Поки між нами та козаками не було вас, москвинів, несподівано втрутився Беневський, поти й життя в нас було добре.
Станіслав Беневський, звичайно, був присутнім в армії, проте участі в перемовинах з козаками не брав гетьмани цілком справедливо побоювалися, що козаки не довірятимуть такому депутатові. Зате в перемовинах з москвинами пан Станіслав досхочу розважив душу, доклавши всіх своїх дипломатичних талантів і красномовства.
Козаки самі шукали милості та підданства під високою рукою його царської величності, крізь зуби процідив Василь.
Не підданства, а дружби, яку ані ви, ані ваш цар так і не змогли їм дати, уїдливо сказав Беневський. Якщо козаки такі зрадливі, то чому ж його царська величність так прагне загарбати Україну? Навіщо йому цей зрадливий народ?
Для того ж, для чого потрібен і вам, ляхи! вигукнув розлючений Шереметєв. Без козаків ваша армія слабка, і якби вам не допомагали татари, то я б зараз Варшаву брав!
Вище носа губу носите, пане воєводо! єхидно урвав його Беневський.
Досить! гримнув Потоцький. Мені дуже прикро бачити вас, пане Шереметєв, у неволі. Але ніхто не вправі іти проти волі Творця, яку ми всі випробували на собі в цьому нещасному поході. Його величність кримський хан є союзником його королівської милості Яна-Казимира. І ми маємо ставитися до своїх союзників з повагою. Тому його величність хан бажає отримати вас у заручники доти, доки військо його царської величності Олексія не піде з України.
Шереметєв так побілів, що пани злякалися зараз його грець ухопить. Але грець Шеремета не вхопив. Повільно Василь узяв чарку з вином, до якої не доторкався з початку учти, втім, як і до їжі, і так само повільно відпив половину.
Але ж ви обіцяли, що ми перебуватимемо у вас в полоні! вигукнув воєвода Козловський. Як же так можна?
Бог мені свідок, що я дотримав би свого слова, коли б це не було бажання його царської величності Мехмеда Ґерая, яке він передав через свого племінника Газі Ґерая, сухо мовив Потоцький, ховаючи очі. Тому після цього обіду я мушу передати вас, пане Шереметєв, калзі-султану.
Шереметєв мовчав, бо це було саме дно його приниження. І ніколи він не вибереться з цієї прірви! А навіть якщо вибереться, то на нього чекає царський гнів. Олексій ніколи йому не пробачить цього провального походу, не пробачить розпоряджень про виведення військ з України та угоди з поляками. І байдуже, що він мусив погодитися на це від безвиході, байдуже, що він і його люди терпіли страшні нестатки та мусили вижити в цих нелюдських умовах! «Я згину в бусурманській неволі! у розпачі подумав Василь, не маючи ані сили, ані бажання протистояти своїй лихій долі. Зглянься наді мною, Боже!»
Після слів Потоцького бажання обідати пропало в усіх, тому учта швидко скінчилася. Гетьмани доправили Шереметєва до Газі. Супроводжувати воєводу до Криму попросилися найближчі його соратники та друзі, не бажаючи залишати його в полоні самого.
Але марною була ця дружня підтримка жахливою виявилася доля Василя Борисовича Шереметєва, намісника бєлозерського і вірного царського холопа. У Криму, в фортеці Чуфут-Кале, він прожив двадцять один рік у темній ямі. За цей час померла його власна родина, змінилися чотири хани, помер цар Олексій, і лише при його синові Федорові повернувся Шереметєв у Московію спорохнілим сліпим старцем. Хоч і зрідка, але Господь віддає людині по справах ще за її життя.
Так скінчився цей гіркий для всіх учасників похід. Потоцький, висотаний і хворий, повернувся до Польщі. Любомирський 29 жовтня рушив зі своїм військом в Україну.
А Беневський отримав від Юрія запрошення на раду в Корсунь, яку той уже скликав. Справа ця була вкрай важлива, тому Станіслав мов на крилах полетів в Україну.
Єдиним, хто майже зі спокійною душею покидав Чуднів, був Іван Виговський невдовзі йому повернуть дружину. А ще має відбутися рада, на яку Іван покладав найсміливіші свої надії. Тому Виговський теж повів загін в Україну.
Розділ VIII. Обвинувачення
Де не було умислу, там немає і провини.
Коли в степи прийшла звістка про мир з Польщею та наказ їхати на раду в Корсунь, Одинець з Лизогубом зітхнули з полегшенням та поквапилися додому, а звідти до Корсуня на раду. Усі раділи поверненню, окрім Семена він їхав у журбі, бо обнишпорив з товаришами всі закутки степу, але так і не знайшов свого тестя. Ні найменшого сліду! І от як сказати дружині про загибель батька? Бідолаха розумів, що владна Настя його живцем зїсть. Тому, прагнучи відтягнути розмову з дружиною, Семен спочатку поїхав до Олесі з Андрусем. І коли розповів їм скорботну новину, то здивувався в Олесі був такий вираз обличчя, наче вона не повірила йому. А от сердешний Андрусь тихенько заплакав. Олеся дійсно не одразу сприйняла цю звістку. Тому отетеріло дивилася, як слізки пасерба падають додолу.
Пані, та чи розумієш ти, що я тобі сказав? обурено запитав Семен, очікуючи, що вона відреагує істеричним плачем.
Олеся ствердно кивнула та квапливо втекла у свою спальню. Там вона зупинилася посеред кімнати, стомлено потерла лоба та очі. «Господи, невже Михайло справді помер?» промайнуло в голові. Згадався Олесі Михайло у той момент, коли зізнався їй у коханні. І як тоді сяяли його очі! А як він радів, що вона погодилась піти за нього! Один за одним поставали спогади подружнього життя, й Олеся усвідомила, що Михайло зумів зайняти певне місце в її душі.
Примечания
1
Переяславська рада в жовтні 1659 р., де воєводою Трубецьким юному Хмельниченку фактично силою було навязано угоду, умови якої знищили незалежність Війська Запорозького (самоназва України у XVII ст.). Тут і далі прим. авт.
2
Наприкінці вересня 1659 р. на раді у Жердевій Долині козацтво Правобережної України сформулювало пункти, які чітко окреслювали політичні та економічні права України як окремої держави та визначали умови її замирення з Московією на правах рівноправного союзника.
3
Йдеться про закінчення Північної війни між Річчю Посполитою та Шведською імперією, яка тривала з 1655 по 1660 рік.
4
Історична область на півдні Бессарабії, південна частина межиріччя Дунаю та Дністра, на сході омивається Чорним морем.
5
Полковий хорунжий у 2-й половині XVII XVIII ст. представник полкової козацької старшини, відповідальний за збереження полкового прапора, або корогви.
6
Вибори (заст.).
7
Тут і далі дати вказано за старим стилем.
8
Ідеться про спільний похід Трансільванії, України та Швеції на Польщу в 1657 р. з метою її поділу, який закінчився невдало, особливо для Трансільванії.
9
Під час взяття москвинами Старого Бихова (сучасна Білорусь) у грудні 1659 р. Степанида Хмельницька потрапила разом зі своїм чоловіком у полон, але згодом її відпустили до брата через вагітність.
10
Мається на увазі Владислав IV Ваза польський король (16321648 рр.), старший брат короля Яна II Казимира, та його участь у подіях Смутного часу в Московії. У 1610 р. після вдалого походу Владислава, ще королевича, бояри оголосили московським царем.
11
Ідеться про перенесення папської резиденції з Рима до французького міста Авіньйон, яке здійснили король Франції Філіпп IV Вродливий і його ставленик Папа Климент V. Внаслідок цього Папи перебували у політичній залежності від французьких королів до 1377 р.
12
Таке скорочення прізвища воєводи є в історичних джерелах.
13
Одна з дочок давньоукраїнської богині Мари, зображувалася у вигляді обледенілої жінки з крижинками замість очей.
14
Гончарський шлях, або урочище Гончариха місцевість на півдні Житомирщини, поміж річками Південний Буг і Припять.
15
Палац латинських архієпископів (арцибіскупів) будинок9 на площі Ринок у Львові. У XVII ст. це була одна з найліпших камяниць міста, де зазвичай зупинялися польські королі під час візитів.
16
Перший посадовець після хана та його наступник. Також головнокомандувач армії, якщо хан особисто її не очолював. Резиденцією калги був Ак Месджит (або Ак-Мечеть, нині Сімферополь). Титул «султан» додавався до імені всіх членів династії Ґераїв, які ніколи не посідали трон.
17
Газі Ґерай (1621 після 1666 рр.) племінник хана Мехмеда IV Ґерая. Калга у 16511666 рр.
18
Такі бунти мали назву «конфедерації» обєднання військових проти уряду для задоволення своїх вимог. У ті часи конфедерації постійно виникали в польському війську та мали катастрофічні наслідки для Речі Посполитої. Далі в тексті під словом «конфедерація» матимуться на увазі бунти через невиплату жалування.
19
Потоцький мав прізвисько Ревера (revera лат. «насправді») через звичку часто вживати під час розмови це слово.
20
У Львові в 1589 р. збудували міський колодязь навпроти будинку архієпископа, прикрасивши його статуєю Мелюзини, феї з кельтських і середньовічних легенд. Згодом колодязь замінили фонтаном «Діана».
21
«I мінлива, і зрадлива доля гірш од місяця: то повніє, то марніє, а то, глянь не світиться. Зла година то гостинна, то у кігті схоплює: наше щастя і нещастя, наче лід, розтоплює. Незбагненна, навіжена доля мов те колесо: то карає, то втішає ніжновабним голосом. Мені мило засвітила доля, та сховалася: бідне тіло геть змарніло, у лахміття вбралося. І кохання, і страждання все в руках приречення. Доля злая вимагає нині в нас відречення. Ви, що з волі злої долі стали нещасливими, дружнім хором женіть горе співами тужливими» (переклад з латини Мирона Борецького). Вірш «О, Фортуна!» з манускрипту «Codex Buranus».
22
Самоназва українського народу, яку у XIX ст. замінили на етнонім «українці».
23
Учитель, наставник у братських школах.
24
У сучасній Україні селище міського типу в Хмельницькій області. Розташоване на річках Південний Буг і Мшанка.
25
Нині селище міського типу Білогіря у Хмельницькій області.
26
У польській армії солдати кінних полків, призначені битися як у кінному, так і пішому порядку. Зазвичай наближалися до супротивника верхи на конях, а потім спішувалися і вели бій як піхота.
27
Насип у фортифікаційній споруді, призначений для зручності обстрілу або для захисту від куль і снарядів, а також для укриття від спостереження противника. Також служить для утворення бойової позиції, а в укріпленнях є додатковою перешкодою у разі штурму.
28
Йдеться про спроби Данила Виговського у 16581659 рр. розбити гарнізон Шереметєва, який перебував у київській фортеці.
29
Нині село Стара Прилука у Вінницькій області.
30
Таке пересувне укріплення називалося «вагенбург» та використовувалося у XVXVIII ст. За свідченнями давньоримського історика Амміана Марцелліна, уперше вагенбург застосували готи в IV ст.
31
Елітна польська кавалерія XVIXVIII ст. Загони зі специфічною тактикою, озброєнням, комплектуванням і легко впізнаваними атрибутами крилами, що кріпилися за спиною вершника, дуже довгими піками з прапорцями та звіриними шкурами. Основне призначення пробивання рядів супротивника піками під час потужної лобової атаки.
32
«Піки до бою!» (пол.)
33
Кого Юпітер хоче згубити, того спершу позбавляє розуму (лат.).
34
«Ей, дівчино, улан в бою пав / Хоч ти й дала йому білої ружі цвіт! / Чи нещирий був долоні твоєї дар? / Чи, може, вигас твого серця жар?» (переклад з польської автора). Пісня «Біла троянда», яку написав у 1918 р. М. Козар-Слободський за словами К. Врочинського та інших невідомих авторів.
35
Нині це село Торговиця в Кіровоградській області.
36
Давній торговельний шлях, яким користувалися як купці для торгівлі з Кримом і Туреччиною, так і татари для набігів. Починався від Варшави, проходив через Люблін, Львів, повз Умань на Торговицю, а звідти степами аж до сучасних Каховки та Берислава.
37
Горюча суміш, яку використовували греки-візантійці в морських битвах. Вона горіла навіть на воді, і її неможливо було нічим загасити. Точний склад суміші досі невідомий.
38
Мобільний загін татарської кінноти, для якого відбирали найкращих воїнів. Чамбул відділявся від основних сил для розвідки або грабунку під час набігу.
39
Ворогу, що тікає, будується золотий міст (лат.) тобто дається можливість безперешкодно втекти.
40
Охматівська битва, що відбулася 1922 січня 1655 р. між союзним військом України та Московії з одного боку і Речі Посполитої та Криму з другого. Битва тривала всю ніч у місцині між річками Багвою та Буртами. Пізніше її назвали «Дрижиполе», бо поле бою дрижало від холоду та вогню. Під час битви, зокрема через нестійкість москвинів, українці мусили відступити до Охматова.
41
Додатковий верхній чоловічий одяг з каптуром або відлогою, по суті широка накидка-плащ, яку вдягали поверх кожуха чи шуби для додаткового захисту від негоди або вітру.
42
Разом з Виговською свободу також отримувала дружина Груші, колишнього генерального писаря.
43
Бунтівник (татар.).
44
Цар Олексій намагався викупити Шереметєва, і, згідно з деякими джерелами, як викуп кримські хани вимагали повернути Казань та Астрахань, на що цар не погоджувався. Дружина та син Шереметєва збирали гроші для викупу, але ніхто не хотів допомагати зарозумілому й пихатому воєводі.