Та зустрітися того літа їм так і не вдалося. Ростик з батьками не одразу повернувся в село, сказав, що вони затримаються в Києві на тиждень.
Мама хоче побачити столицю, пояснив хлопець.
За тиждень зателефонував дівчині і сказав, що не зможе цього літа потрапити в село.
Я влаштувався на роботу, сказав він, не міжнародні авіалінії, як я мрію, але для початку непогано. Потрібно напрацювати години нальотуце для початку.
Я можу приїхати до тебе, сказала йому Марусина. Ти мені потрібний, як повітря.
Розумію, але й ти зрозумій мене. Спочатку потрібно десь облаштуватися, а потім рейс за рейсом. У мене просто не буде вільного часу!
Для мене в тебе не знайдеться вільної годинки? тремтячим голосом запитала Марусина.
Не будь дитиною, Марусинко! Я все роблю не лише для себедля нас обох! сказав він, але ті слова не втішили дівчини.
Розділ 16
Любаню, моя ти хороша! Він мені телефонує все рідше, бідкалася Марусина подрузі. Я без нього не просто житидихати не можу! З телефоном не розлучаюся ні на мить! Почую його голосі ладна злетіти до небес! Невже він цього не відчуває?!
Марусинко, Ростик тобі сказав, що багато працює? Напевно, у нього й справді мало вільного часу, а ти собі навигадуєш казна-що! намагалася її втішити Любаня.
Скільки разів пропонувала приїхати до нього в Київ, але завжди чую відмову. Може, у нього є вже інша дівчина?
Любані хотілося сказати правду, що все може бути, бо на таких красенів, як Ростик, дівчата ласі, але в очах подруги було стільки відчаю й водночас надії почути слова втіхи, що не змогла і сказала інше:
Якби хтось у нього був, то навіщо б Ростик тобі телефонував? До того ж, Ірина Гнатівна знала б про це і тебе, як майбутню невістку, на чайок не запрошувала б. Згодна?
Так, зітхнула Марусина й запитала, чи не дзвонила їй Ореста.
Хрещена Максимка пообіцяла нам до Різдва надіслати подаруночок з Данії! похвалилася жінка. Здається, вона там непогану роботу знайшла, та й житло є.
А мені не телефонує! з образою мовила Марусина. Сестра називається!
Ти ж знаєш, що дзвінки не безкоштовні, а мені зателефонувала, щоб сповістити про посилку. Чи ти ще й мене до Орести ревнуєш? засміялася Любаня. Слухай, що я нещодавно чула! сказала вона, стишивши голос. Наші сусіди так сварилися, так лаялися! Цілу ніч не замовкали!
Ірина Гнатівна та Василь Петрович?! здивувалася Марусина. Мені здавалося, що вони непогано живуть.
Хіба ти не чула, що люди про Феодала кажуть?
Що має коханку? Мало що патякають, а ось Ірина Гнатівна мені завжди розповідає про їхнє кохання.
Отож якраз через коханку Василя Петровича і зчинилася сварка, повідомила Любаня. Максимко тієї ночі вередував і не спав до середини ночі, тож я поклала його у візочок і вийшла у двір, де й чула всю їхню сварку. Жінка звинувачувала його, що він гультяй, а чоловік кричав, щоб менше збирала чутки.
І правильно сказав. Якби це була правда, то мені б Ірина Гнатівна вже розповіла, сказала на те Марусина і знову повернулася до розмови про коханого. Ростик почав займатися з репетитором англійської мови, і я записалася на курси англійської. Не хочу відставати від нього, ми маємо бути на одному рівні, хоча часу вільного залишилося обмаль. До речі, мені запропонували взяти участь у студентському конкурсі краси, але я відмовилася.
Чому?! здивувалася Любаня. Ти така красива!
Бо не вважаю себе достатньо гарною, та й ноги у мене не від вух виросли, пояснила дівчина.
Ну, не сто вісімдесят «се-ме», але все одно ти ж не курдупель, усміхнулася подруга. Це я маленька й худенька!
Мій зріст навіть до 170-ти не дотягує, то нащо я буду виходити на сцену й соромитися?
А я б на твоєму місці спробувала! І Ростик пишався б такою нареченою!
Він має сприймати мене такою, яка я є, сказала Марусина і поцікавилася, чи не влаштувався її Толик на роботу.
Та ще ні, але обовязково знайде! Він мені пообіцяв більше не пиячити з почарківцями і наступного місця їхати в місто шукати роботу!
Ти все ще йому віриш? Марусина сумно посміхнулася.
Якщо люди кохають, то мають повністю довіряти одне одному, промовила Любаня вже не так весело.
Повною несподіванкою для Марусини став приїзд Ростика напередодні Нового року. Вона нічого не знала й випадково зустріла його в селі, коли приїхала на вихідні.
Ростику! кинулася до нього, зустрівши біля двору. Дівчина припала до тіла коханого, і серце від радощів та хвилювання ледь не вискочило з грудей. Чому? Чому ти не попередив? Не зателефонував?
Хлопець узяв її долонями за обличчя. Повернув до себе, подивився в очі. Їй хотілося припасти вустами до його губ, відчути солодкий смак поцілунку, але він дивився в очі так, ніби хотів щось сповістити, і серце на мить завмерло.
Хотів дізнатися, чи ти чекаєш мене, чи гуляєш з іншими, промовив він, не відпускаючи її обличчя.
Я?! Гуляю? Та вже всі хлопці з курсу обходять мене і не звертають уваги, бо знають, що в мене є ти, промовила Марусина. Кому потрібна дівчина, в якої дах зносить від іншого?
Справді? прозвучало якось дивно, ніби з насмішкою.
Марусина дивилася на Ростика і бачила у виразі його обличчя щось незнайоме, навіть чуже.
Ти Ти мене лякаєш, стиха промовила вона.
Усе добре, Марусино, сказав він, послабивши руки. Чекаю тебе ввечері. Вийдеш?
Ти ще питаєш? усміхнулась кутиками вуст. О котрій годині?
Я зателефоную, коли звільнюсь, сказав він.
Не поцілував, не пригорнуврозвернувся й пішов, покинувши розгублену Марусину посеред дороги. Немов на ватних ногах посунула вона додому. Марина Олександрівна одразу помітила, що донька немов з хреста знята, спитала, що трапилось.
Мамо, я вперше Ростика побачила таким, промовила вона, розтягуючи слова. Й досі не можу зрозуміти, чи то мій хлопець, чи хтось чужий.
Що ти хотіла, доню? стенула плечима Марина Олександрівна. Типроста сільська дівчина, а вінпілот! Та за ним, напевно, черга зі стюардес вишукувалась! Треба шукати простого роботящого хлопця, як-от наша Віра!
Мамо! Не підливай масла у вогонь! І так тяжко! скрикнула Марусина і до вечора не виходила зі своєї кімнати.
Коли стемніло, Ростик зателефонував Марусині, і вони зустрілися. І знову все було, як і раніше: пристрасні поцілунки, слова про кохання і секс на лавці біля річки. Марусина заспокоїлася. Вона сиділа в Ростика на колінах, обіймала його за шию, вдихала такий знайомий запах волосся.
Ти у відпустці? запитала вона.
Влітку збираюсь піти, якщо відпустять, відповів.
Хоча б цього літа зможемо кудись поїхати разом на відпочинок?
Сподіваюсь, що так. Марусинко, я завтра вже їду, сповістив він.
На дівчину мов відро холодної води вилили.
Чому?! Чому так швидко?! запитала вона.
Робота, Марусинко, робота, зітхнув коханий. Ти не змерзла?
Якщо б навіть я перетворилась у кригу, то все одно не зізналася б, пожартувала дівчина.
А я вже промерз, сказав юнак. Ходімо по домівках, поки застуду не підхопили.
Розділ 17
Як ніколи Марусина чекала літа, коли у Ростика буде відпустка і вони разом поїдуть на відпочинок. Кілька разів у розмові по мобільнику вона починала тему про відпочинок і пропонувала різні місця та країни, але хлопець щоразу віджартовувався, мовляв, ще треба у керівництва вибити ту відпустку, а потім уже вирішувати, куди їхати.
На початку літа померла бабця Толика, тож Марусина допомагала Любані з похованням, зібрала по сусідах трохи коштів. Не залишилась осторонь й Ірина Гнатівна: дала і мяса на поминки, і яєць, ще й не пошкодувала чималенької суми грошей. Після поминок жінка запросила до себе Марусину на чашку чаю.
Чоловіка Ірини Гнатівни вдома не було, тож Марусина охоче погодилася. Вони сиділи на терасі й розмовляли.
Земля пухом старенькій! сказала жінка, сьорбнувши з чашки. Може, гріх так казати, але бабуся своє віджила, відійшла тихо уві сні, тож тепер Любані трохи легше буде.
Так, усе тримається на ній одній, погодилася Марусина, і город, і господарство, і дитина, а ще й чоловік пяниця.
Я вже тому Толику голову прогризла, щоб шукав собі роботу, а він тиняється селом, поки хтось попросить допомогти за чарку самогону. Бідна дівчина! Мені її так шкода! зітхнула жінка й підсунула ближче до Марусини вазочку з полуничним варенням. Не приведи Господи, кому таку долю! У неї нікого взагалі з рідних немає?
Любаня хоче знайти матір, але ніяк не наважиться, сказала дівчина.
Чому? У житті все трапляться, може, у неї нормальна мати і шукає її, знайшла б Любаня рідню та покинула б свого Толика.
Вона мріяла про родину, хоче її мати, промовила задумливо Марусина, до того ж, кохає свого чоловіка і щиро вірить, що він зміниться. Я радила Любані пошукати матір, але вона хоче зайнятися цим тоді, як у її сімї все буде добре.
Хоче довести матері, що й без неї виросла, створила родину, народила дитину?
Саме так!
Марусинко, коли тобі Ростик телефонував? Давно? запитала Ірина Гнатівна.
Тиждень тому. А вам?
Значить, ти не в курсі?
Марусина здивовано поглянула на жінку, поставила чашку й запитала, що трапилося. Ірина Гнатівна сповістила, що Ростик з батьком поїхали в Америку.
Знову на виставку? запитала Марусина. Як колись?
І виставка, і відпочинокдва в одному, зітхнула жінка. Мене з собою не взяли.
Чому ж мені Ростик нічого не сказав? з образою запитала Марусина.
Та чи я знаю? Чоловік поїхав до нього в Київ, а вже звідти сповістив, що вони летять в Америку.
Надовго?
Напевно, днів на десять, сказала жінка.
Марусина чекала Ростикового дзвінка, але той не телефонував. Щодня вона заходила до сусідки дізнатися, чи нема новин від чоловіків, але ті не дзвонили. Жінки сиділи удвох, чекаючи на них, разом сумували, згадували щось приємне, втішали одна одну. За два тижні Василь Петрович зателефонував дружині і сказав, щоб не хвилюваласявони затримаються у США ще на тиждень, а потім приїдуть разом у село на кілька днів. І знову потягнулися довгі дні чекання. Марусина була неприємно вражена тим, що знову така бажана й омріяна відпустка на двох відміняється. Їй хотілося більш визначеного майбутнього, а воно то наближалося, то розпливалося, як на живописному полотні, на яке линули води. Здавалося, тому тижню нема кінця, але дні спливали, і Ростик мав ось-ось повернутися. Марусина перебувала у збудженому і схвильованому стані. Вона для себе прийняла рішення поставити Ростику питання руба. «Так і запитаю: якщо хочеш бути зі мною, то настав час одружитися, а не жити чеканнями», вирішила вона.
Тієї ночі Марусині наснилися жахіття. Ніби вона йде назустріч Ростику й не дивиться під ноги. Аж раптом під нею просіла земляі дівчина зірвалась у прірву, але останньої миті встигла схопитися за її край. Над собою побачила обличчя коханого і попросила допомогти, але той посміхнувся і віддалився.
До-по-мо-жи-и-и! закричала вона, відчувши, що руки сповзають і вона ось-ось зірветься вниз.
Лети! почула вона голос Ростика, який нахабно засміявся, знущаючись із неї.
Марусина полетіла у прірву й прокинулася. Вона спітніла, важко дихала й не змогла одразу вирватися з тенет неприємного сну. Дівчина підвелася з ліжка, підійшла до вікна, виглянула на вулицю. Там прогулювалася Любаня з візочком, помітила Марусину, кивнула рукою, щоб виходила. Марусина випила чашку кави, вийшла до подруги й одразу помітила, що та чимось схвильована.
Знову чоловік баньки залив? запитала Марусина.
Та ні.
То чого ти така?
Отже, ти не в курсі?
Чого?
А того, про що все село ще звечора гуде.
Ти можеш пояснити, а не говорити загадками? запитала Марусина, притримавши подругу за руку, але Любаня відвела погляд.
Чесно, навіть не знаю, як тобі сказати.
Любаню! Марусина стала перед жінкою, подивилася їй в очі.
Твій
У Марусини холодок пробіг по спині. Вона не дуже вірила у сни, але зараз згадала свій, і погане відчуття прокралося в душу.
Що мій? промовила впалим голосом.
Ростик учора приїхав зі своєю дівчиною! Американкою! випалила Любаня на одному подиху. Ти маєш знати. Вибач, але я повинна була тобі це сказати.
Не може бути! промовила Марусина. Цього не може бути!
Світ навколо захитався, очі застилали сльози, коли вона повільно пішла додому. Удома нікого не булобатьки ще звечора пішли до бабусі, тож Марусина лишилася сама в хаті, де дзвеніла тиша. Вона присіла на стілець, намагаючись усвідомити почуте, але не могла і просто плакала. По застиглому німому обличчю текли нескінченними потічками сльози, аж поки Марусина змогла обдумати почуту новину.
«Може, то якась родичка приїхала в гості, а не Ростикова дівчина, думала вона. Це ж село: якщо не знають правди, то її вигадають. Потрібно дочекатися дзвінка від коханого, він має мені зателефонувати!»
Схопившись за рятівну думку, Марусина підвелася, нервово заходила по кімнатахз однієї в іншу й назад. Вона подумала, що можна було б зателефонувати Ірині Гнатівні, яка була до неї така любязна, що називала любою невісточкою, але новина про те, що, може, і справді в жінки вже нова «невісточка», її зупинила. Марусина схопила мобільник, щоб зателефонувати Ростику і зустрітися з ним, але не змогла. «Він сам мені подзвонить, втішала себе думкою. Ростик не такий, він не може мене ось так зрадити!»
Марусина втратила лік часу. Вона то хапалася за мобільний телефон, то клала його на стіл, то металася з кутка в куток, то завмирала, як статуя, на одному місці. Коли за вікном смеркло, відчула, що задихається в приміщенні, й вийшла у двір, прислухалася. Дівчина почула його голос, точніше, сміхі від того було і радісно, і боляче. «Усе то брехні, подумала вона, він зараз прийде до мене і скаже: Як ти могла повірити пліткам? Я ж тебе кохаю, дурненька!»
Не в змозі більше чекати, вона сама набрала номер коханого.
Привіт, сказала якомога спокійніше.
Привіт, Марусино! відповів він веселим голосом.
Ти не хочеш зі мною зустрітися?
Якраз збирався тобі телефонувати! відповів він. За пів години чекаю тебе біля двору.
Домовились!
Марусині здалося, що в Ростика був звичний голос, і вона майже заспокоїлася. Дівчина вдягла сукню темно-синього кольору, яка подобалася коханому, поглянула на годинник і вийшла на вулицю.
Ростик повільно наблизився й зупинився навпроти. У Марусини зашаленіло серце в грудях, застугоніло у скронях.
Доброго вечора! промовив він.
Вітаю!
Ти вже знаєш? запитав він.
Що?
Марусино, у мене є дівчина.
Дівчина? ледь чутно промовила Марусина. І давно?
З минулого літа. Ми з нею познайомилися, коли їздили з батьком в Америку.
Його слова були шоком.
Ти Ви разом з нею вже рік?! затинаючись, запитала дівчина.
Ну, як разом? Вона в США, яу Києві. Ми з Монікою спілкувались, телефонували одне одному. Бачиш, я нічого не приховую, я чесний з тобою, Марусино.
Такий чесний, що жив на два фронти? в голосі дівчини чулася гірка іронія.
Вибач, що не сказав тобі раніше.
То навіщо продовжував брехати?
Я справді не знав, чи погодиться Моніка стати моє дружиною, пояснив він.
І тому вивчав англійську? Заради неї?
Вона знає українську, бо матиукраїнка, батькоамериканець.
Я хочу знати, навіщо ти весь час казав, що мене кохаєш?
Я справді тебе кохав, Марусино. Принаймні так мені здавалося.