Бар Когут - Джон Гришем (Гришэм) 11 стр.

Марк усміхнувся і намагався придумати щось доречне, коли зявилася та сама офіціантка.

Чорну каву, Рамоне?

Нічого. Просто води.

Вона пішла, і Марк подивився в ті очі. Дикція Рамона не видавала, але він безперечно був напідпитку. Марк сказав:

Бенсон розповів мені трохи про суть справи. Справжня трагедія.

Можете й так називати. Щось трапилося під час пологів, і я не певен, що ми колись точно взнаємо, що саме. Мене там не було.

Марк замислився над його словами і, коли стало зрозуміло, що продовження не буде, спитав:

А можу я поцікавитися, чому тебе там не було?

Скажімо так, мене там не було, хоча я мав би там бути. Звісно, Ейша не могла таке простити й у всьому звинуватила мене. Постійно торочила, що, якби я там був, то пильнував би, щоб у лікарні все зробили як треба.

Ейшаце твоя колишня дружина?

Саме так. Розумієте, пологи почалися на два тижні раніше. Якраз опівночі. І дитина виходила швидко. А в лікарні всі були дуже зайнятідесь була стрілянина, і велика автоаварія, коротше, ми ніколи не взнаємо, що там насправді відбувалося. Але скидається на те, що вони Ейшею нехтували, і дитина, виходячи, застрягла. Хлопчикові перекрило кисень.Рамон постукав по теці.Це повинно бути тут, але ми вважаємо, що лікарня щось приховує.

Хто це «ми»?

Я та перший адвокат, якого я звільнив. Розумієте, після того, як це сталося, Ейша геть сказилася, кинула мене й зажадала розлучення. Вона найняла адвоката, і я найняв адвоката. І без того кепські справи, а мене ще затримали за КСС, і я найняв ще одного адвоката. Забагато адвокатів було в моєму житті, і в мене немає вже сил на такий великий судовий процес.

Він знову постукав по теці.

Принесли каву, і Марк відсьорбнув.

А де перший адвокат?

У Норфолку. Він зажадав пять тисяч, аби заплатити експертові, який дасть висновок щодо медичного звіту. В мене не було пяти тисяч, і той адвокат мені не подобався. Він ніколи не передзвонював, видавався дуже зайнятим. Ви теж збираєтесь взяти пять тисяч?

Ні,відповів Марк, але тільки, щоб підтримати розмову. Він поняття не мав, яка процедура у справі про злочинну недбалість, але як завжди припустив, що вивчиться на льоту. Його план, якщо це можна назвати планом, був такий: підписатись на справу, переглянути звіти і спробувати визначити, чи лежить на комусь відповідальність. Якщо так, він запропонує цю справу справжньому адвокату, який спеціалізується на лікарняній недбалості. Якщо ця справа дійде до суду, він і його компаньйони будуть хоч трохи причетні, й, можливо, їм щось перепаде від грандіозного гонорару. Ось такий був план.

А що Ейша, вона залишається поза кадром?

Так, а що? Її вже й слід загув. Ніяких контактів.

А вона приєднається до позову, якщо ми його вчинимо?

Ні. Вона нізащо в світі не захоче в це втручатися. Зараз Ейша живе з якоюсь ріднею в Чарльстоні. Надіюсь, вони там про неї добре дбають. Вона ненормальна, пане Апшо. Чує голоси, щось таке, як очмана. Як це не сумно, але вона просто і на дух мене не виносить, і до того ж вона постійно заявляла, що ніколи не піде до суду.

Гаразд, але заглядаючи наперед: якщо буде угода, їй належатиме половина грошей.

Чого це? Чортзна що! Це мій позов! Чого це вона щось отримає, коли навіть не хоче брати участі в цій справі?

Такий закон,сказав Марк, хоча й гадки не мав, чи дійсно це так. Проте щось із того, чому його навчали в юридичній школі, засіло в памяті; щось невиразне, з лекцій про цивільно-правовий делікт на першому курсі. Гаразд, про це потурбуємось пізніше. А зараз нам треба почати розслідування. До угоди ще треба дійти.

Якось це неправильно.

Так ти хочеш дати хід справі?

Авжеж, тому я і тут. А ви хочете взяти цю справу?

Тому я і тут.

Тоді домовились. А тепер розкажіть, як усе відбуватиметься.

Ну, по-перше, ти підпишеш із моєю фірмою договір про надання юридичних послуг, що дасть мені повноваження зробити запит про всі дані, що стосуються справи. Я їх перегляну, і, якщо виявиться, що має місце очевидна недбалість з боку лікарів і лікарні, ми з тобою знову зустрінемось і побалакаємо. Тоді й вирішимо, чи хочемо ми вчиняти позов.

Скільки це займе часу?

Знов-таки не маючи жодного уявлення, Марк упевнено відповів:

Недовго. Кілька тижнів. Ми не вагаємося. Діємо швидко.

І ви не візьмете гроші авансом?

Ні. Деякі фірми просять попередній гонорар або гроші на поточні витрати, але не наша. Договір передбачає одну третину відшкодування у випадку угоди або сорок відсотків, якщо дійде до судового процесу. Такі справи проти багатих відповідачів, які активно захищатимуться, дуже складні. Отже, наша частина трохи вища за середню у справах про завдану шкоду. Але цей різновид позову дуже затратний. Нам доведеться витрачати власні кошти, які ми компенсуємо угодою. Тебе таке влаштовує?

Рамон ковтнув води і подивився у вікно. Поки він міркував, Марк дістав із портфеля бланк договору і почав його заповнювати. Зрештою Рамон зняв свої масивні окуляри й витер очі паперовою серветкою. Потім тихо промовив:

Усе це так паскудно, пане Апшо.

Будь ласка, називай мене Марком.

Його губи тремтіли, коли він сказав:

Гаразд, Марку. У нас усе було добре, у мене з Ейшею. Я любив ту жінку, мабуть, завжди любитиму. Вона не була сильною, проте вона була хорошою і вродливою. За що їй таке? Та нікому такого не побажаєш. Ми так хотіли Джеккі, так довго на нього чекали.

Джеккі?

Його звали Джексон Тейпер, але ми збиралися звати його Джеккі. На честь Джеккі Робінсона. Я люблю бейсбол.

Співчуваю.

Він прожив два дні. Не мав жодного шансу. Вони його загубили, Марку. Цього не повинно було статися.

Ми доберемось до самої суті, Рамоне. Я обіцяю.

Рамон посміхнувся, закусив нижню губу, витер очі й начепив окуляри. Потім узяв ручку та підписав договір.

ЗА ТРАДИЦІЄЮ, КОМПАНЬЙОНИ зустрілися наприкінці дня за звичним столиком у глибині бару «Когут», аби підбити ділові підсумки дня. Марк і Тодд пили пиво, а Золабезалкогольний напій. За три тижні юридичної практики без права на діяльність, вони багато чого навчились і призвичаїлись до заведеного порядку, хоча Зола менше за інших двох. Страх бути спійманими майже зник, проте на якомусь підсвідомому рівні досі їх мучив. Марк і Тодд регулярно зявлялися в кримінальних судах, як і тисячі інших адвокатів, і відповідали на ті самі питання знуджених суддів. Вони укладали швидкі угоди з прокурорами, які анітрохи не цікавилися їхніми повноваженнями. Вони підписували вигаданими іменами постанови суду та інші документи. Вони блукали коридорами в пошуках клієнтів, стикаючись з іншими адвокатами, надто зайнятими, аби щось запідозрити. Незважаючи на стрімкий старт, вони скоро зрозуміли, що ця справа не така вже й легка. У найкращі дні їм вдавалося отримувати близько тисячі доларів від нових клієнтів. У гіршівзагалі не було улову, і це було звичним явищем. Зола звузила свої пошуки до трьох лікарень: Католицької, «Потомак Дженерал» і Джорджа Вашингтона. Вона й досі не підписала жодного клієнта, але її надихали кілька майже підписаних договорів. Їй не подобалося те, що вона робить,полювання на травмованих,але на той час вона не мала вибору. Марк і Тодд завзято працювали, підтримуючи бізнес, і Зола відчувала, що мусить зробити свій внесок.

Вони довго дискутували щодо частотності заманювання клієнтів і поставання перед суддями. З одного боку, щоденна конвеєрна праця веде до впізнаваності, яка викликає довіру. З іншого боку, чим більше адвокатів, діловодів і суддів вони зустрічатимуть, тим більшим буде коло людей, які одного дня можуть запитати щось не те. Наприклад? Знуджений діловод міг би запитати: «Не назвете ще раз номер своєї ліцензії? Щось не бачу його в реєстрі». У Асоціації адвокатів округу Колумбія сто тисяч юристів, і в кожного є номер, який додається до кожної підписаної ними постанови та інших судових документів. Звісно, Марк і Тодд користувалися фіктивними номерами. Проте численність адвокатів забезпечувала чудове прикриття, і клерки досі не виявляли цікавості. Також суддя міг запитати: «Коли це тебе затвердили адвокатом, синку? Щось я раніше тебе тут не бачив». Але за весь цей час судді не виказували ані найменшої зацікавленості.

А ще якийсь помічник прокурора міг би спитати: «Делаверська школа, еге ж? Там навчався мій друг. А знаєш таких-то і таких-то?» Проте помічники прокурорів зазвичай були надто зайняті й бундючні для таких балачок, а Марк із Тодд ом намагалися поменше патякати.

Але вони ніколи не боялися запитань від найважливіших для них людейклієнтів.

Зола відсьорбнула коли й сказала:

Гаразд, я маю сповідатись. Здається, я зіграла в «Джері Гарсія».

О! Із задоволенням послухаємо,засміявся Тодд.

Отже, минулої ночі я промишляла в лікарні Джорджа Вашингтона і, виконуючи свою звичну роль, помітила за столиком подружжя чорношкірих, які сиділи та їли оті страшні піци. Жінка геть зранена: вся в гіпсах, у шийному корсеті, обличчя в порізах. Мабуть, автоаварія, так? І я зважуюсь, виконую свої антраша і бачу, що вони раді зі мною поговорити. Зясувалося, що її збило таксі, дзенькіт монет! велика страховка! а її восьмирічна донька нагорі в реанімації. Справа краще нікуди. І тоді вони мене питають, а як це я опинилася в кафе лікарні, і я викладаю їм усе за сценарієм, мовляв, тут лежить моя невиліковно хвора мати, вона вже на порозі смерті, а я чекаю біля її ліжка на жахливу розвязку. Я дала їм свою картку, і ми домовились поговорити пізніше. Мій телефон задзвонив і я поскакала перевірити, як там моя люба матуся, нормально? І вийшла з лікарні, радіючи, що нарешті підчепила клієнта.

Вона зробила паузу, підживлюючи їхню зацікавленість, і продовжила:

І ось мені сьогодні вдень телефонують. Але не мої свіженадбані клієнти, а їхній адвокат. Судячи з усього, вони найняли його ранішедоволі бридкого субєкта на імя Френк Джепперсон. І, мамо рідна, чого він тільки собі не надумав!

Марк розсміявся. Тодд сказав:

Ти справді нарваласяще один Фредді Гарсія.

Отож. Він звинуватив мене в спробі переманити його клієнта. Я сказала, мовляв, ні, ми просто теревенили, коли я вийшла на перерву з палати хворої мами. Справді, спитав він, тоді чому я дала їм свою картку? І хто в біса такі ці Апшо, Паркер і Лейн? Сказав, що ніколи про таких не чув. І таке інше. Я зрештою дала відбій. Слухайте, хлопці. Я просто на таке не здатна. Знайдіть мені іншу спеціалізацію. Персонал кафе вже косо на мене дивиться.

Це найбільше для тебе підходить, Золо,сказав Марк.

Тобі тільки треба знайти одну значну справу, ось і все. Ми тут просто горішки збираємо, а ти полюєш на велику рибу.

Відчуваю себе переслідувачкою. Невже для мене не знайдеться чогось іншого?

Нічого не спадає на думку, промовив Тодд. Ти не можеш промишляти в кримінальних судах, як це робимо ми, бо привертатимеш до себе зайву увагу.

А я й не збиралася, відповіла вона.Це залиште собі.

Також я не бачу тебе адвокаткою з розлучень,додав Марк.Для цього тобі знадобиться справжній кабінет, тому що такі клієнти віднімають багато часу, потребуючи постійної підтримки.

Звідки ти знаєш?спитав Тодд.

Я навчався у Фоґґі-Боттом.

У мене була пятірка із «Сімейного права», сказала Зола.

У мене теж,нагадав Тодд.Хоч я прогуляв половину занять.

А ми не можемо орендувати невеличкий офіс, щоб я могла займатися розлученнями?

Побалакаємо про це пізніше,запропонував Марк. Треба дещо обговорити. Здається, я накопав грандіозну справу.

Розказуй,промовив Тодд.

Марк переказав їм суть позову Рамона. Наприкінці він витяг договір про надання юридичних послуг і продемонстрував підписи внизу.

Він усе підписав,гордовито зауважив Марк.

Тодд і Зола перевірили контракт, і в них виникло з десяток запитань.

Ну, добре, а далі що?спитала Зола.

Потрібні деякі витрати,пояснив Марк.У дві тисячі нам обійдеться наймання консультанта, який подивиться медичні звіти. Я знайшов у інтернеті цілу купу таких людей, здебільшого лікарів-пенсіонерів, які тільки те й роблять, що співпрацюють із юридичними фірмами, даючи оцінку справам про лікарняну недбалість. Чимало таких і тут, в окрузі Колумбія. Витратимо трохи готівки, здобудемо висновок експерта і, якщо там є ознаки відповідальності за недбалість, передаємо справу першокласному адвокатові із судових процесів.

І що ми із цього матимемо?запитала Зола.

Пів гонорару. Саме так і працюють солідні адвокати у справах про цивільні правопорушеннячерез посередників. Пішаки штибу нас нишпорять і знаходять справи, а потім передають тим, хто добре знає, що з ними робити, після чого просто сидять і чекають грошей.

Ну, не знаю,скептично сказав Тодд. Залучитися до такої важливої справице ризик зірвати наше прикриття. Якщо наші імена зявляться на судових документах, їх бачитиме купа народу. Усі юристи, зайняті в судовому процесі, захисники, страховики, судді. Не знаю. Здається, це вкрай ризиковано.

Ми не будемо підписувати судові документи,заперечив Марк.Просто скажемо тому адвокатові не втягувати нас у процес. Має спрацювати, так чи ні?

Не знаю, Марку,промовив Тодд.Ми й гадки не маємо, що з того вийде. Плюс мені не дуже хочеться віддавати дві тисячі баксів.

«Довір-Расті», чи що?вишкірилася Зола.

Та ні, мара його бери. Наймемо фахівця з медичної недбалості. У місті чимало таких, які тільки те й роблять, що вчиняють позови проти лікарів і лікарень. Справжні адвокати, що зайняті в судових процесах. Облиш, Тодде. Я не бачу великого ризику. Перечекаємо в укритті, доки хтось зробить за нас усю роботу, і отримаємо чималенький гонорар.

Скільки?

Хтозна. Скажімо, є груба недбалість лікарів і лікарні. Скажімо, погодилися на шістсот тисяч доларівпросто щоб легше рахувати. Наша часткасто штук, хоча ми нічого не робили, просто підігнали справу.

Розмріявся,сказав Тодд.

Так, а що не так? Золо?

Уся ця гра ризикована,відповіла вона.Щоразу, коли ми стоїмо перед суддею, прикидаючись адвокатами, ми випробовуємо долю. Так що я за.

А ти, Тодде?запитав Марк.

Тодд осушив келих і подивився на компаньйонів. Зазвичай, принаймні за коротку історію АПЛ, він був трохи агресивнішим за них. Відступити заразпоказати слабкість. Тож він запропонував:

Діємо поступово. Подивимось, що скаже консультант, і від цього будемо відштовхуватися.

Домовились,промовив Марк.

23

ФРЕНК ДЖЕППЕРСОН СИДІВ за своїм неосяжним столом і роздивлявся бізнес-картку Золи. Як ветеран війн за містян із тілесними ушкодженнями він добре знав правила гри. Замолоду він теж трудився на ниві міських лікарень, переслідуючи потенційних клієнтів. Він знав усі трюки. Він давав хабара водіям евакуаторів, які працювали на місці автоаварій. Давав на лапу патрульним, які скеровували до нього клієнтів. Щоранку переглядав поліційні звіти у пошуках найперспективніших автоаварій. Досягнувши успіху, він міг собі дозволити найняти на повну ставку детективаколишнього поліціянта на імя Кіф, і саме цей Кіф звабив сімю, до якої підійшла Зола в кафе лікарні Джорджа Вашингтона. Джепперсон підписав із ними договір чесно і справедливо, а тепер якась неофітка намагається привласнити його клієнтів.

Територія Джепперсоназлі вулиці округу, де діє багато правил і тіньових гравців. Проте, за можливості, він старався захищати свою територію, особливо, коли новий гравець видавався підозрілим.

Кіф сидів навпроти нього, поклавши ковбойський чобіт зі страусиної шкіри поперек коліна, і зістригав нігті.

А ти знайшов те місце?спитав Джепперсон.

Авжеж. Там у півпідвалі шинок під назвою «Когут». Сама контора двома поверхами вище, але туди не зайти. Я випив кілька чарок і побалакав із барменом, який стверджує, що нічого не знає. А коли я спросив про Золу Паркер, він тупо замовк.

А в Асоціації адвокатів що?

Перевірив. Немає такої в реєстрі. Повно Паркерів, але жодної Золи.

Цікаво. А фірма«Апшо, Паркер і Лейн»?

Нічого, проте, як ти знаєш, юрфірми так часто міняються, що неможливо дослідити, хто й де працює. В асоціації кажуть, що доволі складно відслідковувати назви фірм.

Цікаво.

Хочеш подати скаргу?

Міркую над цим. Нумо, подивимось, може ще здибаємо цих клоунів знову.

НА ВОСЬМОМУ ПОВЕРСІ юридичної школи Фоґґі-Боттом молодша адміністраторка помітила, що троє викладачів звітували про неявку двох студентів третього курсуМарка Фрейжера і Тодда Лусеро, які пропустили всі заняття першого місяця семестру. Обидва отримали позики на оплату останнього семестру, але, вочевидь, їм було не до освіти. Студенти-випускники нерідко нехтували заняттями, але щоб пропускати геть усі протягом чотирьох тижнівце вже занадто.

Вона надіслала Маркові Фрейжеру листа електронною поштою:

Подібного листа вона надіслала й Тодду Лусеро. Минуло два дні, але ніхто з них не відповів.

14 ЛЮТОГО ЗОЛА ВЛАШТУВАЛАСЯ в залі суду вельмишановного Джозефа Канту й спостерігала за судочинством. Приблизно через годину діловод вигукнув імя Ґордона Таннера. Його адвокат, Престон Клайн, постав перед суддею і промовив:

Ваша честь, я вже місяць нічого не чув від свого клієнта. Можу тільки припустити, що він утік.

Один із діловодів подав судді записку. Той перечитав її двічі й сказав:

Отже, пане Клайне, скидається на те, що ваш клієнт мертвий.

Ой-йо-йой, пане суддя! Ви впевнені? Я і не знав.

Підтверджено.

Ох, ну, мене ніхто не повідомив. У принципі це все пояснює.

Заждіть хвилинку,зупинив його суддя Канту, перевіряючи якісь документи.Згідно із цими записами, він помер четвертого січня. Самогубство. Навіть вийшла стаття в «Пост». Але він стояв тут, переді мною, разом із вами, сімнадцятого січня. Ви можете це пояснити?

Клайн почухав щелепу, втупившись в свою копію списку справ, призначених до слухання.

Е, ні, Ваша честь, не можу пояснити. Ми, безперечно, були тут сімнадцятого, але, якщо відверто, відтоді я з ним ніяк не контактував.

Припускаю, тому що він мертвий.

Усе це досить заплутано, пане суддя. Я не знаю.

Канту в розпачі здійняв обидві руки вгору й сказав:

Отже, якщо хлопець мертвий, мені нічого не залишається, як закрити справу.

Так, пане суддя, розумію.

Наступна справа.

Зола вийшла кількома хвилинами пізніше та розповіла про все компаньйонам.

МАРК ЗАЙШОВ У АДМІНІСТРАТИВНИЙ БУДИНОК на Шістнадцятій вулиці, піднявся ліфтом на третій поверх, знайшов двері до «Потомак Літігейшн Консалтентс» і ввійшов у маленьку приймальню. Секретарка кивнула на пару стільців, і він сів. Через пять хвилин доктор Вілліс Кунс зявився особисто й запросив до маленького кабінету наприкінці коридора.

Колись давно Кунс був акушером, практикував у окрузі Колумбія. Згідно із веб-сайтом, останні двадцять років був експертом у судових справах, професійним свідком. Стверджував, що проаналізував тисячі справ і викликався свідком понад сто разів у двадцяти одному штаті. І майже завжди працював на боці позивачів.

Не встиг Марк сісти, як доктор Кунс почав говорити:

Ти вхопив їх за яйця, синку. І вони маніакально намагаються все приховати. Ось мій звіт,він передав документ, роздрукований на двох аркушах через одинарний пробіл.Тут усі технічні відомості. Я збережу твій час і поясню все, уникаючи професійного жаргону. Та мати, Ейша Тейпер, залишилася без нагляду в найкритичніший період. Тепер важко сказати, наскільки ретельно її обстежили, тому що ті записи зникли, але достатньо буде сказати, що серцевий ритм плода уповільнився, матка розірвалася, а кесарів розтин зроблено запізно. Якби не ця затримка, з немовлям, імовірно, було б усе гаразд. Замість цього воно пережило так званий ішемічний напад, серйозне пошкодження мозку і, як ми знаємо, за два дні померло. Що навіть добре, бо інакше дитина прожила б ще десять років мов овоч, не навчившись ходити, розмовляти або їсти самостійно. Проте цьому можна було запобігти належним доглядом і своєчасним кесаревим розтином. Я б кваліфікував цю справу як грубу недбалість, що, як ви знаєте, полегшить укладення угоди.

Марк не знав, але кивнув, погоджуючись.

Проте, як ви, безперечно, знаєте, двадцять років тому штат Віргінія уклав угоду з лікарями про обмеження розміру відшкодування. Максимальна сума, на яку ви можете розраховувати,два мільйони доларів. Сумно, але факт. Якби дитина вижила, відшкодування було б значно більшим. А ця справа буде розглядатися саме в штаті Віргінія.

Тобто нам світить лише два мільйони?запитав Марк, нібито розчарований такою жалюгідною сумою.

Боюся, що так. У вас є дозвіл на практику в штаті Віргінія?

Ні, в мене немає. «І в жодному іншому також, якщо вже на те пішло».

Ви раніше вели справи про лікарняну недбалість? Я до того, що ви доволі юні на вигляд.

Ні. Я її передам. Може, когось порадите?

Авжеж,Кунс схопив аркуш паперу і простягнув його. Ось перелік найкращих для подібних справ фірм округу. Всі ці люди практикують і у Віргінії, й усі вони хороші юристи. Я працював із кожним із них.

Марк подивився на перелік і спитав:

А когось конкретно порекомендуєте?

Я почав би з Джеффрі Корбета. Найкращий у моєму списку. Займається винятково справами, повязаними з акушерством і гінекологією. Лікарі бояться його, мов чорта, і якнайшвидше підписують угоду.

Два мільйони. Швидка угода. У голові Марка забринів касовий апарат.

Кунс був дуже зайнятою людиною. Він глянув на годинника й сказав:

Мій гонорар за участь у судовому процесісорок тисяч доларівце за свідчення в залі суду. Якщо ви з Корбетом збираєтесь їх використати, дайте мені знати якнайшвидше. У мене дуже багато справ.

Він неквапно підвівся на ноги.

Звісна річ, докторе Кунсе.

Вони поручкались. Марк схопив медичні записи Рамона й квапливо вийшов.

НАПРИКІНЦІ ТОГО Ж ДНЯ ЗОЛА сиділа в барі одна, в очікуванні щоденного звітного збору АПЛ. Весь день вона провела поза лікарнями і почувалася трохи краще. Після багатотижневих розкопок вона зрештою знайшла путнього адвоката в столиці Сенегалу Дакарі. Згідно з веб-сайтом, Діалло Ньянг працював на фірмі, що складалася з трьох юристів, і розмовляв англійською, хоча по телефону його було важко зрозуміти. Він займався кримінальними справами, а також: іммігрантськими й сімейними. За гонорар у пять тисяч доларів пан Ньянг захищатиме інтереси батьків і брата Золи, коли вони прибудуть, хоча ніхто й гадки не мав, коли це станеться. Перерахування такої значної суми до Сенегалу непокоїло Золу, але через обставини, що склалися, в неї не було вибору. Пан Ньянг стверджував, що має звязки з багатьма важливими людьми в уряді й зможе допомогти її рідним освоїтися в країні. Зола начиталася достатньо страхітливих історій про страждання депортованих, які прибули додому нікому там не потрібними.

Вона відкрила ноутбук і перевірила пошту. Прийшов лист із юридичної школи, що не дивно. Фей Доксі писала:

Зола, звісно, знала, що Марк і Тодд отримали подібні листи та проігнорували їх. Компаньйонів здивувало, що хтось у Фоґґі-Боттомі виявився настільки прискіпливим, що помітив їх відсутність. Вона обміркувала відповідь і написала:

Її досі непокоїло, що вона обманює, але такий уже в неї тепер спосіб життя. Фактично все, що вона нині робила, було брехнею: фальшиві імя, фірма, бізнес-картки й особа турботливої адвокатки, яка полює на нещасних травмованих потерпілих. Вона не могла так чинити далі. Невже її життя було б гіршим, якби вона досі ходила в школу, намагалася знайти справжню роботу й хвилювалася через адвокатський іспит і позики?

Так, було б. Принаймні вона зараз почувалася захищеною і недосяжною для імміграційної поліції.

Брехня продовжилася в наступному листі. Він був від Тільді Карвер із «ЛоунЕйд».

Як і завжди, вона дивилася на цифри боргу, не вірячи своїм очам. Як і завжди, вона боролася із спокусою зачекати з відповіддю день-другий, але на цей раз вона вирішила відписатися зразу:

Прибув радісний Марк і замовив пиво. Зайшов у бар Тодд, якийсь час постояв, прохолоджуючись, потім приєднався до них. Він мав втомлений вигляд людини, виснаженої довгим перебуванням на передовій, і був у поганому настрої. Він привітав їх словами:

Оце я витратив вісім годин, зваблюючи невдах у суді, і все марно. Зеро. Повна поразка. А ви що робили?

Заспокойся, друже,сказав Марк.День на день не випадає.

Яке там в сраку заспокойся,огризнувся Тодд, сьорбнувши пива.Ми вже місяць вовтузимося в цьому лайні, і таке враження, що все тримається лише на мені. Скажімо вже по-чесному: дві третини заробленогоз упольованих мною клієнтів.

Отакої,розвеселився Марк.Наша перша сварка. Певен, що таке трапляється в кожній юридичній фірмі.

Зола закрила ноутбук і пильно подивилася на Тодд а.

Я не сварюся,відповів він.Просто видався поганий день.

Наскільки я памятаю,заговорила Зола,мені порадили триматися подалі від кримінального суду, оскільки це хлопчача гра. А моя роль вештатися по лікарнях і переслідувати поранених, бо в теорії лишень одна знайдена мною справа переплюне всі ваші. Чи не так?

Так, але ти не знайшла жодної справи,глузливо зауважив Тодд.

Я стараюсь, Тодде,холодно промовила вона.Якщо в тебе є краща ідея, із задоволенням послухаю. Бо мені справді не подобається те, що я роблю.

Дитячий садок,вишкірився Марк.Давайте всі заспокоїмося і підібємо бабки.

Усі троє пили й чекали. Зрештою Марк сказав:

Я сьогодні зустрічався з нашим експертом, тим самим, якому ми заплатили дві тисячі доларів, і він сказав, що зі справою все ясноце груба недбалість лікарів і лікарні. У мене є копії його звітуможете почитати на дозвіллі. Просто чудовий звіт, вартує кожного пенні. Він кажеа цей доктор справжній фахівець,що попади ця справа в належні руки, і штат Віргінія брязне гаманцем за максимумомна два мільйони. Назвав і адвоката, якого треба найняти, такого собі Джеффрі Корбета, фахівця саме з медичних правопорушень, який розбагатів на позовах до акушерів. Його контора в чотирьох кварталах звідси. Я перевірив його в інтернетіповністю законна діяльність. Згідно із статтею в одному медичному журналі, звісно, не дуже схвальною, пан Корбет заробляє пять-десять мільйонів щорік.Марк сьорбнув пива.Це покращило тобі настрій, Тодде?

Так.

Отож. І якщо ви, друзі, не проти, я зателефоную панові Корбету і домовлюсь про зустріч.

Усе, мабуть, не так просто,засумнівалась Зола.

Нам же просто щастить, еге ж? Згідно з моїми дослідженнями, щорічно подається понад дві тисячі позовів на акушерів і гінекологів за ту чи іншу медичну недбалість. Серед них чимало справ про недбалість під час пологів, і нам пощастило надибати саме одну із таких.