Достатньо здивований, я хотів було продовжити досліди, проте усі пережиті страхи і переживання минулої доби якось раптово дали про себе знати. Чи я просто не був готовий користуватися своїми здібностями протягом тривалого часу? Нові відкриття уже не викликали шквалу емоційзабагато їх, тих емоцій, було за такий короткий проміжок. Годі, годі на сьогодні. Нехай цей день нарешті закінчиться.
І вже розраховуючись на касі, я усвідомив (дійшло, як до верблюда у анекдотіна третій день!) що, виявляється можу не тільки «сортувати» їжу по ступеню її цінності для споживання, а й зчитувати інформацію з предметів. Але, скоріш за всетеж вибірково.
Ну, у мене ще буде час з усім цим розібратися. Як і дізнатися, що ж таки з цього магазину годиться в їжу найкраще.
Уже виходячи з дверей залитого світлом супермаркету на напівтемну вулицю, я відчував як утома усе сильніше огортає мене шершавими лапками. Швидше додому
Їсти уже не хотілося, хотілось лише одногозагорнутися по самі вуха у знайому ковдру і на якийсь час відключитисяяк ноутбук, у якого сіла батарея від перенавантаження, і якому тепер потрібні тільки спокій і підзарядка.
Скоріше б це день
Гей, ти! Закурити не буде? гаркнуло раптом з-за спини і вибило мене з теплої штовханини примітивних думок.
Закінчився дограв у голові уривок запізнілої думки, перед тим як запанувала мертва тиша, а підступний страх скрутив нутрощі.
Я зупинився за кілька кроків перед входом до арки, що відділяла кілька багатоповерхівок, серед яких був і мій будинок, від дороги та решти спального масиву. А за спиною швидко наближалися поспішні кроки кількох пар ніг.
Чого мовчиш? Закурити є? пролунало десь наді мною. Я підняв очі, щоб побачити височенного хлопця у насунутій на очі чорній шапці, які у народі по-простому називають «підерками».
Ще двоє обступили мене тісним кільцем, змушуючи відступати назад, поки моя спина не вперлася у стіну.
Троє хлопців, можливонеповнолітніх. Проте і зростом, та мабутьі силою, вони мене обігнали. Та, головне, їх було троє. Троє проти одногопризнатися чеснонікудишнього бійця
Перший удар наздогнав мене неочікуваноя просто не був готовий до болю, який сталевою голкою упявся мені в живіт і змусив скорчитися, перехопивши подих. Інші дваменш сильні, посипалися за першим.
Хлопці не поспішаливони розтягували забавку.
Бабло гони, козляра! прошипів один мені в обличчя, обдаючи смердючою хвилею алкогольного перегару.
Ти чув, що тобі сказано? перепитав інший, нависаючи наді мною.
Я тільки кивнув, трохи розпрямляючи спину, і неслухняною рукою поліз до кишені.
Хлопці, у вас якісь проблеми? пролунав раптом поза спинами молодиків спокійний голос.
Нападники усі разом повернулися на той голос, але відразу ж заспокоїлися, уздрівши поряд себе невисокого худорлявого чоловіка у легкій темній куртці.
Це у тебе вони зараз будуть, загрозливо пробасував найвищий із хлопцівмабуть, «голова» дрібної банди. Вали звідси!
Троє на одного? Цікаво, вів далі незнайомець, що ніби і не чув погроз здорованя.
Ти теж хочеш? викрикнув той, що стояв зліва від мене, і раптово кинувся у бік незнайомця.
Те, що сталося далі, химерним чином злилося у моїй трохи потьмареній голові в одну плавну лінію: незнайомець відступив на крок назад, ледве вловимий рухі хлопець простягся на асфальті, й у ту ж мить швидкий удар ногою змусив його закричати і зігнутися удвоє.
Ах ти ж
Проте ще один із моїх кривдників не встиг напасти першимудар кудись під ребра і його змусив зігнутися, а невідомий боєць схопив його за голову і змусив нахилитися внизаби зустріти удар коліном, що відправив його у нокаут. Наступні звуки, які я почувце були квапливі кроки третього, який, швидко збагнувши, що пахне смаленим, вирішив дати дьору.
Позаду! крикнув я, помітивши як перший, хто опинився на асфальті, вже оговтався від удару і підіймається, аби знову кинутися на мого несподіваного рятівника.
Який, так само незворушно, уже дістав пістолет звідкись з-під куртки і направив його на молодика, що вмить позбувся бойового запалу.
Не стріляй! у голосі хлопця від колишньої впевненості не лишилося нічого.
Чому? запитав незнайомець аж ніби здивовано.
Ми ми ще нічого не зробили
Ви ЩЕ нічого не зробили? Не встигли?
Чоловік повільно перенаправляв дуло пістолета з голови хлопця на ногу, ніби роздумував, куди саме йому більше хочеться вистрілити.
Відпустіть мене Я зрозумів
Так? Що саме ти зрозумів?
Що троє на одногоце погано, прохрипів молодик.
Зрозумів? Який розумний хлопчик, сказав незнайомець із усмішкою, але вже за секунду його обличчя стало жорстоким і голос задзвенів сталлю:
Якщо я вас, сволота, ще хоч раз застукаюперебю як скажених собак. Або хоча б почую про гопників на цьому масиві Я вас з-під землі дістану. Тобі ясно?
Так, я зрозумів, затряс головою хлопець, мов китайський болванчик. Зараз він ладен був цілувати черевики тому, кого ще кілька хвилин тому вважав легкою здобиччю.
А теперусе з кишеньдодолу. Й вали звідси. І оце заберивін вказав дулом на іншого хлопця, який усе ще лишався непорушно лежати.
Бери.
Я не відразу зрозумів, що це вже сказано мені. І, приголомшений не менше від свого нещодавнього нападника, теж покірно підняв те, що молодик викинув з кишень на асфальтмобільний та кілька зіжмаканих купюр, підхопив свій пакунок з їжею і рушив за чоловіком, який уже встиг сховати пістолет і, ніби нічого й не сталося, спокійно йшов у напрямку будинків.
Ти нормально почуваєшся?
Так. Вони тільки кілька разів ударили. Але якби не ви
Аби ти бився з одним, я б не втрутився, жорстко обірвав мене незнайомець. Але троє Треба вчити пацанів. А то збиваються в зграї, і думають, що їм усе дозволено.
Тим часом ми дійшли до мого будинку, і я зупинився.
Дякую. Візьміть, простягнув я йому «здобич», але той на неї навіть не глянув.
То тобі моральна компенсація, осміхнувся він, і у світлі ліхтаря я побачив його обличчя. Звичайна «словянська» зовнішність, русяве волосся, світлі очі. Нестандартною була хіба що довжина волосся, зібраного в акуратний «хвіст».
Іще раз дякую, я першим простягнув йому руку.
Нема за що. Могорич колись виставиш, усміхнувся він уже більш приязно і теж подав руку.
Коротке рукостискання навалилося на мене градом незрозумілих картинбіг у темряві, чиєсь хрипке дихання, відблиски десь здалеку через темряву, і чоловічий силует крізь оптичний приціл
Я раптово струснув із себе цю навалу, внутрішньо сказавши тверде «ні» чужим спогадам, про які я абсолютно нічого не хотів знати, і Потік припинився так само швидко, як і розпочався, не встиг незнайомець ще забрати руку.
Щасти, промовив я йому услід, усе ще приголомшений, проте одночасно і гордий собоюзначить, цим таки можна керувати! (На мій протест передача інформації припинилася!)
Росту!
Решта ночі пройшла без пригодтому що я просто закинув пакунка до холодильника, навіть не розбираючи його, і завалився спати, не знявши одягупідступна втома у буквальному сенсі звалила з ніг.
А коли прокинувся вранцізрозумів, що мені потрібно взяти «тайм-аут» і просто перевести подих. А далібуде видно.
Чужий мобільний я викинув відразунавіть не ризикнув взяти його рукоюнастільки сильним було небажання уявляти, що саме міг би він мені розповісти про свого господаря. Я просто обгорнув його ганчіркою, і не полінувався вийти на поверх до сміттєпроводу, аби позбутися «цього».
Позбуватися грошей не було сенсу; там якраз вистачить, аби дістатися до батьків на дачу і провести кілька днів у їх компанії.
І свій план втечі з міста я з самого ранку почав втілювати у життя. Вартість таксі цілком оправдовувала себе, якщо згадати усі мої учорашні жахіття, тож не було сенсу собі в цьому відмовляти.