Відверто про Клавдію - Дэниел Киз 5 стр.

 Я не можу втручатися в розслідування шерифа Беркемера. Округ Франклін не входить до моєї юрисдикції.

 О Господи

 Але зараз, постривайте. Я поговорю з кимось зі знайомих детективів в офісі шерифа. Подбаю, щоб вони знали про її історію психічної хвороби

 О, благослови вас Боже, Білле.

 Дечим ви таки можете зарадити, Марто. Коли побачитесь із Клавдією в жіночій вязниці, ви можете поставити їй кілька ключових запитань стосовно всієї цієї справи.

 Так так, звісно. Лише хвилинку, я візьму олівець.

Стекмен повільно продиктував їй список запитань, призначених прояснити й обґрунтувати знання Клавдії щодо подробиць злочину.

2

Наступного дня, сидячи поряд із Клавдією на попередньому слуханні в муніципальному суді, Лью Дай помітив збентежений вираз її обличчя, коли час від часу вона із соромязливою усмішкою роззиралася в людній залі. Очевидно було, що жінка не здатна слідкувати за тим, що відбувається.

Дай відчув, що нова клієнтка завдасть йому проблем.

Вона мала неймовірну здатність морочити людям голови. Адвокат виявив, що для розуміння того, куди хилить Клавдія, треба вислухати її, відійти  а потім ретельно проаналізувати те, що вона сказала. З нею він змушений був робити більше нотаток, ніж зазвичай, адже доводилося знову й знову переглядати їх, щоб знайти якийсь сенс у тих розповідях.

Дай заявив, що Клавдія не визнає себе винною, а також подав клопотання про вилучення її 158-сторінкового зізнання Говарду Чемпу на підставі того, що воно було отримане під тиском і що, як людина психічно хвора, вона не компетентна відмовлятись від своїх конституційних прав. Судовий слідчий підтвердив судді Річарду Ферреллу, що історія психічної хвороби Клавдії розпочалась у віці чотирнадцяти років, що зараз вона перебуває на медикаментозному лікуванні й наразі кваліфікується Департаментом психічного здоровя Огайо як стовідсотково недієздатна.

Генеральна прокуратура на доводи Дая заперечила твердженням Чемпа, що Клавдія поводилась цілком раціонально, коли описувала подробиці вбивств у Маккена, які ніколи не потрапляли до преси, подробиці, які міг знати лише той, хто був на місці вбивства. Вона добровільно, наполягав Чемп, свідомо й без примусу підписала зізнання, що брала участь у жорстокому потрійному вбивстві.

Прокурори повідомили суддю Феррелла, що наступного вівторка мають намір надати докази суду присяжних.

Суддя Феррелл прийняв на розгляд клопотання Дая й призначив заставу за Клавдію в розмірі 150 тисяч доларів за кожну з жертв  разом 450 тисяч.

Коли Клавдію виводили із зали суду, вона знову весело розсміялася й помахала скутими руками. Її гарний настрій збентежив репортерів і телевізійних коментаторів, тому згодом вони засипали помічників шерифа запитаннями.

Попри те, що Говард Чемп їздив до неї додому, привіз її на допит і ніч протримав під охороною в мотелі, Чемп розповів пресі, що о девятій годині минулого вечора Клавдія увійшла до Департаменту шерифа й здалася детективам сама.

3

Коли детектив Тоні Річ дізнався, що Клавдія Яско заявила на Діно Константіна Політіса як на співучасника вбивств у Маккена і що тепер шериф Беркемер хоче затримати його, він засмутився. Він докладно допитав Політіса стосовно цих вбивств лише два тижні тому.

Політіс був відомим крутим хлопцем із західної частини міста, і Річ знав, що в минулому він частенько відвідував клуб «Ельдорадо Мікі» і навіть мав кілька сутичок із Маккеном. Тоді він вирішив, що тридцятиоднорічний ґевал  добрий підозрюваний, і заарештував його за збройне пограбування за обтяжувальних обставин. Тепер Річ був розчарований, оскільки Політіса двічі заарештовували й двічі звільняли за останні два тижні.

Він вирішив детальніше ознайомитися з подробицями.

24 лютого, за неповні два тижні після вбивств у Маккена, офіцер Ґ. Ґолдзберрі заарештував Діно о 3:20 ночі в супермаркеті «Кроґера» на Вест-Броуд-стрит, 515. Продавець, Даґлас Стормент, помітив нервозність Діно біля каси. Коли Політіс, сплативши за банку часникового порошку, потягнувся по решту, з відкритого рукава його джинсової куртки випала на прилавок ягняча відбивна. Тоді, заметушившись, Політіс дістав з іншого рукава другу відбивну й запропонував сплатити за них. Оскільки в правилах «Кроґера» було заявляти про кожен випадок магазинної крадіжки, Стормент зателефонував до Департаменту шерифа.

Ґолдзберрі повідомив у звіті, що на час його прибуття в супермаркет Політіса відвели до офісу охорони на другому поверсі. Доки Політіс совався на стільці, Ґолдзберрі зауважив, що на підлозі за ногою підозрюваного лежить маленький пістолет. Встаючи, той делікатно штовхнув пістолет під стіл.

Оскільки Ґолдзберрі ніяк не міг довести, що зброя належить Політісу, він заарештував його за крадіжку ягнячих відбивних. Після того як на підозрюваного надягли наручники й посадили до поліційного авто, Ґолдзберрі повернувся до крамниці й конфіскував пістолет  синю 25-каліберну напівавтоматичну «Беретту», заряджену пістолетною обоймою, у якій було девять куль.

Політіс зумів переконати суддю, що він відповідальний громадянин і має власну сайдингову справу, вантажівку й інструменти. Оскільки обвинуваченням було лише «адміністративне порушення першого ступеня», йому наказали зявитися до суду 6 березня й звільнили під внесену ним заставу.

28 лютого, чотири дні по тому, Політіс прийшов до Детективного бюро округу Франклін, щоб повідомити, що його 25-каліберну «Беретту» вкрали. Так він визнав себе власником «Беретти», і цього вистачило Річу, щоб змінити обвинувачення в крадіжці ягнячих відбивних з адміністративного правопорушення на «пограбування за обтяжувальних обставин з носінням прихованої зброї». Він заарештував Політіса на місці.

Не лише крадіжка відбивних змусила Річа допитати Політіса щодо потрійних убивств. У 1969 році Політіс застрелив людину в барі в західному Колумбусі й був притягнутий до суду за вбивство другого ступеня. Вердиктом присяжних був «самозахист», тож його виправдали.

Розпитуючи Політіса про пістолет, який той мав при собі, коли вкрав відбивні, Річ порушив тему потрійного вбивства, як робив з усіма допитуваними. Політіс визнав, що багато років був знайомий з Мікі Маккеном, що сварився з ним і що тричі мав побачення з танцівницею ґоу-ґоу Крістін Гердман.

Тоді Річ і побачив у Політісі підозрюваного, ще за два тижні до того, як Клавдія Яско зізналася й виказала його. Тепер Річ ледве приховував роздратування. Тиждень тому, 8 березня, суддя Муніципального суду відкинув обвинувачення у «збройному пограбуванні», оскільки серед свідків обвинувачення фактично не було жодної цивільної особи, яка засвідчила б, що Політіс мав при собі зброю, коли крав дві ягнячі відбивні.

Наказом шерифа Беркемера було знайти Діно Політіса й привезти його, але обережно  найпевніше він озброєний і небезпечний.

Розділ третій

1

Коли за тиждень після арешту Клавдії Марта Яско відвідала жіночу виправну установу, вона зауважила, що зовні ця будівля має звичайний вигляд  якщо не зважати на огорожу з колючого дроту.

Однак умови для відвідувань тут були жахливі. Уздовж лівої стіни коридору чотири металеві кабінки з вузькими карнизами й телефонами були схожі на відкриті телефонні будки. Крізь прямокутний розріз шестидюймового віконця на рівні її очей Марта могла лише частково бачити доньчине обличчя, коли тій дозволили увійти до кабінки, замкнувши двері з протилежного боку. Обом треба було стояти, щоб дивитись одна одній у вічі, і спілкуватися телефоном.

Незабаром після приїзду Марти Донна Зеґ, рудоволоса наглядачка, привела усміхнену Клавдію в зону відвідувань, завела до кабінки й замкнула за нею ґрати.

 Ти чому засмучена, мамо? Нема про що турбуватися. Це найфантастичніша можливість, яка в мене була. Ти ніколи не вірила, що я стану справжньою акторкою, а тепер сама бачиш, що в мене головна роль.

 Про що ти кажеш?

 Хіба не розумієш, що все це кіно? Ми знімаємо фільм про жорстоке потрійне вбивство,  вона вказала на телевізійний монітор позаду неї.  Поглянь, камери всюди навколо нас.

Так завжди бувало з Клавдією. Дитиною вона брала кілька деталей з реальності й переплітала їх із вигадками. Дівчина завжди мріяла бути акторкою. Роками Марта хвилювалася через цю звичку Клавдії, але зараз була вдячна її вмінню обертати реальність вязниці на світ власних фантазій.

 Ми телефонували таткові Стекмену,  повідомила Марта,  і він дещо для нас перевірить. Він особисто зацікавлений у твоїй справі. Татко запропонував кілька запитань. Зосередьмося на них на хвилину.

Клавдія охоче кивнула.

Марта дістала з сумочки папірець і прочитала вголос:

 Перш ніж тебе затримали для допиту, чи хто-небудь із Департаменту шерифа просив тебе поспитати інформацію для них на вулиці?

Клавдія похитала головою.

 Ніколи.

 Ти була на місці вбивства  на Онґаро-драйв?

 Ні, мамо, я ніколи там не була.

 Тоді чому тобі відомі різні подробиці? Як ти дізналася, що було в будинку і як саме сталися вбивства?

Клавдія приклала пальці до губ і заплющила очі, ніби намагаючись згадати.

 Я чула про них від Діно. Чула, як він розповідає Боббі, що коли його взяли за пограбування через два тижні після вбивств, детектив Тоні Річ допитував його у справі Маккена, і так він чимало довідався про місце вбивства і про те, як усе було. Так я й дізналася.

Марта відчула величезне полегшення. Це все пояснювало. Як завжди бувало з Клавдією, хтось надав їй кілька деталей, а вона вигадала з них цілу історію  із собою в центрі подій.

 Боббі причетний до вбивств?

 Ні!  заперечила Клавдія.  Боббі не має до них жодного стосунку.

 Ти маєш якийсь спосіб довести, що не була там уранці тієї неділі? Хіба ти зазвичай не ходиш кудись снідати після роботи?

Клавдія ляснула себе долонею по скроні.

 Так! Так! Тепер, коли ти про це сказала, я згадала. Гадаю, я ходила з Ленні Вайтом і ще кимось з нами була якась дівчина точно, Джинджер, яка працює зі мною в «Галереї зображень».

 Хто такий Ленні Вайт?

 О, він чудовий хлопець. Ми вже кілька місяців як знайомі. Має власну вантажівку й працює далекобійником  здебільшого свиней перевозить. Дівчата в «Галереї зображень» кличуть його Свинарем. Ленні приходить до «Галереї зображень», коли буває в місті, і веде мене снідати, а часом підвозить додому. Ми ходили снідати після роботи.

 Чудово  двоє свідків твого алібі. Усе буде гаразд, Клавдіє.

 Це я й кажу, мамо. На фільм чекає дивовижний успіх. Я прославлюся.

Покинувши жіночу виправну установу, Марта Яско зателефонувала до Детективного бюро Біллу Стекмену й переказала відповіді Клавдії на його запитання.

 Я не можу втручатися, Марто,  сказав він після того, як вони трохи поговорили,  але зроблю все, що зумію.

Пізніше Стекмен зателефонував детективу з Департаменту шерифа Стіву Мартіну. Один із його людей добре знав Мартіна й схвально про нього відгукувався. Стекмен відчував, що той зрозуміє: він не пхає носа на чужу територію.

 Слухай, Стіве, щодо справи Маккена,  почав він.  Не хочу лізти не в своє діло й не питаю жодної інформації. Просто гадаю, що твоїм хлопцях слід знати: у ваших руках дуже нестабільна особа.

2

17 березня «Колумбус Сітізен-Джорнел» опублікував статтю.

ШЕРИФИ ПЕРЕСЛІДУЮТЬ ДРУГОГО ПІДОЗРЮВАНОГО У ВЕСТ-САЙДСЬКОМУ ПОТРІЙНОМУ ВБИВСТВІ

Три дні по тому було видано наказ заарештувати Політіса на трейлерній стоянці, де він мешкав зі своєю дівчиною. О 4:10 ранку пятеро помічників шерифа, включно з офіцером Ґолдзберрі, Тоні Річем і Говардом Чемпом, постукали й назвалися. Коли дівчина Політіса, Ельсі Мей Бенсон, відчинила двері, вони показали їй ордер на арешт Політіса.

Дівчина вказала на кімнату, де він спав, і всі пятеро полісменів з пістолетами напоготові увійшли до кімнати, розбудили Політіса й оголосили, що його заарештовано за вбивства Крістін Гердман, місіс Дороті Маккен і Мікі Маккена.

Політіс, ошелешений і злий, горлав, що не має жодного стосунку до чийогось убивства, що це все клята помилка і вони заарештовують не того.

 Не дозволяй їм нишпорити в моєму домі!  кричав він Ельсі Мей, коли на нього надягали наручники й виводили до поліційної автівки.  Не хочу бачити їх тут!

Політіса відвезли до окружної вязниці, прийняли й оформили о 4:30 ранку, і менше ніж за годину він втретє за чотири тижні опинився за ґратами.

Коли Мері Новатні відчинила парадні двері й побачила схвильоване обличчя свого сина Боббі, вона зрозуміла, що сталося щось жахливе. Він сказав, що, прочитавши статтю в «Сітізен-Джорнел» про полювання шерифа на другого підозрюваного і ту частину, де Клавдія висловлює страх бути вбитою при поверненні додому, він відчув, що його підставляють, тож боїться повертатися до квартири.

Зараз, у будинку свого дитинства, він казився, мов дикун, горлаючи, що неможливо вгадати, у яку халепу втягнула його божевільна Клавдія. Він приїхав пожити у своїй колишній кімнаті, казав Боббі, доки не зясує, що робити далі.

Коли він піднявся до своєї кімнати, маленька жилава біловолоса місіс Новатні пішла на кухню зготувати синові щось поїсти. Вона збагнула, що її старший син укотре наляканий, що на нього вішають злочин, якого він не скоював.

Її засмучувало, що страх обвинувачення й ненависть до поліції зявилися в нього далеко не вчора. Вона чітко памятала той день, коли заарештували Боббі та його найменшого брата Енді, упіймавши їх на Греблі Гувера з вибухівкою. Подейкували, що вибухівка належала одному з власників бару, який повязаний з організованою злочинністю. Але Боббі й Енді розповіли їй, що сталося насправді.

Якось уранці, в останній липневий тиждень минулого літа, Боббі вирішив, що хоче зїздити порибалити на Греблю Гувера. Він, його друг Френк та Енді взяли якесь рибальське приладдя, кілька ящиків пива й поїхали на греблю.

Риболовля йшла повільно, й Енді, роззирнувшись на місці, виявив, що одні з дверей, які ведуть униз, у стіну греблі, незамкнені. Він крикнув Боббі, що йде всередину, і Боббі, прихопивши кілька бляшанок пива, пішов з ним. Френк залишився зовні й продовжив рибалити.

Енді казав, що не встигли вони пройти і кількох метрів, як раптом усе заполонила морська та паркова поліція зі зброєю напоготові. Боббі й Енді підняли руки та стали підійматися сходами, а тим часом Френк, який приніс із собою трохи хлопавок, залишених після Четвертого липня, запалив їх і жбурнув у прохід. А тоді дав драла на машині Енді.

Коли Боббі й Енді піднялися нагору, то побачили, що оточені озброєними полісменами, а над їхніми головами завис поліційний гелікоптер.

Їх затримали й посадили під арешт за злочинне проникнення та зберігання вибухових речовин усередині греблі. Захищав їх Лью Дай. Обвинувачення знизили до адміністративного правопорушення, братів оштрафували й відпустили. Але після інциденту на Греблі Гувера Боббі затаїв неабияку злість на правоохоронців.

 Поліція тільки це й уміє,  скаржився він своїй матері.  Взяти щось на кшталт дрібної поїздки на риболовлю й облаштувати все так, щоб кинути людину за ґрати.

Тепер він знову був удома й ховався у своїй кімнаті, адже боявся, що поліція прийде звинуватити його у вбивстві.