Спека загострює цей процес, бо плазма потрібна для потовиділення. Клітини мяза, що піддається кисневому голодуванню, руйнуються, і їхній вміст потрапляє в потік крові. Один із компонентів такого розпадукалій, його високий рівень у крові може викликати зупинку серця. Інший компонентміоглобінушкоджує нирки, іноді до відмови. Так можна стати трупом з розвиненими мязами.
На військових базах в Афганістані бодібілдинг був найпопулярнішою розвагою на дозвіллі. А там спекотніше, ніж на пляжі у Венісі. Харчові добавки для бодібілдерів, які солдати вживають, щоб швидше «нарощувати масу», значно підвищують ризик. У них часто містяться потенційно небезпечні складники: стимулятори, які прискорюють скоротливість мязів, термогенні засоби, які підсилюють метаболізм, та креатин, який пришвидшує зневоднювання. Усі вони підвищують конкуренцію за обмежену кількість крові в організмі. Консорціум з питань охорони здоровя та ефективності дій військовослужбовців веде онлайн-ресурс «Безпечність використання харчових добавок» (Operation Supplement Safety), на якому розглядають безпечність різних продуктів, однак, беручи до уваги, що в інтернеті продають понад 19 000 різноманітних добавока Amazon.com виконує доставлення на всі основні військові бази, це дуже схоже на Сізіфову працю. Якщо хтось незнайомий з міфом, Сізіфдавній грек, якого боги покарали тим, що прирекли на вічне закочування на гору величезного каменя (або доки його не зупинить рабдоміоліз). Протягом 2011 року серед військовослужбовців у США зареєстровано 435 випадків рабдоміолізу, спричиненого фізичними навантаженнями.
Навіть прості білкові добавки підвищують ризик. Білок розчиняється завдяки поглинанню вологи. Він відтягує воду від тканин організму в кровяний потік, щоб вимивати продукти білкового розкладу, важкі для екскреторної (видільної) системи. Коли людина, що вмирає від спраги в пустелі, наважиться пити власну сечу, це її не врятує. На той час концентрація білків та солей така, що організм вимушений відтягувати від тканин додаткову рідину, щоб їх розбавити, тобто ситуація не поліпшиться, а погіршиться, адже людина тепер іще й памятатиме, що пила власну мутну і смердючу сечу.
Рабдоміоліз може виникнути і з протилежного кінця спектра фізичної активності. Хворобливо товсті пацієнти, які вимушені нерухомо лежати на спині, наприклад під час довготривалої операції зі шлункового шунтування, ризикують, що вага їхнього тіла так сильно тиснутиме на мязи спини, що кровообіг ускладниться. Через чотири-шість годин відмерлі клітини руйнуються і їхній вміст витікає, а коли пацієнт рухається чи його рухають, кров знову починає циркулювати і продукти розпаду стрімко виносяться в кровяний потік. Люди, яких засипає уламками внаслідок землетрусу чи яких затискає в автомобілі після аварії, наражаються на такий самий ризик. А такожколи пяний непритомніє і лежить нерухомо протягом шести годин. Усе це мені пояснив дослідник рабдоміолізу, помічник головного хірурга Медичного центру Адміністрації у справах ветеранів у Портленді, Даррен Маліноскі. Він ще додав, що рабдоміолізодна з причин того, що люди перевертаються під час сну. «Мязи стають ішемічними, і це змушує вас перевертатися».
Гляньте-но, у вас навіть стегна почервоніли, каже Даєнна. Це перегріта кров прилинула до шкіри. Хочете спробувати пройти ще півгодини з наплічником?
Анітрішечки.
Думаю, досить мені.
Даєнна питає хлопців, як вони почуваються. Колега-інструктор Джоша, його звати Ден Лессар, відповідає, що його нудить. Джош запитання не почув, у його вухах мікронавушники. Він витягає один, і ми чуємо відголоски музичної агресії. Він слухає металгурт «Файв фінґер дез панч» (Five Finger Death Punch«Смертельний удар пятьма пальцями»), здається, замість барабанів вони використовують синтезовані звуки кулеметного вогню.
Джош каже, що вони з Деном планують улаштувати «справжнє тренування» пізніше сьогодні.
Мері зупинилася через сім хвилин ходіння з наплічником, «здає» мене Даєнна.
Джош стає на мій захист:
Люди не народжуються з наплічником за плечима. Коли я його вперше надягнув, то зненавидів своє життя.
Здається, вінхороша людина, яка багато чого пережила. Його легковажність, жвавість, невинність, з якою народився, усе це стало жорсткішим в Іраку. Війна має властивість денатурувати людей.
Об 11:30 нас випускають із «пічки».
Тепер можете вийняти свого «друга», каже технік лабораторії, Кейтлін, маючи на увазі зонд.
Трохи раніше, посеред обговорення унікальних моделей потовиділення, Кейтлін підняла обидві руки, ніби щойно виграла Вімблдон, і заявила: «Моя права пахва пітніє набагато сильніше». У чому ми могли переконатися на власні очі. На цьому можна переходити до суті роботи Даєнни: генетичні відмінності терморегуляціїефективно/неефективно, лівий бік/правий бік, це якщо грубо і загалом, на диво великі, а також варті серйозної уваги, з огляду на те, що США, здається, постійно борються з екстремізмом на Близькому Сході.
Даєнна пропонує відвідати найближчий кафетерій у Центрі Волтера Ріда і продовжити розмову.
Їй вторить Джош:
Життєзабезпечення. Треба цим зайнятися.
Піца у «Ворріор кафе» не схожа на здорову. Я маю на увазі не те, що їсти її шкідливо для здоровя (хоч і таке може бути), а швидше те, що сам продукт має якийсь хворий вигляд. Набрякла скоринка. «Спітнілий» сир. Пепероні, як струпя. Слідом за Джошем і Деном я йду в салатний бар. Як і багато хто в американському війську, хлопціприхильники кросфіту, системи тренувань, спрямованої на реальну, або «функціональну», силу замість розвинення окремих мязів. Для цього, зокрема, треба їсти багато зелені.
Усі хочуть бути великими та сильними, каже Джош у перервах між ковтанням їжі, після того як ми розсілися за столом.
Він їсть цілеспрямовано, як і говорить чи крокує на тренажері. Кажучи «усі», він має на увазі сучасних піхотинців.
Щоб цього досягти, є різні способи. Можна тяжко працювати, а можна зайнятися бодібілдингом, якщо цікавить тільки зовнішній вигляд. Працювати ніхто не хоче. Вони експериментують зі стероїдами. Вони хочуть ставати більшимиі швидко. Джош фокусує погляд на салаті. Але так функціональної сили не здобудеш. А мяз іще треба змусити працювати, а такожохолоджуватись
А ще добавки самі по собі підвищують ризик теплової немочі, виривається в мене.
Та Джош про це не турбується. Його турбує, що негодящі солдати наражають на ризик увесь підрозділ. Щоб я краще зрозуміла, він створює контекст: гіпотетичне бойове завдання полягає в зачистці та закріпленні в будівлі, зайнятій ворогом.
А тепер уявіть таке: посеред перестрілки, коли ви вже втомлені, вашого товариша підстрелили. Пункт збору поранених у вас створили в першому очищеному приміщенні, щоб туди потрапити, вам треба тягти пораненого, на якому бронежилет та інші засоби захисту. Вас уже похитувало від утоми, а тепер ви тягнете «мертву вагу», тож зараз вас по-справжньому хитає. Він стрімким рухом наколює салат на виделку. У його виконанні обідпостійні переходи від голоду до якоїсь злості. Наколов, поклав до рота, прожував, щось сказав, наколов. Чи готові ви надати першу допомогу хлопцеві, чиє життя залежить від вас, коли вас самих уже треба рятувати? А все тому, що замість нормальних тренувань ви полюбляли сходити в тренажерку і зробити кілька підходів.
За столом западає тиша. Мені чомусь подумалося, що ця історія може бути не гіпотетичною. Я намагаюсь якось пристосуватися до концепції «пункту збору поранених», до жахливого факту, що поранених може бути така кількість, що їх треба «збирати».
Отже, каже через певний час Даєнна, повернімося до теми спеки.
Вибачте. Наколов, наколов, поклав до рота, прожовує. Я не багато можу розповісти про спеку. Мене часто питали, як там, в Іраку. На вістря потрапляє горошина нуту. Відкрийте пічку та залізьте всередину.
Даєнна не заспокоюється:
Джоше, я чула, що деякі хлопці випивають багато води перед завданням, щоб не нести її з собою, а взяти більше набоїв.
Доктор Адолф розглядав це питання. Він писав: «Напиваючись заздалегідь, людина перетворює свої нутрощі на додатковий резервуар. У такий спосіб можна «взяти з собою» додатково кварту чи навіть більше води».
Адолф попросив групу чоловіків випити по кварті води, а потім відправив їх у «зневоднювальну пішу прогулянку». Проаналізувавши обєм і склад їхньої сечі, доктор Адолф зміг установити, що вони «відлили» від 15 до 20 відсотків випитої заздалегідь води. Решта виявилася доступною для вироблення поту, щоб охолоджуватися.
Проте армія США, за винятком виживання в пустелі, не схвалює пиття води про запас. Фізичні навантаження, коли в животі булькає, досить некомфортні, це знижує ефективність дій. До того ж солдати, які занадто захоплюються «наповненням резервуару», ризикують дістати водне отруєннярізке порушення сольового балансу організму, що може призвести до серйозних розладів.
А ще це не по-чоловічому.
Якщо береш додаткові набої, каже Джош, відповідаючи на материне запитання, ти береш їх не коштом води. Просто береш. Напружуєшсяі береш.
Джош знайшов у салаті лохини. Він наколює їх швидкими, вивіреними рухами. Думаю, у вправах з багнетом він покаже високі результати.
Обговорюємо дилеми, які військовим доводиться розвязувати в спеку. Говоримо про засоби захисту. Комплект, яким користуються тепер, важить 33 фунти. Тобто ви займаєтеся важкою атлетикою, коли просто піднімаєтеся сходами. У Джоша був товариш, якого застрелили, коли він заліз на дах без бронежилета.
З його командира потім насміхались. Але, якщо говорити про реальність, якби то був я, то теж був би без бронежилета.
Ви знімаєте бронежилет, бо в ньому занадто спекотно? Я мов та муха, що дзижчить біля вуха, чи мов собачка, що дзявкає і крутиться біля щиколоток.
Я його знімаю, коли в цьому є сенс.
Ден приєднується до розмови, щоб якось полегшити тон:
Мері, ми ходимо по горах угору і вниз із сотнею фунтів за плечима, а проти нас воюють типи в сандаліях і бурнусах. На виникнення багатьох проблем армія відповідає тим, що нам видають додаткове спорядження, більша частина якого потребує акумуляторів, а наша «вантажність» має межі.
Інший варіант відповіді армії, з яким військові вже років із десять заграють, придатний для носіння гідравлічний екзоскелет, що має допомагати з важкими вантажами. Компанія «Локгід Мартін» виклала на ютюбі ролик, у якому демонструє свою розробку, «універсальний носій вантажів для людини» (Human Universal Load CarrierHULC (читається «ГАЛК»). Солдати, у яких на ногах закріплено металеві скоби, неначе на армійську службу призвали жертв поліомієліту, перескакують рівчаки, укриваються за великими валунами. ГАЛК 2010 року проходив випробовування в Натіцьких лабораторіях під час «подовженого переходу» з вантажем 87 фунтів. Один із коментарів до ролика на ютюбі був від учасника тих випробувань: «Через сорок пять хвилин у всіх нестерпно боліли гомілки». Інші піддавали сумніву здатність бійців швидко переміщатися під вогнем супротивника чи хоча б звестися на ноги в разі падіння. Патрік Таккер, редактор з питань технологій вебсайту «Діфенс ван» (Defense One), спіткнувся на запитанні щодо часу роботи акумуляторапять годин, за умови що ви пересуваєтеся досить повільно (2,5 милі/год) по рівній місцевості. Він засумнівався в корисності ГАЛКа там, де немає стабільних джерел електропостачання: «А це загалом і є місця, у яких солдатам доводиться воювати».
Хочете знати, чому загинув мій друг? каже Джош. Імовірно, хтось почув, як він заходив у будинок. Він не міг переміщатися достатньо тихо, бо ніс на собі забагато всякого лайна. Люди, що бояться ризику, понавидумували купу обмежень. У них добрі наміри, що призводять і до поганих наслідків.
Даєнна показує на мій диктофон:
Мабуть, варто його вимкнути.
Спека більше не тема розмови, тепер це просто настрій.
Ми їдемо з обіду в автомобілі. Джош і Ден сидять на задньому сидінні, вони планують своє тренування. Я чую, як Ден каже «сто ривків», подібно до назви якоїсь із книжок Доктора Сьюза. Ми з Даєнною розмовляємо про науку. Я розповідаю про нещодавній візит до Натіцьких лабораторій. У них є манекен, що пітніє! А ще«рівняння прогнозування потреби у воді»! Вводимо прогноз погоди та масу спорядження і рівні активності бійця при виконанні бойового завдання й отримуємо кількість води, яку він повинен мати з собою на полі бою. «Як це чудово!»хочеться мені сказати, але я знаю, що Джош теж слухає.
Я розумію його презирливе ставлення до таких речей. Я розумію, що завжди є фактори, які неможливо врахувати в рівняннях, щось, чого люди, які не перебувають на полі бою, зрозуміти не можуть. Я знаю, що кожна місія має унікальні потреби і ризики. Я розумію, чому для людей, що сидять в офісах з кондиціонерами і встановлюють правила для тих, хто під вогнем артилерії перебігає відкрите подвіря в Афганістані в полуденну спеку, вигадують зневажливі прізвиська. Правда, я чомусь не пригадую, які саме прізвиська.
Диванні рейнджери? підказує мені Ден. Цивільні?
Науковці, каже Джош.
Даєнна барабанить пальцем по керму і, дивлячись у дзеркало заднього огляду, каже:
Я тебе люблю, синку.
Джош, дивлячись у вікно:
Я теж тебе люблю, мамцю. І не соромлюся.
Кілька слів на захист військових науковців. Погоджуся, що командири підрозділів краще знають, що саме і скільки повинні брати із собою їхні підлеглі на конкретне завдання. Але ж ми хочемо, щоб ці командири були озброєні знанням, а їх не завжди можна взяти з власного досвіду. Іноді вони йдуть від «штацького» з Університету охорони здоровя військовослужбовців, що досліджував специфічний і потенційно смертельний вплив харчових добавок для бодібілдерів. Чи армійського фізіолога, що після того, як відправив з доку авіабази у Флориді кількох чоловіків поплавати на рятувальному плоту, виявив, що змочування уніформи дозволяє охолодитися так, щоб зберігати щогодини на 74 відсотки більше функцій тіла. Або від дослідника з флоту, що винайшов спосіб скоротити час одужання мандрівників від діареї. Усе це має велике значення, коли температура повітря 115 градусів і ви намагаєтесь уберегти своїх підлеглих від зневоднення і непритомності. Така робота не дає слави. За неї не нагороджують медалями. А, можливо, варто було б.
8. Якщо в «морських котиків» пронос
Діарея як загроза національній безпеці
Якщо вам колись доведеться подорожувати до маловідомої країни Джибуті, приземляючись, ви зможете побачити з ілюмінатора щось, схоже на будівельний майданчик, що прилягає до аеропорту. Насправді це військова база США, Кемп-Лемоньє: 3500 людей, що мешкають і працюють у модифікованих транспортних контейнерах, декотрі з них поставлені один на одний, декотріпоряд один з одним, такий «тетріс» із нічим не прикрашених прямокутних ящиків. Окрім чагарників, що повиростали там, де з кондиціонерів крапає вода, ландшафт більше ніяк не озеленений. Внутрішнє оздоблення існує у формі плакатів з інструкціями щодо екстремальних ситуацій («Зупиніться і слухайте, що каже Голос») та портретів командної ланки в рамках. За три дні на базі я бачила лише одне, що можна було б класифікувати як розкіш. Єдина поблажлива, приємна, дорога річ, яку сюди привезли тільки для того, щоб зробити життя військовослужбовців хоч трохи комфортнішим. Для контейнера, що належить Військово-морському медичному дослідницькому підрозділу 3, капітан Марк Ріддл замовив туалетний папір «Чармін ультра софт». Напис на дверях усе пояснює: «Клінічні дослідження діареї».
Саме слово «діарея» викликає в людей бажання посміятися. Ріддл з цим не сперечається. Навпаки. Він залучає піддослідних за допомогою написів «МАЄШ ДІАРЕЮ?» на дверцятах кабінок у вбиральні. Одну з фотографій «Наочного посібника з класифікації стулу», який зробив для учасників теперішнього дослідження, він узяв з реклами супу «Кемпбеллз чанкі». («Якщо уважно придивитися, каже він мені, там видно ложку».) Однак з причин, які ви зрозумієте далі, Ріддл ставиться до діареї дуже серйозно. Як він сам колись сказав, не маючи на увазі нічого смішного: «Я цим живу і дихаю». Колись я чула, як він вжив слово «священний», коли розповідав про колекцію заморожених зразків стулу. Ріддл хоче, щоб високе військове командування теж серйозно ставилося до діареї.
У минулі століття нікого переконувати не було потреби. Дизентерія «була для солдатів фатальніша, ніж порох і кулі», писав Вільям Ослер, «батько сучасної медицини», у 1892 році. («Дизентерія»узагальнений термін, що означає інфекції, при яких патогенні організми уражають слизові оболонки кишок, спричиняючи те, що клітини та капіляри виділяють свій вміст, наслідок чого«фірмовий» симптом дизентерії, назва якого схожа на британську лайку, кривава діарея.) На одного вбитого на полі бою американця під час Мексиканської війни 1848 року припадало семеро, які померли від хвороб, здебільшого повязаних з діареєю. Протягом громадянської війни в США від діареї та дизентерії померли 95 000 солдатів. Під час війни у Вєтнамі співвідношення госпіталізованих зі шлунково-кишковими розладами і хворими на малярію становило десь чотири до одного.