І куди ж нам
А до кого діти біжать, коли припече? Звісно, до мами з татом, та Галині батькисамі все життя по чужих монастирях. Військовий льотчик Микола Гордієнко літати вмів, а от просити не навчився. Лише у 2013-му, коли сімя переїхала зі Львівщини на останнє місце служби майора Гордієнка до Василькова, подав рапорт з проханням про надання службового житла, та за рік, після бойових відряджень на Схід, несподівано помер, а його любі дівчаткадружина Наталя і донька Галятак і залишилися в орендованій квартирі на території військової частини. І так небагате життя наповнилося тугою і злиднями. Галя, яка саме закінчила школу, відклала плани навчатися у виші, пішла на перукарські курси і як не намагалася підтримати маму, та ніяк не оживала, наче чоловік сильно підвів її, коли нагло помер, так і не отримавши для сімї даху над головою. Філолог за освітою, влаштувалася листоношею, розносила рахунки і пенсії по квартирах, виживала на копійки і поставила жирний хрест на особистому житті.
Тьома мамі подобався. У Тьоми було житло, і він не протестував, коли Галя щомісяця підкидала мамі трохи грошей із власних заробітків.
Кошеня мамі не підкинеш
Взялася згадувати милосердних, до кого можна було би прилаштувати котячу дитинку, та швидко кинула дурне діло: Інтернет волав тисячами благань про порятунок котів-собак-папуг-хомяків, і з часом кількість прохань ніяк не зменшувалася, наче милосердні на планеті скінчилися.
Відшукала у мережі контакти притулків для тварин.
Одна дорога?
Під ранок, коли і Тьома, і кошенятко солодко спали, Галя віддраїла з себе чужі запахи, відчистила з нових чобітків і валізи піонові пелюстки упереміш із кремом, приготувала Тьомі млинці на сніданок, підхопила картонну коробку з кошеням і отака зморенаніч без сну!помчала до притулку в передмісті, який вибрала серед інших, бо, на відміну від інших, він не приховував адреси і не констатував, що переповнений, тому тварин не приймає.
Годинник зафіксував: шоста. Не зарано зірвалася?
А пізнішеніяк! Поки до притулку на маршрутці, поки назад у місто Маю ж не запізнитися на роботу.
Формально салон краси «Белла» працював з девятої до двадцять першої, та для постійних багатих клієнток тут існували особливі преференції: без проблем могли затребувати майстра додому чи, навпаки, завітати до салону на процедуру коли заманеться. Хоч опівночі! За день до бажаного візиту бронюєш майстра, час, іпрошу!
Леді, краса не має перерв на обід і сон,товкла персоналу хазяйка «Белли» Юлія Володимирівна Жадкіна, 45-річна красна ягідка без ознак старіння, радості й сексу. Лікар-дерматолог за освітою, і сама часто затримувалася в салоні, аби власноруч проводити косметологічні процедури вузькому колу обраних клієнток. А одного разу навіть безкоштовно зробила уколи краси Галиній мамі, коли після мезотерапії залишилося трохи дефіцитного і вже оплаченого препарату.
Перукарки-косметологи-масажистки-манікюрші були геть не проти відгукуватися на «леді», та краще би їм доплачували за цілодобове орання ниви краси.
Юлька у насжаба,злилися.Сама купається у грошах, стерво, а нам ніколи і копійчини за понаднормову роботу не підкине.
Галя дивилася на дівчат, та бачила терези: на одній чаші скупчилися роздратовані колежанки. Тут і манікюрша Оля Корнійчук, яка Галінайближча, і нахабна масажистка Женька Лисиця, що її вже двічі застукували за спробами зазирнути до чужих сумок, навіть юна адміністраторка Улянка. Всі проти Юлі! Галя усміхалася ніяково, наче б у чомусь винувата, ставала на протилежну порожню чашу терезів.
Та годі вже злитися,просила колежанок.Юлька у наскласна! Мене на сесію без питань відпустила! Оль! Тобі тиждень дала, коли до тебе твій канадійський інтернет-наречений приїжджав. А де ще є бонусний фонд для персоналу? Ніде! І «чай» не чіпає!нагадувала колежанкам.От скажіть! Юля хоч раз спитала: «Дівчата, а скільки вам сьогодні клієнтки чаю дали?» Хоч раз запропонувала скидати «чай» у загальну скриню і віддавати їй? А таке, між іншим, скрізь і всюди!
Та нащо їй наші копійки?!обурювалася Женька.Юльці гроші валізами носять!
Про валізи, вірнішевеликі алюмінієві кейси, схожі на кіношні мобільні пункти керування найостаннішою, найтехнологічнішою, найнебезпечнішою зброєю, у «Беллі» ходили легенди. Справа дійсно виглядала таємничо! Щомісяця пятого числа рівно о 10.00 до кабінету Юлії Володимирівни Жадкіної заходив чемний красунчик років тридцяти з таким кейсом, і дівчата знали: хвилин за десять красунчик з кейсом вийде з кабінету, ввічливо кивне Уляні на ресепшені і здимить на місяць. І що то були за візити? А найцікавіше: що у кейсі? Оля Корнійчук вважала, що мужчина з кейсом і заміжня Юлякоханці, а кейс і байдужа фізіономія чоловікаприкриття, та інші ніяк не могли погодитися із тим, що їхня доглянута, файна Юлька за десять хвилин вгамовує свої сексуальні фантазії просто у кабінеті, щоби потім цілісінький місяць чекати на нову зустріч із молодим коханцем.
Та в мене би від такого режиму дах поїхав!признавалася немолода за паспортом косметологиня Олександра Петрівна, що мала у наявності третього офіційного чоловіка і двох коханців.
І всі сходилися на найбанальнішій версії: красунчик приносить Юльці гроші. Валізу грошей! Щомісяця! Лише Галя вважала, що у кейсі можуть бути новітні медичні препарати для омолодження, які вже повним ходом використовують у Європі і Штатах, а в Україні ще не дозволили через бюрократичну тяганину.
Тому Юлі їх доправляють контрабандою, і вона особисто пропонує препарати своїм клієнткам,припустила.
І нащовилами по воді? Давайте у хазяйки спитаємо,запропонувала новенька перукарка Ніна у свій перший робочий день, що якраз і припав на пяте число.
Пятого ж під вечір Юлька її і звільнила.
У когось ще є запитання?очі примружила, перерахувала найманок поглядом.
Ніяких! Кого страх жере, ті навчилися ковтати свої запитання!
Тоді до завтра, леді. Сподіваюсь, обійдемося без запізнень.
Запізнення у «Беллі» були другим жорстким табу, тому наступного після дня народження ранку Галя з кошеням у коробці і зірвалася з дому разом із першими маршрутками. За годину дісталася притулку в передмісті, та на тому добрі новини скінчилися: на дверях котячо-собачого прихистку висів замок, навколоані душі. Галя з пів години протупцювала біля дверей і вже почала панікувати, та раптом побачила немолоду похмуру жінку: тягла на «кравчучці» в бік притулку мішок собачого корму.
Галя з кошеням до неї:
Ви ж з притулку? Візьміть дитинку, прошу!
Та не можу! І права не маю! І взагаліжінка за пів хвилини виклала Галі не тільки свій статус (волонтерка, бо дурна і серце добре, тому двічі на тиждень безкоштовно допомагає годувати тварин у притулку), а й історію всього свого життя. Було в ньому так мало радості, що у Галі аж сльози на очі набігли.
Жінка продовжувала гірко:
Притулокповний! Нема де нових тварин розміщувати. До себе би додому кошеня забрала, аби мала за що його прогодувати.
А я дам вам грошей! Тисячу! Чи навіть півтори,Галя вхопила жінку за руку. Заглядала в очі.Благаю! Візьміть кошеня до себе! Ви його полюбите.
Ох, я вже наїлася тої любові!хвилин десять жінка так тоскно жалілася, наче намагалася навіки зафарбувати увесь білий світ чорним, монотонно і похмуро хитала головою: ні, ні!
А я можу не півтори тисячі вам дати! Більше! Зараз порахую!Галя відкрила гаманець, у якому відучора лежав не тільки «чай» за минулий день, а й гроші, які подарували колежанки. Не встигла покласти до скарбнички у комоді, всі три тисячі чотириста гривень тут.
Дві з половиною тисячі можу дати. Навіть три! Три тисячі можу дати!простягала жінці гроші, подумки метикувала: чотириста гривень має залишити на таксі, якщо усвідомить, що запізнюється на роботу. А вже запізнювалася!
От що з тобою робити? Хіба так можна? Користуєшся моєю добротою!жінка врешті взяла гроші, поставила коробку з кошеням на мішок із собачим кормом.Хоч імя у цього рудика є?
Смайлик! Та ви можете назвати його так, як самі забажаєте!Галя обійняла жінку.Дякую вам! Витака добра! Дякую!
Біжи вже,відповіла сухо.Бачу, поспішаєш.
Скільки маршрутка пленталася до Києва, стільки Галю не покидало незрозуміле відчуття тривоги. Дивувалася: а чому? Подвійну добру справу зробила: не просто врятувала кошеня, а й подарувала краплину радості і тепла жінці, якій увесь білий світчорна яма, бо тваринка точно зробить її життя оптимістичнішим.
В той же час у передмісті неподалік притулку похмура жінка ще раз перерахувала несподівані легкі гроші, сховала їх за пазуху, байдужо покинула картонну коробку з кошеням біля сміттєвої урни і вже потягла було мішок з кормом до притулку далі, та раптом зупинилася. Повернулася до коробки, витягла з-під кошеняти теплий вовняний шалик і без огиди повязала собі на шию. Перехрестилася:
Господи, хай такі дурні мені хоч раз на тиждень зустрічаються
Милосердя оминає душі тих, кому все навкругиморок.
Галя ледь встигла! Захекана-схвильована забігла до салону о 9.05. І хоч перша клієнтка до неї мала прийти аж на одинадцяту, швидко розклала інструменти і побігла до службової кімнати, щоби перевдягнутися. Завязувала фартух, усміхалася, як та дурна. Аж колежанки помітили.
Дівчата, у Галі цієї ночі був неймовірний, як бразильський карнавал, секс,безапеляційно констатувала косметологиня Олександра Петрівна.Ви тільки на неї гляньте! Вона ж і досі «пливе»
А після сексу вона своєму Тьомі хвалилася всім, що ми їй надарували!продовжила Женька Лисиця.
А потім Тьома сам зробив Галі казковий подарунок,припустила Оля Корнійчук.Галю! Що тобі чоловік подарував? Купив квитки до Брюгге?
Фу! Яке гидке словоБрюгге!фиркнула Женька.
А містопрекрасне,Галя знай усміхалася.Я закохалася у нього після фільму «Залягти на дно у Брюгге».
Значить, летите?
Галя знизала плечима ніяково: ні
Як «ні»? А чому тоді усміхаєшся, як пришелепкувата?здивувалася Лисиця.
Боялася запізнитися на роботу, але встигла. Сама не вірю, що встигла,відповіла Галя.Аж з передмістя мчала.
Галю! Ти ночувала не вдома?!спитала Оля Корнійчук.
Ого! Розмова ставала цікавішою! Колежанки оточили Галю, та запитаннями розшматувати не встигли. До службової кімнати увійшла засмучена адміністраторка Уляна.
Дівчата!схлипнула.Сьогодні Юлька мене точно звільнить! Бо сьогодні жпяте! І скоро той красунчик з кейсом припхається. І я маю занести їм з Юлькою дві чашки кави! Як завжди!
І в чому проблема?!спитала нахабна Женька.
Кавомашина зламалася! А я забула викликати майстра. Тобто я його тільки-но викликала, але він лише по обіді до нас доїде,заскиглила адміністраторка. І до колежанок із запитанням в очах: що робити, дівчата? Допоможіть.
Галя дивилася на них, та бачила терези. На одній чашіперелякана адміністраторка. На другійспівробітниці «Белли» скупчилися, навіть очей від Улянки не відводять, і годі шукати милосердя в тих очах. Немає в них часу Улянчине ниття слухати, у кожноїклієнтки на підході! І дуже прикро, що вони не зможуть запропонувати їм кави!
Улянко, вихід є,Галя стала на чашу терезів, де самотньо тремтіла адміністраторка.У кавярні за рогом роблять чудову каву.
Не можу я з ресепшена відлучитися! Юлька мені того не простить!Улянка розгублено тупцювала посеред службової кімнати, благально дивилася на дівчат.
Галя усміхнулася Улянці.
Я по каву збігаю!сказала.
Усі як по команді повернулися до Галі, в очах запитання: нащо ти це робиш?
«Бо можу»,подумала Галя, та мовила інше:
У мене сьогодні перша клієнтка аж об одинадцятій.
І що?!не втрималася Олександра Петрівна.Галю, годі вже всі дірки власною дупою закривати!
От нащо ви так?Галя їй.
Галю, серйозно!підключилася Оля.Вічно тине як усі! Кому і що ти хочеш довести? Що тинайкраща, а всі рештасміття?!
Олю, а чому б не допомогти, якщо можу?
А ти і не розумієш?вишкірилася Женя.Не треба сунути свого носа у чужі справи, бо дограєшся!із викликом на Галю глянула і гайда зі службової кімнати до масажного кабінету.
За Женею вслід вийшли інші колежанки і, коли виходили, не ховали осудливих поглядів. У службовій кімнаті лишилися адміністраторка Улянка і Галя, а між ними наче прірвадовжелезна важка пауза. Галя видихнула, аби скинути вантаж чужих недобрих поглядів, боприлипли!
Улянко!сказала.Давай усе сплануємо.
План розробили безпрограшний: за пару хвилин до десятої Галя мчить до кавярні за рогом, замовляє два американо з гарячим молоком з собою, миттю повертається зі здобиччю до «Белли», Улянка оперативно переливає гарячу каву з паперових стаканчиків у фарфорові чашки, несе ті чашки до хазяйчиного кабінету, весь час обертаючись до Галі і шепочучи їй беззвучно: дякую, дякую, дякую
Може, спочатку дочекатися, поки підїде красунчик з кейсом?засумнівалася адміністраторка.А потім по каву бігти?
А раптом у кавярні черга буде?й собі завагалася Галя.
От і наврочила! За пять хвилин до часу Х увійшла до кавярні й очам не повірила: зазвичай напівпорожній вранішньої пори заклад цього дня зазнав такого потужного аншлагу, що за головами відвідувачів біля барної стійки голомоза башка баристи губилася, наче човник посеред хвиль.
Люди, прошу! У мене надзвичайна ситуація. Просто повірте: мова йде про життя хорошої людини,пробиралася до стійки, бурмотіла знічено.Мені кава потрібна просто зараз! Прошу! Пропустіть без черги!
Красуне! Життя без кави можливе!скептично відказав Галі молодик із насмішкуватим поглядом. Заступив шлях до стійки, увіпявся у дівчину очима, оцінював.
Без кави можливе, а без роботинавряд!
Тебе хочуть звільнити? Через каву?зацікавився голомозий бариста.
Хочуть! Але не мене! Чи, може, і мене теж. Але саме через каву! І точно звільнять, якщо за пять хвилин моя начальниця не побачить на своєму столі дві чашки гарячого американо з молоком. З гарячим молоком!
Два американо з гарячим молоком,бариста, дай йому, Боже, здоровя, любові і грошей, зафіксував замовлення і зараз же взявся його виконувати, не зважаючи на протести недовірливої черги.
О 10.07 Галя мчала до «Белли» з двома паперовими стаканчиками гарячого американо, усміхалася прохолодному ранку, обережному сонцю, місту, людям, котам, собакам, деревам, птахам і навіть не здогадувалася: за мить альтруїстичний похід до кавярні змінить її життя назавжди.
Усе сталося миттєво і водночас до абсурдного ясно, розлого і зрозуміло у найменших деталях, наче кілька хвилин часу вихопилися із загального плину, розтягнулися жуйкою, уповільнюючись майже до повної зупинки, аби дівчина змогла оцінити кожну мить несподіваної карколомної події.
Галя вже підходила до «Белли». Обпікала пальці гарячими стінками стаканчиків з кавою, спішила, бо бачила на парковці біля салону відтюнинговану «тойоту» красунчика з кейсом: стояла поряд із хазяйчиним «мерсом». Уже приїхав! Уже всередині!
Прискорила крок, глянула в бік салону Серце впало: красунчик уже виходив з «Белли», прямував до парковки. У руціалюмінієвий кейс. Дідько, запізнилася!
Зупинилася біля дерева, метрах у пятдесяти від «Белли», одна думкарибиною без води: підвела Улянку! Не встигла!
Завмерла, дивилася на красунчика: спокійно чимчикував собі до автівки. Та раптом до нього кинувся перехожий, що йшов вулицею повз салон, дебелий молодик у коричневій шкірянці і бейсболці, насунутій на очі. Галя відсахнулася і дихати забула! Що?! Що?! Молодик щосили зацідив красунчику у щелепу. Красунчик упав, наче його скосили, та кейс не відпустив. Молодик у шкірянці придавив черевиком запясток красунчика, висмикнув кейс і побіг з ним до дерев, під одним з яких заклякла Галя з двома стаканчиками гарячущої кави.
Галя забула боятися. Галя згадала тоскні сірі дні у найманій квартирі у Василькові, біля зануреної у зневіру мами, яка ніяк не бажала бачити світло. Найдешевші курси перукарів, перші стрижки у найдешевшій васильківській перукарні, які Галя робила старими ножицями KASHO, що їх за 200 грн продала дівчині із жалості викладачка курсів. І Юлію Володимирівну Жадкіну, красиву і впевнену, яка одного дня зявилася в убогій васильківській перукарні, бо дізналася, що тут за копійки продають масажні кушетки. Чекала на хазяїна перукарні, аби обговорити з ним угоду, спостерігала за Галею, яка терпляче і вдумливо стригла немолоду повну жінку, намагаючись новою зачіскою додати їй краси та забрати років.