Пізньої ночі в понеділок 20 березня Мері Новатні почула стук у парадні двері. Вона накинула халат, спустилася визирнути крізь віконце й була приголомшена, побачивши перед будинком машини окружної поліції, що перекривали вулицю з обох боків.
Боббі, який спустився слідом за нею, сказав:
Я вшиваюся звідси. Піду через чорний хід.
Боббі, зупинила його мати, залишайся тут.
Сивоволосий полісмен в однотонному одязі гукнув з порога:
Я сержант Чемп. Ми знаємо, що ваш син у будинку, і хотіли б поговорити з ним.
Ви маєте ордер? спитала вона.
Ні, але хотів би його побачити.
Зачекайте хвилинку, сказала Мері. Я запитаю його.
Вона метнулася до телефону, знайшла домашній номер Лью Дая й розповіла йому, що відбувається.
Скажіть Боббі, нехай зберігає спокій, порадив Дай. За жодних обставин йому не можна виходити, і не впускайте тих полісменів крізь парадні двері. Покладіть Боббі у своїй спальні та скажіть, нехай залишається там, доки я з ним не звяжуся.
О четвертій ранку Лью Дай перетелефонував і спитав, чи помічники шерифа досі за дверима. Боббі перевірив. На ґанку й на вулиці було безлюдно.
Усе гаразд, Боббі, поспи тепер трохи, якщо зможеш, а вранці найперше приїзди до мене. Поїдемо до офісу шерифа разом.
Наступного ранку, ідучи з дому, Боббі поцілував матір на прощання.
Можливо, ти мене більше не побачиш, сказав він, бо вони мене вбють.
Не кажи цього, твердо промовила вона.
Мене хочуть посадити за вбивство. Ти знаєш, на що вони здатні.
Не думай про таке, Боббі, зі сльозами озвалась мати, коли він вислизав у двері. Не кажи так.
Того вечора з новин вона дізналася, що Лью Дай пішов разом із Боббі, коли той зголосився до Департаменту шерифа.
Жінка скрикнула, почувши від репортера, що о четвертій тридцять 21 березня судом присяжних округу Франклін були виголошені обвинувачення: Клавдія Ілейн Яско, Роберт Рей Новатні й Діно Константін Політіс наразі всі під арештом обвинувачені кожен у тяжкому вбивстві кількох осіб, і вбивстві умисному, вчиненому за попередньою змовою.
Усе це передбачало смертну кару.
3
Офіційне виголошення обвинувачення Клавдії стало жахливим досвідом для Лью Дая. Воно тривало близько сорока пяти хвилин, проте він почувався глибоко розгніваним через те, що мусить стояти поряд із наляканою клієнткою на відкритому судовому процесі й слухати, як зачитують увесь текст обвинувачення. Після кожного з окремих трьох випадків убивства за обтяжувальних обставин, що передбачало смертну кару, прокурор штату вимагав для неї страти на електричному стільці.
Дай краєм ока дивився на Клавдію та бачив, що вона досі всміхається неначе збентежена, що спричиняє стільки клопоту, але водночас блідне й тремтить. Можливо, вона досі вірила, що знімається в сцені з кіно, проте слова прокурора її лякали.
Дай вирішив: якщо вони справді вимагатимуть смертної кари, він зробить усе необхідне, щоб урятувати її. Відстоюватиме цю справу в ЗМІ. Він знав, що це вважається неетичним, але не вбачав нічого хибного в тому, щоб рятувати ні в чому не винну людину від електричного стільця. Почувши, як зачитують склад злочину, він збагнув, що має вчинити саме так.
Будучи добрим республіканцем, спершу він спробував скористатися будь-якими політичними звязками, які зумів залучити. Не те щоб він товаришував із Джорджем К. Смітом. Він ніколи не водив дружби з прокурорами. Деякі з них були його друзями до того, як обійняли ці посади, але згодом він відчував, що треба проводити певну межу. Близькість до прокурора, вважав він, може надати адвокатові захисту упереджену картину. А в останню мить у суді, коли треба наводити свої коронні докази, прокурор може попросити в тебе як ласки збавити оберти. А він не може вчиняти так і водночас захищати своїх клієнтів.
Дай спостерігав за заступником прокурора Джеймсом ОҐрейді в суді. Він знав, що Джим теж був у справі. Ірландець першого покоління з Нью-Йорка («зелений» ірландець, не «помаранчевий») та активний член Клубу Трилисника. Якось Дай увійшов до кабінету Джима й побачив, що той слухає Вагнера. Важливо, казав він собі, розуміти тих, із ким змагаєшся в суді.
Адвокат відчував, що бос ОҐрейді, прокурор Джордж К. Сміт, найсильніший політик у Колумбусі. Добре слугуй Джорджу Сміту і станеш суддею чи потрапиш на інше хлібне місце, адже Джордж знав, як проштовхувати своїх людей до вищих кабінетів. Незадовго до слухання Дай зателефонував йому й призначив зустріч, щоб поспілкуватися з ним і ОҐрейді. Він прийшов на цю зустріч із наміром заявити: «Панове, облиште це. Ви ж знаєте, що вона не винна. Усе це велика помилка, яка лише зменшить шанси Джорджа на обрання».
Дай сподівався, що Сміт купиться на цю ідею та закриє справу. Він не хотів нищити карєру Джорджа Сміта. Аж до цієї миті Дай товаришував з верхівкою республіканської партії в Колумбусі й знав, що такий молодий адвокат-республіканець, як він, обовязково постраждає, якщо розхитувати політичний човен.
Але задля порятунку Клавдії він ладен був піти на цей ризик.
Прибувши до прокуратури, він дізнався від Джеймса ОҐрейді й адміністративного помічника, що Джордж не може з ним зустрітися. Він-бо достобіса добре знав, що Джордж відсутній у місті в політичних справах.
Дай чемно та мяко відповів їм:
Що ж, панове. Національні ЗМІ цікавляться цією справою. Якщо ви не прозрієте розверзнеться справжнє пекло, і це знищить шанси Джорджа в політиці, його карєру.
ОҐрейді відповів, що вони мусять робити те, що, на їхню думку, є найкращим, ухвалювати такі рішення, які вважають доцільними. За наявності вагомих доказів, яких не можна ігнорувати, і плівок вони не мають вибору, окрім як вести цю справу далі.
Але ж вам відома передісторія, заперечив Дай. Ви знаєте її стан. Знаєте, що Чемп тримав її під замком у готельному номері й навчав, як треба казати.
Дай намагався викласти їм усю ситуацію, але їх це не цікавило.
Очікуйте на статті в національних ЗМІ, пригрозив він, усвідомлюючи, що занадто тисне.
Хоча він відчував, що коїться щось дивне, та лише згодом дізнався про активну участь у цій справі Джорджа Сміта. Дізнався, що Джордж особисто зустрічався з Чемпом, щоб проінструктувати його й настановити. Здавалося, потрійне вбивство в окрузі Франклін перетворилося на нагальне політичне питання.
«Гастлер», чий видавець Ларрі Флінт колись був мешканцем Колумбуса, став, власне, першим журналом, зацікавленим у тому, щоб якось подати цю історію. Хоча Дай не готовий був одразу взяти на себе зобовязання, він знав, що може скористатись інтересом з боку «Гастлера» як важелем. Він розповів репортерці місцевого телеканалу, що національний журнал хоче висвітлювати цю історію. Однак не повідомив, який саме, адже остаточної угоди не було, а він не мав наміру доводити справу до кінця, якщо прокурор усе ж закриє провадження. Та коли репортерка натиснула на нього, вимагаючи інформації, Дай сказав лише, що це один із журналів «про дівчат».
За кілька днів йому надійшов дзвінок від головного редактора «Плейбоя» Білла Гельмера, який запитав про Клавдію й обмовився про можливу допомогу від фонду «Плейбоя». Гельмер сказав йому, що якщо вже Гю Гефнер вирішив взятися до справи, це означає карт-бланш. Схоже, репортерка з Колумбуса, перевіряючи інформацію, обдзвонила всіх у надії дізнатися, з яким журналом веде справу Дай, збуривши цим цікавість «Плейбоя».
Тепер, коли Дай вийшов із зали суду й дивився, як Клавдію відвозять на поліційній машині, він прийняв рішення. Він зробить що завгодно, піде куди завгодно, битиметься з ким завгодно, щоб урятувати їй життя навіть якщо це означає приймати допомогу від журналів на кшталт «Гастлера» і «Плейбоя».
4
Тоні Річ знову відчував розчарування.
У пятницю 31 березня суддя Вільям Джиллі звільнив Діно Політіса під заставу за умови щоденного телефонного звіту судовим посадовцям до розгляду його справи про вбивство.
Адвокат влаштував Діно перевірку на поліграфі, і той успішно відповів на всі запитання, крім одного. Поліграф визначив, що він збрехав, кажучи, що не був у будинку Маккена на час убивств.
Але технік пояснив, що порушення могли спричинити якісь дитячі проблеми, які асоціювалися в Політіса з о́бразами «дому» чи «будинку».
Діно заявив, що більше ніколи не погодиться на тест на детекторі брехні, знаючи, що той може помилитися.
Наступного четверга, 6 квітня, о 10:40 ранку прокурор зумів отримати від суду присяжних округу Франклін «справжній обвинувачувальний акт» проти Політіса за те, що той мав при собі зброю під час крадіжки ягнячих відбивних. Річ дістав ще один ордер на арешт Діно.
Незадовго до 1 години суботи 8 квітня тіло сімдесятисемирічного Дженкіна Т. Джонса в його віддаленому будинку на трасі 37 неподалік від Ньюарка, штат Огайо, виявили донька та її чоловік. Вочевидь, Джонс лежав на канапі, читаючи журнал, коли був застрелений крізь скляну панель парадних дверей. Куля 22 калібру увійшла йому в спину. Убивця або вбивці увірвалися крізь передні захисні двері й вистрілили в нього ще пять разів з них чотири рази в голову, після чого відтягли тіло до спальні на першому поверсі; на підлозі були розкидані гільзи 22 калібру.
Двох собак також застрелили в підвалі й ще двох у псарні надворі. Одного собаку знайшли живим під навісом.
За оцінкою детективів округу Лікінґ, убивця або вбивці без поспіху обшукали будинок. Захаращені кімнати й ремонтну крамницю за будинком перерили згори донизу.
Джонс компанійська людина, якщо вірити сусідам був самозайнятим підрядником, генієм механіки, який виготовляв інструменти й запчастини для клієнтів з цілого Огайо. Усі знали, що він тримає під рукою великі суми готівкою, щоб купувати механізми на розпродажах.
Шериф округу Лікінґ Макс Марстон надіслав гільзи 22 калібру до Бюро кримінального розпізнання й розслідування (БКР) у Лондоні, штат Огайо, для стандартної перевірки. Попри те, що почерк убивства, особливо велика кількість пострілів у голову жертви, був той самий, що й у вбивствах у Маккена, ніхто не повязував ці два злочини.
Убивство Дженкіна Т. Джонса в Ньюарку, штат Огайо, дуже мало висвітлювалось у Колумбусі.
11 квітня Тоні Річ укотре заарештував Діно за крадіжку відбивних «за обтяжувальних обставин», але суддя того ж дня звільнив його під заставу.
Хтось зауважив, що в окружній вязниці треба встановити обертові двері спеціально для Діно.
Наступної пятниці, також пройшовши перевірку на детекторі брехні, призначену Департаментом поліції Колумбуса, Боббі Новатні був звільнений під заставу в 75 тисяч доларів. Він пішов жити до своєї матері в очікуванні судового процесу.
Мері Новатні була засмучена тією переміною, яку побачила у своєму синові. Хоча в минулому він був меткий на вигадки й завжди мав напоготові якийсь дотеп, зараз цього мов і не було. Ніяких жартів. Мало всміхався. З виразом жаху говорив про свої поневіряння за ґратами й розповідав братам, як багато разів помирав у своїх нічних кошмарах. Протягом трьох із половиною тижнів у Франклінській окружній вязниці він вірив, що детективи збираються підставити його, сфабрикувати проти нього справу й відправити на електричний стілець.
Хоча їх із Діно звільнили під заставу, попереду на них однаково чекали обвинувачення й судові слухання про вбивства. З усіх трьох тільки Клавдія залишилася чекати суду у вязниці. Боббі зізнався родині, що розривається між пробаченням Клавдії через її психічну хворобу та побажанням їй сконати на електричному стільці й горіти в пеклі.
Розділ четвертий
1
Після тридцяти днів у захисній ізоляції, під час якої Клавдія не виявила жодних ознак загрози, жінка отримала дозвіл щодня впродовж години відвідувати вязничну кімнату відпочинку. Більшість увязнених жінок, бачачи її по телевізору, обурювалися її скандальною славою.
24 квітня Клавдія увійшла до кімнати відпочинку, де група жінок саме переглядала мильну оперу. Вона самотньо сиділа за столом, гадаючи, коли прийде режисер і скаже їй, яку сцену зніматимуть цього дня.
Коли охоронці були надто далеко, щоб почути, до неї наблизилася молода білявка.
Ти, кляте стерво! Решту життя ти проведеш у Мерісвіллі або в Лімі. Там тобі й місце за те, що вбила мою подругу.
Клавдія зіщулилася:
Не знаю, про що ви кажете. Я нікого не вбивала.
Не бреши, суко! крикнула доволі товста темноволоса увязнена. Ти вбила Кріссі і ти за це отримаєш.
Гучна розмова привернула увагу охоронців, які попередили, що всі вони втратять право на відвідання й користування вязничною крамницею. На деякий час це їх угамувало, але раптом охорону відкликали з кімнати відпочинку, повідомивши, що загорівся сміттєвий кошик.
Коли білявка знову підійшла до неї, лаючись, Клавдія спробувала пояснити:
Я тут лише тому, що ми знімаємо цей фільм про потрійне вбивство. Берт Рейнолдз у ньому грає, і Саллі Філд. Хоча не думаю, що мені справді необхідно мешкати в камері могли б поселити мене в готель і дозволити приходити щоранку на зйомки, але це моя перша велика роль, і забагато скаржитись не випадає.
Та ну? Озирнися навколо, сучко! сказала білявка. Буцегарня справжня. Я справжня. І я надеру тобі зад.
Але ж телекамери! Нащо тут постійно ввімкнуті телекамери, якщо ми не знімаємо фільм?
Бо вони завжди мають монітори для максимальної безпеки, ти, божевільна мерзото. Ти тут, бо ти вбивця.
Клавдія приголомшено глянула на неї та схлипнула:
Це ви божевільна. Ви самі не знаєте, що кажете.
Білявка озирнулася, переконуючись, що охоронці ще не повернулись, і вдарила Клавдію в праве око. Клавдія впала на підлогу, а інші налетіли й стали бити її ногами, осипаючи прокльонами. Товстуха стрибнула на неї, і Клавдія зомліла.
Медсестра й охоронець віднесли її назад до камери. Опритомнівши, Клавдія побачила, що її тіло вкрите синцями, ліва щиколотка розтягнута й дуже опухла. Чому, питала вона себе, продюсери дозволили тій масовці скривдити її? Щось тут категорично не так, усвідомила вона, і треба зясувати, що коїться.
Клавдії доводилося стрибати й повзти з місця на місце. На судові слухання її виносили на вулицю й надавали милиці, але оскільки ті були потенційною зброєю їй не дозволено було користуватися ними всередині вязниці.
2
Наступного понеділка, 1 травня, заголовок «Сітізен-Джорнел» сповістив про чергове вбивство:
«ВБИВСТВО СВЯЩЕНИКА: ДРУЖИНА ТА ДРУЗІ СПАНТЕЛИЧЕНІ»
Напередодні шерифа Дена Беррі з округу Фейрфілд, на схід від округу Франклін, викликали розслідувати вбивство превелебного Джеральда Філдза, тридцятипятирічного священика з розташованої поблизу Беріанської баптистської церкви.
Одну ніч на тиждень Філдз зі зброєю в руках здійснював обхід як тимчасовий заступник охоронця «Вігвама» приватного клубу на 100 гектарах лісової бази відпочинку у власності «Вольф Індастріз», які також володіли «Колумбуським Курєром», теле- та радіокомпанією WBNS і Національним банком Огайо.
Зі слів шерифа Беррі, Філдз отримав численні вогнепальні поранення під час патрулювання бази.
У самоскиді, припаркованому в сараї технічного обслуговування, куля вибила ліве вікно, і на боці автівки лишилися криваві плями, наче жертву відкинуло на неї. Беррі припускав, що після того Філдз прошкутильгав триста метрів назад до спального барака, де вбивця або вбивці й прикінчили його. Вісімнадцять зужитих патронів 22 калібру було знайдено на землі. Девять куль влучили Філдзу в ноги, груди й голову. Час смерті встановили в межах години від дванадцятої тридцять ночі, коли Філдз набирав код на табельному годиннику під час своїх обходів.
Потім Філдза відтягнули до барака, щоб сховати тіло. Кишені мерця були вивернуті. Його гаманець і револьвер «Кольт» 38 калібру з поламаним руківям зникли. Весь недільний день шістнадцять помічників шерифа з пошуковими собаками прочісували територію і під вечір таки знайшли гаманець Філдза, кредитні картки й водійське посвідчення.
Згідно з інформаційними повідомленнями, Філдз заступив на цю роботу перед самим Різдвом, прислуживши менеджеру «Вігвама», який також був парафіянином його церкви. Оскільки нічний охоронець, який працював на вихідних, звільнився, превелебний Філдз погодився почергувати за нього з девятої суботнього ранку до пятої недільного, доки компанія не знайде заміни. Його першочерговим обовязком був збройний захист. Особливих проблем із безпекою не виникало.