Абордажце зараз наш єдиний шанс перемогти. Вони надто сильно озброєні.
І, наче на підтримку його слів, відгукнулись гармати французів. Оговтавшись від паніки, два кораблі французів майже разом відкрили бортовий вогонь по «Арабеллі», яка була ближче до них і сильніше озброєна, а тому й більш небезпечна з двох піратських кораблів.
На відміну від корсарів, які спрямували вогонь на палуби, щоб покалічити більше ворогів, французи посилали ядра низько, намагаючись пошкодити корпус піратського корабля. «Арабелла» тряслась і здригалася від шквалу снарядів, хоч Пітт і намагався тримати її носом до французівтак вона являла собою найменшу мішень для противника. На якусь мить корабель зупинявся, але зразу ж рушав знову вперед. Проте носову частину корабля було пробито, півбак знесено, а трохи вище ватерлінії зяяла велика пробоїна. Щоб не затопило трюму, Блад наказав негайно скинути за борт носові гармати, якорі, бочки з водою і все інше, що можна було зірвати з місця.
Французи, зробивши поворот оверштаг, обстріляли залпом і «Елізабет». «Арабелла» ж, скористувавшись слабким попутним вітром, намагалась підійти до свого противника впритул. Та перш ніж піратам вдалося здійснити свій намір, «Вікторєз», перезарядивши гармати правого борту і скориставшись з того, що «Арабелла» підійшла ближче, вдруге сипонув градом ядер. Напівзруйнована «Арабелла» в гуркоті канонади, серед трісок шпангоутів і криків поранених захиталася і обволоклася хмарою диму, який сховав її від французів. А через кілька хвилин Хейтон закричав, що «Арабелла» носом занурюється в воду.
Серце Блада зупинилося. Здавалося, порятунку нема, та ось крізь дим показався синій з позолотою борт «Вікторєз». Однак понівечена «Арабелла» рухалася надто повільно, і Блад зрозумів, що вони будуть на дні раніше, ніж встигнуть підійти до «Вікторєз».
Таку ж думку з прокльонами висловив і голландський адмірал, а лорд Віллогбі на чім світ стоїть кляв Бладатой, ідучи на абордаж, азартно поставив на карту і долю корабля, і долі всіх, хто на ньому був.
У нас іншого виходу не було!вигукнув Блад, шаленіючи.По-вашому, це був одчайдушний і нерозсудливий крок. Що ж, не заперечую. Але обставини і надто малі сили не давали змоги діяти інакше. Я зазнаю поразки, коли перемога так близько.
Та пірати ще не думали про поразку. Хейтон з двома десятками кремезних головорізів, що збіглися на його поклик, причаїлися серед уламків з абордажними гаками напоготові. Ярдів за сім-вісім від «Вікторєз», коли, здавалося, вже все було кінчено і носова палуба «Арабелли» на очах переможно тріумфуючих французів почала занурюватись у воду, пірати Хейтона схопилися і з дикими криками кинули через безодню абордажні гаки. Два з них досягли палуби французьких кораблів і впялися в дерево. Не гаючи й секунди, з блискавичною швидкістю досвідчені пірати вхопилися за ланцюг одного з гаків і з усіх сил почали тягти його до себе, щоб зблизити кораблі.
Блад, який з квартердеку стежив за цією сміливою операцією, закричав громовим голосом:
Мушкетерина ніс!
Готові до бою мушкетери на своїх позиціях на шкафуті, за мить зібралися на носі, бо знали, що від швидкості дій залежить їхній порятунок. Пятдесят мушкетерів відважно кинулися вперед, і з-за уламків півбака над головами людей Хейтона засвистіли кулі. Це було вчасно, бо французи, переконавшись, що звільнитись від гаків, які глибоко впялися в борт і палубу «Вікторєз», неможливо, саме налаштувались відкрити вогонь по піратах.
Кораблі з сухим стукотом вдарилися правими бортами. Спустившись із квартердеку на шкафут, Блад віддавав накази, орієнтуючись і діючи зі швидкістю урагану. За мить спустили паруси, обрубали канати, що підтримували реї, на кормі вишикувався авангард абордажного загонусотня кремезних дужих людей, а на потрібних місцях були розставлені люди з абордажними гаками, готові до негайних дій за командою Блада. В одну мить півдюжини гаків міцно пришвартували «Арабеллу», яка почала занурюватися у воду, до «Вікторієз», що став буквально тримати тепер її на плаву.
Віллогбі і ван дер Кейлен, затамувавши дух, стояли на юті і зачудовано спостерігали, з якою неймовірною швидкістю й точністю діяли Блад та його відчайдушна команда. Нарешті сурмач засурмив атаку, Блад стрімко кинувся на палубу французького корабля, ведучи за собою інших. Пірати з арєргардної групи, на чолі з каноніром Оґлом, гармати якого залила вода, з криком перескакували на носову частину «Вікторєз», до рівня якого вже опустилася висока корма пошкодженої «Арабелли».
За прикладом свого командира, корсари налетіли на французів, як гончі пси на загнаного оленя. За першими сміливцями на борт ворожого судна кинулась і решта піратів. На «Арабеллі» залишились тільки Віллогбі та голландець, які не припиняли з квартердеку своїх спостережень за боєм.
Увесь бій тривав не більше як півгодини. З носової частини він перекинувся на бак, а звідти на шкафут, де сутичка була особливо жорстокою. Французи чинили одчайдушний опір, підбадьорюючи себе тим, що кількісно переважають противника. Та, незважаючи на всі зусилля, під тиском піратів французи швидко відступили на один бік палуби, а «Вікторєз» під вагою напівзануреної в воду «Арабелли» загрозливо кренився на правий борт. Пірати билися з відчайдушною хоробрістю людей, які знали, що відступати нікуди і що вони мають або перемогти, або загинути.
І врешті ця перемога прийшла. Вони оволоділи «Вікторєз», заплативши за це життям половини екіпажу. Загнана на квартердек жменька вцілілих французів, слухаючись наказів очманілого де Рівароля, з останніх сил намагалася стримати піратів. Але коли де Рівароль упав з простреленою головою, десятки зо два його співвітчизників, які ще лишалися живими, заблагали пощади.
Але й після цього людям Блада не було спочинку. «Елізабет» і «Медуза», зчеплені абордажними гаками, являли собою єдине поле бою, і французи вже вдруге відкидали людей Хаґторпа зі свого корабля. Хаґторпу потрібна була негайна допомога. Поки Пітт з матросами займався вітрилами, а Оґл з канонірами порався на нижній гарматній палубі, Блад наказав негайно звільнити «Вікторєз» від абордажних гаків. Лорд Віллогбі і адмірал ван дер Кейлен уже теж перейшли на борт французького корабля, коли він робив поворот, поспішаючи на підмогу Хаґторпу. Блад, стоячи на квартердеку французького флагмана, востаннє подивився на свій корабель, що так довго служив йому і став трохи не частиною його самого. Звільнивши «Вікторєз» від своїх чіпких обіймів, «Арабелла» ще кілька хвилин погойдалася на хвилях, а потім почала повільно занурюватись, і незабаром там, де вона затонула, завирували водяні кружала навколо верхівок щоглоце і все, що лишилося від корабля і вказувало на місце її вічного спочинку.
Блад мовчки стояв серед трупів та уламків, не зводячи очей з місця загибелі «Арабелли». Він не чув, як хтось підійшов до нього, і опамятався тільки тоді, коли за спиною пролунав голос:
Вже вдруге за сьогоднішній день я повинен просити у вас пробачення, капітане Блад. Ніколи до цього мені не доводилось бачити, як відвага і винахідливість із неможливого роблять можливе, а поразку перетворюють на перемогу.
Блад різко обернувся, і тільки тепер Віллоґбі побачив страшний вигляд капітана. Шолом його був збитий, передня частина кіраси прогнута, замість правого рукава камзола теліпалось ганчіря, яке ледве прикривало оголену руку. Весь він з голови до пят був забризканий кровю. З-під скуйовдженого волосся тоненькою цівочкою стікав червоний струмочок. Кров, змішуючись з кіптявою порохового диму, перетворювала його змучене обличчя на жахливу маску.
Та крізь цю страшну маску надприродним блиском світилися ясні блакитні очі, а з них, змиваючи кров, бруд і порохову кіптяву, котилися сльози.
Розділ XXXI. Його високоповажність губернатор
Дорого заплатили корсари за свою перемогу. Коли стали підраховувати вартість і, встановили, що з трьохсот двадцяти корсарів, які залишили Картахену з капітаном Бладом, залишилися живими близько ста чоловік. «Елізабет» зазнала таких серйозних пошкоджень, що навряд чи можна було її відремонтувати, а її хоробрий капітан Хаґторп наклав головою в останньому бою. Але втрати ці не були марними. Своїм умінням вести морські бої і нечуваною хоробрістю пірати, здобувши перемогу над переважаючими силами ворога, врятували Ямайку від розгрому та пограбувань, а для короля Вільгельма захопили ескадру де Рівароля і скарби, вивезені цим «вельмишановним» розбійником з Картахени.
Пізно ввечері наступного дня девять довгожданих кораблів ескадри ван дер Кейлена кинули якір на рейді Порт-Ройяла, і адмірал не забарився у відповідній формі одверто висловити своїм голландським і англійським офіцерам усе, що він про них думав і чого вони насправді варті.
Шість кораблів ескадри відразу ж почали готуватися до виходу в море. Новий генерал-губернатор, лорд Віллоґбі, поспішав на власні очі пересвідчитись, як управляються інші англійські колонії у Вест-Індії, і збирався відплисти на Антильські острови.
І я маю тут затримуватись,скаржився він адміралові,через відсутність цього йолопа губернатора!
Невже?сказав ван дер Кейлен.Не росумію, тому це має вас затримувати?
Щоб покарати цього собаку, як він цього вартий, і призначити на його місце людину, яка не тільки розумітиме, в чому полягають її обовязки, а й зможе їх виконувати.
Росумію! Та ши є потрепа затримуватися тут зарати того невтаги? Тимшасом францус моше налатать на погано захищений Барбадос. Ви майт тут такий шоловік, який вам трепа. Для нього не потріпно особливих інструксій. Він знає, як захищати Порт-Ройял, краще са нас з вами.
Ви маєте на увазі Блада?
Звишайно. Чи знайти для такий посади кращий за нього? Ви сам башили, на що він здатний.
Чудово, що й ви так думаєте! А й справді! Я вже добре обдумав це і, побий мене грім, не бачу, чому б і ні! Він кращий за Морґана, а Морґана ж призначили у свій час губернатором.
Послали за Бладом. Він зявився, вичепурений і життєрадісний, бо вже встиг скористатися зі свого перебування в Порт-Ройялі, щоб привести себе в порядок. Пропозиція лорда Віллоґбі приголомшила Блада. Він навіть і мріяти ніколи не смів про щось подібне. Його одразу ж охопили сумніви, чи справиться він з такою відповідальною посадою.
От тобі й маєш!скипів Віллоґбі.Невже я міг би запропонувати вам таку посаду, коли б мав хоч крихту сумніву щодо ваших здібностей? Якщо це ваше єдине заперечення...
О ні, мілорде, не єдине. Я мріяв поїхати додому, розумієте... Я знудьгувався за зеленими вуличками Англії.Блад зітхнув.Там, у садах Сомерсета, незабаром розквітнуть яблуні.
«Розквітнуть яблуні»!різко вигукнув його світлість, глузливо повторюючи останні слова Блада.Що за диявольщина?.. «Яблуні»!І він поглянув на вандер Кейлена.
Адмірал звів брови і стиснув свої товсті губи. На його круглому мясистому обличчі промайнула добродушна посмішка, а в очах засвітився лагідний вогник.
Та-ак!протягнув він.Це дуже поетишно!
Мілорд гнівно обернувся до капітана Блада.
Вам ще треба змити старі гріхи піратства, друже,вколов він його.Звичайно, ви вже дещо зробили, до того ж проявили при цьому неабиякі здібності. Тому-то я й пропоную вам від імені його величності короля Англії пост губернатора Ямайки. З усіх, кого я тут знаю, вас вважаю найбільш здібним для цього.
Блад низько вклонився.
Ваша світлість дуже любязні. Але...
Тс-с-с! Немає ніяких «але»... якщо ви хочете, щоб ваше минуле було забуте, а майбутнє забезпечене. Вам надається чудова можливість! І ви не повинні ставитись до моєї пропозиції легковажно заради якихось там яблунь чи будь-якої іншої сентиментальщини. Ваш обовязокбути тут принаймні до закінчення війни. А коли війна скінчиться, ви зможете повернутися в Сомерсет до сидру чи у свою рідну Ірландію до потіну, а до того часу ви зможете чудово вжитися і з ямайським ромом.
Ван дер Кейлен зайшовся сміхом. Але на Блада жарт не вплинуввін навіть не посміхнувся. Думками він зараз був біля Арабелли Бішоп. Вона була десь тут, у цьому будинку, але відколи він у Порт-Ройялі, вони ще не бачились. Коли б тільки в неї знайшлася хоч краплина співчуття до нього...
Та його роздуми перервав різкий роздратований голос Віллоґбі, який ніяк не міг вгамуватися і весь час докоряв за нерішучість, вказуючи на неймовірну безглуздість його легковажного ставлення до тієї блискучої перспективи, що відкривається перед ним. Опамятавшись, Блад вклонився лордові Віллоґбі.
Ви маєте рацію, мілорде. Я справді все не можу прийняти рішення. Але не вважайте це виявом невдячності. Коли я й вагався, то лише тому, що мав для цього інші мотиви, якими не смію турбувати вашу світлість.
Певно, знову щось подібне до яблунь у садах?зневажливо пирхнув його світлість.
На цей раз і Блад засміявся, але в очах у нього все ще не згасав смуток.
Безмежно вдячний вам за вашу пропозицію, мілорде, я зроблю все так, як ви бажаєте. Я постараюся виправдати вашу довіру і заслужити ласку його величності. Можете покластись на менеслужитиму чесно.
Коли б я не був певен у цьому, то ніколи б не запропонував вам пост губернатора.
Справу було вирішено. У присутності коменданта форту Меллера та інших офіцерів гарнізону лорд Віллоґбі виписав і засвідчив печаткою документ про призначення Блада на пост губернатора. Меллер і його офіцери спостерігали за всією цією церемонією, витріщивши від подиву очі, але свої думки розумно тримали при собі.
Ну от, тепер змошемо займатися свої справи,сказав вандер Кейлен.
Ми відпливаємо завтра вранці,повідомив його світлість.
Блад здивувався.
А полковник Бішоп?спитав він.
А це вже ваша справави губернатор. Коли він повернеться, можете обійтися з ним на свій розсуд, хоч повісьте на реї його ж корабля. Він заслуговує на це.
Завдання не з приємних, мілорде,зауважив Блад.
Тоді я залишу листа для нього. Думаю, що він йому сподобається.
Капітан Блад одразу ж узявся за виконання своїх обовязків. Після всього, що тут сталося, насамперед треба було подбати про належну оборону Порт-Ройяла. Він оглянув зруйнований форт і звелів негайно приступити до його відбудови. Потім віддав наказ витягти на берег три французьких кораблі і відремонтувати їх. Після всього цього Блад зібрав своїх піратів і з дозволу лорда Віллоґбі передав їм одну пяту частину захоплених цінностей, запропонувавши їм вибір: або покинути Ямайку, або піти на службу до короля Вільгельма.
Чоловік двадцять із них вирішили залишитися, серед них Джеремі Пітт, Оґл і Дайк, для яких, як і для Блада, після вигнання короля Якова скінчилися заслання і поневіряння на чужині. Тільки вони, та ще старий Волверстон, що був у Картахені, залишилися в живих із тієї купки засуджених повстанців, які втекли на «Сінко Льяґас» із Барбадоса понад три роки тому.
Вранці наступного дня, коли ескадра ван дер Кейлена закінчувала останні приготування перед виходом у море, у просторий кабінет губернатора, де сидів Блад, зайшов майор Меллер і доповів, що на обрії показалася ескадра полковника Бішопа.
От і чудово,промовив Блад.Я радий, що Бішоп повертається ще до відїзду лорда Віллоґбі. Наказую вам, майоре, тільки-но Бішоп ступить на берег, заарештувати його і доставити сюди, до мене. Почекайте.І він поспішно написав записку.Негайно передайте лордові Віллоґбі на флагманський корабель адмірала ван дер Кейлена.
Майор Меллер віддав честь і вийшов. А Пітер Блад, відкинувшись у кріслі, похмуро дивився на стелю. Так спливло кілька хвилин. Раптом почувся легенький стук у двері, і до кімнати зайшов літній слуга-негр з проханням до його ясновельможності прийняти міс Бішоп.
Його ясновельможність змінився на лиці. Серце його тьохнуло й завмерло. Якусь мить він сидів нерухомо, втупившись поглядом у негра, і не міг промовити й слова, тільки порухом голови висловив згоду прийняти леді.
Коли увійшла Арабелла, Блад підвівся. Його блідість не була такою помітною, як у дівчини, але це тільки тому, що його обличчя було засмаглим. Якусь мить вони мовчки дивилися одне на одного. Потім Арабелла пішла йому назустріч і, затинаючись, що було незвичайним для такої спокійної і врівноваженої дівчини, надривним голосом сказала:
Я... я... майор Меллер щойно сказав мені...
Майор Меллер перевищив свої повноваження,перервав її Блад. Він намагався вимовити ці слова рівним спокійним голосом, і саме через це вони прозвучали хрипко і неприродно гучно.
Помітивши, як дівчина затремтіла, він враз вирішив заспокоїти її:
Ви даремно хвилюєтесь, міс Бішоп. Хай би якими б були наші взаємини з вашим дядьком, будьте певні, я не діятиму за його прикладом. Я не зловживатиму своїм становищем і не зводитиму з ним особисті рахунки. Навпаки, мені доведеться зловживати своєю владою, щоб захистити його. Лорд Віллоґбі порадив мені не панькатись з вашим дядечком. Я ж особисто маю намір відіслати його назад, на його плантації в Барбадосі.
Я... я рада, що ви так вчините. І найбільше рада за вас.
Вона ступила крок уперед і простягла Бладові руку. Він з недовірям поглянув на неї. Потім вклонився.
Розбійник і пірат не сміє торкнутися вашої руки.
Але ж ви вже не той і не другий,відповіла дівчина, намагаючись посміхнутися.
Та, на жаль, не вам я маю дякувати за це,промовив він.Думаю, нам нічого більше говорити на цю тему. До речі, можу запевнити вас, що лордові Джуліану Вейду боятися мене теж нічого. Така гарантія, безсумнівно, вам потрібна для вашого власного спокою.
Заради вастак. І тільки заради вас самого. Я б не хотіла, щоб ви скоїли щось підле чи повелися нечесно.
Хоч ярозбійник і пірат?вирвалось у Блада. Вона в розпачі заломила руки.
Невже ви ніколи не пробачите мені тих слів?
Мушу зізнатися, що мені це не так легко зробити. Та після всього сказаного яке це має значення?
Вона з хвилину задумливо дивилась на нього своїми чистими карими очима і знову простягнула йому руку.
Я їду, капітане Блад. Оскільки ви так милостиві до мого дядька, я повернуся разом з ним на Барбадос. Навряд чи ми з вами коли-небудь зустрінемося. Невже ж ми не можемо розійтися друзями? Знаю, що колись я несправедливо осудила вас. Тому ще раз прошу пробачити мені за це. Може, ви... може, ви попрощаєтесь зі мною?
Здавалося, що Блад стрепенувся і скинув із себе маску жорстокості. Він узяв простягнену руку і, затримавши її у своїй, заговорив лагідніше, з сумом дивлячись на дівчину.
Ви повертаєтесь на Барбадос, а лорд Джуліан теж їде з вами?боязко заговорив він.
Чому ви запитуєте мене про нього?І Арабелла рішуче глянула в очі Блада.
Як? Хіба він не виконав мого доручення? Чи, може, він щось наплутав?
Ні, він нічого не наплутав і переказав мені все, як ви сказали. Мене дуже зворушили ваші слова. Вони примусили мене ясно зрозуміти і мою помилку, і мою несправедливість до вас. Я засуджувала вас надто жорстоко, хоч взагалі і засуджувати вас не було за що.
А як же тепер лорд Джуліан?запитав він, усе ще не випускаючи її руки і дивлячись на Арабеллу очима, що, немов сапфіри, горіли на його обличчі кольору міді.
Лорд Джуліан, очевидно, поїде додому в Англію. Тут йому робити нічого.
Хіба він не просив вас... поїхати з ним?
Просив. Я дарую вам таке недоречне запитання.
У ньому раптом прокинулась божевільна надія.
А ви? О, хвала небу! Невже ви хочете сказати, що відмовили йому, щоб... щоб стати моєю дружиною, коли...
О! Ви нестерпні!...Вона вирвала руку і одвернулась від нього.Мені не слід було приходити... Прощайте!Арабелла швидко пішла до дверей.
Блад догнав її і схопив за руку. Обличчя дівчини залилося румянцем, і вона пронизала його гострим, як лезо, поглядом.
Ви поводитесь, як пірат! Відпустіть мене!
Арабелло!благально вигукнув він.Що ви кажете? Невже я повинен відпустити вас? Хіба я можу дозволити вам піти звідси, щоб і ніколи більше не побачити вас? Може, ви залишитесь і допоможете мені перенести це нестерпне вигнання до того часу, коли ми зможемо разом поїхати в Англію? О, ви плачете! Що ж я сказав такого, чим довів тебе до сліз, моя голубко?
Я... я думала, ти мені ніколи цього не скажеш,промовила Аррабелла, сміючись крізь сльози.
Люба моя, але ж тут був лорд Джуліан, красивий, вельможний...
Для мене завжди був тільки ти один, Пітере...
Їм, звичайно, багато треба було сказати одне одному, дуже багато! Вони сіли поруч, щоб поговорити. А час летів, і губернатор Блад забув про всі свої обовязки. Нарешті він дійшов до кінця свого шляху. Його одіссея скінчилась.
А тим часом ескадра Бішопа кинула якір на рейді, і незадоволений полковник зійшов на мол, де його чекали ще більші неприємності. Лорд Джуліан супроводжував його на берег.
Для зустрічі Бішопа вишикувався загін морської піхоти. Попереду стояв майор Меллер і ще двоє, незнайомі губернаторові: один маленький, сухорлявий, а другийогрядний велетень.
Майор Меллер підійшов до Бішопа.
Полковнику Бішоп! Я маю наказ арештувати вас. Вашу шпагу, сер!
Бішоп витріщився на нього, багровіючи.
Що за чортівня?.. Арештувати? Мене?
За наказом губернатора Ямайки,сказав маленький сухорлявий чоловічок, що стояв позаду майора Меллера.
Бішоп рвучко обернувся до нього.
Губернатора? Ви божевільний!Він поглянув спочатку на одного незнайомого, потім на другого.Адже губернатор тутя!
Ви були ним,сухо відказав маленький чоловік.Але за вашої відсутності становище змінилося. Вас зняли за те, що ви залишили свій пост без поважної причини і цим піддали небезпеці колонію, охорона якої була вам довірена. Це серйозна провина, полковнику Бішоп, у чому вам доведеться пересвідчитись. Враховуючи те, що на цей пост вас призначив уряд короля Якова, вам, можливо, ще й буде висунуто звинувачення в державній зраді. Від вашого наступника залежатимеповісять вас чи ні.
Переляканий Бішоп спочатку вилаявся, а потім тремтячим голосом запитав:
А хто ви такі, кат би вас побрав?
Ялорд Віллоґбі, генерал-губернатор колоній його величності у Вест-Індії. Ви повинні були знати про мій приїзд.
З Бішопа злетіли залишки гніву від страху, його кинуло в холодний піт. Вродливе обличчя лорда Джуліана, який стояв позаду нього, раптом зблідло й осунулось.
Але, мілорде...почав був полковник.
Сер, мене не цікавлять ваші пояснення!різко обірвав його Віллоґбі.Я зараз відпливаю і не маю часу займатися вами. Губернатор вислухає вас і, безсумнівно, віддасть вам належне.Він махнув рукою майорові Меллеру, і приборканого, розбитого полковника Бішопа повели геть.
Лорд Джуліан, якого ніхто не затримував, теж пішов за ним. Оговтавшись, полковник Бішоп звернувся до нього.
Ще один додаток до мого рахунку з тим мерзотником Бладом,процідив він крізь зуби.Ну я розквитаюся з ним, коли ми зустрінемось!
Майор Меллер відвернувся, щоб приховати посмішку, і мовчки повів його до будинку губернатора, будинку, який так довго був резиденцією самого полковника Бішопа. Залишивши полковника під охороною у вестибюлі, майор пішов доповісти губернаторові, що привели арештованого.
Арабелла Бішоп усе ще була в Пітера. Повідомлення Меллера одразу ж повернуло їх до дійсності.
Ти будеш милостивим до нього. Зроби все можливе, щоб його помилували. Заради мене, Пітере,промовила вона благально.
Постараюсь, люба,сказав Бладу відповідь, поглядаючи на майора Меллера.Але боюсь, що обставини не дозволять мені цього.
Дівчина знітилась і, зрозумівши, що ця відповідь призначена для майора, вибігла в сад, а майор Меллер пішов за полковником.
Його ясновельможність губернатор зараз прийме вас,сказав він і широко розчинив двері.
Полковник Бішоп, хитаючись, увійшов до кабінету і став, очікуючи.
За столом сидів якийсь незнайомий чоловік: видно було тільки маківку його акуратно зачесаного чорного волосся. Потім губернатор Ямайки підвів голову, і його блакитні очі суворо поглянули на заарештованого.
З горла Бішопа вихопився якийсь невиразний звук, і полковник, скамянівши від подиву, витріщився на його ясновельможність губернатора Ямайки, впізнавши в ньому того, на кого безуспішно полював на Тортузі.
Цю сцену найкраще схарактеризував ван дер Кейлен у розмові з лордом Віллоґбі, коли вони піднялися на палубу флагманського корабля адмірала.
Це душе поетишно!сказав він, і в його блакитних очах промайнув веселий вогник.Капітан Блад любить поесій... Ви памятайт квітучі яблуні в саду, та? Ха-ха!
Примітки
1
Medicinae baccalaureus (лат.)бакалавр медицини.
2
Лаймська затокамісце висадки Монмута.
3
Ah, perro ingles! (ісп.)А, англійський собако!
4
Гакабортверхня частина кормового краю на судні.
5
Шкафутсередня частина палуби судна.
6
Нок-реякрай перекладини на щоглі.
7
Планширбрус, що пролягає поверх фальшборту судна.
8
Вантивідтяжки до бортів зі стального або лубяного троса, що служать кріпленням для щогл.
9
Фальшбортлегка обшивка борту вище від верхньої палуби.
10
Траверснапрямок, перпендикулярний курсу судна.
11
Нактоуздеревяна шафка, на верхній основі якої встановлюється корабельний компас.
12
Сангкров (франц.).
13
Кордегардіяприміщення для військового караулу, а також для утримання заарештованих під вартою.
14
Гібралтарневелике місто на березі озера Маракаїбо (Венесуела).
15
Audaces fortuna invat (лат.)Хоробрим допомагає доля.
16
Брандерсудно, навантажене пальними й вибуховими речовинами, що слугувало для підпалювання ворожих кораблів (застосовувалось у часи вітрильного флоту).
17
Bon voyage (франц.)щасливої дороги.
18
Фалмотузка, за допомогою якої піднімають на суднах вітрила, реї, сигнальні прапорці та інше.
19
Клото, Лахезіс і Атропоза грецькою міфологією три богині долі.
20
Переддень кінця правління короля Якова II.
21
Суверенволодар.
22
Gras ingens iterabimus aequor (лат.)Завтра ми знову вийдемо в безкрає море.