Одіссея капітана Блада - Рафаэль Сабатини 9 стр.

Іспанія, устами дона Міґеля, не скупилася на погрози на адресу Блада. Чутки про ці загрози досягли Тортуґи водночас із заявою дона Міґеля про те, що в нього є повноваження на спіймання Блада не тільки від своєї країни, але й від англійського короля.

Ці погрози адмірала не злякали капітана Блада. Він був би не він, якби дозволив собі іржавіти в безпеці на Тортузі. За ті страждання, що їх він зазнав, Блад вирішив помститись Іспанії, зробивши її цапом-відбувайлом. Таким чином, він гадав, що може одним ударом влучити в дві цілі: узяти компенсацію і водночас прислужитися, проте не перед королем Стюартом, якого він зневажав, а перед Англією і разом з нею перед усім цивілізованим людством, якому жорстока, підступна, фанатична Іспанія намагалася всіма засобами перешкодити спілкуватися з Новим Світом.

Одного разу, коли він сидів разом із Хаґторпом і Волверстоном з трубкою за пляшкою рому в пропахлій смолою та тютюновим димом портовій таверні, із ним привітався якийсь субєкт у гаптованому золотом камзолі з темно-синього атласу, підперезаний широчезним шарфом малинового кольору.

Це ви, пане, Ле Санґ?

Капітан Блад глянув угору, щоб роздивитися запитувача, перш ніж відповісти. Чоловік був високий, а будова тіла свідчила про спритність і силу, смагляве, з орлиним профілем обличчя було грубувато-вродливим. На пальці його не дуже чистої руки, що лежала на ефесі довгої рапіри, мінився всіма барвами великий брильянт, а у вухах поблискували золоті сережки, що майже зовсім ховалися під довгими кучерями його масного каштанового волосся.

Капітан Блад вийняв люльку з рота.

Моє імя,відповів він,Пітер Блад. Іспанці знають мене як дона Педро Санґре, а француз може називати мене Ле Санґ, якщо йому заманеться.

От і добре,сказав позбавлений смаку авантюрист англійською і, не чекаючи на запрошення, підсунув стілець до заяложеного столу.Мене звуть Левассер,у свою чергу відрекомендувався він трьом співбесідникам, з яких принаймні двоє позирали на нього спідлоба.Можливо, ви вже чули це імя.

Так, це імя було їм знайоме. Він командував капером із двадцятьма гарматами, який тиждень тому кинув якір. Екіпаж капера складався переважно з французьких мисливців з Північної Еспаньйолилюдей, що мали набагато солідніші підстави ненавидіти іспанців, ніж англійці.

Левассер нещодавно повернувся на Тортуґу після не зовсім вдалого походу. Однак знадобилося дещо більше, ніж звичайна поразка, щоб збити страшенну пиху з цього типа. Полюбляючи сварки, випивку, гру в карти або кості, цей негідник набув широкої популярності серед дикого «берегового братства». Ходила за ним також і слава геть іншого характеру. В його розгнузданості та привабливій зовнішності жінки знаходили якусь особливу принадність. І Блад не дивувався, коли Левассер відверто вихвалявся своїми перемогами, його вражало тільки те, що хвастощі ці були небезпідставні.

Ходили чутки, що навіть мадемуазель дОжерон, донька губернатора, попалась у пастку цієї дикої привабливості, і що Левассер дійшов до такого нахабства, що просив її руки в батька. Правда, дОжерон дав йому на це єдину можливу відповідьвін показав йому на двері. Розлючений Левассер пішов, але поклявся, що все одно одружиться з мадемуазель дОжерон, хай навіть проти нього повстануть усі батьки християнського світу, і що мосьє дОжерон гірко каятиметься за образу, заподіяну своєму майбутньому зятеві.

Саме цей чоловік підсів до капітана Блада із пропозицією обєднати свої сили для подальших спільних дій.

Дванадцять років тому, коли Левассерові було ледь за двадцять, він плавав із жорстоким виродком піратом ЛОллоне, і в майбутньому «подвиги» довели, що учень гідний свого вчителя. Серед «берегового братства» за тих днів не було запеклішого негідника, ніж Левассер. А проте, хоч і дуже відразливим здався капітанові Бладу сам Левассер, він визнавав, що пропозиції цього субєкта не позбавлені сміливої винахідливості і що разом з ним без ризику можна провадити операції в більших масштабах, ніж діючи нарізно. Центральним місцем у проекті Левассера був напад на Маракаїбо, багате місто на материку. Блад розумів, щодня такої оборудки потрібно буде щонайменше шістсот чоловік, а на їхніх кораблях такої кількості людей не перевезеш. Отже, спочатку треба було двома-трьома нападами на інші обєкти здобути ще хоч кілька кораблів.

Бладові була неприємна ця людина, але капітан не відповів одразу. Йому сподобалася пропозиція, і він погодився обміркувати її. Але потім під натиском Хаґторпа і Волверстона, які не поділяли особистої неприязні Блада до француза, угода між Левассером і Бладом була підписана не тільки ними, а, як це було заведено, і представниками обох команд.

Угодою, зокрема, передбачалося, що навіть і тоді, коли їх кораблі діятимуть нарізно, вони повинні будуть давати один одному вичерпний звіт про здобуті трофеї; корабель, якому належатиме здобич, залишає за собою три пятих здобутого, а дві частини віддає своєму союзникові. Усі трофеї належить потім розподілити між членами команд кожного корабля за договором, укладеним між капітаном цього корабля та його людьми. В усьому іншому угода ця була стандартна, зокрема й пункт, за яким того, хто спробує вкрасти або приховати частину трофеїв, хай це буде навіть одно песо, буде негайно повішено на нок-реї.

Капітани все узгодили й були готові до виходу в море, але просто в переддень відплиття Левассер дивом уникнув розстрілу за романтичну спробу піднятися на стіну губернаторського саду, щоб попрощатися з пристрасно закоханою мадемуазель дОжерон. Він відмовився од свого наміру тільки тоді, коли вартові, що засіли в кущах, двічі пальнули по ньому. Вирушаючи в похід, Левассер поклявся після повернення на Тортуґу вдатися до дієвіших заходів.

У ту ніч він спав на борту свого корабля, який з властивою для нього пишномовністю назвав «Ла Фудр»«Блискавка», і наступного дня його відвідав капітан Блад, якого він почасти глузливо називав своїм адміралом. Ірландець приїхав остаточно узгодити з французом деякі пункти договору, з яких найістотнішим для нас була домовленість про те, що, коли судна розійдуться випадково чи через необхідність, вони повинні якнайшвидше знову зустрітися на Тортузі.

Після цього Левассер почастував «свого адмірала» обідом, і вони спільно випили за успіх експедиціїзважимо, що Левассер не обмежував себе і незабаром ледве тримався на ногах.

Нарешті, ближче до вечора, капітан Блад залишив «Ла Фудр», і шлюпка доставила його на борт величезної «Арабелли», червоний фальшборт і позолочені амбразури якої мінилися пломенистими барвами в промінні призахідного сонця.

У нього було важко на серці. Як ви памятаєте, було сказано, що він непогано розбирався в людях, і від враження, справленого на нього Левассером, у його душу закралися сумніви, які з наближенням години відплиття дедалі зростали.

Свої сумніви він висловив Волверстону, який зустрів його на борту «Арабелли»:

Ти переконав мене підписати цю угоду, кат би тебе взяв. Я не певен, що такий союз доведе до нас добра.

Гігант примружив своє налите кровю єдине око і посміхнувся, випнувши важку щелепу.

Ми скрутимо собаці шию за першої ж спроби зради.

Скрутимо, якщо до того часу нам її не скрутять,кинув Блад і, йдучи до своєї каюти, додав:Виходимо вранці, на початку відпливу.

Розділ XIV. «Геройства» Левассера

Уранці, за годину до відплиття, до борту «Ла Фудр» підплив легенький човен-каное. З нього мотузяним трапом на корабель став підніматися метис. Він був одягнений в короткі волохаті штани з невичиненої шкури, а червона ковдра правила йому за плащ. Він ніс складений клаптик паперу для капітана Левассера.

Левассер розгорнув листа, замацаного й зімятого брудними пальцями посланця. Його зміст був приблизно такий:

«Любий герой» був до глибини души зворушений таким листом. Його похмурий погляд охопив бухту, шукаючи в ній голландський бриг, який мав вийти в Амстердам з вантажем шкір та тютюну.

Але у вузький скелястій гавані не було видно жодного брига. Левассер заревів від люті.

У відповідь метис показав на піну прибою, яка видавала лінію рифіводного з головних оборонних рубежів фортеці. Далеко від берега, у милі чи ще далі, білів прус.

Вона там,сказав він.

Аж там?!Збліднувши як полотно, француз упявся поглядом у морську далечінь, і знов, не стримавши люті, загорлав:Де ж ти досі ходив, проклята твоя душа? Не мовчи ж, дурню!

Метис здригнувся перед його люттю. Паралізований страхом, він не міг сказати жодного слова на свій захист. Левассер узяв його за горло, із сердитим гарчанням двічі струсонув і жбурнув до борту. Падаючи, бідолаха вдарився головою об планшир і вже не дихаючи простягнувся на палубі; з його рота цівочкою потекла кров.

Левассер витер долоні, наче вони були забруднені.

Киньте цю гидоту за борт,наказав він піратам, що без діла тинялися на шкафуті.А потім, не гаючи часу, піднімайте якір, і ми негайно вирушаємо за голландцем.

Стійте, капітане. Що сталося?

Стримувальна рука лягла на його плече, і перед ним виникло незворушне широке обличчя його лейтенанта Каузакакремезного, дужого кривоногого бретонця.

Левассер, через слово переходячи на лайку, пояснив йому свій намір.

Каузак похитав головою:

Голландський бриг? Ні, цього не буде! Цього нам ніхто не дозволить.

А хто, в біса, може нам це дозволити?вибухнув Левассер, і в його голосі зазвучали і подив, і лють.

Ваша власна команда не надто охоче підтримає цю авантюру, це по-перше. З іншого боку, є капітан Блад.

Мені начхати на капітана Блада...

Не слід навіть казати таке! У нього є сила, зброя і люди, і, наскільки я його знаю, він скоріше потопить нас, аніж потерпить напад на голландців. Він має свої погляди на каперство, цей капітан Блад, я вже попереджав вас.

До біса!Левассер скреготнув зубами. Його очі, дивлячись на той далекий парус, були похмуро-задумливими. Але ненадовго. Багата уява й винахідливість цієї людини, підмічені свого часу і капітаном Бладом, незабаром знайшли вихід.

Проклинаючи в душі договір із Бладом, він уже розмірковував про те, як обійти цю угоду. Безумовно Каузак мав рацію: Блад у жодному разі не потерпить нападу на голландців. Але хіба цього не можна зробити за його відсутності? Пізніше Блад, хоче він того чи ні, змушений буде вибачити цей учинок, адже протестувати буде пізно.

Через годину «Арабелла» і «Ла Фурд» разом вийшли в море. Не розуміючи, чому плани раптом змінилися, капітан Блад, прийняв це як є і знявся з якоря раніше від призначеного часу, побачивши, що його союзник підняв якір.

Весь день голландський бриг був далеко, але в полі зору, хоча надвечір він зменшився до ледве помітної цяточки на північному обрії. Курс, яким планували йти Блад і Левассер, пролягав на схід уздовж північного узбережжя Еспаньйоли. Усю ніч «Арабелла» трималася визначеного курсу, але, коли зайнявся світанок, виявилось, що вона лишилася сама. «Ла Фурд», піднявши на реях усі вітрила, під прикриттям ночі повернув на північний схід.

Каузак ще раз спробував сперечатися з капітаном.

Диявол тебе забери!відповів йому Левассер.Корабель є корабель, байдуже, голландський він або іспанський, а корабліце те, чого нам зараз бракує. Цього буде достатньо для моїх людей.

Його лейтенант більше нічого не сказав. Але, знаючи зміст листа, він здогадувався, що дівчина, а не корабель була справжньою метою капітана. Він похмуро похитав головою, проте, перевалюючись на кривих ногах, пішов дати необхідні розпорядження.

На світанку, коли «Ла Фудр» уже наступав на пяти голландця, зявившись менш ніж за милю за кормою, на «Джонґроуві» занепокоїлись. Поза сумнівом, брат мадемуазель дОжерон добре знав корабель Левассера. Люди Левассера побачили, що «Джонґроув» підняв додаткові вітрила, марно прагнучи відійти якомога далі. Пірати звернули трохи праворуч і не припиняли погоні, аж поки не змогли дати пострілу впоперек курсу голландця. Це було попередження. У відповідь «Джонґроув», повернувшись кормою, відкрив вігонь, і невеликі гарматні ядра зі свистом пронеслись над кораблем Левассера, завдавши незначної шкоди вітрилам. Бій тривав недовго, голландцям пощастило зробити тільки один бортовий залп.

Через пять хвилин після того, як вони зійшлись бортами, «Ла Фудр» міцно тримав «Джонґроув» у лабетах абордажних гаків, і пірати з галасом посипалися на шкафут.

Капітан голландця, з багровим обличчям, сміливо виступив уперед, назустріч піратові, а за ним ішов тендітний блідий джентльмен, в якому Левассер упізнав свого майбутнього шуряка.

Капітан Левассер, це свавілля, за яке ви будете відповідати. Що ви шукаєте на борту мого корабля?

Спочатку я шукав тільки те, що належить мені, що в мене вкрали. Але оскільки ви першими розпочали воєнні дії, своїм вогнем завдавши шкоди моєму кораблю і вбивши пять матросів, то нам залишилось тільки прийняти виклик, і ваш корабель стане моїм воєнним трофеєм.

Мадемуазель дОжерон стояла біля боту й палючим поглядом з невимовним захопленням дивилася вниз на свого улюбленого героя. Він здавався втіленням героїзму, що тільки й можна уявитисвавільний, зухвалий, красивий. Левассер угледів дівчину і з радісним криком кинувся до неї. Голландський капітан, простягнувши руки, намагався зупинити його. А Левассеру кортіло скоріше обняти кохану.

Він розмахнувся алебардою, і голландець з розколотим черепом повалився на палубу... Пристрасний коханець, у якого й на обличчі світилася радість, переступив через труп і кинувся до дівчини.

Але мадемуазель із жахом відсахнулася. Це була дівчина на порозі жіночності, висока, з чудовими формами, з важкими кучерями блискучого чорного волосся навколо обличчя кольору слонової кістки. Вираз обличчя та низько опущені вії великих темних очей тільки підкреслювали її гордовитість.

За мить коханий був поруч із неюкинувши свою закривавлену алебарду, він широко розкинув руки, щоб обійняти її. Проте, потрапивши в його обійми, з яких їй уже не легко було вирватись, дівчина тільки зіщулилась; страх спотворив її майже досконале обличчя, вибивши з нього залишки гордовитості.

Моя, моя, нарешті, і на зло всім!тріумфально вигукнув він, театрально, але й по-справжньому героїчно.

Але дівчина, упираючись щосили руками в його груди, силувалась відштовхнути свого героя:

Чому... чому ти вбив його?

Він засміявся, як і личить героєві; і з міною бога, який зглянувся на простого смертного, пишномовно відповів:

Він став між нами. Хай смерть його буде символом і пересторогою для тих, хто наважиться розділити нас! Вони згадають його і затремтять!

Це було так красиво, приголомшливожести Левассера були такими широкими й витонченими, а його магнетизм настільки переконливим, що дівчина, відкинувши свій безглуздий страх, безсило впала йому на груди. А він, перекинувши її через плече, під схвальні вигуки команди легко й урочисто поніс дорогоцінну ношу на палубу свого корабля. Її неуважний брат, можливо, порушив ту романтичну ідилію, але завжди пильний Каузак спокійно збив його з ніг, а потім звязав, як дичину.

Після цього, поки капітан у каюті втішався усмішками коханої, Каузак заходився коло трофеїв. Голландській команді було наказано взяти баркас і забиратися хоч у пекло. На щастя, екіпаж був невеликийменше ніж тридцять людей, і баркас, хоч і перевантажений, вмістив усіх. Потім Каузак, оглянувши вантаж, залишив на «Джонґроуві» свого старшину і два десятки людей з наказом іти за «Ла Фудр», який він вів на південьдо Підвітряних островів.

Каузак зараз не був схильний радіти. Ризик, на який вони пішли, захопивши голландський бриг і вчинивши насильство до членів сімї губернатора Тортуґи, був незмірно вищий, ніж вартість здобутих трофеїв. З похмурим обличчям він це й сказав Левассеру.

Тримай свої думки при собі,відповів йому капітан.Невже ти думаєш, що я дурень і, підставляючи шию для петлі, не подбав про те, щоб розрізати мотузок? Я поставлю губернаторові Тортуґи такі умови, які він буде змушений прийняти. Установіть курс на Вірген Магра. Там ми зійдемо на берег і все влаштуємо. А ще приведи в каюту того шмаркача дОжерона.

Левассер повернувся до дами свого серця.

За хвилину туди ж привели і брата цієї леді. Капітан підвівся, щоб зустріти його, пригнувшись, щоб не стукнутись головою об стелю каюти. Мадемуазель теж піднялася.

А оце навіщо?спитала вона Левассера, показуючи на звязані руки її братазалишки обережності Каузака.

Мені самому шкода,мовив Левассер,і хочеться покласти цьому край. Хай мосьє дОжерон дасть мені слово честі...

Я не дам вам жодного слова!вигукнув зблідлий юнак, якому не бракувало сили духу.

Сама бачишЛевассер стенув плечима, ніби з глибоким жалем, і обурена мадемуазель повернулася до свого брата.

Анрі, це нерозумно! Ти поводишся зовсім не як мій друг. Ти...

Дурненька, маленька...відповів її брат. Це «маленька» було не на своєму місці; бо дівчина була вища за хлопця.Дурненька, ти думаєш, я міг би залишитися твоїм другом, якби принизився до переговорів із цим мерзенним піратом?

Спокійно, мій юний півнику!Левассер засміявся, але сміх цей не обіцяв нічого приємного.

Хіба ти не бачиш, скільки лиха завдало твоє безумство! Скільки загинуло людей з примхи цього чудовиська! Невже не бачиш, що ти потрапила до пастки звіра, собаки, народженого на смітнику і вихованого серед злодіїв та вбивць?..

Він міг би сказати більше, але Левассер ударив його по обличчю. Левассер, бачте, не любив почути правду про себе.

Мадемуазель дОжерон ледь стрималась від крику, а хлопець відсахнувся під ударом. Він прихилився з розсіченою губою до стіни каюти. Але дух його зломлено не було, на його блідому обличчі заграла жахлива посмішка, а очі шукали сестру.

Бачиш,сказав він просто.Він бє бранця, у якого звязані руки Прості слова, сповнені неймовірного презирства, розбудили в Левассера нестримну лють, яка завжди тільки й чекала нагоди, щоб вибухнути.

Що б ти зробив, щеня, якби твої руки були вільні?Він схопив хлопця за комір камзола і струсонув.Відповідай! Що б ти зробив? Базіко! Пустодзвін...Слідом хлинув потік слів, значення яких дівчина не знала, але легко могла здогадатися про їхній брудний зміст.

З блідими щічками, вона стояла біля столу в каюті та благала Левассера, щоб той зупинився. У відповідь пірат, скорчившись, розчахнув двері й виштовхнув її брата з каюти.

Киньте цю погань у трюм, до нових розпоряджень!загарчав він і зачинив двері.

Заспокоївшись, він знову повернувся до дівчини з примирливою посмішкою. Але вона не всміхнулася йому у відповідь. Вона побачила природу свого героя без красивої обгортки, як це було раніше, і знайшла видовище відразливим і страшним. Дівчина згадала звіряче вбивство капітана голландців і нарешті зрозуміла, що її брат сказав правду. Вираз панічного страху спотворив обличчя Мадлен, і, щоб не впасти, вона схопилася за стіл.

Люба, що це з тобою?Левассер підійшов ближче. Вона відступила перед ним. Від його посмішки та блиску очей в неї боляче стислося серце.

А коли вона дійшла до кінця каюти і далі відступати було нікуди, він схопив жертву довгими руками і грубо притяг до себе.

Ні, ні!вона задихалась.

Так, так...Він знущався з неї, та його насмішка була найстрашнішою річчю з усіх. Дівчина пручалася, намагаючись вирватися з його обіймів, а Левассер, навмисне завдаючи їй болю, незграбно притиснув її до себе й поцілував, зірвавши із себе залишки маски героя.

Дурненька, ти не почула, що твій брат сказав? Тепер ти в моїй владі! Памятай це, і памятай, що ти сама написала мені. Я не той чоловік, хто дозволяє жінкам дуріти. Отож раджу взятися за розум, моя мила, ти ж знала, на що йшла. Маєш те, чого хотіла.Він ще раз поцілував її, на цей раз майже з презирством, і відштовхнув від себе, порадивши:Годі гніватись! Щоб потім не довелося пошкодувати.

Раптом хтось постукав. Проклинаючи непроханих гостей, Левассер пішов відчинити. Перед ним стояв Каузак. Обличчя бретонця було серйозним. Він прийшов, щоб повідомити, що внаслідок одного з пострілів голландця виникла теча. Стривожившись, Левассер вийшов разом із ним. У хорошу погоду ця теча загрозливою не була, але на випадок шторму могла стати серйозною небезпекою. За борт спустили матроса, щоб він прикрив пробоїну парусиною. Запрацювали насоси.

Попереду, над самим обрієм, тепер можна було побачити низькі хмари. Хмурий Каузак пояснив, що це найпівнічніший із групи Віргінських островів..

Ми маємо якнайшвидше дістатися тудитам знайдемо собі притулок і відремонтуємо корабель,сказав Левассер.Ця спека надто підозріла. Шторм може захопити нас раніше, ніж ми досягнемо суші.

Шторм або щось іще,сказав Каузак похмуро.Хіба ви не помітили?

Він показав далеко за правий борт.

Левассер перевів погляд, і в нього перехопило дух. Миль за пять від них він побачив два великі кораблі, що прямували до них.

А що буде, коли вони почнуть переслідувати нас?не міг заспокоїтися Каузак.

Ми? Будемо битися попри те, готові ми до цього чи ні,вилаявся Левассер.

Рішення відчаю,презирливо просичав Каузак. Щоб підкреслити це, він сплюнув на палубу.Ось що буває, коли виходиш у море з закоханим відчайдухом. Треба взяти себе в руки, капітане! Із цієї брудної історії з голландцем ми так просто не викрутимось.

Решту дня думки Левассера непокоїло все, що завгодно,крім кохання. Він залишався на палубі, його очі тепер раз у раз поглядали то на сушу, то на кораблі, що поволі наближалися. Марно було шукати порятунку у чистому морі, та й теча могла стати небезпечною. Він знав, що сутичка неминуча. І тільки надвечір, коли до берега лишалося три милі й Левассер уже зібрався наказувати, щоб приготувалися до бою, він почув голос матроса зі спостережної рубки, який повідомив, що більший з двох кораблів«Арабелла», а її супутник, напевне, трофейний.

Але настрій Каузака не поліпшився.

Це лише менше зло,прогарчав він.Що скаже Блад про голландця?

Нехай каже все, що заманеться,розсміявся Левассер з великим полегшенням.

А як бути з дітьми губернатора Тортуґи?

Він не повинен про них знати.

Зрештою він усе одно дізнається.

Так, але тоді, чорти б його взяли, зі справою ми вже обробимося. Я дійду згоди з губернатором. Кажу ж тобі, що маю можливість змусити дОжерона згодитися.

Незабаром усі чотири судна лежали біля північного берега Вірґен Маґравузького острівця, безводного і безлісого, завбільшки близько дванадцяти миль на три, заселеного тільки птахами й черепахами. Єдиною цінністю на ньому була сіль: у південній частині острова розляглося чимало соляних озер.

Левассер у супроводі Каузака та двох офіцерів попрямував до Блада, щоб відвідати його на борту «Арабелли».

Наша коротка розлука була дуже вдалою,привітався капітан Блад.Обом було над чим попрацювати.

Він був у доброму гуморі, а тепер у супроводі Лавассера прямував до великої каюті для підбиття рахунків.

Високий корабель, який супроводжував «Арабеллу», виявився іспанським судном «Сант-Яґо»великий іспанський двадцятишестигарматний корабель з Пуерто-Ріко, який віз сто двадцять тисяч фунтів какао, сорок тисяч песо і різних цінностей на десять тисяч песо. Дві пятих цієї багатої здобичі, за умовою, віддавалися Левассеру та його команді. Гроші й цінності поділили одразу, а какао домовилися продати на Тортузі..

Потім настала черга Левассераслухаючи розповідь француза, капітан Блад постійно супив чорні брови. Нарешті він уголос висловив своє незадоволення. Нерозумно було нападати на дружніх голландців і робити з них ворогів через таку дрібницю, як шкіра й тютюн, за які не виручиш і двадцяти тисяч песо.

Але Левассер відповів, так само, як він відповів Каузаку, що корабель це корабель, а їм кораблі потрібні для здійснення запланованого походу. Можливо, тому, що того дня все пішло добре, Блад замовчав і обговорення припинилося. Потім Левассер запропонував, щоб «Арабелла» та захоплене Бладом судно повернулися на Тортуґу, вивантажили там какао і щоб Блад навербував іще людейперевезти їх, до речі, зараз є на чому. Сам Левассер тим часом збирався провести необхідний ремонт свого корабля, щоб потім вирушити на південь до острова Салтатюдос, який був зручно розташований на одинадцяти градусах північної широти. Там він мав намір зачекати свого адмірала, капітана Блада, щоб, обєднавшись, вирушити в похід на Маракаїбо.

На щастя для Левассера, капітан Блад не тільки погодився, але сказав, що готовий вирушати негайно.

Не встигла Арабелла відійти, як Левассер завів свої кораблі в лагуну й наказав своєму екіпажу на час ремонту «Ла Фудр» напнути на березі тимчасові намети для себе, своїх людей і його вимушених гостей.

Надвечір, коли заходило сонце, вітер подужчав, переріс у шторм, а потім в ураган. Левассер був радий, що встиг вивезти людей на берег, а кораблям знайшов затишний притулок. На якусь мить він замислився над тим, як у такий шторм доводиться капітанові Бладу, але враз відігнав ці думкине в його характері було вболівати за інших.

Розділ XV. Викуп

Погідного наступного ранку, в блискучому та прозорому після бурі повітрі почувався свіжий солонуватий присмак, що ширився від озер на півдні острова. На піщаній обмілині Вірґен Маґра, біля підніжжя білих дюн, де притулився парусиновий намет Левассера, відбувалася страшна сцена.

Сидячи на порожній бочці, французький флібустьєр розмірковував над важливою справою: як урятуватися від гніву губернатора Тортуґи.

Навколо нього, наче почесний караул, вешталося з півдюжини офіцерів; пятеро з них були грубі й простакуваті мисливці в затасканих шкіряних куртках і таких самих штанях, а шостийКаузак. Перед ним, пильнований двома напівголими неграми, стояв молодий дОжерон, у сорочці з оборками на рукавах, сатинових коротких панталонах і красивих черевиках з дубленої козлячої шкіри. Він був позбавлений камзола, зі звязаними за спиною руками. Миловидне обличчя юнака змарніло. Тут же, на піщаному горбочку, теж під охороною, хоч і не звязана, зіщулилась його сестра. Вона була смертельно бліда і марно намагалася під маскою гордовитості приховати страх і сльози, що душили її.

Левассер звернувся до молодого дОжерона. Говорив він довго. В кінці кінців з удаваною ввічливістю сказав:

Я сподіваюся, месьє, що ясно висловився. Але, щоб не було ніяких непорозумінь, я готовий повторити. Викуп визначається у двадцять тисяч песо, і якщо видасте слово, що повернетесь, то можете хоч зараз вирушати по них на Тортуґу. На поїздку я даю вам місяць і забезпечую всіма засобами, щоб дістатися туди вчасно. А мадемуазель дОжерон поки що залишиться тут заручницею. Навряд щоб ваш батько вважав цю суму занадто великою, адже сюди входить ціна за звільнення сина і вартість доччиного посагу. Чорти б мене взяли, я, здається, надто скромний! Адже кажуть, що мосьє дОжеронлюдина з грошима.

ДОжерон-молодший підвів голову і сміливо глянув в обличчя капітана.

Я відмовляюся цілком і абсолютно, розумієш? Роби зі мною що хочеш, і будь ти проклятий, підлий пірате без совісті й честі.

О, які слова!Левассер засміявся.Який запал і яка дурість! Ти не подумав про наслідки. Подумавши, ти не був би таким гарячим і впертим. У нас є чим підхльоснути впертих. Я попереджаю: навіть не думай дати мені слово, а потім гратися зі мною. Я знаю, як знайти й покарати тебе. І памятай, що в моїх руках честь твоєї сестри. Якщо ти забудеш повернутися з приданим, то не дивуйся, коли я забуду одружитися з твоєю сестричкою.

Усміхнені очі Левассера пильно дивилися на обличчя юнакавін побачив жах, який зявився в його погляді. Дико глянувши на сестру, дОжерон побачив у її очах відчай, що спотворив усю дівочу вроду. Огида й лють переповнили серце юнака.

Але він зібрався з силами і рішуче відповів:

Ні, собако! Тисячу разів ні!

Які безглузді слова!Левассер говорив без гніву, з холодно глузливим жалем. Пальці його гарячково вязали вузли на мотузку. Піднявши мотузок, він промовив:Знаєш, що це? Це чотки болю. Після знайомства з ними не один єретик став ревним католиком. Ці чотки допомагають людям стати розумнішими, від них очі вилазять на лоб. Отож дивись!

Він кинув шнур одному з негрів, який тієї ж миті обкрутив його навколо голови юнака. Потім між шнуром і черепом встромив невеликий металевий стрижень, круглий і виточений, як чубук люльки. Приготувавшись, негр виряченими очима втупився в капітана, чекаючи сигналу, щоб розпочати тортури.

Левассер розглядав свою жертву: він побачив його напруження, але й готовність знести всезмарніле обличчя зблідло, краплі поту поблискували на чолі під шнуром.

Мадемуазель дОжерон зойкнула і хотіла підвестись, але охоронці затримали її, і вона, застогнавши, безсило опустилася на пісок.

Схаменись, прошу, пожалій себе і сестру,сказав капітан,будь розумним. Невже, зрештою, то завелика сумата, яку я назвав? Для твого багатого батька це ж дрібничка. Повторюю ще раз: я надто скромний. Але оскільки вже сказанодвадцять тисяч песо, то хай так і залишається.