Але ж я маю на увазі не воєнний час.
Якщо на тебе або на тих, кого ти любиш, посягають, то для тебе це воєнний час. Очевидно, ти нікого любиш.
Можливо
Я люблю. І, не дай Боже, щоб хтось зазіхнув на те. Убю без найменшого зволікання.
Недосконала людина, Григорію, недосконала. Вона про вбивство думає.
Недосконала, погодився Григорій. Вона у скаженості своїй зазіхає на моє і прагне відняти його в мене, а я, щоб захиститись, мушу думати про вбивство. Але я, Тимофію, не розумію, чому воно так.
Я теж не розумію, та переконаний: ти лиш подумав, що ближнього убити можнати вже згрішив.
Якщо для того, щоб оборонити тих, хто дорогий мені, я маю згрішити, то я зроблю це. Без тіні сумніву. На тому світі скажу судді: «Ви дали мені життя, значить, я повинен був його захищати».
Цей Григорій добрий, як дитина і справедливий, як пророк. Має гарний голос, любить дівчат, котрі вміють співати і осуджує студентів, які користувалися шпаргалками. Каже: «Шпаргалканайкращий спосіб ошукати самого себе». Але студентам, що співають з ним, пробачає.