Мені сказали, що буде турнір «зірки плюс професіонали», і я хочу пограти до речі, ваш Сафін теж має брати участь. Мені хотілося йому помститися за його «гумор».
Марат? Буде в Юрмалі? Ти точно знаєш? Він цікавився цілком серйозно.
Не знаю. Мені однаково. Я роззиралася навсібіч, видивляючись Елю або таксі.
Ррруденька я познайомлю тебе з Сафіном.
«Ідіот», подумала я і ще раз набрала Елю, яка сказала, що буде «вже за секунду». Мій терпець от-от мав урватися.
Ррруденька, а де ти житимеш?
У якомусь готелі. Ви бували раніше в Ризі та Юрмалі? Я вирішила атакувати.
Так звичайно, у його голосі почулося здивування.
Де краще жити? У Ризі чи Юрмалі? я не замовкала, затягуючи час.
У Ризі добре жити, в Юрмалітусити. З інтонації його голосу було зрозуміло, що він не понтується. І ти від нас не відкараскаєшся у такий спосіб. Ми почекаємо, поки тебе заберуть.
До речі, я теж у Ризі вперше, раптом гордо видав «симпатичний тип», який до цього говорив по телефону.
Я не зрозуміла, чого це він раптом вихватився, і нарешті побачила Елю Мовчки обернувшись, я підхопила валізу і поспішила їй назустріч. Перше, що я змогла сказати, було не «привіт», а «швидше». Еля нерозуміючими очима подивилася на мене і з реготом сказала: «Останнього разу я чула від тебе подібне, коли ми втікали в Парижі від діджея Равіна».
Ми вже майже підійшли до таксі. Моя подруга запропонувала покурити і дістала дві сигарети. Я з радістю погодилася Все було позаду Попереду тільки Юрмала «Нова хвиля»
Ррруденька, маленька, тебе зустріли? пролунав уже знайомий «інтересний» голос у мене за спиною.
Так, дякую Все чудово Я чомусь не була здивована появою моїх нових знайомців.
А навіщо ти куриш? Зараз же викинь сигарету! Ти ж у теніс граєш! Мені тебе ще з Сафіном знайомити Він усміхався.
Знайомити мене ні з ким не треба. Організуйте мені матч: Сафін, Прохоров, Потанін і я. Комерційний матч. На великі гроші.Мені було цікаво подивитися, як він відреагує.
Я організую. Записуй телефон. Він відреагував так, ніби щодня організовував такі матчі.
«Божевільний, але смішно розводить», подумала я і всміхаючись записала номер телефону, який починався з «+7». Вже йдучи, на ходу він гукнув: «звуть Петя».
Юлько, тебе точно не можна відпускати саму Еля усміхалася і дивилася на мене своїми величезними гарнющими очима.
Чому? здивувалася я.
Тому що вдень ти написала мені sms-ку про те, як ми з тобою обїздили весь Крим без прав і документів на твою машину, а увечері ти вийшла з літака з Петею Лістерманом
Дуже прикольний хлопець. Гадаєш, це Петя Лістерман? Хоча яка різниця? Я все одно не дзвонитиму. Я розсміялася.
Ми сіли в таксі. Еля аж іскрилася від щастя та емоцій. Вона захоплено розповідала мені про те, як у нашому готелі зчинився справжній переполох, коли Стоцька виїхала, не розплатившись попередньо за номер Моя подруга весь час сміялася, і мені було надзвичайно радісно бачити її в такому настрої. Еля страшенно переживала, чи сподобається мені готель, і сказала, що з нами в сусідньому номері живе Микола Носков. Я ж була впевнена, що мені готель сподобається. Так само, як не сумнівалася і в тому, що «среди подлости и предательства и суда, на расправу скорого, есть приятное обстоятельство: я люблю Его это здорово это здорово это здорово».
Готель мені сподобався надзвичайно Ми повечеряли о другій ночі Я дізналася на рецепції, де зможу бігати кроси вранці і ми з чистим сумлінням повлягалися спати, заздалегідь домовившись з Елею, що я розбуджу її приблизно о десятій-одинадцятій годині після свого ранкового фітнесу Розбудила я її о першій дня, і далі кожен наступний день нашого перебування в Юрмалі починатиметься з моїх слів після фітнесу: «Елю підйом у нас регрес уже друга третя четверта» Але це буде потім
Вже першого ж нашого вечора в Юрмалі у нас виникнуть проблеми: пекуче ризьке сонце поступиться нічному балтійському холоду а ресторани Юрмали будуть по саму завязку забиті після концерту. Ми в літніх сарафанах шукатимемо один-єдиний столик у ресторані з будь-якою кухнею, але це буде марно. Доти, аж поки ми дійдемо до «наймоднішого» закладу, і я, пропадаючи від ризьких мурашок, що бігали по моїй шкірі, у відчаї не зайду на літню терасу цього ресторану Вільних столиків, певна річ, не буде, поки я не обернуся і не почую: «Ррруденька». Я завагаюся рівно секунду, але холод Юрмали і все ще висока температура мого тіла миттю знищать усі мої припущення і домисли тому я обернуся і щиро відповім «інтересному чоловікові»: «Привіт, Петю» Петя, так само, як і в літаку, буде в товаристві «симпатичного типа», якого він відрекомендує нам, як Льоню Пітбуля Ми підсядемо до їхнього столика, щоб зігрітися і попити чаю в переповненому ресторані У цьому ресторані навіть не виявилося «вільних» пледів, тому Петя, дивлячись на мої посинілі від холоду руки-ноги і «температурні очі», жорстко сказав офіціантові: «Або звільняй пледи або неси скатертини». Офіціант приніс дві величезні скатертини. Мені було все одно аби тільки стало тепліше. Я охоче закуталася в скатертину, і тут Петя обрушив на мене шквал своїх запитань:
Руденька, зізнавайся, чим ти займаєшся?
Не скажу.
Чому?
Не хочу. А ти чим займаєшся? Я сміялася.
Шукаю таких, як ти я вже придумав, за кого я видам тебе заміж. Його відповідь мене розсмішила.
Я не хочу заміж, я тільки звідти, серйозно сказала я.
А чого ти хочеш, Руденька? запитав він з усмішкою.
Я хочу, щоб пішов дощ я хочу тиші
Оце так! розсміявся Петя.
Я не жартую. Я дивилася йому в очі і не всміхалася.
І тоді він нарешті почав розмовляти зі мною вільно, а не «професійно». Ми сперечалися, які казино Веґаса більше привертають туристів, обговорювали кращі шоу «Cirque du Soleil», атмосферу Парижа, беззаконня Неаполя, таїни Рима і пафос Монте-Карло, що ні до чого не зобовязує ми так і не змогли дійти спільного висновку, в якому океані приємно купатися під дощем і які технології PR краще використовувати Веселий діалог Мені було цікаво. Мені здавалося, що він мене розуміє. Мені здалося, що він відчув мою любов до життя. Петі зателефонували і він надовго відійшов убік Я приєдналася до розмови Елі, Пітбуля і нашої прекрасної знайомої дівчинки на імя Наташа, яка й загітувала Елю на цю поїздку до Юрмали Наташа була директором конкурсу «New Wave». Ми з Елею вирішили викликати таксі, бо було вже пізно, а треба ще було доїхати з Юрмали до Риґи Пітбуль сказав, що «вони поїдуть з нами»: навіщо чекати зайвих сорок-шістдесят хвилин, доки приїде чергове таксі, коли готелі, в якому зупинилися ми з Елею і в якому жили Петя з Льонею, були порядусього десять хвилин їзди між ними
За нами приїхало таксі, і ми рушили до машини. Петя все ще говорив по телефону. Коли він побачив, що Пітбуль підвівся з-за столу і попрямував з нами, Петя відірвав телефон від вуха і спитав, що відбувається. Льоня пояснив йому, що вони їдуть з нами. Петя всівся попереду, а я, Еля і Льоняна задньому сидінні. Нарешті Петя закінчив свою розмову. У мене чомусь знову не було настрою, і я сказала:
Мало того, що в таксі до нас напросилися так ще й усівся попереду теж мені олігархи, я починала бурчати крізь сміх це була перша ознака того, що я засинаю.
Руденька а що ти робиш у Дніпропетровську? Ти не думала переїхати до Києва або Москви? запитав Петя сміючись.
Ні, бо мені не подобається ні Київ, ні Москва. Я не бачу різниці між Дніпропетровськом і Києвом. Між цими містами існує економічна і соціальна різниця, але не духовна. Тому однаково.
А де б ти хотіла жити? голос Петі прозвучав дуже серйозно.
У Франції або в Італії.Я втікаю туди при першій-ліпшій нагоді.
Чому саме туди? спитав мій новий товариш.
Тому що там моя душа почувається комфортно але водночас я можу й далі переходити дорогу на червоне світло.
Я тебе зрозумів, Руденька Петя не усміхався.
Ми підїхали до нашого готелю, я запитала, «скільки ми винні». Петя попросив «не підколювати» і вийшов з машини, щоб попрощатися. На мій глибокий подив, він поцілував мені руку попросив мене не хворіти і чомусь сказав «дякую, Руденька». Я була зворушена і так само подякувала йому.
Назавтра ми знову випадково зустрілися у вже третьому переповненому ресторані І позавтра так само, бо пішов дощ, тому ми з Елею знов змерзли і шукали вільного столика Ми не телефонували одне одному заздалегідь, а просто випадково здибувалисясеред тисяч людей:
Руденька, ти нічогісінько не їси. Тут смачний вугор. Спробуєш? питав Петя.
Ні не хочу закінчиться дощ, і ми підемо гуляти. Ми з Елею вже третій день не можемо прогулятися Юрмалою, тому що «tu est partout»Я реготала.
Руденька у тебе охна сукня Де взяла? Він накидав на мене плед.
Не памятаю, якщо чесно десь купила.
Молодчина. Охна сукня і кашель у тебе такий самий. І ти нікуди не підеш, доки не скінчиться дощ. А тим часом врятуй мене від латвійської нареченої.Петя озирався на всі боки.
Це як? не зрозуміла я.
Ну просто прикрий мене. Мені просвітку не дає латвійська наречена. Охно вродлива, але геть їбта. Він дивився на мене усміхаючись.
Гаразд, я тебе обійму ненадовго поки дощ не скінчиться. Я сміялася до сліз.
Ну ж бо, признавайся, з ким ти вже встигла сьогодні познайомитися? поцікавився мій знайомий.
А з ким тут можна познайомитися? Сьогодні мені один чоловік запропонував Швейцарію взамін на сигарету просто тому, що в ресторані VIP-зони не виявилося сигарет, які він курить.
Так охно Що ти йому сказала? Коли летиш? з посмішкою запитав Петя.
Ніколи. Я подякувала йому і подарувала пачку сигарет.
Збожеволіла? Він що, не сподобався тобі? Чи ти Швейцарію не любиш? Петя кинув на мене свій хитрий погляд.
Звичайно річ тільки в цьому Я Францію люблю. Мене підкидало від сміху, і плед весь час сповзав з моїх плечей.
Щоразу, коли припинявся дощ, я поривалася підвестися з-за столу, але Петин голос спиняв мене: «Руденька зараз знову почнеться дощ невже ти не розумієш, що коли вже потрапила в мої лапи, то з них тобі не вирватися і дощ тебе не врятує? І латвійська наречена одразу мене помітить, якщо ти встанеш».
Ми пили чай, сміялися, Петя розповідав, на які категорії поділяються дівчата, ставив мені запитання, на які я відповідала без відповіді і нарешті остаточно й безповоротно заспокоїлося нічне ризьке небо:
Все. Ми пішли гуляти. Я різко скинула плед і підвелася з-за столу.
Собака скажена я так тебе й не зрозумів. Ну куди ти зібралося, курчатко? Зараз знову почнеться дощ.
Петю правда я обожнюю дощ і ми вже третій день збираємося з Елею погуляти Юрмалою.
Гаразд я тебе відпущу за однієї умови. Петя загадково посміхався.
Кажи, але я все одно піду. Ми з Елею вже стояли біля столу.
Якщо вам дорогою трапиться аптека, купиш нам зубну пасту? серйозно спитав Петя. У нас закінчується.
Яку саме? вирішила уточнити я.
Найкращу. І поцілуй на прощання старшого товариша!
У мене до тебе питання, Петю, раптом вихопилося в мене. Я ж можу поставити тобі одне запитання?
Авжеж, давай. Він уважно дивився на мене.
Як ти почав цим займатися?
Чим? з посмішкою запитав він.
Тим, чим займаєшся. Це сталося випадково, чи у такий спосіб ти реалізував задумане? Була певна причина, чому мені хотілося знати відповідь на це запитання.
Руденька колись я зможу тобі розповісти коли ми питимемо з тобою шампанське на тенісному корті. Згода? Мені здалося, що він раптом зніяковів.
Домовилися. Бувай. Дякую за приємний вечір.
Напиши мені sms-ку, як купиш пасту! кинув мені Петя на прощання.
Петя мав рацію: дощ почався знову точніше, не дощ, а злива. Мій білий сарафан став прозорим, Елині брюки можна було викручувати, але ми й далі гуляли Ми сміялися і насолоджувалися цією ніччю, її специфічним настроєм. Аптека вже була зачинена О четвертій ранку ми повернулися до готелю а вже за кілька годин я вирушила на ранкову пробіжку і на зворотному шляху все-таки купила найдорожчу зубну пасту, яку тільки можна було знайти в Ризі. Мені хотілося зробити хоч щось приємне людині, яка знову змусила мене сміятися і повернула мені відчуття дитинства. Я не була впевнена, що знову зустріну Петю але, з огляду на грайливий настрій моєї долі здається, я таки мусила його зустріти.
Примечания
1
Присвячується всім Людям, які рятували і зробили можливим моє життя.
2
Ваша, але не назавжди (англ.).
3
Мов до скелі, мов до гріха, я прикута до тебе (Фр.)
Композиція: «Je suis malade», виконавець: Lara Fabian, альбом: «Carpe Diem» (1998).
4
Композиція: «Слова, слова», виконавці: Теона Дольникова та Гоша Куценко, рік виходу: 2003.
5
Композиція: «Самолет», виконавець: Zемфіра, альбом: «Вендетта» (2005).
6
Композиція: «Австралия», виконавець: Zемфира, альбом: «Z-Sides» (2009).
7
Ви дали мені слово (англ.).
8
Цитата з книги Петра Лістермана «Как запутать Листермана: история одного предательства» (М: Астрель, 2009).
9
Саундтрек до кінофільму «Платон» (2008), композиція: «Платон», виконавці: Павло Воля та Arto Tunch.
10
«Среди подлости и предательства и суда, на расправу скорого, есть приятное обстоятельство: я люблю тебя это здорово это здорово это здорово».
Композиція: «Это здорово», виконавець: Микола Носков, альбом: «Дышу тишиной» (2000).
11
Ти всюди (фр.).