Якусь мить Патрик Леслі був зовсім приголомшений. Потім, звісивши ноги з ліжка, він устав. Не кажучи ані слова, Еллен простягнула йому його бриджі й вийшла з кімнати.
Він звернувся до Коналла:
Найближчі коні?
У долині. Найближча фермаҐевіна Шоу.
Вирушай, сказав граф. Зустрінемося там.
Коналл кивнув і пішов. А Патрик, одягнувшись, попрямував на кухню. Еллен дала йому величезний бутербродхліб із шинкою.
Можете зїсти в дорозі,сказала вона.
Він кивнув на знак подяки.
Склади тут усе для мене, Еллі. Я пришлю по тебе кого-небудь десь по обіді. Залишишся в Ґленкірку, доки я не знайду її? Ти тепер будеш їй потрібніша, ніж будь-коли.
Залишуся. Її покої так належним чином і не облаштували, а тепер ще й дитяча кімната потрібна.
Мигцем усміхнувшись до неї, він вийшов з А-Куїл і попростував униз, до ферми Шоу.
За кілька годин Патрик Леслі зясував, що Еллен мала рацію. У Ґрейгевені Кат не було, а її коштовності й чималенько родинного золота її батька таки справді зникли.
Він поїхав до Сайтена й зупинився в будинку Рут у Кренноґу. Кат не було ані там, ані там. У Ґленкірку його любляча мама обізвала Патрика бовдуром і наказала голосом, якого він ніколи раніше від неї не чув, знайти Кат і її сподіваного онука.
Джеймс, сказала вона, може керувати маєтком, поки тебе не буде. Адам і Фіона, на жаль, в Единбурзі. Вони збираються до Франції, у гостину до наших кузенів.
Мамо, я навіть не уявляю, де шукати Кат.
Вона подивилася на нього з жалістю.
Сину мій, у тебе є трохи менше, ніж півроку, щоб знайти її. Інакше наступне законне дитя Ґленкірка народиться безбатченком.
Стогнучи з відчаю, він вийшов із кімнати. Кат Хей надзвичайно потішилася б, якби побачила розпач на графовому обличчі.
Розділ 8
Фіона Леслі затулила каптуром своє гоже обличчя. Озираючись навкруги, пильнуючи, чи не йде хто за нею, вона прослизнула в готель «Троянда й чортополох».
Я шукаю господиню Абернеті,звернулася вона до господаря.
Угору по сходах і праворуч, пролунало у відповідь.
Фіона піднялася сходами. Вона й гадки не мала, хто така ця Абернеті, але коли якийсь хлопчак серед вулиці тицьнув записку їй у руку, цікавість переважила здоровий глузд. Вона постукала у двері. Голос із кімнати запросив її увійти. Так вона й зробила. Жінка біля вікна обернулася.
Кат! видихнула вона.
Зачиняй двері, Фіоно, і сідай.
Фіона поправила чорні оксамитові спідниці й подивилася на свою прекрасну кузину.
Я думала, Ґленкірк тримає тебе в увязненні в А-Куїл. Що ти тут?..
Я знов утекла від нього, і мені потрібна твоя допомога, Фіоно.
Господи, яка ж ти дурепа, Кат! Вона зітхнула. Я пообіцяла Адамові, що, коли ми знову зустрінемося, я розповім тобі правду. Я ніколи не спала з Ґленкірком, хоча, доки його брат не взяв мене, мені таки хотілося Патрика. Вона сумно посміхнулася. Насправді я йому не потрібна була! Я лежала в його ліжку в чому мати мене народила, а він не схотів мене! Єдине, що йому потрібне, це ти. І це правда!
Кат усміхнулася.
Спасибі, Фіоно. Спасибі, що кажеш це мені. Патрик уже сказав, що він не спав із тобою, і хоч я думала, що варто йому повірити, тепер я справді вірю.
То що ти робиш тут, в Единбурзі? Бюся об заклад, що бідолашний Ґленкірк не знає, де ти.
Ні, не знає. Він, либонь, шукає тепер мене, але я не повернуся до нього! Поки він не побачить у мені людину, а не племінну кобилу! Допоможи мені, Фіоно! Я знаю, кузино, що ми не надто близькі з тобою, але сподіваюся, ти розумієш. Еллен казала, що ви з Адамом незабаром поїдете до Франції. Дозволь мені зупинитись у вашому домі. Ніхто не має знати, навіть Адам. Там буде безпечніше, ніж будь-де. Патрикові не спаде на думку шукати мене в Единбурзі, не кажучи вже про ваш будинок.
Фіона на мить прикусила губу. Кат ось-ось стане графинею Ґленкірканепогано мати таку подругу. Проте якщо Адам дізнається, що вона допомагає Кат опиратися його братові, він знову каратиме її так жахливо, як карав уже двічі. Коли він змушував її спостерігати його любощі з іншою жінкою, вона зазнала найстрашнішого пекла; тепер же, коли розповіла кузині правду, нічогісінько їй не винна.
Кат підвелася й благально простягнула руки.
Будь ласка, Фіоно.
В очі Фіоні впав трохи заокруглений животиктакий, якого раніше в Кат не було. їй сяйнуло:
Боже мій, Кат! Ти носиш його дитя!
Еге ж, гірко мовила Кат. Знаєш, Фіоно, що він мені сказав? Що я річ, за допомогою якої він зробить сина. Ненавиджу його!
Фіоні не вірилося, що Кат справді ненавидить Патрика, але вона уявляла, що та відчувала. Ці чоловіки Леслі були такі до біса гордовиті. Усе, що Кат хотіла від Ґленкірка, аби той побачив у ній особистість. За кілька місяців він буде на межі, готовий погодитися на що завгодно, аби лише його син народився законним.
Фіоні здавалося, що очікування піде їм обом на користь. «Окрім того, подумала вона, я справді винна своєму любому діверові за те, що так знехтував мною». Вона повернулася до Кат і сказала:
Будинок до твоїх послуг, люба моя, але я вже відпустила слуг.
Мені ніхто не потрібен.
Не мели дурниць, пташечко. Тобі таки хтось потрібен. Я напишу до місіс Керр. Вона зазвичай наглядає за будинком, коли мене немає. Я повідомлю їй, що моя бідолашна овдовіла кузина леді Кейт Абернеті приїде, щоб пожити в будинку, і попрошу потурбуватися про тебе, якщо вона зможе. У тебе досить грошей?
Гадаю, так, а ще маю коштовності.
Якщо гроші скінчаться або тобі треба буде щось закласти, іди до Дому Кіра у Ювелірному провулку. І, Кат, відразу сходи до лікаря Роберта Ремсі. Він живе всього за кілька будинків від мого, за рогом на Хай-стрит. Памятай, що в тебе в животі спадкоємець Ґленкірка.
Спасибі, Фіоно, тихо мовила Кат і, раптово нахилившись, поцілувала свою кузину в щоку.
Ми їдемо завтра вранці,хрипкувато проказала Фіона. Приходь після обіду. Місіс Керр упустить тебе в дім і дасть тобі ключ. Вона встала. Натягнувши каптур на обличчя, Фіона додала:Помирися швидше з Патриком, Кат. Леслі, може, і зарозумілі, алезаради Бога! вони ж чоловіки!
Надвечір наступного дня Кат переїхала з готелю «Троянда й чортополох» до Фіониного будинку. Будинок колись належав бабусі Кат і Фіони Фіоні Абернеті, дружині першого графа Сайтена. Спільна прабабуся кузин, легендарна Джанет Леслі, вирішила, що правильно буде, як будинок відійде до тезки Фіони Абернеті, тож успадкувала його Фіона Леслі.
Це був невеликий будинок, збудований близько сімдесяти років тому з пористої червоної цегли, щільно обвитий із трьох боків плющем. У підвалі були добре устаткована кухня, комірчина, льох і пральня з кількома великими ваннами для прання. На першому поверсі містилися чарівна їдальня, офіційна зала, невеличка родинна кімната вікнами в сад і велика бібліотека. На другому поверсі були чотири спальні, кожна з окремою вбиральнею. І на горищі кімнати для прислуги.
Біля будинку стояли невеличка стайня, де Кат влаштувала Багрянця, і сад, повний квітів, трав і фруктових дерев. Віддалік від центральної Хай-стрит тут було тихо, і мало хто проїжджав повз.
Місіс Керр, приємна пухка вдова середніх років, була дуже співчутлива. Вона довірливо розповіла Кат, що колись опинялася в такому самому становищі. Її чоловіка вбили в прикордонній сутичці з англійцями, коли вона була на шостому місяці вагітності. Удова виховувала свого хлопчика сама, і що то вже за юнак хороший виріс! Тепер він був учнем м'ясника.
Моя кузина, леді Леслі, розповідала вам, як загинув мій чоловік? запитала Кат.
Місіс Керр похитала головою.
Також прикордонна перестрілка, сумно мовила Кат. У Чевіоті лише два місяці тому.
Так, відповіла жінка, співчутливо киваючи. Памятаю це. Але їхніх полягло тоді більше, ніж наших.
Знов опинившись на самоті, Кат усміхнулася сама до себе. Про «Кейт Абернеті» скоро добре знатимуть. Вона роздивилася в місіс Керр пліткаркуласкаву душу, але пліткарку.
Наступного дня вона вирішила послухатися Фіониної поради й пішла до лікаря Ремсі.
Він оглянув її й пояснив:
Серденько, якщо не буде ніяких несподіванок, я навряд чи знадоблюся вам. У вас там зростає прекрасний здоровий хлопчина, і ваша місіс Керр, гадаю, зможе допомогти вам народити без жодних проблем. Але якщо таки буду потрібен, не соромтеся покликати мене.
Тепер, влаштувавшись у будинку Фіони, Кат відчувала, що може знову радіти життю. Її вже не нудило вранці, і в неї зростав апетит. Зроду вона не опинялася так далеко від рідної домівки. Ні матері. Ні батька. Ні Ґленкірка. Ні Еллен. Ні перед ким не треба відповідати, хіба що перед самою собою. Місіс Керр щоранку приходила прибрати в будинку й прослідкувати, щоб вона добре їла, але Кат виходила з дому ще затемна.
Осінь ставала все ближчою. Кат гуляла найголовнішими вулицями Единбурга, вивчаючи місто. Сукні в неї були прості, хоча й дорогі, вагітність її було добре помітно, поводилася вона скромно. Ніхто її не зачіпав. Коли надворі похолоднішало, Кат стала обмежуватися прогулянками в саду або короткими виходами на базар разом із місіс Керр.
Ці виходи зачаровували її. У Ґрейгевені їжа малася завжди, тож у товаристві економки Кат відкривала для себе цілий новий світ. Місіс Керр щоразу розширювала кордони цього нового світу, наприклад, запрошуючи Кат купити крам, щоб пошити одяг для дитини. І вже невдовзі Кат могла сказати:
Місіс Керр, мені треба до швацької крамниці. У мене закінчується той чудовний блакитний шовк для дитячих очіпків. Вам нічого не потрібно від мясника, бо я проходитиму поряд із його крамничкою?
Місіс Керр не дивувало те, що її юна господиня така необізнана в щоденних справах. Кат пояснила добрій жінці, що вона рано осиротіла й виховувалася в монастирі графства. Це була звичайна історія.
Дні дедалі коротшали, і місіс Керр вирішила, що юній леді Абернеті не слід залишатися вечорами самою. Її небога Саллі переселилася в будинок, щоб наглядати за Кат. Двадцятирічна Саллі була така сама пухка й весела, як її тітка. Її присутність зробила вечори Кат не такими самотніми. Дівчата шили, інколи Кат читала вголос перед каміном. Дівчина сподобалася Катріоні настільки, що майбутня мама запропонувала їй залишитися й допомагати глядіти дитину. Саллі була тільки рада.
Фіона з Адамом святкували Різдво в Парижі зі своїми кузенами Леслі. На Новий рік прийшли поздоровлення з Ґленкірка. Адам похитав головою.
Він досі не знайшов її. Та дівка неначе зникла з лиця землі.Він поглянув на свою дружину. Ти б могла так зі мною вчинити, люба?
Ні,відповіла Фіона, швидко відвертаючись.
Адам уважніше придивився до неї.
Боже мій! вигукнув він. Ти знаєш, де вона! Знаєш! Хіба ні? Його погляд був просто жахливий, і Фіона перелякалася.
Вона в нашому будинку в Единбурзі! Вона змусила мене пообіцяти не розповідати про це! Я думала, що дотепер вона вже буде вдома й спокійно одружиться з ним! І тут Фіона засміялася. А вона таки смілива, ця Кат! Молодчинка!
Фіоно, ти знаєш, мовив Адам зловісно, як я покараю тебе, еге ж?
Аж тут Фіона зірвалася. Якщо Патрика можна приборкати, то можна й Адама. Принаймні спробувати можна.
Леслі, якщо втнеш таке, заверещала вона на нього, я розсуну ноги перед першим чоловіком, який увійде в ці двері! Досить зі мною поводитись, як із неслухняною дитиною!
Якусь мить вони обурено дивились одне на одного, а потім Адам розсміявся:
Не думаю, що ви з Кат були товаришками.
Не були, але стали. Нам обом довелося опиратися зарозумілим Леслі. Твій братішов би він у дулуназвав її річчю, за допомогою якої він зробить синів. Ти вважаєш її винною, що вона втекла від нього? Я не вважаю!
Я маю сказати йому, Фіоно, інакше безвинне дитя виявиться незаконнонародженим.
Я розумію, погодилася вона. Посильний із Ґленкірка ще тут. Надішли з ним повідомлення. І ще, Адаме, скажи Патрикові, хай він буде ласкавішим до Кат. Вона насправді любить його, ти ж знаєш, але хоче, щоб він її любив за те, яка вона є, а не лише за дітей, яких вона може йому дати. Патрик мав би ставитися до неї з повагою. Він сам в усьому винен.
Схоже, піддражнював він її,що шлюб зі мною корисний для тебе, кохана. Ти помудрішала. Він ухилився від подушки, що полетіла йому в голову.
Пиши свого листа, Леслі, і приходь до ліжка, відповіла вона. Сьогодні кузина Луїза показала мені такі цікаві малюнки, мені не терпиться перевірити, чи вийде в нас зробити так само. Вона заклично глянула на чоловіка через плече.
Адам Леслі теж поглянув на свою прекрасну дружину.
Я буду вашим найстараннішим і найпалкішим учнем, мадам, мовив він, пустотливо звівши брови.
Розділ 9
Посильний Леслі без жодних труднощів дістався від Парижа до французького узбережжя, але от там він застряг надовго. Починався страшенний зимовий шторм, і жоден із капітанів не наважувався вирушити в Північне море. Звісно, хлопець був не проти відсидітися в маленькому затишному французькому готелі. Він насолоджувався смачними стравами та найвишуканішими винами. Проте знав, що новини, які мав повідомити, були надзвичайно важливі для графа. Лорд Адам дав йому золоту монету й пообіцяв, що він отримає ще одну від графа.
Нарешті одного вітряного, але сонячного ранку, ставши посеред таверни, посильний підняв угору золоту монету й оголосив:
Це отримає чоловік, що живим-здоровим довезе мене до Абердина! Ще одну заплатить мій господар граф Ґленкірк, коли ми туди дістанемося!
Чорнобородий чоловік вихопив монету з його руки.
Якщо цей вітер протримається, хлопче, сказав він, я за мить тебе туди домчу!
Посильний дістався до Ґленкірка вранці другого лютого. Граф не лише повернув хлопцеві монету, яку тому довелося витратити, а й заплатив йому ще дві. Капітан також дістав обіцяну винагороду.
Патрик Леслі виїхав із Ґленкірка по обіді того самого дня. Він заїхав до монастиря й попрохав дядька Кат абата Чарльза Леслі їхати з ним до Единбурга.
Треба мчати швидко, дядьку. Еллен каже, що до пологів іще принаймні два тижні, але коли народжується первісток, ні в чому не можна бути впевненим.
Чарльз Леслі кивнув, пішов до своєї кімнати й повернувся через кілька хвилин. Ряса ченця зникла. Абат Чарльз став високим і дебелим сорокапятирічним чоловіком, узутим у чоботи й готовим до поїздки.
Мені буде краще, пояснив він, якщо я не буду схожий на священика в тому місті, повному єретиків.
Через кілька днів вони стояли перед Фіониним будинком в Единбурзі. Саллі відчинила двері. Її очі розширилися, коли вона побачила дві такі разючі постаті.
Твоя господиня вдома? запитав граф.
Вона спить, мілорде. Саллі не знала, хто був цей красивий незнайомець, але в тому, що він лорд, вона анітрохи не сумнівалася.
Тоді ми почекаємо, сказав Чарльз Леслі, заходячи в будинок. Я її дядько.
Саллі провела їх до вітальні й пішла погукати місіс Керр. Економка зявилася за кілька хвилин, тримаючи тацю з вином і печивом.
Я місіс Керр. Чи можна дізнатися, у якій справі ви сюди прибули, джентльмени? Моя господиня зараз у дуже делікатному стані.
Вона ще не народила? стривожено запитав Патрик.
Ні, сер. Поки що ні, але це напевно станеться найближчими днями.
Скажіть-но мені, місіс Керр, запитав абат, ви належите до старої церкви чи нової?
Роки релігійної ворожнечі навчили городян стерегтися таких запитань. Але, хтозна й чому, місіс Керр відчувала довіру до цього чоловіка. Озирнувшись мигцем навкруг, вона без вагань відповіла:
До старої церкви, сер.
Я абат монастиря Ґленкірка, мовив старший із чоловіків. Це мій небіж, граф Ґленкірк.
Місіс Керр присіла в реверансі.
А молода жінка, яка називає себе міс Абернеті,провадив абат, насправді заручена з графом леді Катріона Хей. З певних причин, про які я не хочу розповідати, моя норовлива небога двічі втікала перед власним весіллям. Однак тепер часу на дурниці вже немає. Через кілька днів народиться графів син. Ясна річ, він має народитися в шлюбі. Якщо ви будете ласкаві провести нас до спальні моєї небоги, ми зустрілися б із нею просто зараз.
Місіс Керр не сказала ані слова, але швидко пішла з офіційної зали вгору по сходах, граф і абат ступали слідом за нею. На другому поверсі вона вказала на двері: