Про весілля Беати Косцелецької та князя Іллі Острозького вже три місяці говорили у Вавелі. Беатазолота намистина у скарбничці королівського двору, стигле яблуко для князівських рук. «Слід негайно видавати її заміж, не раз нагадувала королева Бона своєму чоловікові Сиґізмундові Першому. Щось довгенько засиджується ця ваша красуня. Їй уже двадцять чотири минуло».
Беата Косцелецька звикла до блиску й розкоші. Вона виростала при королівському дворі разом із королівнами і змалечку вбирала манери монархів та осягала їхні правила гри й інтриги. Ніхто, крім народжених у шлюбі королівських дітей, не міг претендувати на спадок повелителя. Беата теж. Та для позашлюбних дітей короля навчання, прислуга, турбота про одруження були законом. У них були власні вчителі, вихователі, слуги, кухарі, навіть блазні й пажі.
Королева Бона Сфорца не раз брала Беату Косцелецьку з собою в подорожі, відчиняючи перед нею таємні двері монаршого життя. Після кожного приїзду вона засвідчувала його величності свою приязнь до Беати й очікувала від нього достойного захоплення і вдячності.
Королева сама підібрала для Беати нареченого. Її карта випала саме на Іллю Острозького. Усе скидалося на випадкову зустріч і кохання, хоча кохання при дворі не фаворит.
Не одна шляхтянка мріяла стати під вінець із князем Іллею Острозьким! Він мав чим пишатися: що родом, що успіхами, що вродою. І за свої молоді літа вже встиг чимало перемог нажити, і з татарами та московитами шаблями зітнутися. І батькові намісництво й маєтки у спадок отримав.
Коли Ілля прибув до Кракова, коронований принц Сиґізмунд-Авґуст із радістю прийняв князя. Вони разом ходили на вечірки, полювання, турніри. Повнили молодечі груди новими вітрами. Молодий князь хотів увібрати в себе цей барвистий світ королівського двору. Він одразу заходився вивчати латину та польську мову, читав, слухав, осягав, веселився і ступав у нові сліди.
Якби не королева Бона Сфорца, хтозна, чи було б при дворі стільки забав та балів. Любителька шику й розкоші, вона вдихала у Краків і Вавель італійський дух, додавала йому свіжого глянцю й пишності, щоб не поступався наймогутнішим королівствам Європи. Королівському дворові відразу припали до душі придворні свята й масковані бали, що відбувалися не тільки в часи карнавалів. Фантазії Бони не було меж: то «День і Ніч», то «Діана й Венера», то «Купідон і Геркулес» Які тільки назви балів не спадали на думку повелительці Вавеля.
Бона Сфорца не довго роздумувала, як поєднати Іллю з Беатою. Вона влаштувала бал на честь богині полювання Діани. «Тут Ілля вполює свою лань», передбачила королева. Зрозуміло, що богинею могла бути тільки вонакоролева Бона, яка «вкотре мала охопити Краків свіжим вітром, зійти зорею над Вавелем і осліпити двір своїм італійським глянцем». Вона так і сказала своїм придворним: «То тільки на полотні Тиціана Діанарахманна й безжурна. Це не про мене!» Бона Сфорца кипіла лавою нових ідей: на цьому балі будуть танці морських німф і бій маскованих левів та тигрів. Та апогей свята королева тримала в таємниці: вона любила сюрпризи.
Коли панство веселилося, враз розчахнулися двері й до зали ступив величезний драконисько, що сторіччями жив у печерах Вавеля. В очахлискучі скельця, на спині страхітливі крила, на плечахкороль Крактой, що сотні літ тому порятував Краків від цього страховиська.
Дракон хитав жаским головищем, грізно блискав очима. Враз він розчахнув скажену пащекуі всі завмерли: чекали, що спалахне вогонь. Та, на диво ошелешеній публіці, він не метав полумя, а поважним кроком ступив до її величності Бони Сфорци й ґречно схилив перед нею голову.
Король Крак погладив по спині свого «скакуна» і, мов ангел, змахнув у повітрі крилами. Він злетів високим сальто до ніг володарки і простягнув їй білу троянду:
Це для вас, повелителько Вавеля.
Не вгавали овації, горіли від оплесків долоні, аж поки меткі акробати не скинули з себе плахти дракона й не вийшли з поклоном на середину зали.
Беата щоразу крутилася за крок від Бони, щоб бути в сяйві королевиного блиску. Її личко прикривала елегантна мережана маска зі срібним совиним пірям, яку королева сама вибрала для своєї підопічної. Коли Бона Сфорца поплескала в долоні, всі затихли. Вона підійшла ближче до Беати.
Пані й панове. Богиня полювання має сьогодні обрати королеву птахів. Я обираю совусимвол мудрості й пізнання! оголосила Бона.
Зала вибухнула оплесками. Цього разу вони належали королеві птахівБеаті Косцелецькій. Бона Сфорца щось нашептала своїй вихованці, киваючи на князя Іллю. Звісно, що Беата вже знала, хто ховався за маскою яструба.
А ви сьогодні справжня королева! приступив ближче князь Ілля. Браво!
Ви весь вечір наставляєте на мене свій лук, вельможний пане, промовила Беата, обернувшись до Острозького.
Я краще володію шаблею та ланцем, вельможна пані,ховав свою усмішку за машкару яструба Ілля. Та заради вашого серця я готовий навчитися гострити стріли, загравав він із незнайомкою, заглядаючи у глянець очей під маскою.
Ви легко розкидаєтеся такими словами, пане. А якщо я повірю? підвела голову Беата, помахуючи віялом.
Бачу, в яструба й сови багато спільного. То, може, час податися кудись на спільне полювання, фліртував молодий князь.
Ви впевнені, що саме хижу птаху шукаєте, вельможний пане?
Здається, я той, кого шукаєте ви, метнув першу стрілу князь Острозький.
Ви надто сміливий, пане. А якщо за совиною маскою старе і страшне відьмисько?
Це саме те, що мені треба, він узяв руку маскованої пані й підніс до губ. У неділю чекаю вас на королівському полюванні.
Бачу, ви нетерплячий. Гадаєте, що впізнаєте мене без машкари?
У вас на капелюшку буде піря сови, а в менеяструба. Ось і домовилися, тиснув князь.
А ви наполегливий, пане. Я ще не сказала «так», а ви вже відповіли за мене.
Хто надто довго чекає на пташку, той бачить, як вона втікає у клітку до іншого, усміхнувся Ілля.
Князь Ілля Острозький любив королівський і князівський привілейполювання. Ця пристрасть у нього ще з Острога. Правда, все давно вже було не так, як у добрі давні часи, коли князь чи король мав засвідчити народові захист від лютого звіра. Тепер це було ловецтвом трофеїв.
У неділю Беата нікуди не поїхала. Вона знала, чим ущипнути свого ловеласа.
«Лань ніколи сама не йде в руки єгера. Він має вдень і вночі відчувати неспокій, аж поки не збагне, що не може без неї», навчала Бона Сфорца.
Беата поглядала з вікна, коли король зі своєю свитою виїжджав із двору. Князь Ілля щоразу озирався, але дами з пірям сови на капелюшку так і не знайшов.
Свою незнайомку він побачив аж за місяць на наступному полюванні в колі королівен. Саме в однієї з них на капелюшку було перо яструба. «Чому не сови? Можливо, це не вона?»
Ілля наздогнав її, коли почав даленіти в глибині лісу гавкіт гончих псів, які гнали диких кабанів чи косуль.
То чому вельможна панна минулого разу злегковажила моє запрошення? Я чекав на вас, почав Ілля Острозький.
Злегковажила? А якщо я не та, кого ви шукаєте? покрутила головою Беата.
Чи міг би я сплутати з кимсь іншим таку шляхетну панну? Ваш голос, наче пучок стріл, уже місяць поколює мої груди. То чому ви не прийшли минулого разу?
Хіба пташка так легко летить у руки єгера?!
Ви бачите в мені тільки єгера? загравав князь.
Світ оманливий, пане. Іноді краще триматися від яструба на відстані.
Вони повільно їхали широкою стежкою, не поспішаючи наздогнати інших. Беата добре знала ці місця для полювань. Тут було доволі затишних місцин, де можна пройтися пішки, вдихаючи фіміам соснового лісу. Здалеку доносилися гавкіт собак та вигуки щасливих ловців, а зовсім поруч завязувалася брунька нових відчуттів, на які вже чекала маківка сьомого неба.
Коні зупинилися біля стежки. Ілля перший зістрибнув з коня. Князь підійшов до Беати й галантно торкнувся її граційної руки. Дівчина нахилилася, і змійки її золотого волосся обвили його голову. Він уперше відчув її подих. Так близько, що Ілля незчувся, як своїми вустами торкнувся її вуст.
Десь неподалік королівська свита стала до обідньої трапези. Дзвеніли гучні голоси, здіймалися срібні кухлі. Обік обгризали кості гончі пси. Невтомний вітер погойдував ветхі крони дерев, колихав високі нетоптані трави. А десь поруч хрускотів під ногами хмиз і шелестів крильми здивований ангел: він бачив, як тендітна жіноча правиця граційно зривала яблуко в едемському саду.
Після приємного перепочинку королівська свита рушила в дорогу. Кожен повертався з полювання зі своїми трофеями. Ілля та Беата наздогнали свиту при виході з лісу. Вони теж не вертали з порожніми руками. Та чи це був трофей Іллі, чи Беатинзнала тільки Бона.
Беата досі до дрібниць памятала цей бал, і полювання, і Бонину настирливість. Вона добре знала: королева завжди була у всьому обізнана, скрізь мала своїх людей і любила тримати все під контролем. Бона Сфорца турбувалася про всіх позашлюбних дітей короля. Особливо про Беатиного старшого брата Януша, якому батько присвоїв титул «литовського князя» і який отримав Віленське, а згодом і Познанське єпископство. Реґіну видали заміж за старосту Хенцин Єроніма Шафранца, відгулявши на Вавелі пишне весілля, Катажина стала графинею Монфорт. Залишилася тільки Беата Косцелецька.
Королева пообіцяла Беаті, що поговорить з королем про князя Іллю. І не тільки тому, що весілля Беати Косцелецької обовязок королеви перед дітьми короля від його фаворитки. Вона сама вже нарешті хотіла прилаштувати Беату.
Бона Сфорца була завбачливою та незворушною, освіченою та мудрою. Вона вміла прораховувати кожен свій крок та можливі кроки короля, придворних, навіть володарів інших держав. Нерідко сам король Сиґізмунд І не міг їй заперечити.
Князь Ілля Острозькийдобра партія, промовила королева до короля. Син Великого гетьмана Литовського Костянтина Острозького. Ілля вже встиг заявити про себе як доблесний воїн. Він продовжив батькові звитяги, воював проти татар та проти Московії. У нього ще все попереду. Він забере Беату до Острога і буде їй опорою.
Добра партія, кажете? Ви вже все і без мене продумали, люба, усміхнувся король. Згоден, що Ілля Острозькиймаєтний князь, перейняв усі статки матері, добрячий спадок батька та посади намісника брацлавського і вінницького. Кому така партія не підійде!
Крім того, що багатий, володарю, він ще й уміє постояти за своє. Ви добре памятаєте, як після смерті батька Ілля забрав від своєї мачухи Олександри Слуцької клейноди та коштовності й посягнув на замок у Турові. Ви, ваша величносте, тоді стали на захист княгині Олександри і змусили князя Іллю все повернути.
Ви любите інтриги, люба!
У мене добра память, володарю.
Ілля має добре серце, перевів розмову король. Коли я просив його взяти під опіку його хворого дядька князя Андрія Заславського, він залюбки це зробив і отримав третину князевих багатств.
Чи залюбки, це вже невідомо. Та користь із того мав. Ви, ваша величносте, часто даєте мудрі поради, підвела підборіддя й усміхнулася королева. Жартую, володарю! Ви завжди даєте мудрі поради. Бона зумисне наголосила на слові «завжди». Ця, наприклад, принесла Іллі немалі статки.
Ви вмієте ущипнути, люба.
Тепер, за правління князя Іллі Острозького, і далі зростають латифундії Острожчини, наче не чула короля Бона. Якщо ви підтримаєте цей шлюб, Ілля пообіцяв у день заручин переписати Беаті її посагпонад 33 тисячі золотих і третину своїх маєтків. І це ще до одруження, з натяком глянула на короля Бона.
Якщо береться за справу Бона Сфорца, немає сумнівів, що виграш завжди буде. Правда, невідомо, на чию користь, усміхнувся король.
Цього разу на вашу користь, володарю, усміхнулася у відповідь Бона Сфорца. Усе залишається під нашим контролем. Правда, тут є ще одна дрібничка, замешкалася володарка Вавеля.
Невже ви щось недогледіли, люба? Із вашим хистом! усміхнувся у вус король.
Памятаєте, ще за життя батько Іллі уклав угоду з гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом про шлюб сина з його пятилітньою дочкою Анною-Єлизаветою. Оскільки Ілляправославний, а Аннакатоличка, Радзивілл навіть клопотався перед папою Климентієм ІІ про цей шлюб. Папа, звісно, дозволив. Та при умові, якщо дівчина досягне повноліття й обоє дорослих молодят дадуть на шлюб згоду.
То як ми можемо одружити князя Іллю з Беатою, якщо в нього є шлюбна угода?
Анну видали заміж за маршалка Волинської землі Петра Кішку. Тепер гетьман Юрій Радзивілл наполягає, щоб князь Ілля одружився з його молодшою дочкою Барбарою Радзивілл.
Хіба ми можемо заперечити, люба? Угода є угода.
Князь Ілля хоче розірвати цю угоду і просити вашої підтримки, улесливо глянула на короля Бона Сфорца, погладивши його по плечі.
Розірвання шлюбної угоди плямить князя, розвів руками король.
Якщо ви, володарю, підпишете розірвання угоди, то князь Ілля Острозький одружиться з Беатою Косцелецькою. Князьчудова партія для Беати, ваша величносте.
Бона Сфорца все продумала. Хіба я можу вам заперечити? Відгуляємо весілля відразу після заручин королівни Ізабелли з королем Угорщини Яношем Запольї.
Сьогодні у Вавелі не тільки сонце золотило двір, а й блиск пишних суконь, намист, каблучок засліплював очі. Хай і не так, як це було два дні тому на церемонії з нагоди заручин найстаршої дочки Сиґізмунда та Боникоролівни Ізабелли з королем Угорщини Яношем Запольї. Бона Сфорца тішилася майбутньому Ізабеллиному шлюбові: її серце належало угорцям.
Ще 15 січня з Угорщини до Кракова прибули на конях аж пятсот вершників. Для Кракова це було бучне видовище. Всі містяни висипали на вулиці. Люди штовхалися ліктями, щоб глянути на лицарів і вельмож, котрі з повагом скакали містом, убрані у свої обладунки, на яких розвівалися на вітрі великі й розкішні крила з кольорового піря; інші їхали в барвистих турецьких шатах, що засліплювали вулиці. Королі вміють приголомшувати не тільки одні одних, а й увесь люд. А після промови підканцлера пана Марциєвського відбувся святковий бенкет. Після заручин королівна мусила терміново відбути до Угорщини, бо саме там планувалося весілля. Сиґізмунд І пообіцяв на честь майбутнього шлюбу своєї дочки Ізабелли та на честь пошлюблення Іллі Острозького й Беати лицарський турнір, на який ще треба було чекати до післязавтра.
А сьогодні двір наповнився сотнями цікавих очей, які не могли прогледіти цієї миті. Морозець добряче скубав за щічки, що додавало Беаті румянцю і вперше в житті таїло її неспокій. Молодята повільним кроком ступали до катедрального Вавельського соборубазиліки святих Станіслава і Вацлава. Наречена Беата, наче справжня королева, повагом кивала гостям і не приховувала своєї гордості за цей шлюб. Вона ловила кожну усмішку й твердо наступала своїми делікатними атласними черевичками зі срібними бантами мало не на кожну трояндову пелюстку, кинуту їй під ноги з кошиків святково прибраних вавельських панночок, які мріяли бути на місці нареченої.
Її парчева сукня тісно облягала тоненьку талію, пишні рукави додавали ошатності. На шиї виблискувало кілька низок перлів із алмазами, на пальці великий перстень, на плечахнакидка з білого футерка.
Біля неї її нареченийкнязь Ілля Острозький. На ньому біла, шита золотом сорочка, комір-наплічник із коштовностей, розшита сріблом, перлами та дорогим камінням сукмана, підперезана широким поясом зі срібляною пряжкою, зверху гранатова мантія, на боці срібна шабля. «Яка гарна пара!»було чутно звідусіль.
Беата й Ілля повільно проходили крізь величну арку собору і підіймалися високими сходами до відчинених навстіж дверей базиліки. Скільки разів Беата стояла в цьому храмі! Сьогодні тут по обидва боки шерегувалися гості. Сьогодні на неї, Беату Косцелецьку, та на її князя Іллю Острозького дивилися своїми величними саркофагами Владислав Яґайло і Казимир Яґеллончик, Ян Ольбрахт і королева Ядвіґа, на них споглядали з ікон і вітражів усі святі базиліки. Десь там, на небі, раділа її мати, Катажина Косцелецька, яка не дочекалася цього дня.
За якусь мить мало розпочатися вінчання.
Королівська родина сиділа на своєму найпочеснішому місці катедри. Ніхто і ніколи не міг бути поважнішим і бажанішим гостем на таких церемоніях, ніж королі. Бона Сфорца сяяла. Вона любила засліплювати: личкобіла лілея, губикрильця метелика, очі бездонна й незворушна таємничість. На відкритій шиї плетений золотий ланцюг, на золотому волоссі чорний берет із низкою коштовних брошок, у вухахрозкішні довгі сережки. Обшита золотом сукня з пишними рукавами кольору індиго та глибоким декольте підкреслювала її бюст і засвідчувала вишуканий смак і статус. Бона глянула на єпископа й кивнула. Урочистості розпочалися.