Чому ти витратила на цю стару так багато часу?спитала тоді Галю пані Жадкіна.
Бо в неї лишилася лише одна прикрасаїї волосся,відповіла Галя.Я ж не мала права її зіпсувати.
Пані Жадкіна усміхнулася печально, зазирнула Галі в очі.
Хочеш працювати у мене?спитала.
За тиждень Галя із захопленням оглядала розкішний салон краси у серці Печерська. «Невже я працюватиму тут?»ніяк не могла повірити. Думала: якби їй довірили знайти найкращий салон краси, вона би вказала на «Беллу». Пані Жадкіна створила тут ідеальні умови не тільки для клієнток, а й для персоналу. Галі подобалося навіть те, що увесь персонал «Белли» раз на півроку мав проходити медичний огляд, бо Юлія Володимирівна категорично вважала, що займатися красою клієнток можуть тільки стовідсотково здорові майстри. І хіба після того всього Галя може бути невдячною? Хіба може боятися у ту хвилину, коли пані Жадкіній самій потрібна допомога?!
Збудилася! Ось він, шанс віддячити Юлії Володимирівні за все: за роботу, за доброту, за чудову рожеву валізу, кінець кінцем. Визирнула з-за дерева, аби зрозуміти, як атакувати молодика у коричневій шкірянці, та побачила: з різних напрямків, але просто на неї біжать не тільки крадій, а й сама пані Жадкінана височенних підборах, у вовняній синій сукенці і шикарному білому жакеті від Dior. Певно, з вікна кабінету хазяйка побачила нагле пограбування і тепер мчала напереріз злодюзі.
Галя задихнулася (час діяти!), вискочила з-за дерева, з двома стаканчиками гарячої кави в руках, затупцювала на місці. У мізках паніка: а далі що? Наскочити на покидька? Збити його з ніг? Жбурнути в нього стаканчик з кавою чи просто кричати: «Козел, стояти! Стояти, я сказала!» Може, просто розкинути руки, намагаючись заступити йому шлях?
Між злодієм, пані Жадкіною і Галею лишалося не більше пяти метрів, і ця відстань фатально скорочувалася, коли Галя розчепірила руки і так побігла назустріч. Молодик різко відскочив убік, вдарив дівчину кейсом, і Галя на всій своїй космічній швидкості налетіла на пані Жадкіну. Стаканчики з гарячою кавою вислизнули з рук, кава з нихляпс на Dior, на синю сукенку, на руки пані Жадкіної, навіть на лице.
Пані Жадкіна заверещала, від болю аж присіла навпочіпки. Тримала перед собою облиті кавовим окропом руки, волала:
О Господи! Господи! Ти обпекла мене! Ти обпекла мене!
Галя не чула. Стояла каменем, не могла збагнути: як же так могло статися?! Як?! У вухах переконливо і голосно лунав траурний Шопен: «Смерть твоя прийшла, дівко. Смерть прийшла». Бачила тільки, як злодій з алюмінієвим кейсом пірнув у сквер, що навпроти «Белли», і зник. Утік, сволота!
Отак несподівано і ганебно закінчилося переслідування.
На місце надзвичайної події повибігали дівчата з «Белли»: хто з льодяним вологим рушником, хто зі склянкою води, хто з мобільним. Одні до Юльки («Юліє Володимирівно! Ви як? Давайте ми швидку викличемо!»), інші до красунчика, який уже оговтався: підвівся з земліобличчя набрякле-почервоніле,з відразою струшував багнюку з дорогого костюма, аби не показати страху і розгубленості. Та навіть юна адміністраторка Улянка помітила, як дивно зиркнув красунчик на обпечену пані Жадкіну.
Не стій!гукнула йому хазяйка «Белли».Їдьмо!
Галя схаменулася, подалася до пані Жадкіної. Узяти би її за руки, благати. Та шкіра на хазяйчиних руках почервоніла, пішла пухирями. Галя товклася біля хазяйки, яка у вкритому коричневими плямами жакеті Dior уже сідала в «тойоту» красунчика.
Юліє Володимирівно! Давайте зателефонуємо до поліції. Я запамятала грабіжника! Куртку його! Бейсболку!
Ти вже сьогодні наробила справ!зі злим роздратуванням відрізала пані Жадкіна, та Галя завелася, не здавалася.
Вибачте, я так хотіла вам допомогти! Мені так шкода! Ви їдьте до лікарні, бо вам потрібна допомога, а я поки викличу поліцію! Ми знайдемо того покидька, Юліє Володимирівно!
Пані Жадкіна упялася в Галю таким злим поглядом, що дівчина фізично відчула, як хазяйчині очі рвуть її на шмаття.
Ти не наказуватимеш мені, Чорнобай!прошипіла.Чекай, поки повернуся! І тільки рипнися хоч комусь зателефонувати! Дуже пошкодуєш!
Уперше за пять років роботи в «Беллі» хазяйка назвала Галю на прізвище.
Минуло години зо дві з тих пір, як пані Жадкіна з красунчиком на «тойоті» здиміли у невідомому напрямку, Галя тремтячими руками робила укладку грубій молодиці, чий тато дослужився чи то до військового, чи то до поліцейського генерала, і все думала, чому так сильно її вразило не те, що її спроби допомагати людям такі недолугі, не поцуплений кейс, не обпечені Юльчині руки, а те, що хазяйка назвала її за прізвищем чоловікаЧорнобай!
Косувала на колежанок: притихли, на Галю не дивилися, не перемовлялися. Спілкувалися тільки зі своїми клієнтками, та збоку то не виглядало як ідеальна атмосфера ідеального салону краси: у повітрі дзвеніло тривожне напруження. І варто було клієнткам покинути «Беллу», як дівчата враз збудилися, зібралися докупи: очі блищать!
Так шкода Dior!вигукнула Женька Лисиця. Із викликом глянула на Галю.Нащо ти жакет Юльці попсувала, Галю?
Що тобі неясно, Женю?підключилася Олександра Петрівна.Галя допомогла якійсь сволоті пограбувати нашу Юльку!
Галя вухам не повірила.
Ви серйозно?
Ти хоч перед нами дурепку не розігруй!відповіла Олександра Петрівна.Чи ти нас за дуреп тримаєш?! Якби ти Юльку не облила кавою, вона би того покидька точно наздогнала. Я у вікно все бачила.
Галя дивилася на колежанок, та бачила терези: на одній чаші вонаодна-єдина, на другій усі дівчата скупчилися. Он і адміністраторка Улянка посеред них. Спантеличено супить вузький лобик:
О-о-ой А я тепер розумію! Кавомашина не випадково зламалася! Памятаєте, як вчора уже ввечері Галя усім нам каву робила? Кавомашина після того чомусь перестала функціонувати. Дивно, да? Ніколи не ламалася, а вчоразламалася. І сьогодні Галя сама визвалася по каву сходити.
Галю, а що у кейсі?! Ну, признайся! Я ж по очах бачу: ти знаєш!сіпала Галю Женька Лисиця.
Там гроші!вигукнула Улянка.
Раптом чаші терезів хитнулися, Галя дивитьсяОля Корнійчук поряд із нею стала. Та як гаркне на адміністраторку:
Уляно! Рота закрий, а то як вмажу зараз, коза ти невдячна!
І всініби отямилися. Та до Галі: вибач, подружко, ніхто тебе не обмовляє, просто збоку все виглядає надто підозріло. Ти би сама запідозрила підступ, якби бачила все те збоку!
Підозріло лише те, що Юля відмовилася викликати поліцію,відказала Галя.
І що ж у тому підозрілого?знизала плечима Олександра Петрівна.Чи ти забула, за ким наша Юлька заміжня? Для неї: що до поліції дзвонити, що чоловіковіодна холєра!
Хазяйчин чоловік Фелікс Аскольдович Жадкін, 62-річний поліцейський полковник з Rolex за 70 тисяч євро, іноді з Rolex за 25 тисяч євро і вже геть зрідка з Rolex за мізерні 9 тисяч євро на запястку, надлишковою вагою і хронічно набундюченою пикою, нечасто зявлявся у «Беллі», тож не дивно, що Галя взагалі забула про його існування.
Полковник уже, певно, поліцію всієї країни на вуха поставив,припустила косметологиня.
Хоч би знайшли покидька,на автоматі сказала Галя, хоча більше її тривожили попечені хазяйчині руки, і так хотілося, аби лікарі допомогли Юлії Володимирівні і щоби слідів від опіків на її шкірі не лишилося
Нічого з нею не станеться! Такі, як наша Юлька, не ламаються, не псуються, не хворіють і, певно, навіть не вмирають,презирливо пхикнула Женька Лисиця. Заспішила до чергової клієнтки, яка саме входила до «Белли».
Галя з Олею Корнійчук зачинилися у службовій кімнаті. Оля активно і довго, але геть непереконливо намагалася заспокоїти Галю, розмірковуючи про дива, винятки з правил та інші причини для того, аби надзвичайні події цього дня закінчилися хепі-ендом, а Галя все чекала хоч якоїсь звістки від пані Жадкіної. Мордувалася подумки: як там Юля? Та час плив, зїв день, підсунув ближче до себе вечір, як обовязкову страву перед тим, як випити темну ніч, а від хазяйки «Белли»ані гу-гу.
Після девятої вечора, зробивши красивими і неперевершеними всіх, хто цього дня завітав до салону краси, дівчата з «Белли» зазбиралися додому. Лише Галя так і сиділа у службовій кімнаті.
Юля наказала дочекатися її,нагадувала колежанкам.
А якщо вона сьогодні взагалі не повернеться до салону?спитала Женька Лисиця.
Може, хоч подзвонить,мовила Галя, бо сама боялася зателефонувати пані Жадкіній.
І тої ж миті задзвонив її мобільний.
Галю!почула схвильований, хриплуватий, наче придушений голос Тьоми.Нас грабують!
Чому Артем Чорнобай сказав«грабують»?! Він же репетирував! Повторив разів двадцять перед тим, як набрати дружину: «Галю! Чимшвидш повертайся додому, у нас тут проблемка! Не критична, всіживі-здорові, але, здається, у нашій квартирі похазяйнували злодії!» А язик узяв і бовкнув «грабують», і тепер Тьома Чорнобай навіть уявити не міг, чим це для нього обернеться.
Дідько, який я все-таки йолоп!
Із роздратуванням віджбурнув мобільний, заходився прилаштовувати реальність до легенди, перевертаючи у квартирі все догори дриґом, подумки продовжував репетирувати розмову з Галею і все втовкмачував собі: головнепоказати себе мужиком. Мовляв, начхати на прикру пригоду, грошіпилюка, Тьому як психолога і справжнього чоловіка найбільше хвилює стан душевної рівноваги дружини. Тому
Обійму її, попрошу не перейматися, запропоную гарячого чаю і пообіцяю, що все у нас буде добре. І в нас дійсно все буде кльово. Не вперше ж зіскочив з колії.
Згадав, як два роки тому втрапив у таку халепу, що, здавалося, виходу нема, бо майже одночасно програв двадцять тисяч баксів, отримав попередження про відрахування з університету і повістку з військкомату, яка нагадувала майбутньому психологу про святий обовязок захищати батьківщину. Приплентався до квартири на Березняках, а тамГаля. Привітна, як весна, світла. Майже рік уже жили разом у трикімнатних Тьоминих хоромах, приймали одне одного такими, як є. Тьома радів Галиній щирості, турботі і гарним заробіткам, Галя сподівалася, що колись же Тьома закінчить універ і теж стане заробляти. Тьома тоді глянув у довірливі блакитні очі і опустився перед дівчиною на одне коліно, бо раптом побачив неординарний, геніальний, безпрограшний план виходу з глухого кута.
Галю, станеш моєю дружиною?..
План спрацював. Весілля, яке повністю оплатив Тьомин тато, зіграли за місяць. Молодим подарували майже тридцять тисяч доларів, Тьома віддав картярський борг, потайки від Галі купив довідку про тяжку хворобу молодої дружини. Довідка допомогла і в університеті відновитися, і від армії відкосити.
Теперішній план з пограбуванням виглядав не настільки ефективно, але майбутній психолог уперто продовжував розкидати по хаті речі і повторювати навіювання, яким сподівався приспати пильність дружини.
Ти, головне, не переймайся, Галю. Не хочу, аби ти хвилювалася, дівчинко моя!
З цими словами і пішов відчиняти двері, коли хвилин за десять після телефонного дзвінка у двері хтось нервово постукав. «Щось вона надто швидко!»подумав, бо не встиг переорати ще й половини житлової площі.
Ти, головне, не переймайся, Галю
Двері відчинив і очам не повірив: на порозі стояла не Галя, а двійко копів. Тьома на мить розгубився, а копи вже діяли: один дістав зброю, відсторонив майбутнього психолога, швидко увійшов до квартири. Зсередини залунало: чисто, чисто. Другий лишився з Тьомою.
ВиАртем Чорнобай?спитав.
Тьома обмежився жестом, аби знову не ляпнути чогось зайвого. Кивнув. Коп підніс до вуст рацію.
Дівчині передайте: з її чоловіком усе гаразд.
Тьомаклац! І побачив світло в кінці тунелю. Дивився то на копа, який стояв поряд із ним, то на другого, який уже вийшов з квартири, ховав зброю, озирався.
Що з Галею? Що з моєю дружиною?!захвилювався майстерно, перевів стрілки.З нею сталося щось погане? Ви тому тут?
Копи повірили, стали заспокоювати Тьому: мовляв, з вашою дружиною все гаразд. Зателефонувала до поліції, повідомила про злочин, один екіпаж зразу ж помчав за вказаною адресою, а другий підхопив Галю на правому березі і вже везе сюди, бо дівчина дуже боялася за свого чоловіка і поліцейські вирішили якнайшвидше доставити її додому.
«Дідько, у мене обмаль часу! Хоч би на мості Патона пробка була»,подумав Тьома Чорнобай, бо вважав категорично неприпустимою зустріч копів і Галі тут, у квартирі на Березняках.
Значить, скоро Галя буде вдома? Звісно, дякую за це новій поліції. Моя дружинатака панікерша. Бачить проблеми там, де їх у принципі бути не може. А про який злочин вона заявила?
Повідомила, що вас грабують!відповів один із копів.
Це якась помилка. У насвсе гаразд. Може, над моєю дружиною познущався якийсь телефонний жартівник? Як думаєте? Бо їй самій так жартувати з поліцією і на думку не спало б!
Копи перезирнулися, ледь приховуючи роздратування.
У вас точно все гаразд?перепитав той, що тільки-но обслідував барліг Чорнобаїв.
Хіба самі не бачите? Готуємося до генерального прибирання. Знаєте, вирішили повикидати все зайве.
Копи, може б, і хотіли розібратися у ситуації детальніше, та рація вже пульсувала новими викликами. Подалися геть. Тьома Чорнобай махнув їм, ніби благословив, усміхнувся із полегшенням: а він таки фартовий! Не дав «Титаніку» зіткнутися з кригою. Тепер хай Галя повертається. Для дружини у Тьоми теж є прорахована версія. Головнепочати розмову з Галею зі слів: «Я страшенно хвилююся за тебе, мила!»
Розтривожена Галя увірвалася до оселі на Березняках за десять хвилин по тому, як поїхали копи, і одним махом перекреслила Тьомині плани. Він уже розкрив рота, аби виголосити, як «страшенно хвилюється», та побачив у руці дружини шмат металевої арматури
Клас! Просто супер! А це навіщо?!
Галя роззирнулася, подалася до Тьоми із залізякою в руці, обійняла його міцно, гаряче.
Боронити нас
Дівчинко!
Тьомо, я би вмерла, якщо б тиголос тремтів, думки уривалися.Всемаячня! Копи мене везли, а я Всемаячня, думала. Тільки щоби з тобою все було добре. Потім їм інформація прийшла: що у насусе нормально. А я Не повірила! Подумала: раптом злодії повернуться, я вже цього разу не промахнуся!
Цього разу?..
Вранці промахнулася! Така прикрість! Думала: гірше не буває! А потім ти подзвонивзамовкла, припала вустами до чоловікової шиї.
Дзень: залізяка випала з Галиних рук на підлогу.
Тьома Чорнобай відчувавав не поцілункияскраві і щирі свідчення своєї значущості, неперевершеності. Збудився, поплив.
Дівчинко моя!обійняв Галю за плечі, повів до дивана у вітальні, всадив.Ніколи тебе не покину. Що би не сталосяпограбування, пожежа, кінець світу,ніколи не полишу тебе, мила!
Тьомо, мені було страшно!
Чого тобі боятися, мила? Я з тобою! Завжди з тобоювже стягував з Галі джинси.
Майбутній психолог напрочуд швидко позбувся порції сперматозоїдів, та дружину з дивана не відпустив, справедливо розміркувавши, що контролювати в обіймах голу Галю набагато простіше. Пригортав дружину до себе, все чекав, коли та врешті запитає: що у нас вкрали, Тьомо?
Що у нас вкрали, Тьомо?прошепотіла Галя, коли збудження остаточно заснуло, поступившись місцем тихій ніжності, яка ніяк не заважала звичайним побутовим думкам.
Пусте. Дещо з дрібниць. З важливоготільки гроші з комода у спальні,обережно відповів майбутній психолог.
Галя мовчала.
Поліцейські все тут обнюхали,продовжив.Сказали: спробуємо розшукати злодія. Але я не вірю, що знайдуть.
Глянув на дружину: рівно лежала на спині, руки уздовж тулуба. Дивилася у стелю. Мовчала.
ГалюТьома напружився, посипав горохом, наче слова додали б ваги брехні.Не засмучуйся, прошу! Ми все надолужимо, правда? Головнеми живі і здорові, кохаємо, ми разом. А твій універ нікуди не дінеться. І, певно, можна домовитися про відстрочку оплати. Упевнений, тобі підуть назустріч, бо ти всі завдання вчасно здаєш, «хвостів» не маєш. Чи в тебе є «хвости»? Ти курсову здала?
Замовк, зиркнув на дружину.
Галю
Юля не звільнить мене,прошепотіла Галя.
Вранішнє сонце обіцяло обнадійливий день усім, та того ранку Галя вірила, що сонце неодмінно подарує надію персонально їй. Знову не виспалася. Увечері після «пограбування» Тьома покрутився з півгодини по хаті, вихлюпуючи на Галю оптимістичні сентенції на кшталт «Прорвемося! Ми жразом, мила!», і завалився спати, а Галя пів ночі розкладала по поличках вивалені з шаф і комодів речі. Не дратувалася, не скиглилаклин клином,бачила якусь вищу справедливість у тому, що змушена ліквідувати наслідки візиту невідомого злодія, наче то відволікало від думок про наглу пригоду біля «Белли», вкрадений кейс, попечені руки пані Жадкіної і злий її вигук: «Ти не наказуватимеш мені, Чорнобай!» Про поцуплені з комода власні гроші не думала. А сенс? І так зрозуміло: вкалувати Галі за двох, щоб заробити на життя, а на навчання доведеться позичати у когось із колежанок.