Саме за тих обставин Рибалка запропонував мені роботу.
Два дні. Хмари висіли низько, але не проливалися ні краплею дощу. Земля оберталась, але сонця я не бачив. Години спливали якщо таке можна уявити іще монотонніше. Я намагався якомога більше спати, але без валіуму це виявилося неможливим.
Я божеволів. Божеволів іще більше. Кнут слушно зазначив. Немає нічого гіршого за кулю, яка невідомо коли прилетить.
Надвечір другого дня моє терпіння луснуло.
Маттіс хвалився, що весілля триватиме три дні.
Я викупався у струмку. Я більше не помічав мошви чи комарів вони тепер дратували мене тільки тоді, коли лізли в очі або в рот чи сідали на хліб. І плече мені більше не боліло. Кумедно, але біль зник на ранок після похорону. Я пригадав попередній день, зважуючи, що могло мене зцілити, але нічого не надумав.
Після купання я сполоснув свою сорочку, викрутив її та вдягнув на себе. I сподівався, що сорочка просохне на тілі, доки я дістануся села. Я не одразу вирішив, чи варто брати з собою пістолет. Врешті-решт, я таки залишив його, сховавши у стіні під мохом, купно з поясом-гаманцем із грошима. Подивився на гвинтівку і короб набоїв. Згадав те, що колись мені сказав Маттіс: із єдиної причини ніхто ніколи нічого не крав у Косунді там просто не було чого красти. Оскільки за дошками у стіні гвинтівка не вмістилась би, я загорнув її у знайдений під ліжком старий руберойд і сховав згорток під чотирма великими каменями над струмком.
А тоді я пішов.
Попри поривчастий вітер, щось важке висіло в атмосфері, щось тиснуло мені на скроні. Наче грім ось-ось загримить. Можливо, весільна гулянка вже скінчилася. Випили всю оковиту. Розібрали всіх доступних жінок. Але, наближаючись, я почув ті самі барабани, що чув за два дні до того. Я пройшов повз церкву до молу. Далі рушив на звук.
Зійшовши з дороги, я попрямував на схід, видерся на пагорб. Переді мною розкинулася камяниста сіра пустеля, що мисом витягнулася в бік сталево-синього моря. На перешийку мису, просто під місцем, де я стояв, лежала пласка, добре утрамбована ділянка землі, і саме там вони танцювали. Велике багаття палало поруч із пяти- чи шестиметровим камяним обеліском, що стирчав із землі. Навколо нього два кола дрібніших каменів. У композиції не було жодної виразної симетрії, взагалі жодної закономірності, але вона чимсь нагадувала зруйнований фундамент будівлі, яку так ніколи й не почали зводити. Чи, скорше, будівельний майданчик після знесення чи пожежі. Я рушив до них, додолу.
Привіт! гукнув мені високий блондин у саамській кафті, що саме дзюрив на верес, відступивши на край майданчика. Хто ти?
Ульф.
Південець! Не тепер, то в четвер!.. Ласкаво просимо!
Він обтрусив свій пісюн, розбризкуючи краплі в усіх напрямках, заправив його в матню і простягнув мені руку.
Корнеліус, Маттіса кузен у третіх! Ох, так.
Я вагався, чи тиснути йому руку.
То це той камінь Рибячого жиру? запитав я. Це зруйнований храм?
Транстейн? Корнеліус похитав головою. Ні, туди його кинув Бейве-Вуолаб.
Он як? А він хто такий був?
Дуже сильний саам. Напівбог, можливо. Ні, на чверть! Начвертьбог.
Гм... А навіщо тутешні чвертьбоги жбурляють брили?
А навіщо хтось кидає важкі камені? Щоб довести, який він дужий, ясна річ! Він засміявся. Ульфе, чого ти раніше не прийшов? Гулянка вже закінчується.
Я неправильно зрозумів гадав, що весільна церемонія відбудеться у церкві.
З усіма тими забобонами? Корнеліус витягнув з кишені фляжку. Маттіс одружує набагато краще за недокрівних лютеранців.
Справді? То, в такому разі, імям яких богів він освячує шлюб?
Я глянув у бік багаття і довгого столу. Дівчина в зеленій сукні перестала танцювати і зацікавлено дивилася на мене. Навіть із відстані я бачив, яка в неї гарна статура.
Богів? Жодних богів. Він одружує імям норвезької держави.
А він уповноважений це робити?
О, так. Він один із трьох людей у районі, які мають на це право. Корнеліус підніс стиснений пястук і почав перелічувати, по одному розгортаючи пальці: Священик, помічник судді, капітан корабля.
Овва! Отже, Маттіс до того ще й капітан корабля?
Маттіс? розреготався Корнеліус і сьорбнув із фляжки. Він тобі схожий на саамського моряка? Ти бачив його ходу? Ні, це Еліасен-старший є капітаном, і він може одружувати тільки на борту свого човна, на борт якого не ступала жодна жінка. Жодна. Ось так.
Овва! Отже, Маттіс до того ще й капітан корабля?
Маттіс? розреготався Корнеліус і сьорбнув із фляжки. Він тобі схожий на саамського моряка? Ти бачив його ходу? Ні, це Еліасен-старший є капітаном, і він може одружувати тільки на борту свого човна, на борт якого не ступала жодна жінка. Жодна. Ось так.
То що ти мав на увазі з приводу Маттісової ходи?
Такими кривоногими бувають лише кочові саами, а не саами-рибалки.
Справді?
Риба. Він передав мені фляжку. Вони в тайзі не їдять риби. І через це не отримують достатньо йоду. У них через це мякі кістки.
Він зробив ноги колесом, ілюструючи свою теорію.
А ти, натомість...
Фальшивий саам. Мій батько був із Бергена, але нікому про це не казав. Особливо моїй матері.
Він засміявся, але я не зміг приєднатися, бо питво виявилось іще огиднішим за те, що я отримав був від Маттіса.
То хто ж він тоді? Священик?
Майже, сказав Корнеліус. Він поїхав аж в Осло вивчати теологію. Але потому втратив свою віру. Тому взявся за вивчення права. Він працював помічником судді у Тромсе впродовж трьох років. Ось так.
Не ображайся, Корнеліусе, але, якщо я не помиляюся, десь вісімдесят відсотків із того, що ти мені розповів, чи брехня, чи фантазії.
Він насупився ображено:
Дідька лисого! Ні. Спершу Маттіс утратив віру в Бога. Потім він утратив віру в правову систему. А нині він вірить єдино у вміст алкоголю; так принаймні він сам каже.
Корнеліус розреготався і поплескав мене по спині так дружньо, що питво мало не вискочило мені зі шлунка назад у пельку. Що, можливо, було б таки на краще.
Що це за пекельна брага? запитав я, повертаючи йому фляжку.
Рейкас, відповів Корнеліус, оленяче молоко, що перебродило. Він сумно струснув головою. Молодь сьогодні хоче тільки газованих напоїв, ко5ли. Снігоходів і хот-доґів. Самогон, нарти, оленина усе це незабаром піде в минуле, і ми зійдемо геть на пси. Ось так.
Перш ніж нагвинтити на фляжку металевий ковпачок, він, для розради, ще раз ковтнув із неї.
А осьде й Аніта йде.
Я побачив, що дівчина у зеленій сукні спроквола прямує до нас, і мимоволі випростався.
Так, так, так, Ульфе... промовив Корнеліус тихо. Ворожити, нехай тобі поворожить, але не більше того.
Ворожити?
Ясновидіння, знаєш? Вона справжня шаманка. Але того, що вона захоче, тобі не треба.
А чого вона захоче?
Це ти вже й звідси можеш побачити.
Гм... То чому не треба? Вона заміжня? Заручена?
Ні, але ти сам не схочеш того, що вона має.
Вона має?..
Має і роздає.
Я повільно кивнув. Він поклав мені руку на плече:
Але ти розважайся. Корнеліус не пліткар.
Він обернувся до дівчини:
Аніто, привіт!
Бувай, Корнеліусе.
Він засміявся і пішов геть. Дівчина зупинилася переді мною, усміхаючись стуленими вустами. Спітніла і захекана від танців. Вона мала два сердитих червоних прищі на лобі, зіниці, звужені до двох цяток, і красномовно розширені дикі очі. Наркота ймовірно, амфетаміни.
Привіт, сказав я.
Замість відповіді вона оглянула мене з голови до ніг. Я переступив з ноги на ногу.
Ти хочеш мене? запитала вона.
Я похитав головою.
Чому ні?
Я знизав плечима.
Ти справляєш враження здорової чоловічої особини. Що не так?
Я так розумію, ти сама здатна визначати подібні речі про людей.
Вона розреготалася.
Тобі Корнеліус наплів? Атож, Аніта бачить наскрізь. І вона бачила, що ти був налаштований кілька хвилин тому. То що сталося, ти злякався мене?
Не тебе, а за тебе. У мене підозра на сифіліс.
Коли вона реготала, я міг побачити, чому досі вона, сміючись, намагалася не показувати свої зуби.
У мене є нацюцюрники.
Насправді не підозра, а гірше. У мене член відвалився.
Вона підступила на крок ближче. Поклала руку мені на промежину.
До біса ще залишилося. Ходімо, я мешкаю за церквою.
Я похитав головою і міцно вхопив її запястя.
Бісові південці, прошипіла вона і вирвала руку. Що такого поганого швиденько перешморгнутись? Ми однаково скоро всі помремо; чи ти не знаєш?
Так, до мене доходили чутки, відказав я, роззираючись у пошуках зручного шляху до втечі.
Ти не віриш мені, скривилась вона. Подивись мені в очі. В очі, я сказала!