Підкоритися соціальному домінуванню
Ще однією стратегією поведінки в екстреній ситуації є підкоритися соціальному домінуванню. Тварини підкоряються більш пристосованим особинам у групі, щоб захиститися від загрози. У людей це б називалося підлещуванням.
Наприклад, слабкі мавпи підходять до більш сильної, схиливши голову й потупивши очі. Це сигналізує про намір підкоритися і захищає слабку особину від агресії. Мавпи, що перебувають у підпорядкуванні, часто доглядають за хутром своїх більш сильних родичів. Якщо внаслідок такої стратегії вдається уникнути загрози, це викликає приємні відчуття. Можна вважати подібну ієрархічну поведінку злісним породженням цивілізації, але ссавці домінують і підкоряються протягом мільйонів років. Тварина, що домінує в групі, отримує більше шансів для поширення своїх генів: їжу, можливість спаровування, захист від хижаків. У процесі природного відбору мозок прагнув до виживання за рахунок соціального домінування, але він також розуміє, як забезпечити виживання за рахунок підпорядкування соціальному домінуванню.
Дещо про мозок ссавця
У процесі природного відбору мозок прагнув до виживання за рахунок соціального домінування, але він також розуміє, як забезпечити виживання за рахунок підпорядкування соціальному домінуванню.
Властиві тваринам ритуали демонстрації домінування/підпорядкування добре відомі фермерам, працівникам зоопарків, біологам. Ознаки того, що тварина вважає себе сильнішою за свого суперника,прямий погляд та здіймання грудної клітки. У відповідь тварина очікує побачити демонстрацію підпорядкування, тобто непрямий погляд і згорблену спину. Кожна тварина в стаді або зграї порівнює власну силу із силою своїх родичів і уникає болю завдяки підпорядкуванню сильнішим особинам. До дорослого віку кожна тварина вже володіє жестами, що здатні захистити її від агресії всередині групи. Запобігливість не забезпечить банан або пару, але принесе мир, що необхідний для задоволення потреби згодом.
Багатьом людям некомфортно чути про цей аспект життя в дикій природі. Фактично деякі експерти намагаються подавати цей факт наче співпрацю всередині групи. Дійсно, домінуючі особини іноді співпрацюють, захищаючи своїх родичів від зовнішньої агресії. Проте в більшості випадків вони насамперед дбають про себе, а слабкіші особини повинні співпрацювати з ними.
Приклади підпорядкування соціальному домінуванню доволі часто зустрічаються і в нашому суспільстві. Наприклад, ви відчуваєте загрозу від хама, що живе по сусідству, і спілкуєтеся з ним дуже ввічливотак, як не спілкуєтеся навіть із тими, хто вам дійсно подобається. З точки зору мозку ссавця, така стратегія себе виправдовує: завдяки їй ви уникаєте загрози. Ви можете звинувачувати систему і говорити, що цей хам є її продуктом, але водночас ваша поведінкачастина тієї системи, яка породила хама-сусіда.
Ви лицемірите, коли даєте гроші, знаючи, що їх витратять на наркотики, або коли у вас крадуть гаманець, а ви кажете: «Можливо, йому ці гроші потрібніші, ніж мені», або коли ви даєте хабар чиновнику, або сплачуєте злочинцям за «кришування». У кожному з цих випадків ви підкоряєтеся, щоб позбутися відчуття загрози. Кора головного мозку знаходить виправдання тому, що приємно для вашого мозку ссавця. У вас немає наміру підкорятися, але в мить загрози ви ладні зробити будь-що, щоб її позбутися. Приємне відчуття полегшення стимулює формування нейронних звязків, примушуючи вас вдаватися до тієї ж стратегії, коли загроза виникає знову.
Ви можете не вірити в усі стратегії, що були перераховані. Але коли викид кортизолу говорить вам, що щось негаразд, вам хочеться, щоб це негайно припинилося.
Мозок немовляти
Ви можете вважати, що все це не про вас: «Я не борюся, не тікаю, не завмираю на місці і нікому не підкоряюся. Я не є мавпою, не є левом чи газеллю». Приємно думати, що наша реакція на загрозу мотивована інтелектуальними аргументами, що їх людина з таким успіхом формулює. Але щоб зрозуміти дію нейронних ланцюжків, які активує загроза, потрібно простежити їхній розвиток від самого початку.
Одразу після народження люди є набагато безпораднішими та вразливішими, ніж їхні тварини-пращури. Вони є більш залежними і потребують на більшу підтримку, ніж дитинчата інших тварин. Перший досвід у житті кожної людини повязаний із кортизолом, синтез якого стимулюється необхідністю задовольнити свої життєві потреби, котрі немовля не в змозі зробити самостійно. Відчуття загрози стає центром його нейрохімічного навігатора.
Природна реакція немовляти на кортизолплач. Це одна із закріплених у людини моделей поведінки; згодом вона засвоює й інші шляхи реакції на кортизол. Щоразу, коли вдається позбутися почуття загрози, людина засвоює новий досвід. Вона вчиться йому несвідомоце є результатом безлічі циклів зниження рівня кортизолу.
Ми звикли вважати неважливими нейронні звязки, що були сформовані в ранньому дитинстві, оскільки мало що про це памятаємо. Проте саме ці ранні звязки складають підґрунтя нашої системи управління собою. Що більше розвинений мозок, то більшою мірою він спирається на нейронні звязки, які сформувалися в процесі навчання, ніж на вроджені. Що більшим є головний мозок, то довше триває період дитинства, оскільки формування нейронних звязківсправа нешвидка. Людина програмує себе власноруч завдяки взаємодії з навколишнім світом, а не народжується запрограмованою на базі досвіду пращурів. Це дозволяє кожному новонародженому підготуватися до поточної реальності, а не покладатися на те, що працювало в минулому. Потрібні були сотні мільйонів років, щоб у людини розвинулася така можливість, а тому нерозумно вважати, що вона так просто відмовиться від досвіду першого навчання.
Фактично великому мозку важче вижити, бо нейрони потребують на значну кількість глюкози, кисню та тепла. Великий мозок здатний забезпечити виживання, тільки якщо буде розумно використовувати всі свої додаткові нейрони. Саме так відбувається, коли нейронні звязки формуються на основі раннього досвіду, а не в материнській утробі. Визнання важливості ранніх нейронних звязків стає першим кроком на шляху до управління ними.
Мієлін та зміни
Сучасна ідея про те, що людина будь-якої миті здатна змінити свій мозок,занадто серйозне спрощення. Більш реалістично звучить твердження, що людина може адаптувати свої ранні нейронні звязки, а не замінити їх. Пік процесу мієлінізації нервових волокон припадає на вік двох років. Мозок маленької дитини у цей період настільки легко розвивається у відповідь на будь-який стимул, що поглинає абсолютно будь-яку інформацію без критичного оцінювання. Після двох років мозок уже починає покладатися на ті звязки, що в ньому сформовані, а не змінюватися у відповідь на кожен новий імпульс. Зрозуміло, дитина продовжує вчитися і пізнавати нове. При цьому, замість надавати однакового значення кожній деталі, вона починає звертати увагу на зміни в тому, що вже бачила раніше. Так малюк починає запамятовувати обличчя і поступово розуміти зміст слів.
Процес мієлінізації активно триває аж до семи років, тому до цього віку нейронні звязки швидко формуються під дією нових імпульсів. Це можна перевірити за допомогою простого тесту: спробуйте сказати неправду шестирічній і восьмирічній дитині. Перша сприйме все сказане за чисту монету. Друга ж співвіднесе те, що ви сказали, з наявними знаннямивона вже не змінює свій погляд на світ під впливом кожної нової інформації. Уповільнення процесу мієлінізації нервових волокон стимулює дитину використовувати раніше сформовані нейронні звязки, а не постійно вибудовувати нові. Це можна образно порівняти з додаванням нових листочків або навіть нових гілок на нейронних деревах, але стовбур при цьому залишається тим самим. Це дозволяє дитині задовольняти свої життєві потреби тими способами, які працювали раніше, а не винаходити щоразу нові.
Чого навчилася дитина до семирічного віку, що саме допомагає їй забезпечити виживання? Вона ще не готова до роботи, де їй запропонують значний компенсаційний пакет. Вона ще не знає, як створити профіль на сайті знайомств, який приверне ідеального партнера для відтворення власних генів. Але дитина вже навчилася керувати власним відчуттям небезпеки. Без усвідомленого наміру вона формує нейронні звязки щоразу, коли відчуває загрозу і коли звільняється від неї. Дитина усвідомлює: коли вона привертає до себе увагу, почуття загрози зникає, тому вчиться новим способам це робити. Вона дізнається, які звуки передують звільненню від загрози, і вчиться розпізнавати ці звуки. Гормони щастя і гормон стресу формують стійкі звязки між усіма нейронами, активними на момент синтезу цих речовин. Ці нейронні шляхи допомагають реагентам «вмикатися» знову за аналогічних обставин.
Будь-який нейронний шлях, що постійно стимулюється, піддається мієлінізації. Можна бачити, як легко дитині дається вивчення іноземної мови або як вона порається з якимось видом спорту. А доросла людина з легкістю користується тими навичками, які були здобуті в дитинстві. В аналогічний спосіб деякі нейрохімічні реакції відбуваються всередині людини майже автоматично, тому що в неї відбулася мієлінізація цих нейронних шляхів у дитинстві.
Інші нейрохімічні реакції можуть даватися дорослій людині важко, але, приклавши достатньо зусиль, вона все одно здатна вивчити іноземну мову або оволодіти новим видом спорту. Те, що викликало у вас внутрішню тривогу в юності, буде викликати це почуття і в подальшому. Те, що звільняло вас від внутрішньої тривоги в юності, вірогідно, буде діяти в подібний спосіб і в зрілому віці.
До восьми років у дитини вже складається картина світуще неповна і далека від ідеальної, але вона керується нею, коли отримує бажане або уникає болю. Для дитини добре те, що вона сприймає як хороше, і погано те, що вона сприймає як нехороше. У сучасному суспільстві це не є найуспішнішою стратегією виживання, тому дуже корисно те, що ця картина світу продовжує доповнюватися і розширюватися. Врешті-решт дитина починає усвідомлювати, що іноді благими намірами вимощена дорога до пекла або що в негативних почуттів можуть бути сприятливі наслідки. Проте наші базові нейронні звязки засновані на простих реакціях ссавця.
Звичайно, дитина не може осягати все методом спроб та помилок. В іншому разі вона ризикує, наприклад, потрапити під автомобіль або їй заборонять грати на загальному дитячому майданчику через її поведінку. Щоб цього уникнути, систему винагород і покарань для дітей формують дорослі. Ніжні обійми, похвала, комплімент викликають у дитини приємні відчуття, коли вона робить те, що буде для неї корисним у майбутньому. Неприємні відчуття, які виникають у дитини, допомагають їй зрозуміти, що буде для неї поганим у довгостроковій перспективі. У першу чергу вона дізнається, що неприємні відчуття посилюватимуться, якщо не спробувати їх позбутися.
Діти вибудовують свою систему дій, ґрунтуючись на задоволенні й болі, а не завдяки усвідомленому наміру, тому дорослі організовують задоволення і біль так, щоб створити необхідні нейронні звязки. Згодом дитина вчиться розпізнавати своє внутрішнє відчуття тривоги і діяти так, щоб позбутися його.
Дещо про мозок людини
Діти вибудовують свою систему дій, ґрунтуючись на задоволенні й болі, а не завдяки усвідомленому наміру. Дорослі організовують задоволення і біль так, щоб створити необхідні нейронні звязки.
Важливість навчання для людини перших семи років стає очевидною, якщо порівняти цей період із дитинством тварини. Миша вважається дорослою особиною вже у віці чотирьох місяців, тож у рік вона може бути прабабусею. Газель самостійно йде за стадом уже за день після народження. Слоненя вчиться ходити до того, як уперше поїсть, адже до материнського молока ще потрібно дістатися. Тварини швидко вчаться задовольняти свої життєві потреби, оскільки небезпеки в дикій природі можуть чатувати на них де завгодно і коли завгодно. Тривалий період залежності людини можна вважати винятком. Раннє навчаннято підґрунтя наших реакцій у дорослому житті, подобається нам це чи ні.
Підліткове перезавантаження
Процес мієлінізації нервових волокон відновлюється під час періоду статевого дозрівання, тому в цей час в мозку легко формуються нові нейронні звязки. Ця здатність організму має величезне значення для виживання. Зазвичай тварини залишають «батьківську домівку» до того, як починають шукати собі пару, а мієлін допомагає мозку адаптуватися до цих нових умов. Утеча з дому (батьківської території) запобігає виникненню близькоспорідненого схрещування і в такий спосіб забезпечує виживання, тому природний відбір створив мозок, що підтримує подібний порядок речей. Зникає необхідність усвідомлено уникати близькоспорідненого схрещування.
Протягом усієї своєї історії люди шукають собі супутника життя в інших групах. Коли людина потрапляє до нового племені, то бачить нові обличчя, нові місця, вчиться нових навичок виживання і навіть нової мови. Нейропластичність головного мозку в молодості робить це можливим. Після завершення пубертатного періоду рівень мієліну падає, і тоді для створення нових нейронних ланцюжків необхідні численні повторення або різкий сплеск нейрохімічної активності. Тому досвід, що був отриманий в юності, настільки впливає на людину. У молодості процес навчання відбувається у звичайний для ссавців спосіб: на ґрунті задоволення або болю. Соціальні нагороди і соціальний біль спричиняють значну нейрохімічну активність, яка робить вагомий внесок у створення нейронної мережі, що визначає майбутні очікування і рішення людини.
Усе, що стосується репродуктивного процесу, отримує додаткову порцію уваги від мозку ссавця. Хімічні сплески стимулюються можливістю знайти собі пару, оскільки це першочергово для виживання. Чи йдеться про біль через відмову в романтичних стосунках, чи про радість спілкування в колі друзіву молодості будь-яке почуття сприймається гостріше, оскільки це важливо для ссавця всередині нас. Невдала зачіска або косий погляд можуть уважатися загрозою для виживання, і мозок миттєво формує нейронні звязки. Людина не думає цілеспрямовано про свої гени, так само, як і мавпа, але «репродуктивний успіх» стимулює гормональну бурю через незначні деталі, оскільки мозок з таким типом реакції має набагато вищі шанси залишити якомога більше потомства.
Як відомо, мозок завжди вчиться на підґрунті того, що підтверджує його ефективність. А в молодості найефективніше працюють здоровий зовнішній вигляд, соціальні звязки та готовність до ризику. Можна звинувачувати в цьому сучасне суспільство, але ці фактори з давніх-давен стимулювали нейрохімічні реакції людини. Усе, що сприяє поліпшенню зовнішності юнака та його соціальних звязків або підвищує готовність ризикнути, стимулює синтез гормонів щастя і формування нейронних ланцюжків. А все, що загрожує згаданим вище факторам, стимулює синтез кортизолу.
Усе, що сприяє полегшенню неприємних відчуттів у молодості, формує «швидкісні автостради» з нейронних шляхів у мозку. Негативне мислення може спрацювати і в цьому випадку. Можливо, ви памятаєте ситуацію, коли в інших дітей було те, що вам дуже кортіло мати, але ви не мали такої змоги і тоді просто бубоніли собі під ніс: «Та вони дурні!» Ви відчували полегшення і наступного разу знову вдавалися до цієї мантри.
Вербальна логіка юності ґрунтується на системі дій, яка сконцентрована на аспектах, що важливі для «репродуктивного успіху». Ніхто не прагне навмисно дивитися на світ крізь призму свого юнацького досвіду, але це сприйняття формується мозком, що його людина успадкувала в процесі еволюції.
Дещо про мозок ссавця
Вербальна логіка юності ґрунтується на системі дій, яка сконцентрована на аспектах, що важливі для «репродуктивного успіху». Ніхто не прагне навмисно дивитися на світ крізь призму свого юнацького досвіду, але це сприйняття формується мозком, що його людина успадкувала в процесі еволюції.
Традиція
У природі секс зазвичай приводить до зачаття дитини. Протягом більшої частини своєї історії люди не планували народження дітейвони хотіли займатися сексом, а виходила дитина. Вони хотіли, щоб дитячий плач припинився, але він робився лише сильнішим, тому що дітей ставало більше. Після пубертатного періоду в наших пращурів зовсім не залишалося вільного часу, щоб змінити своє мислення. Людина активно розвивається в юності, а потім займається розвитком наступного покоління. Сьогодні революція в питаннях планування сімї дала людині безпрецедентну можливість зосередитися на власному розвитку, якщо вона того забажає. Це новий крок у досвіді людини, що дозволяє зрозуміти, чому змінити налаштування, які було сформовано в дитинстві та юності, набагато складніше, ніж здавалося.
Дзеркальні нейрони
У кожної людини є спеціальні нейрони, що активуються, коли вона спостерігає за тим, хто отримує винагороду або уникає болю. Так звані дзеркальні нейрони відіграють серйозну роль у соціальному навчанні. Спостереження за іншою людиною стимулює електричний імпульсслабший, ніж коли людина сама переживає якийсь досвід, але повторного спостереження буває досить, щоб у мозку спостерігача почали формуватися нейронні звязки. Те, за чим молода людина спостерігає під час мієлінізації, програмує її на повторення цієї поведінки. Молода мавпа вчиться отримувати винагороду в такий же спосіб, як і інші мавпи, і так само вчиться уникати болю.