте. Абияких експертів хоч греблю гати, а мені пощастило мати знайомство з найкращим. Він живе в Гілтон-Гед. Я кілька разів співпрацював із ним, з грандіозним успіхом, маю додати.

Ох, та додавай скільки влізезалюбки послухаю про всі твої феноменальні успіхи.

Чудово,сказав Марк.Скиньте мені ваш договір і будемо співпрацювати.

Гаразд. І ще одне, пане Апшо. Ніякого позову в обхід моєї клієнтки, це зрозуміло? Ейша дуже довго страждала через той випадок, і я рішуче налаштований отримати все до останнього шеляга з компенсації, яку їй буде призначено.

Тож: вперед, Супермен!

Як і я, пане Моссберґ,відповів Марк.Усього доброго. Він розєднався і ледве втримався, щоб не жбурнути телефон за вікно.

ТОДД І ЗОЛА СПОКІЙНО сприйняли новину. Марк зустрівся з ними під час швидкого сніданку в ресторані навпроти будинку Окружного суду, де Тодд щойно, вперше за історію їхньої фірми, підписав два договори у справі про КСС за одну сесію суду. Маючи в кишені свіженькі сімсот доларів готівкою, він наполіг, що заплатить за сніданок, а на решту дня запланував відпочинок. Хоча ніхто з них у цьому не зізнався б, їх пянила думка про великі дурні гроші за справу Рамона. Окрім того, це значно полегшить їм життя. Нащо тинятися судами й лікарнями, якщо добрий куш сам пливе в руки? Вони все менше працювали й менше проводили час разом. Між ними не спалахувало жодних суперечок, просто їм було необхідно трохи особистого простору.

Найбагатші можливості відкривалися при штурмі Окружного суду зрання. Зазвичай Марк і Тодд приходили туди о девятій і починали свою повсякденну діяльність. Бували дні, коли їм щастило, але здебільшогоні. Після кількох тижнів такої гри обидва зрозуміли, що надовго їх не вистачить. Важко було зрозуміти, чому Даррелл Кромлі, Престон Клайн та інші їм подібні швендяють усе життя по коридорах, ладні будь-якої миті накинутись на довірливих людей. Можливо, в них немає іншого вибору, і ця роботаєдине, на що вони здатні. А може, їм легше працюється, бо вони не бояться бути спійманими через відсутність ліцензії. Зола припинила полювати в амбулаторіях, хоча ще не повідомила про це компаньйонів. Вона змінила, удосконалила й відшліфувала свій підхід до потенційних клієнтів дванадцятьма різними способами, але так і не заманила в пастку жодного пристойного. І вона втомилася від спроб. Крім того, це так підступно. Щоразу, перед тим, як накинутися на чергову бідну покалічену людину, вона почувалася хижаком. За відсутності хлопців вона гаяла час у залах федерального суду, спостерігаючи за справжніми судовими й апеляційними змаганнями. Вони викликали в неї захват і водночас трохи пригнічували. Ще кілька років тому вона почала навчатися в юридичній школі, мріючи стати справжнім юристом. А тепер вона могла лише спостерігати за ними й за тим, що відбувається.

Той Моссберґ відхопить пів гонорару?спитала вона за сніданком.

Я не знаю,відповів Марк.Як і переважно все, із чим ми стикаємося в нашій практиці, це щось новеньке. Певно, він розділить гонорар із Джеффрі Корбетом.

Корбет ще не підписався,додав Тодд.

Ні, але ми побачимося з ним девятнадцятого.

Ми?спитав Тодд.

Так. Я хочу, щоб ти пішов зі мною і робив нотатки.

Отже, ти будеш юристом, а я твоїм секретарем?

Молодшим компаньйоном.

Оце так! Дяка. А що як Корбет відмовиться?

Через два дні після того в нас призначено зустріч із Саллі Перлманом, другим кращим юристом у місті у справах про медичну недбалість. Якщо не вийде з Корбетом, підемо до Перлмана. Якщо вийде, скасуємо зустріч із Перлманом.

Ти кажеш так, наче знаєш, що робиш,зауважила Зола.

Поняття зеленого не маю, але потроху навчився добре хитрувати.

Он як,протяг Тодд і запитав:А як ти будеш хитрувати, якщо хтось у фірмі Корбета чи Моссберґа копне трохи глибше й зясує, що в нас немає права на практику ані в окрузі Колумбія, ані десь іще, якщо вже на те пішло? Оце мені й не подобається в цій витівці. Ми у відносній безпеці в кримінальних судах, бо там на нас ніхто не звертає уваги, а нашим клієнтам до одного місця справжні ми чи ні. Але тут зовсім інше. Це значний судовий процес, де кожна дрібниця буде ретельно розглядатися купою спостережливих людей.

Погоджуюсь,долучилась Зола.У мене є ідея. Хоча, звісно, я не впевнена, чи щось із цього вийде, тому що, слухайте, ми взагалі ні в чому не впевнені, так? Бо ми із Фоґґі-Боттому. Але, скажімо, одного чудового дня складеться угода на два мільйони, що максимум для Віргінії. І адвокати візьмуть собі третину.

Марк підняв руку:

Пробач, що перебиваю, але, імовірно, це буде сорок відсотків. Я знайшов прецеденти, де суд затверджував сорок відсотків, бо через складність справи задіяно багато юристів. Бюся об заклад, і Корбет, і Моссберґ запросять сорок відсотків. У Рамона не залишиться вибору.

Чудово,сказала вона.Хай буде сорок відсотків. Корбет і Моссберґ поділять нарівно, тобто по чотириста тисяч на кожну контору. Ми беремо половину від Колберттової частки, тобто двісті тисяч наші. І ось моя божевільна ідея: а що як запропонувати Колбертту викупити наш інтерес просто зараз, заздалегідь, і ми втечемо раніше, ніж хтось нами зацікавиться і почне під нас копати.

За скільки?спитав Марк.

За половину. Надамо половинну знижку й ухилимося від справи, маючи сотню тисяч у кишені,вона ляснула пальцями.Ось так. Зразу ж отримаємо наші гроші, не будемо марудитися із справою та хвилюватися, що нас спіймають.

Блискуче!вигукнув Тодд.Мені це подобається. А можна продавати інтерес у судових позовах?

Я уважно розглянула це питання і не знайшла жодних етичних заборон,відповіла вона.

Непоганий план,погодився Марк.Можемо обговорити це з Корбетом.

МОРГАНА НЕШ ІЗ «НАУ-ЕССИСТ» написала таке:

Марк зразу ж відписав:

Тодд отримав листа від Рекса Ваґнера із «Служби студентських позик»:

На що Тодд негайно відповів:

ТІЛЬДІ КАРВЕР ІЗ «ЛОУНЕЙД» прислала Золі електронного листа з таким текстом:

Зола пару днів почекала і зрештою відповіла:

26

ФІРМА ДЖЕФФРІ КОРВЕТА займала два верхні поверхи великого скляного будинку поблизу Томас-Серкл. Швейцар у лівреї провів Марка й Тодда шикарним вестибюлем до «ліфта пана Корбета»ексклюзивного підйомника, що обслуговував тільки сьомий і восьмий поверхи. Із нього вони вийшли в приголомшливий приймальний зал, обставлений мінімалістськими меблями й предметами сучасного мистецтва. Миловида панянка привітала їх, потиснувши руки, і запитала, чи не бажають вони кави. Обидва провели її очима. Коли вона повернулася з кавою в порцелянових філіжанках, вони пройшли за нею в конференц-зал із широкою панорамою міського центру. Залишивши їх там, вона пішла, і вони вдруге провели її очима.

Стіл був довгий і широкий, покритий бордовою шкірою. Довкола нього стояли шістнадцять глянсуватих стільців. На стінах ще більше сучасного мистецтва. Такенне місце, що викликало звабливе відчуття значного успіху й багатства.

Так ось яка ти, адвокатська практико,Тодд був у захваті від інтерєру.

Ну, нам таке не світить.

Пан Корбет вів справи у свій спосіб. О третій дня Марк і Тодд мали зустрітися з молодшим компаньйоном на імя Пітер і помічницею Аврелією. Близько години ті вивчатимуть Рамонів стос медичної документації поспіль зі звітом доктора Кунса. Записи й звіт досі лежали в портфелі Марка. Він пропонував надіслати їх заздалегідь, але це суперечило їхнім правилам.

Якщо попередній огляд покаже, що все гаразд, пан Корбет викроїть хвилинку в своєму щільному розкладі й особисто підпише угоду.

Зайшов і відрекомендувався Пітер. Йому було приблизно тридцять пять, і, згідно з офіційним веб-сайтом, він і досі був молодшим компаньйоном. На фірмі працювало пятнадцять юристів, приблизно половина з нихкомпаньйони, хоча було очевидно, принаймні з веб-сайту, що головував там лише один. Пітер носив повсякденнедорогий кашеміровий светр і штани кольору хакі. Аврелія, помічниця, була в джинсах. Усі, як годиться, познайомилися.

Пітер зацікавився їхньою фірмою і вже за мить Марк і Тодд заходилися товкти воду в ступі. Як завжди, вони почали із жалісливої історії про трьох друзів, які досхочу наїлися працею у великих фірмах, звідки вирішили піти й заснувати власну, Марк якнайшвидше перевів тему:

Отже, добродії, ви підковані на справах про недбалість під час пологів, еге ж?