Раптом він помітив якийсь рух усередині. Спочатку подумав, що то щури. Аж тут щось знову поворухнулосямяко, ледь чутно, зі шкрябанням, ніби хтось у чоботах, підбитих гвіздками, крокував по бетонній підлозі. Тоді це точно не щури.
Джей гукнуванглійською, от дурень«Агов!» Звуки припинилися.
Він скоса глянув крізь шпарину в віконниці, і йому здалося, ніби щось поворухнулось, якийсь розмитий силует якраз на рівні його очей, щось дуже схоже на фігуру в завеликому пальті та насунутому на очі кашкеті.
Джо? Джо?
Та ну, маячня якась. Ясна річ, то був не Джо. Джей так багато думав про нього останніми днями, що старий почав ввижатися йому на кожному кроці. Мабуть, це природно, припустив він. Коли він знову глянув туди, фігураякщо вона взагалі там булавже зникла. У будинку запанувала тиша. Якусь мить Джей відчував розчарування, навіть горе, в якому не насмілився зізнатися, адже за ним могло стояти щось геть божевільнепереконання, що Джо, власне, був там, в очікуванні. Старий Джо, з кашкетом, у шахтарських чоботах та в мішкуватому пальті, чекає на нього у спорожнілому будинку, харчується городиною. У мозок Джо безжально заповзла думка про покинутий городхтось же мав посадити там насіння, має ж бути тут якась божевільна логіка. Тут хтось був.
Він поглянув на годинник і застиг від подиву: виявляється, він провів біля будинку майже двадцять хвилин. Попрохав таксиста почекати на узбіччі, бо не мав жодного бажання ночувати в Ланскне. З того, що встиг побачити, він зробив висновок, що на пристойну ночівлю тут годі сподіватися, та ще його охопив собачий голод. Він помчав уперед крізь сад, за шнурки чіплялися лепчиці, він обливався потом, але нарешті зміг вибігти з підліску й повернути на дорогу.
Таксі й сліду не було.
Джей щиро вилаявся. Його валіза та повстяна торба були недбало звалені на узбіччя. Водій утомився чекати на скаженого англійця й поїхав собі.
Хай там як, але Джей був змушений залишитися тут.
16
Поґ-Гілл, літо 1976 року
Кірбі Центральний поліг у кінці серпня. Джей опинився поряд саме тоді, коли його закривали; хлопець ховався у хащах плакуну, а коли робітники пішли, забравши з собою важелі, семафори та інші привабливі для любителів щось поцупити штуки, він прослизнув угору сходами і заглянув у вікно. Журнали реєстрації поїздів та схеми маршрутів так і залишили в коробці, але стенд без важелів видавався голим. Утім, будка дивним чином мала обжитий вигляд, ніби сигнальник щойно вийшов і може повернутися будь-якої миті. Джей прикинув, що всередині залишилося багато скла, яке може стати в пригоді, якщо вони з Джо його звідти витягнуть.
Не треба, хлопче, відповів Джо, коли Джей повідомив йому про це. В мене й без цього восени ціла купа справ.
Джеєві не треба було пояснювати, що це означає. З початку серпня Джо все більше переймався долею своєї ділянки. Говорив він про це нечасто, але іноді раптом кидав роботу і задивлявся на свої дерева, ніби прикидаючи, скільки ще їм відведено часу. Інколи він дуже повільно торкався ніжної кори яблуні або сливи і щось стиха промовляв до Джея або сам до себе. Він завжди називав їх на імена, наче людей.
Мірабель. Нічогенька така, еге ж? Це французький сорт, жовта слива, добра для варення й вина, та й так поїсти смачно. Їй тут подобається, тут сонячно і земля пухка.
Він замовк.
Надто пізно пересаджувати мою стареньку, зітхнув він. Вона просто цього не переживе. Отак пускаєш коріння, думаєш, що залишишся тут навічно, а от що відбувається. Мерзотники.
Цього разу він уперше за декілька тижнів напряму заговорив про проблему з ділянкою.
Намагаються стерти Поґ-Гілл з лиця землі, ось що.
Джо заговорив голосніше, і Джей збагнув, що вперше бачить його таким сердитим.
Провулок Поґ-Гілл, що стоїть тут сто з гаком років. Його заснували, коли у Нижньому Краї ще працювала шахта, а землечерпалки тільки викопували канал.
Джей впер у нього погляд.
Зносять Поґ-Гілл? перепитав він. Щоі будинки?
Джо погідно кивнув.
Отримав сьогодні листа, коротко пояснив він. Ці покидьки вважають, що тепер тут небезпечно. Тож вони збираються все відібрати. Всю вулицю.
На його здивоване обличчя було моторошно дивитися.
Відберуть. Стільки часу минуло. Я тут уже тридцять девять років, з тих пір, як закрили шахти в Нижньому Краї та у Верхньому Кірбі. Придбав у міської ради хатинку. Вже тоді я їм не довіряв.
Він замовк і підняв угору покалічену руку, склавши дулю з трьох пальців, що на ній лишилися.
Що їм іще потрібно, га? Я в тій шахті залишив свої пальці. Та я там, сука, мало життя своє не лишив! Сподівався, що це чогось-таки варте! Гадав, що вони про це не забудуть!
Джей вирячився на нього. Такого Джо він раніше не бачив. Від подиву та страху він не зміг вимовити ані слова. Аж тут Джо перервав себе так само раптово, як і почав свою тираду, і стурбовано нахилився над щойно привитою гілкою, розглядаючи місце підвою.
Я думав, це сталося під час війни, нарешті промовив Джей.
Що саме?
Підвій був примотаний до гілки яскравим червоним клаптиком. Джо мазнув по ньому чимось схожим на смолу, від якої йшов їдкий смердючий запах. Закінчивши, він кивнув сам собі, ніби задоволений станом дерева.
Ти ж казав мені, що втратив пальці в Дєппі, нагадав Джей. Під час війни.
Ага. Ну, так, Джо й вухом не повів. Та тут на кожному розі така війна була. Я втратив пальці у шістнадцятьїх затиснуло між вагонетками у 1931-му. Після такого мене б до армії не призвали, тож я записався до «Хлопців Бевіна». Того року в нас було три обвали. Коли завалився тунель, семеро опинилися під землею в пастці. Навіть не дорослі чоловіки, а хлопці мого віку чи й молодші; під землю, на дорослу платню пускали з чотирнадцяти. Ми тиждень працювали по дві зміни, намагаючись витягти їх звідти. Нам було чути, як вони волають і плачуть з-під завалу, але щоразу як ми робили спробу до них дістатися, на нас падав новий шмат тунелю. Ми працювали в темряві через копальний газ, по коліно в багнюці. Були мокрі, як миші, нам бракувало повітря, і ми усвідомлювали, що склепіння може будь-якої миті знову обвалитися, але не зупинялися. До тієї миті, коли наскочило начальство і взагалі закрило шахту. Він глянув на Джея з несподіваним шалом, очі в нього потемніли від люті. Тому ніколи не кажи мені, що я не був на війні, відрізав він. Про війну я знаю не меншепро те, що таке війна, ніж ті молодики, що були у Франції.
Джей витріщався на нього, не знаючи навіть, що й казати. Джо порожніми очима дивився кудись у далечіньвін чув крики й благання юнаків, давно похованих під зарубцьованим шрамом Нижнього Краю. Джей аж здригнувся.
То що ж ти тепер робитимеш?
Джо пильно вдивився у нього, ніби відшукуючи найменші ознаки осуду. Втім, він одразу ж розслабився і нагородив хлопця своєю звичною сумною посмішкою, водночас порсаючись у кишені в пошуках замурзаного пакетика мармеладних ведмедиків. Дістав собі одного і простягнув пакетик Джеєві.
Я вчиню так, як чинив завжди, оголосив він. Я достобіса добре борюся за те, що належить мені. Я їм це не подарую. Поґ-Гілл мій, і ніхто не змусить мене переїхати звідси у якусь паршиву кудкудаківку.
Завзято відкусив своєму ведмедикові голову і дістав із пакетика ще одного.
Але що ти зможеш удіяти? одказав Джей. Ти отримаєш наказ про виселення. Вони відріжуть тобі електрику й газ. Ти ж не можеш
Джо поглянув на нього.
Завжди є якийсь вихід, хлопче. Гадаю, зараз саме час розробити дієву стратегію. Скидати мішки з піском та задраювати люки. Відгодовувати чорного півника, як роблять на Гаїті.
Він виразно підморгнув, наче пропонуючи Джеєві посміятися над своїм загадковим жартом.
Джей оглянув ділянку. Подивився на обереги, прибиті до муру та привязані до гілок, на знаки, викладені з битого скла на землі й намальовані крейдою на квіткових горщиках, і раптом його охопило відчуття жахливої безнадії. Усе було таким крихким і таким зворушливим. Він перевів погляд на будинкина почорнілі фасади, похилені дахи, вуличні туалети і прикриті пластиковими віконницями вікна. За пять-шість будинків звідси на мотузці сохла білизна. Двійко дітей бавилися у канаві перед будинком. І Джостарий добрий схиблений Джо, зі своїми мріями, подорожами, своїм чатто, незліченним насінням та набитим пляшками погребомготується до війни, яку йому годі й сподіватися виграти, бо він озброєний лише побутовою магією та домашнім вином.
Не бери в голову, підбадьорив його Джо. Все буде добре, от побачиш. У мене в рукаві приховано ще кілька козирів, нехай начуваються ті покидьки з міської ради.
Але його слова звучали порожньою погрозою. Ці його балачки були лише бравадою. Насправді він нічого не міг удіяти. Звісно, заради нього Джей удавав, що вірить йому. Він збирав трави біля залізничного насипу. Набивав червоні мішечки висушеним листям. Повторював дивні слова та творив ритуальні жести, наслідуючи Джо. Потрібно було опечатувати периметр
Примечания
1
Танінидубильні речовини, що містяться в червоному вині й надають йому терпкий смак. (Тут і далі прим. перекл.)
2
Британська щоденна газета, з 2016 р. новинний інтернет-портал.
3
Популярні європейські журнали для жінок.
4
«Випускайте клоунів» (англ. «Send in the Clowns») пісня Стівена Сондгейма для мюзиклу «Маленька нічна музика» (1973).
5
«Я не закоханий» (англ. «Im not in Love») пісня британського гурту «10сс» із альбому «Оригінальний саундтрек» (1975).
6
TLS (Times Literary Supplement) (укр. Літературний додаток до газети «Таймз») щотижневий літературно-критичний журнал, що видається у Великій Британії з 1902 р.
7
У виноробстві термін «тіло» позначає відчуття ваги й консистенції вина в ротовій порожнині.
8
Кокс (правильна назва Coxs Orange Pippin«помаранчевий піппін Кокса») популярний у Британії сорт яблук. Макінтош (правильна назва McIntosh Red«червоний Макінтош») сорт яблук, вважається національним продуктом Канади.
9
У французькій мові земляним яблуком (pommes de terre) називають картоплю.
10
«Денді» («The Dandy») британський дитячий журнал коміксів, що видавався з 1937 по 2012 р.
11
Наркотична суміш для куріння.
12
Джон-завойовник (англ. High John the Conqueror) висушене коріння рослини ялапа (різновид крученого панича), яке у гаїтянській магії худу використовується для виготовлення потужних оберегів.
13
Вечірнє шоу канадського телеканалу «ТВ-Онтаріо», в якому демонстрували відомі фільми впереміж із інтервю та коментарями акторів і знімальної групи.
14
Марка дорогих чоловічих сорочок.
15
Наперстянка (лат. digitalis) лікарська рослина, яка широко використовується для виготовлення ліків від серцево-судинних захворювань.
16
Вигадана хижа рослина з роману Дж. Віндема «День трифідів» (1951).
17
Ніколас Калпеперанглійський ботанік і фармацевт XVII сторіччя, який описав лікувальні властивості близько 400 рослин.
18
«Disco Queen»пісня британського гурту «Hot Chocolate».
19
«Stand by Your Man»кантрі-балада, відома у виконанні Теммі Вайнет.
20
Провінція на півдні Португалії.
21
Слоноголовий бог удачі й мудрості в індуїзмі.
22
Сорт зелених яблук, виведений в Австралії у 1868 р.
23
Сорт червоних яблук, виведений у 1880 р. у США.
24
Середній діаметр крикетного мяча22,5 см.
25
«Sailing»композиція Рода Стюарта з альбому «Atlantic Crossing» (1975 р.).
26
«Ghost London»британський виробник жіночого одягу вільного стилю.
27
«Hells Angels»один із найбільших у світі мотоклубів, що обєднує байкерів із 40 країн.
28
Традиційний індійський соус з овочів та/або фруктів.
29
Рослина родини вересових.
30
Адміністративний центр департаменту Ло-і-Гаронна у Франції.
31
Ірландська рок-група, популярна у 19701980-х рр.
32
Гібрид ожини й малини.
33
Великі європейські готельні мережі.
34
Чи не могли б ви одразу відвезти мене сюди? (Фр.)
35
Ще далеко? (Фр.)
36
Там (фр.).
37
Почекайте мене тут. Я зараз повернуся (фр.).
38
Програма альтернативної військової служби для молодих англійців у 19431948 рр. За її правилами, шляхом голосування десяту частину призваних до армії хлопців відправляли на роботу до шахт, щоб підвищити видобуток вугілля для потреб армії. Програма отримала назву на честь Ернеста Бевінатодішнього британського міністра праці й національної повинності.