Месьє Перрая, мені нагадати вам факти?
Чоловік не відповів. Жанна повела далі спокійним голосом:
Вас викликано у справі будинку 6 на авеню Жорж-Клемансо, що в Нантеррі. За позовом месьє та мадам Ассалі, громадян Республіки Чад, які мешкають у соцмістечку Квіткове за адресою рю Саді-Карно, будинок 12, що в Ґріньї. До позову приєдналися також організація «Лікарі світу» та Асоціація сімей-жертв сатурнізму (АСЖС).
Перрая пововтузився на стільці, не відриваючи очей від своїх черевиків.
Факти такі. Двадцять сьомого жовтня 2000 року шестирічну Ґому Ассалі, що мешкає із сімєю за адресою авеню Жорж-Клемансо, 6, госпіталізують до лікарні Робер-Дебре. Вона скаржиться на сильний біль у черевній порожнині. Також страждає на пронос. У її крові виявляють понаднормовий вміст свинцю. У Ґоми сатурнізм, тобто отруєння свинцем. Їй довелося пройти тижневий курс хелації.
Жанна змовкла. Її «свідок» ледве дихав, досі не зводячи погляду зі своїх шкарів.
Дванадцятого травня 2001 року до дитячої лікарні Некер потрапляє десятирічний Бубакар Нур, який так само мешкає за адресою авеню Жорж-Клемансо, 6. Діагноз той самий. Він проходить двотижневий курс хелації. Ці діти отруїлися фарбою на стінах квартир, у яких живуть, справжніх халуп. Сімї Ассалі та Нур звертаються до вашої компанії, щоб ви провели роботи з очищення. Ви не реагуєте на їхнє звернення.
Жанна підвела очі. Перрая спітнів.
Двадцятого листопада того самого року до лікарні потрапляє ще одна дитина з шостого будинку на авеню Жорж-Клемансо, Мохамед Тамар, сім років. Знову отруєння свинцем. Хлопчик потерпає від сильних конвульсій і помирає в лікарні Некер через два дні. Під час розтину в його печінці, нирках і мозку знаходять сліди свинцю.
Перрая послабив краватку. Обтер долоні об коліна.
Цього разу мешканці будинку позиваються до суду за підтримки АСЖС. Вас неодноразово просять провести очисні роботи. Ви не зволяєте їм відповісти. Усе так?
Чоловік прочистив горло й пробурмотів:
Ці сімї подавали запити на переселення. Ними мала займатися міська влада Нантерра. Ми чекали, поки їм виділять інше житло, щоб розпочати роботи.
Ви знаєте, скільки часу забирають такі клопотання? Ви чекали, поки всі повмирають, щоб нарешті щось зробити?
У нас не було можливості їх переселити.
Жанна окинула його оком. Високий, кремезний, у фірмовому костюмі, із сивим волоссям, що стирчало над головою ореолом. Попри свою масивність, Жан-Ів Перрая створював враження невиразної, німої покірності. Немов регбіст, який хотів би радше стати невидимкою.
Жінка розгорнула іншу течку.
Два роки по тому, 2003-го, в будинку проводять експертизу. Її висновки невтішні. Стіни квартир укриті фарбою, що містить свинцеве білило, заборонене ще в 1948 році. Тим часом ще четверо дітей із будинку потрапляють до лікарні.
Ми запланували ремонт! Міська адміністрація мала нам допомогти.
У звіті експертизи йдеться також про загальні нездорові умови. Не було дотримано жодних стандартів безпеки. Площа квартир, фактично студій, не перевищує двадцяти квадратних метрів, ніде немає санвузлів. А орендна платапонад 600 або й 700 євро. Яка площа вашої квартири на бульварі Сюше, месьє Перрая?
Я відмовляюся відповідати.
Жанна пожалкувала про цей особистий випад. Не відходь від фактів.
Через кілька місяців, у червні 2003 року, від отруєння свинцем помирає ще одна дитина з шостого будинку на авеню Жорж-Клемансо. На той час ви ще так і не приїхали для оцінювання майбутніх робіт.
Ми приїжджали.
Слідча суддя розвела руками.
І де ж звіти? Кошториси ремонтних компаній? Ваш офіс нічого нам не надав.
Перрая облизав губи. Ще раз обтер руки об штани. Великі пористі руки. Цей тип тямить у своїй справі, подумала Жанна. А отже, знає, якої лінії поведінки дотримуватись.
За нашими оцінками, рівень інтоксикації був низьким, збрехав він.
А звіт експертизи? А лікарняні виписки жертв?
Перрая розстібнув верхній ґудзик сорочки.
Жанна перегорнула сторінку і повела далі:
«Постановою від 23 березня 2008 року Апеляційний суд Версаля розпорядився виплатити фінансове відшкодування постраждалим за ці смерті, за ці дочасно обірвані життя». Сімям нарешті виплатити компенсацію і дали нове житло. Водночас експерти зробили висновок, що у вашому будинку, занадто ветхому, немає сенсу проводити ремонтні роботи. До речі, схоже, що ви й справді планували знести будівлю та побудувати офісний центр. За іронією, міська влада Нантерра виділить вам фінансову допомогу на знесення й відбудування шостого будинку на авеню Жорж-Клемансо. Отже, ця справа допомогла вам добитися свого.
Годі казати «ви». Я лише управитель.
Жанна не відреагувала. У кабінеті ставало спекотно, як у духовці. Сонце проникало крізь шибки й заливало приміщення, як оліяфритюрницю. Вона відчула спокусу попросити Клер опустити занавіски, але парильня була частиною випробування
Усе могло б залишитись як є, продовжила Жанна, але кілька сімей, заручившись підтримкою двох асоціацій, «Лікарів світу» та АСЖС, подали позов. На вас і на власників будівлі. За ненавмисне вбивство.
Ми нікого не вбивали!
Авжеж, убивали. А засобом убивства був сам будинок і фарба на його стінах.
Ми цього не хотіли!
Ненавмисне вбивство. Термін промовляє сам за себе.
Перрая струснув головою, а тоді прогарчав:
Чого ви хочете? Навіщо ви мене викликали?
Я хочу знайти справжніх винуватців. Хто ховається за анонімними товариствами, що володіють будинком? Хто віддавав вам накази? Ви лише пішак, Перрая. А розплачуватиметеся за інших!
Я не знаю. Я там ні з ким не знайомий.
Перрая, вам світить щонайменше десять років за ґратами. І дострокового вам іще довго не отримати. А я можу вирішити, що ваш строк почнеться вже сьогодні у вигляді тимчасового затримання.
Чоловік підвів погляд. Його очі зблиснули з-за сірої гущавини брів. Жанна відчувала, що він ось-ось заговорить. Вона висунула шухляду і взяла конверт А4 з цупкого паперу. Із нього вийняла чорно-білий знімок того ж формату.
Тарак Алук, вісім років, помер через шість годин після госпіталізації. Задихнувся через судоми. Під час розтину виявилося, що концентрація свинцю в його органах у двадцять разів перевищувала рівень, який вважається токсичним. Яке враження, по-вашому, справлять ці світлини на суд?
Перрая відвів очі.
Єдине, чим ви можете зараз собі зарадити, це розділити відповідальність. Розповісти нам, хто ховається за анонімними товариствами, які віддають вам накази.
Чоловік не відповідав. Він сидів з опущеною головою, на шиї виблискував піт. Жанна бачила, як тремтять його плечі. Її й саму пробирали дрижаки через просяклу потом блузку. Почалася справжня баталія.
Перрая, ви просидите за ґратами як мінімум пять років. Ви знаєте, що у вязницях роблять з дітовбивцями?
Та я ж не
Неважливо. Поповзуть чутки, і вас вважатимуть ледве не педофілом. Хто ховається за анонімними товариствами?
Перрая почухав потилицю.
Я їх не знаю.
Коли атмосфера почала згущуватися, ви точно мали поінформувати тих, хто приймає рішення.
Я відправляв електронні листи.
Кому?
На адресу однієї фірми. Асоціації співвласників FIMA.
Отже, вам хтось відповідав. Листи були без підпису?
Так. Це рада директорів. Вони не хотіли напружуватись, от і все.
І ви їх не попереджали? Не намагалися поспілкуватися з ними особисто?
Замість відповіді Перрая затулив обличчя руками. Жанна витягла протокол.
Знаєте, що це?
Ні.
Це свідчення вашої секретарки, Сільвії Денуа.
Перрая відсахнувся. Жанна повела далі:
Вона пригадує, що 17 липня 2003 року ви навідалися до будинку 6 на авеню Жорж-Клемансо разом із власником будівлі.
Вона помиляється.
Перрая, ви користуєтесь абонементом компанії G7 для пересування містом. Абонементом під назвою «Бізнес-клуб». Усі ваші поїздки реєструються в системі. Мені продовжувати?
Жодної відповіді.
Сімнадцятого липня 2003 року ви замовили таксі, світло-сірий «мерседес» із номерними знаками 345 DSM 75. За два дні до того ви отримали перший звіт від експертів. І захотіли власноруч оцінити збитки. Стан здоровя орендарів. Необхідні роботи.
Перрая кидав на Жанну короткі погляди. Його очі були скляні.
Згідно з даними компанії G7, ви спершу заїхали на авеню Марсо. Будинок 45.
Вже й не памятаю.
Авеню Марсо, 45 це адреса FIMA. Тож можемо припустити, що ви заїхали до начальника асоціації співвласників. Водій чекав на вас двадцять хвилин. Вочевидь, саме стільки часу вам знадобилося для того, щоб переконати ту людину в серйозності ситуації й умовити поїхати з вами на місце. За ким ви заїжджали того дня? Кого ви покриваєте, месьє Перрая?
Я не можу називати імен. Професійна таємниця.
Жанна грюкнула по столу.
Дурниці. Ви не лікар і не адвокат. Хто очолює FIMA? За ким ви заїжджали, чорт забирай?
Перрая замкнувся. Він ніби зіщулився у своєму дорогому костюмі.
Дюнан, прошепотів чоловік. Його звати Мішель Дюнан. Він мажоритарний акціонер як мінімум у двох з анонімних товариств, які володіють будинком. Фактично він і є справжнім власником.
Жанна недвозначно кивнула Клер, своїй секретарці. Час записувати: пішли свідчення.
Того дня він поїхав із вами?
Звичайно. Від цієї сраної історії пахло смаленим.
Жанна уявила собі цю картину. Липень 2003 року. Сонце. Спека. Як і сьогодні. Двоє ділків, що пітніють у своїх костюмчиках «Hugo Boss», боячись, що зграйка негрів порушить їхній комфорт, завадить їхньому успіху, їхнім схемам
Дюнан не прийняв рішення? Не міг же він не відреагувати.
Він відреагував.
І як же?
Чоловік знову завагався. Жанна наголосила:
У мене немає жодного документа, який підтверджував би, що ви зайнялися цією проблемою тоді.
Знову мовчанка. Попри кремезну статуру, Перрая здавався нікчемним.
Це через Тіну, нарешті пробурмотів він.
Хто така Тіна?
Старша дочка Ассалі. Їй вісімнадцять.
Не розумію.
Жанна відчувала, що він ось-ось відкриє правду. Вона нахилилася над столом і промовила вже не так суворо:
Месьє Перрая, що сталося з Тіною Ассалі?
Дюнан на неї запав. Чоловік витер лоба рукавом і додав: Ну, хотів її закадрити.
Не розумію, до чого тут ремонтні роботи.
Це був шантаж.
Шантаж?
Тіна йому опиралася. Він хотів Він пообіцяв провести роботи, якщо вона йому віддасться.
Жанна відчула, як її нутрощі перевернулися кульбітом. Отже, був мотив. Вона зиркнула на Клер, щоб переконатися, що та записує. У приміщенні аж пашіло жаром.
І вона віддалась? почула Жанна власний здушений голос.
В очах чоловіка пробіг моторошний відблиск:
А що, роботи провели?
Жанна не відповіла. Мотив. Зумисне вбивство.
Коли він познайомився з Тіною? запитала вона.
Того ж дня. 2003 року.
Отже, можна було уникнути не одного отруєння. Або принаймні вилікувати їх раніше. Жанну не здивувала непорядність власника. Вона й не таке бачила. Її більше вразило те, що дівчина не погодилася. На кону стояло здоровя її братів, сестер, інших дітей у будинку.
Тіна добре зважила наслідки своєї відмови?
Звичайно. Але вона ніколи не піддалася б. Я так і сказав Дюнанові.
Чому?
Вона з тубу. Це дуже жорсткий народ. На їхній батьківщині жінки носять під пахвою ніж. Якщо у воєнний час їхніх чоловіків поранено в спину, вони з ними розлучаються. Ну, ви зрозуміли.
Жанна опустила голову. Нотатки, які вона завжди шкрябала під час допитів, кружляли перед очима. Треба було продовжувати. Розплутати клубок. Відшукати цю Тіну Ассалі й покарати справжнього поганцяДюнана.
Мене відправлять за ґрати чи як?
Жінка підвела погляд. Перрая виглядав прибитим. Знесиленим. Жалюгідним. Його турбувала лише його власна шкура, його сімя, його комфорт. До Жанниного горла підкотила відраза. У такі моменти до неї повертався її депресивний песимізм. Життя нічого не було варте
Ні, сказала вона не роздумуючи. Я не стану висувати вам обвинувачення, незважаючи на серйозні докази, що вказують на вашу відповідальність. Враховуючи ваші, скажімо так, імпровізовані зізнання. Підпишіть свідчення й забирайтесь.
Із принтера вже виїжджали аркуші з надрукованими Клер свідченнями. Жан-Ів Перрая підвівся. Розписався. Жанна поглянула на фотографії, розкладені на столі. Дітлахи під крапельницями. Хлопчик у кисневій масці. Чорне тіло, готове до розтину. Вона запхала знімки до конверта. Всунула всі матеріали в течку, яку поклала на правий бік столу. Перрая вже пішов. Наступний.
Ось так обидві жінки проводили свої дні. Намагаючись жити нормальним життям, думати про звичайні клопоти, бачити людство хоча б у сірому кольорі, до наступного розчарування. До наступного жахіття.
Жанна глянула на годинник. Одинадцята. Вона покопирсалася в сумочці й дістала телефон. Може, дзвонив Тома. Щоб вибачитися. Пояснити все. Запропонувати зустрітися в інший день Жодного повідомлення. Вона вибухнула слізьми.
Клер підбігла, простягаючи їй серветку.
Не розкисайте. Ми й не таке бачили.
Жанна кивнула. Sunt lacrimae rerum. «Для всього є сльози». Як любив казати Емманюель Обюссон, її наставник.
Треба поспішати, сказала секретарка. У вас іще один допит.
А потім? Обід?
Так. Франсуа Тен. В «Usine». О першій.
Чорт.
Клер стиснула її плече.
Ви щоразу так кажете. А потім повертаєтесь о пів на четверту, пяна й задоволена.
4
Ну що, прочитала?
Жанна повернулася на звук голосу. 12:30. Вона прямувала до головного виходу, мріючи про холодний душ і проклинаючи скупердяйство суду: у СВІ постійно ламалися кондиціонери.
За нею йшов Стефан Ренарт. Той, який напередодні ввечері передав їй ту мутну справу. Лляна сорочка, сумка через плечетой самий помятий вигляд. Помятий і сексуальний.
Прочитала чи ні?
Я нічого не зрозуміла, зізналася Жанна, знову рушивши до дверей.
Але ж ти прошарила, що це справжня бомба?
Якось усе це не вяжеться в одну картину. Та й потім, анонімне донесення Треба зєднати ниточки.
Про це тебе й просять.
Я нічого не знаю про зброю. І про літаки. Я навіть не знала, що Східний Тиморце країна.
Це частина острова в Індонезії. Незалежна держава. Одна з найгарячіших точок на планеті.
Вони дійшли до рамок-металодетекторів. Фоє було залите сонцем. Охоронці, здавалося, підсмажувалися в ньому, наче ковбаски. Ренарт усміхався. Із портфелем під пахвою він був схожий на бувалого вчителя, який полюбляє виходити на косячок разом з учнями.
Ще я не знаю, що таке «сессна», мовила Жанна впертим тоном.
Цивільний літак. Чорт забирай, це залізяка без жодних розпізнавальних знаків, якою перевозять автомати! Зброю, що була задіяна в спробі державного перевороту!
Саме це вона й прочитала напередодні, але в деталі не заглиблювалася. Навіть не розмірковувала над тим, що це означає. Тоді як, до речі, й сьогодні вона чекала на дзвінок. Решта ж
Ця історія з автоматами, заговорила вона, щоби вдати зацікавлення, не дуже мене переконала. Як упевнитись, що йдеться саме про французьку зброю? Виготовлену саме цією фірмою?
Ти що, нічого не читала? Зброю знайшли в руках у вбитих повстанців. Напівавтоматичні рушниці «Scorpio». Зі стандартними набоями НАТО. Калібр 5.56. Нічого спільного зі звичним барахлом бунтарів із бідних країн. На такій зброї спеціалізується лише «EDS Technical Services».
Жанна стенула плечима.
Тобі не здалося, що стукач на диво добре поінформований? не вгавав суддя.
Точно краще, ніж я. Я навіть не чула про цей державний переворот.
На обличчі Ренарта відобразився розпач.
Та ніхто про нього не чув. Як і про всі інші події, що стосуються Східного Тимору. Але в мережі все можна перевірити. У лютому 2008 року повстанці спробували вбити Жозе Рамуша-Орту, президента країни. Чувак отримав Нобелівську премію миру в 1996 році. Нобелівський лауреат, важко поранений французькими карабінами! Бляха, не знаю, чого тобі ще треба. І це не враховуючи політичного боку справи. Прибутки від цієї схеми пішли на фінансування французької політичної партії!
Якої я не знала.
Молодої партії. Правої! Справа залізобетонна. Підсоли, приперчиі подай гаряченькою. Ти ж це вмієш, хіба ні?
Жанна завжди була соціалісткою. Колись Обюссон не раз казав їй: «У молодості всі ліваки. Роки розставляють усе на свої місця, тобто праворуч». Жанна була ще не настільки стара, щоб змінити погляди. Та й сам Обюссон також лишився по лівий бік.