Еллен зітхнула.
Вона дуже розлютиться, мілорде.
А я полюватиму на оленя, коли вона прокинеться, тож її гнів мені не загрожує,відповів він сухо.
Кат прокинулась аж після обіду. Коналл щойно повернувся зі свого завдання, і Кат, розплющивши очі, побачила Еллен навколішках біля маленького комода.
Що ти робиш? сонно запитала вона.
Складаю ваш чистий одяг, люба моя. Коналл щойно привіз його з Ґленкірка.
Сон Кат мов вітром здуло.
Де Патрик?
Його немає від самого світанку. Сказав, що хоче вполювати нам оленя.
Еллі, дай мені чисту сорочку й штани. Поїду на ранкову прогулянку, дарма що по обіді.Вона спустила ноги з краю ліжка.
Еллен глибоко зітхнула.
Я не можу цього зробити, господине Кат, і навіть не завдавайте собі клопоту лаятися зі мною. Його світлість відправив вашу Бану й мою Руду додому, у Ґленкірк.
Кат брудно вилаялася:
Хтивий покидьок! То я піду звідси пішки, якщо доведеться, але жодної ночі більше не проведу в цьому будинку, доки він тут.
Іще він наказав, провадила далі Еллен, щоб ви не виходили з дому наступні кілька днів. Сказав, що ви можете залишатися голою або вдягати нічну сорочку. Я не дам вам жодного іншого одягу.
Кат відчувала, як усередині неї розбурхується страшна лють, але вона стримала її, адже віддана їй Еллі була ні в чому не винна.
Дай мені щось, що можна вдягти, сказала вона втомлено, і не морочсямені байдуже, що це буде. Він усе одно скоро стягне це з мене, адже хоче від своєї повії лише одного.
Господине Кат, сердилася Еллен. Він ваш наречений, і незабаром ви одружитесь. Уже одружилися б, якби ви не звинуватили його без вини й не втекли.
Боже-світе, Еллі! То ти перекинулася на його бік?
Еллен нічого більше не казала, тільки простягла Кат світло-бірюзову шовкову нічну сорочку.
Я принесу вам щось попоїсти, сказала вона й вийшла з кімнати.
Кат накинула сорочку на свої пишні форми і, узявши гребінець, заходилася поволі вичісувати своє медове волосся. Отже, він думає, що, забравши в неї коня та одяг, спроможний втримати її в полоні. Ну, може, якийсь час і протримає. Вона почекає слушної нагоди. Але врешті-решт дорога відкриється, і тоді вона знову втече від нього. Стало вже неважливо, чи спав він із Фіоною, хоча Кат зраділа, що не спав. Важливим було те, що вона не може дозволити йомуі не дозволитьверховодити над Катріоною Хей. Вона нікому не належатиме. Доки Патрик Леслі не зрозуміє, що вона жива людина, а не додаток до нього, вона опиратиметься йому щосили.
Еллен повернулася до кімнати з тацею.
Свіжий хліб, щойно з печі! Половина підсмаженого кролика, стільники з медом і трохи коричневого елю.
Кат відчула, яка вона голодна.
З вами все гаразд, якщо у вас такий апетит, зауважила Еллен.
Тільки пришелепуватий телепень не їсть у скрутному становищі,пояснила Кат. Якщо я сподіваюся знайти спосіб утекти від його високої світлості, я повинна підтримувати сили.
Господине Кат! Я не уявляю, як графові вдається вас витримати. Хіба що тому, що він кохає вас!
Він кохає мене? Дурниця, Еллі! Він думає, що я йому належу. Йому подобається показувати свою перевагу наді мною, коли він користується моїм тілом.
Еллен знизала плечима. Вона не розуміла Катріону, коли дівчина так говорила. Узявши порожню тацю, служниця вийшла, похитуючи головою.
Кат стала походжати по кімнаті. До минулої ночі це було просто місце для сну. Тепер вона дивилася на неї як на свою вязницю. Увійти сюди можна було лише через двері зі сходів. У стіні біля дверей містився невеликий камін, а ліворучряд половинчастих вікон. Праворуч було одне маленьке кругле віконце. Кімната була невелика, і з меблів тут малися лише велике ліжко навпроти дверей, приховане балдахіном і занавісками, низенький комод на одяг коло нього, невеликий столик біля стіни з одним вікном і стілець перед каміном. На стіні ліворуч від дверей стояло трюмо.
Вона стовбичила біля вікна, визираючи надвір. Звідси, згори, їй було трохи видно долину та ліс, що оточував будинок. Аж ось із лісу виїхав Патрик. Він сидів на Багрянці, і через сідло в нього була перекинута здобич. Коналл вибіг йому назустріч і, закинувши тушу на плече, попрямував до стайні. Граф рушив за ним.
Відчинивши двері до спальні, Кат гукнула Еллен:
Еллі, підготуй на кухні ванну для графа. Він щойно повернувся з оленем і пішов разом із Коналлом розбирати його. Я не хочу, щоб кров із нього заляпала всю мою спальню.
Коли за годину граф увійшов до спальні в самому лише грубому рушнику, Кат не могла стримати сміху. Він теж усміхнувся до неї.
От бачите, мадам. Я зробив те, що мені було наказано. То підійдіть поцілуйте мене.
Вона соромливо підійшла до нього і, обійнявши за шию, поцілувала.
Господи, яка ж ти солодка, пробурмотів він, проводячи дужими руками по її прикритому шовком тілу й на мить притискаючись обличчям до її шиї.
Будь ласка, Патрику, прошепотіла вона.
Що «будь ласка»? глухо перепитав він. Потім притягнув її до себе, поставив перед трюмо, і, ставши позад неї, ніжно скинув із неї сорочку. Великі руки обхопили її пречудові перса, і одразу ж соски налилися, набрякли. Та поглянь лише на себе, Кат! Я тільки торкнувся тебе, а ти вже жадаєш мене!
Ні! Ні! заперечувала вона, щільно заплющивши очі.
Патрик тихо засміявся, і, повернувши кохану до себе, почав укривати її шию, губи та повіки легесенькими, ніжними, мякими поцілунками. Він почав рухатися вниз, до її грудей. Потім опустився на колі на і, тримаючи її міцно, але ніжно за талію, цілував її живіт, що від тих дотиків стискався. Його поцілунки ставали дедалі наполегливішими, переміщуючись донизу. Губи намацали крихітну родинку й ніжно пестили її. Кат тихо заплакала.
Не треба, люба, сказав він ласкаво. Це зовсім не соромнобути жінкою й насолоджуватися цим.
То ти знав?
Так, підтвердив він, тягнучи її вниз, на підлогу перед тріскотливим каміном. Я знав. Я кохав доволі жінок у своєму житті, щоб навчитися відчувати, коли цим насолоджуються, навіть коли відбиваються, мов якийсь демон, і присягаються, що ненавидять мене.
Я тебе ненавиджу, промовила вона.
Він усміхнувся.
Тоді найближчими кількома тижнями я щодня даватиму тобі привід ненавидіти мене ще більше. Він легко ковзнув між її ніг і просунув свій спраглий чоловічий орган у її лоно. Вона спробувала вивернутися. Ні, голубко! Я сказав тобі минулої ночі, що ти належиш мені. А я не випускаю з рук того, що мені належить!
Розділ 7
Промайнула весна, минув і день літнього сонцестояння. Граф Ґленкірк і досі тримав свою прекрасну наречену бранкою в А-Куїл. Часто він їздив аж до Ґленкірка, витрачаючи майже дві години на дорогу, щоб не віддалятися від справ свого маєтку. Багато днів проводив на полюванні, здобуваючи дичину для своєї маленької сімї. Але ночі його проходили лише з нею.
І хоча Кат нізащо йому в цьому не зізналася б, вона тепер із нетерпінням чекала тієї нічної пори, коли вони залишалися разом. Вона була юна та здорова й більш ніж наполовину закохана у свого вродливого майбутнього чоловіка. Граф палко любив її і вбив би будь-якого чоловіка, який наважився б поглянути на кохану з найменшим проблиском цікавості.
Дні дедалі теплішали й довшали, він садовив її на свого коня і їхав із нею через ліси й височини. Кілька разів вони любилися просто неба в полі, або серед молодого вересу. Катріона була тепла, як вино, і солодка, мов мед. Патрик був зачудований тим, що він, який ніколи не залишався відданим одній жінці більш ніж один чи два тижні, боявся самої думки про повернення до Ґленкірка, де йому доведеться ділити кохану з власною родиною.
А повернутися вони мали невдовзі. Кат іще не втямила, що те, що в неї більше не зявляється кров, повязано з майбутнім материнством. Еллен усе зрозуміла й обмірковувала, як краще сповістити про це свою господиню. Аж якось одного ранку випала нагода.
Граф рано встав і подався до Ґленкірка. Еллен радісно увійшла до спальні з підносом, на якому був невеликий пиріг із голубячим мясом, щойно з печі.
Ваш улюблений, урочисто виголосила вона. Хіба не дивовижний запах? підохочувала, похитуючи тацею перед носом своєї господині.
Кат зблідла. Вискочивши з ліжка, вона схопила зі столу тазок і виблювала в нього.
Ох, співчутливо промовила Еллен, відставляючи тацю та витираючи вологий лоб дівчини лляною хустиною. Повертайтеся до ліжка, моя люба. Вона дбайливо вкрила Кат. От неслух, змушує маму так страждати, сказала вона ніби між іншим.
Кат подивилася на служницю, мов на божевільну.
Що ти верзеш, Еллі? І забери вже цей чортів пиріг геть, бо мене знову знудить! Дай мені коричневого елю й вівсяних коржиків.
Еллен забрала пиріг і за кілька хвилин повернулася з їжею, якої просила Кат. Вона дивилась, як дівчина обережно сьорбнула елю, а потім із явно вдоволеним виглядом накинулася на коржі.
Як тепер почуваєтеся? запитала вона.
Краще. Ніяк не збагну, від чого мене так знудило. Це вже втретє за тиждень. Як гадаєш, могло щось зіпсуватися в коморі?
Господине Кат! Еллен аж роздратувалася. У вас буде дитина! У вас у череві його дитя, тож тепер ми можемо повернутися додому!
Листяно-зелені очі Кат розширилися.
Ні,прошепотіла вона. Ні! Ні! Ні!
Так! Ви запліднена! У цьому немає жодних сумнівів. Граф буде такий щасливий!
Катріона сердито повернулася до Еллен.
Якщо ризикнеш сказати йому, я тобі язика відріжу! Зрозуміла мене?
Міледі!
Кат на мить заплющила очі. Розплющивши їх, вона заговорила спокійно й тихо:
Я сама скажу мілордові про свій стан, Еллі, але не тепер. Щойно він дізнається, силоміць потягне мене до Ґленкірка. А я ще не хочу залишати А-Куїл. Будь ласка. Я не можу бути на великому строці. Ще є час.
Еллен мала мякосерду вдачу. Думка про те, що її юна господиня хоче трохи довше побути наодинці з графом, розбурхала в неї романтичні почуття.
Коли у вас востаннє була кров? запитала вона.
Кат замислилася на мить.
На початку травня.
Ах, моя солодка, та це вже добрі три місяці,сказала Еллен. Ми ще можемо почекати десь із тиждень, перш ніж його світлість має про це дізнатися. Ваш хлопчина побачить світ узимку.
Жодних натяків, Еллі. Жодних хитрих поглядів. Я хочу здивувати графа.
І вона могла б розповісти йому й слухняно повернутися додому, до Ґленкірка, якби Патрик усе не зіпсував. Затримавшись у Ґленкірку на три дні та ночі через якусь дурну дрібницю, він повернувся в А-Куїл, як гарячий хтивий молодий жеребець.
Кат уже вирішила розповісти йому й радісно побігла йому назустріч, але він просто підхопив її на руки та поніс до спальні. Стрімко, без зайвих слів, граф зірвав із себе одяг, штовхнув наречену на ліжко, задер її сорочку й встромився в неї. Кат обурилася.
Удовольнившись на якийсь час, він сів на подушки й притягнув Катріону до себе. Йому завжди подобались її груди, і тепер він зголодніло пестив їх. Вони почали набрякати через вагітність, трохи боліли, і його дотики дратували її. Та ще більше роздражнював його сміх.
Схоже, Кат, ці солоденькі цицечки більшають. Патрик грайливо стискав їх. Люблячий, турботливий чоловік може творити чудеса, еге, кохана?
Його мало б застерегти зловісне мовчання, але на думці в графа було інше, його тіло знову прагнуло її. Він узяв Кат іще раз. Потім, виштовхнувши наречену з ліжка, злегка ляснув її по сідниці й зажадав вечерю.
Вона спустилася на кухню. Еллен давно була в ліжку, тож Кат навантажила на тацю половину смаженого птаха, невеликий холодний мясний пиріг із комори, хліб, масло, медові стільники та глек пінястого рудого елю, до якого додала дрібку сушеного зілля. Граф пречудово спатиме цієї ночі.
Вона ласкаво прислужувала йому й майже відчула себе винною, коли він промовив:
Ти будеш найвродливіша графиня за всю історію Ґленкірка. Господи, люба моя! Як я кохаю тебе! Трави, додані до елю, почали вже діяти на нього. Залізши до свого ліжка, він заснув.
З дитинства Кат Хей уміла прокидатися в потрібний час. Було ще темно, коли вона встала та вдяглась у штани для верхової їзди й лляну сорочку Потому зібрала речі в невеликий вузлик і, прихопивши теплий плащ Ґленкірка, вислизнула з кімнати й задріботіла вниз по сходах. До світанку лишалося ще годин зо три. Кат навшпиньках прокралася до стайні. Зверху, на горищі, хропіла Еллен. Дівчина знала, що Коналл зараз спить із коханкою десь за півмилі звідти. Вона тихцем осідлала Багрянця і, взявши за повід П'янкого, Коналлового жеребця, вивела обох зі стайні.
Кат відвела їх на добру чверть милі від будинку. Потім, сівши на Багрянця й тримаючи за повіддя Пянкого, помчала в бік Ґрейгевена. Вона намірялася дістатися туди, коли ще не прокинуться навіть слуги. Опинившись удома, прихопила ще трохи одягу, свої прикраси й трохи золота з батькової скарбниці.
Далі дівчина попрямувала до головної дороги, але спершу відпустила Пянкого, ляснувши його по крижах. Вона знала, що той помчить просто до Іленкіркової стайні. Жуючи вівсяні коржі. Кат їхала все далі, подумки посміюючись. Вона перехитрила Патрика! Ці останні тижні наречений був такий добрий і люблячий, що вона майже повірила, що він прийняв її як рівну собі. Проте минула ніч показала, як усе було насправді. Усе було так, як він і казав. Вона була його власністю, річчю, за допомогою якої можна зробити синів. Що ж, тепер вона покаже йому, якою дурницею було сприймати її так. Вона не буде нічиєю рабинею.
Кат підострожила Багрянця й перейшла на чвал. Невже Патрик справді вірив, що, як забрати в неї Бану, вона не зможе втекти? Якби він зволив дізнатися про особистість Катріони Хей стільки ж, скільки знав про тіло Катріони Хей, то зрозумів би, що немає у світі коня, на якому вона не могла б їздити. Вона неабияк утішалася думкою про те, що саме цієї миті Патрик Леслі, можливо, усвідомлює це.
Граф прокинувся з головним болем і дивним присмаком у роті. Простягнувши руку, він зрозумів, що Кат немає. Від гучного стукоту у двері розколювалася голова.
Заходьте, чорт його бери! загукав він. Еллен і Коналл увалилися в кімнату щось говорячи водночас.
Тихо! гримнув Патрик. Говоріть по черзі. Еллен, ти перша.
Мілорде, її немає. Господині Катріони немає. Вона забрала обох коней і втекла.
Коли?
Уночі. Пробачте, мілорде. Я сплю як убита до шостої години ранку. Я нічогісінько не чула.
А тебе де носило? запитав граф, повернувшись до Коналла. Ні, можеш не казати. Ти саме ходив уставити своїй маленькій пастушці. Хай йому трясця! вилаявся він. Цього разу, коли я зловлю її, вона місяць не зможе сидіти!
Еллен накинулася на нього:
Ви її й пальцем не зачепите. Моя маленька дівчинка. Кат більш ніж три місяці вагітна вашим дитям. Вона збиралася розповісти вам, коли ви повернетеся з Ґленкірка. Що ви з нею зробили, що їй довелося втікати, моїй бідній Кат? Ви, вочевидь, щось накоїли.
Патрик почервонів.
Отож! напосідала Еллен. Ви таки щось учинили!
Я просто кохався з нею, заперечував Патрик. Я без неї пробув три дні!
От якби ви, чоловіки родини Леслі, іноді думали головою, а не прутнем! Кажете, кохалися з нею? Тепер я все розумію. Вона роззирнулася по кімнаті зневажливим поглядом. Повернувшись додому, не витрачаючи часу на якісь там розмови, ви її просто висмалили. Таке було раз чи двічі, еге? А потімбюсь об закладви зажадали вечерю.
Граф сидів засоромлений, і Еллен пирхнула.
Господи Боже мій! Де ж ваша чутливість? Якби йшлося про англійця або француза, я могла б сподіватися такої тупості, але ж шотландці знають, що шотландки найнезалежніші з усіх істот! Що ж, тепер у неї перед вами нічогенька фора й ви не знайдете її так легко.
Вона не могла податися далеко, сказав Патрик. Вона помчала додому, до своєї матері, ще згадаєте мої слова.
Еллен сумно похитала головою.
Ні, мілорде. Якщо вона й помчала додому в Ґрейгевен, то тільки для того, щоб узяти свої коштовності, і, може, вкрасти золота у свого батька. Але куди вона поїде, щоб сховатися, мілорде, цього я не знаю. Вона ще ніколи не виїжджала з цієї місцевості.
Я думав, її коштовності в Ґленкірку.
Ні, мілорде. Коли господиня Кат утекла від вас у лютому, я відвезла їх назад до Ґрейгевена, і вона це знала.