Людмила, здається, в одну хвилину зменшилася в два рази. Теофіл, глянувши на тата, хотів кинутися до нього. Ще було видно, волосся на голові Святослава стало білим, як сніг. Теофіл мовчки піднявся, вийшов
В хаті Білогаїв не було плачу, не було розпачу, було мовчання, була тиша, котра гірше грому прибивала людське життя. Ніжність приречених пригортала Людмилу до Святослава, котилися сльози.
Теофіл не ліг на стаціонарне лікування, приходив на ніч додому, а вдень десь пропадав, хоч йому важко було вже і жити, а не тільки ходити. Лікарі відмовились госпіталізувати його на місці, направили в область. З чим їхати? Грошей немає, заробітку немає. Ціни добивають, податки добавляють, податки до двору, як за «добрих» кагановицьких тридцятих. Наверху гинуть духовно, нанизу гинуть фізично.
На такому тлі в Білогаїв забулись всі дати і подій, і свят. Якогось вечора задзвонив телефон, який уже рік, як був відключений за неплату. Зателефонували друзі, яких теж загнала чужа їм перебудова на слизьке.
Людмило, вітаємо тебе з наступаючим Днем твого народження, завтра прийдемо привітати тебе з квітами
Після паузи Людмила зітхнула: «Не треба, не приходьте. Залишилось останнє відро картоплі. Більше нічого немає». Тихо поклала телефонну трубку.
Надворі йщов щедрий червневий дощ. Людмила спокійно, дуже спокійно, в якійсь прострації вийшла непоміченою з хати. Вуличкою вийшла на швидкісну асфальтову дорогу, побрела серединою дороги без думки, без надії
Святослава наче струм підкинув. Де дружина? Висмикнувсь з хати, швидше Почув, як на шосе заверещали автомобільні гальма, жіночий скрик і глухий звук удару зі скреготом металу. Побачив зразу розпластане, розірване тіло Людмили. Поручвмяті «жигулі» обняли електричний стовп, закривавлений водій дихав.
Давно стародавній О-г не бачив такого похорону, хоча чого на цій землі тільки не було. Несли домовину з тілом Людмили, як Варвари Великомучениці, ті, хто знав її, хто жив поруч, хто працював з нею поруч. Голосіння не було, були скупі болючі сльози. Зашкаралублі грубі руки несли домовину з тілом обережно, якось навіть ніжно, ніби новонароджену до Христа. Таке чорне сорокаріччя твоє, Людмило Білогай! Біда все і всіх перемішала, всіх обєднала повага до покійної, непоправна вічна втрата. Витрати на похорон взяла на себе райдержадміністрація.
На похороні був і яМаксим Христюк, їхній друг, лікар, приїхав з Києва. Святослава не можна було відвести, відірвати від могили над Людмилою. Я залишався з ним на цвинтарі десь чи не до півночі. Заціпеніння розірвав біля півночі пронизливий свист сирен пожежних машин. Десь горіло в районі мешкання Білогаїв. Де Теофіл? Де син? Святослава ударив ще один жахщо з сином? Ми обоє бігли зі всіх сил. Святослава спиняло серце, хапався за нього, і далі
Догоряла хата Білогаїв. Знайшли обгорілий труп Теофіла. Догадувались-судили: чи необережність, чи цигарка, чи там був умисел? Ще один похорон.
Я забрав Святослава до своїх батьків, а потімв Київ, в свою сімю, в свою трикімнатну квартиру. Святослава горе не відпускало, почорнів, осунувся, відчувалося, що надходить його пора йти до своїх, його жорстока черга Святослав повідомив мені, що поїде в рідне своє село біля Кривина, під О-гом, там живе його рідна сестра. Він ніс в душі своїй страх померти десь в полі біля стирти соломи чи на купі відходів, сміття. Попрощався, тільки не поїхав. Слонявся по електричках, по вокзалах, де попало.
Йшов через площу, як тепер полюбляють говоритичерез майдан, перед Київським головним залізничним вокзалом, ще не зовсім обдертий, ще не зовсім зашмарований, але на межі своїх сил. А тут ще, не до речі, безпардонні телерепортери з своїми запитаннями:
Есть ли альтернатива сегодня общественным реформам? И в вашей семейной жизни?
Він не тікав, як інші, його співбраття по нещастю. Змірявши телерепортерів глибоким поглядом, перевів його на небо, гірко посміхнувся, неначе згадав польоти на планері і на повнім серйозі відповів:
Ні! Бачите (поруч стояли такі ж інтелігенти, як і він), яка альтернатива А моя: два похорони в цьому роцісина і дружини. Нікому не потрібні. Альтер
Упавде стояв. Кинулись до ньогомертвий. Міліція. Швидка допомога. Все йшло у відкритий ефір по місцевому телебаченню.
Мені повідомили за адресою, яка була в його одежі: помер Святослав. Поховали на цвинтарі в О-зі біля сина і дружини, 25 серпня. Похоронив сонячний теплий день, що ніби нічого не сталося, життя продовжується. Похоронили. Про те телеінтервю Святослава мені розповіли ті, які його слухали і дивилися.
Підряд три свіжі могили: матері, сина, батька. Заболіло: «Ось яка вона нинішня альтернатива!»
ВИБІР
Думайте про те що вгорі
Відкритий урок з хімії в селищному училищі, який буде проводити молода хімічка, яку люблять і яка любить. Пізніше про цей урок багато і довго будуть говорити в селищі.
Альдегіди з музикою поєднав у собі непересічний талант російського вченого і композитора Олександра Бородіна. Альдегіди і музика стали двома крильми відкритих уроків викладачки хімії Марії Сафронівни Корінько у селищному училищі. Нагородою нинішнього відкритого уроку Марії Сафронівни розкрилились бурхливі і довготривалі овації колег і дирекції училища. Про подібні оплески і овації колись писалося в дужках петитом у компартзїздівських газетних репортажах.
Вже був призначений день апробації наукової дисертації із сенсаційним заголовком: «Отримання інсуліну з топінамбуру». В основі наукового пошуку лежав без перебільшення геніальний винахід отримання інсуліну з топінамбуру методом гідролізу фруктози, а далі перетворення останньої в інулін, з якого виходив чистий інсулін, позбавлений алергійних властивостей і всіх інших вад, які має інсулін, котрий випускають в нинішній Україні. Керівники і опоненти дисертації сходилися на думці про майбутній блискучий захист кандидатської дисертації в Київському інституті харчової промисловості дисертантом Корінько Марією Сафронівною. Але Божі дорогине людські дороги. Громом з неба стала телеграма-блискавка з дому Марії Сафронівни: «Мама при смерті».
Єдиній доні мама передала з кровю всю свою ніжність, відчуття чужого болю, любов, яка не поступається ніякій конюнктурі. Захворювання матері було затяжним, але фінал його продивлявся крізь місяці наперед. Любов дочки до матері піднялася вище всіх і всяких розрахунків. Марія повинна бути біля мами. Апробацію дисертації не дозволили перенести. Вічні світові революціонери не для того розпочали революцію-перебудову в Україні з Чорнобильської диверсії, щоб протиставити винищенню слов'ян міцну, не розхитану систему охорони здоров'я. Охорону здоров'я одночасно заатакували зі всіх боків організаційною розрухою, знищенням сільської медицинизакриттям дільничних лікарень і ФАПів, платним стаціонарним лікуванням, дороговизною ліків, дефіцитом ліків, підсовуванням псевдоліків і неякісних ліків та ліків з наперед відомими шкідливими чинниками, вакханалією із щепленнями від зриву графіка щеплень і підсуненням неякісних вакцин до щеплень з якоїсь чортівщини на ртутній основі, що викликає не тільки захворювання і смерть, а й через тридцять років неодміно вибруньковується інфарктом серця або мозковим інсультом Не могла та революційно-сатаноїдна влада допустити, щоб в Україні був якісний чистий інсулін замість сьогоднішнього сурогату.
Марія під натиском обставин, непередбачених і передбачуваних рейдерською перебудовою, вимушена була звільнитися з роботи в інституті. Любов людська не завжди зрозуміла на рівні мотивації, але якщо вона є, то вона є пріоритетом в житті людини на рівні доказовості. Любов стала доказовою віссю життя Марії.
І ось Марія Сафронівна, тридцятирічна, ще незаміжня, викладачка хімії заходить в училищний клас хімії. Сьогодні вона буде доводити, чого вона варта, як викладач. Тема відкритого уроку: «Альдегіди». Сама викладач сьогодні зібрана, врівноважена, хоч психологічно натягнута, як струна. Здається, все продумано від дзвінка до дзвінка. Її худорляву поставу, обличчя з класичними рисами словянки, екзотично доповнювала рижо-вогниста коса з переливами вогню і світла, зрадливі ж веснянки зручно вмостилися на носі і під очима, а самі світло-блакитні очі сяяли небесною чистотою і дивною добротою.
Чисто науковий виклад хімічних реакцій, що призводять до утворення альдегідів, і реакції, що дають вихід іншим сполукам з альдегідів, Марія Сафронівна пов'язала з викладом долі ученого-хіміка і патріота-композитора Олександра Бородіна. Блискучий учень Бородін під крилом блискучого вчителя Зініна, винахідника аніліну, реалізував свій науковий потенціал на повний розмах дарованого Богом таланту.
1860 рік. Карлсруе. Перший Світовий з'їзд вчених-хіміків. Представники з'їзду від Росіїблискучі вчені: Зінін, Менделєєв, Бородін Організатор з'їздунімецький вчений Фрідріх Кекуле, який накомпілював по «нитці» з ідей і винаходів сучасних йому вчених-хіміків, з чого вийшла для нього «сорочка» вченого. Та про це пізніше.
Проблема з'їзду: різниця між атомом і молекулою, і величина атомної ваги. Перемогла доказова думка: частина (молекула) кількість тіла, що вступає в реакцію, а атомнайменша кількість частинки. Атомномолекулярне вчення отримало перемогу, яка уможливила прийняття нової атомної ваги, повалилася Вавилонська башта наукового розбрату у хімії. Розв'язалися руки науковому потенціалу учених-хіміків. Піонери в науці були піонерами і в житті. Ось Дмитро Менделєєв першим з російських вчених піднявся на повітряній кулі на трикілометрову висоту над землею. І коли клапан кулі закрився намертво, і саму кулю, наповнену теплим повітрям, понесло вверх, то Дмитро Іванович поліз без страховки по стропах з ковша до кулі, відкрив клапан, хоч обморозив пальці рук. Повітряна куля з вченим благополучно приземлилася.
Вчений Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів, записавши Боже явлення того закону в сні. В 1869 році занесено було в періодичну таблицю хімічних елементів Менделєєва 63 хімічних елементи з порожніми клітинами для інших елементів.
Той же Дмитро Менделєєв перший в Росії з дозволу цариці взяв церковне шлюбне розлучення зі своєю на десять років старшою від нього дружиною. Два сини від того шлюбу стали офіцерами. А наступний шлюб сорокадев'ятирічного Менделєєва з сімнадцятирічною пасією народив дочку Таню на шахматовські сльози її чоловіка, поета червоноантихристської орди Олександра Блока. На другий день по офіційному шлюбному розлученні Менделєєва перед царицею упало на коліна тринадцять генералів з проханням високого дозволу на розрив шлюбу. Але цариця, не була позбавлена мудрості, дозволу на розрив шлюбу генералам не дала: «Генералів у насбагато, а Менделєєводин». Отак Дмитро Менделєєв започаткував вакханалію зневаги шлюбу. Теперішня російська і українська статистики плачуть і ридають через це менделеєвське першопрохідництво: вісім з десяти шюбів летять в тартарари. І мудрість мудрих посміяна. перед невідступним чорним фіналом. А сам Менделєєв про себе, як про хіміка-вченого говорив: «Ну який яхімік, яекономіст!» Незвідані дороги Божі і дороги людські.
Вчений хімік Олександр Бородін, залишивши свій фах дипломованого медика, і уже в час Першого з'їзду хіміків інтенсивно займався валер'янальдегідом, заатакувавши його натрієм та іншими речовинами, звільнюючи воду з виходом на нові сполуки. Далі Бородін перевів русло своїх досліджень на інший альдегіденантол. А з оцтового альдегіду він шляхом альдольної конденсації під високим тиском відкрив альдегідоспирти. Та чи не найважливіше відкриття Бородінаце отримання фтористого бензолу, попередника штучних смол і пласмас, які запластмасили сьогоднішню техніку і побут. Крім наукових розробок, Бородіну довелося боротися з шахрайством від науки.
На Другому Світовому з'їзді учених-хіміків у Швейцарії організатор Першого з'їзду хіміків німецький Фрідріх Кекуле напався на теорію структурних формул хімічних сполук Бутлерова, яку пізніше намагався присвоїти собі. Подібно він намагався присвоїти собі і результати досліджень Бородіна з валер'янальдегідом і альдольну конденсацію Бородіна. Та за спиною Бородіна, як і Бутлерова, стояла наукова Росія, яка дала можливість своїм вченим відстояти пріоритетне право на власні відкриття. Не так сталося з відриттям у фізиці Х-променів українським вченим Іваном Полюєм, винахід якого присвоїв німецькотериторіальний Рентген. На намагання українця Полюя відстояти своє відкриття знаменитий Альберт Айнштейн, якому стартову наукову працю дозволили «зксерити» з праці, написаної не ним, відповів Полюєві: «ніхто не підтримає тебе, а за Рентгеномуся Європа». Той же Альберт Айнштейн прийняв сторону шварцбардівського судилища в Парижі над Україною. Айнштейнівська віра закінчується на Ісусі Христі, а честь їхня рефлекторно обривається на іменіУкраїна, а життя їхнє закінчується, як не в реальній психлікарні із сечею в чоботі для втолення спраги, то у віртуальній психушці передапокаліптичного світу. Хоч Леонардом да Вінчі нашого часу стався геній від Божої милості серб Ніколо Тесла, який відкрив безпровідникове поширення електричного струму. Але темрява людського розуму використала із цього відкриття тільки «промінь смерті», як надпотужну зброю знищення, а інший бік відкриття«безпаливну енергію», впровадження якої в життя нафту і газ залишило б тільки як хімічну сировину для виробництва і викинуло б усю політичну кухню світу з її політичними садистами-кухарями на смітник часу, засекретили, та ще й як засекретили. Сьогодні вчених, які намагаються поширити відкриття «безпаливної енергії» у реальне життя людства, слуги сатани не поодиноко знищують.
Тут Марія Сафронівна ввімкнула стереопрогравач з платівкою опери Бородіна «Князь Ігор», яку вже посмертно героїчно закінчували друзі Бородіна по «Могучій кучці», композитори Корсаков і Глазунов. Героїчний епос своєю напругою торкнувся кожного присутнього могутніми, перевертаючими душу, звуками музики і співом хору та аріями. Від нудотно-солодкого Мендельсона, який спочатку захоплював руского, в Бородіна не залишилося і сліду. В центрі оперипостать влади: влада-розкіш, влада-тиранія, влада-патріотизм.
«О, дайте, дайте мне свободу
Я свой позор сумею искупить».
Спів «князя Ігоря» зазвучав, як напливний епіграф до незахищеної кандидатської дисертації Корінько Марії Сафронівни: «Отримання інсуліну з топінамбуру». Та воля земних творцівпід владою біснуватих верхів. Марія Сафронівна тримається на високій ноті своєї честі. Немає скиглення, є досконалість у викладі теми відкритого уроку хімії в училищі. Тепер у десятихвилинному викладі постає Олександр Бородін як композитор «Могучої кучки» під керівництвом чудового композитора Мілія Балакірева та з ідеологічним забезпеченням патріотичного Стасова, хоч і в спотиканні на заквасці біснуватого Бєлінського. На ворожих і біснуватих Віссаріонів і Віссаріоновичів українській долі «щастить»: то обпльовують, то вимордовують ту не їхню долю.
Дружба з музичним генієм Лістом, три нерядові симфонії, «Парафрази», чарівна оранжировка народних російських пісень і фініш-фінал, як вистріл з-за рогу. Незрозумілим залишився для Бородіна, хіміка, музиканта і лікаря, як і для всієї «Могучої кучки», її хлібодарів, її друзів незвичайний розрив Мілія Балакірева зі світом на користь реального, діючого християнства.
Здавалося, чого ще потрібно для Балакірева: керівник славетної Петербурзької Безплатної музичної школи, голова і двигун «Могучої кучки», симфонії в активі і безліч непересічних оранжировок народного хорового співу. Але Мілій Балакірев вибирає краще, вибирає вічність проти часу. Цього не зрозуміли ні патрітичні стасови, ні біснуваті віссаріони, ні компорзитори-друзі. Не зрозумів цього і талановитий Олександр Бородін. Не зрозумів розриву Мілія Балакірева зі світом і ніхто з аудиторії відкритого уроку талановитої Марії Сафронівни.
Звучить в класі друга «Богатирська» симфонія Бородіна. Урок закінчують бурхливі, довготривалі овації-оплески колег і дирекції цієї симпатичної, душевної викладачки хімії.
Завіса впала. Епілогом відкритого уроку і незахищеної кандидатської дисертації Корінько Марії Сафронівни став приїзд співпрацівників московського Комітету по раціоналізаторству і винаходах в селище до цієї викладачки хімії, колишнього науковця. Комітетчиків стурбувало зацікавлення шведських вчених незахищеною дисертацією «Отримання інсуліну з топінамбуру». Ще постановка трагікомедії ГКЧП псевдоносієм Горбачовим була попереду. Московські візитери запропонували Корінько Марії Сафронівні сертифікат на винахід про отримання інсуліну з топінамбуру і п'ять тисяч рублів. Іншого виходу не було, московський «дар» був прийнятий. Замість чистого, якісного, безпечного інсуліну Україна зосталась із сурогатом інсуліну, що добре знають і відчувають на собі діабетики, в тому числі і пацієнти селищного лікаря Максима Хрестюка.