Твоя правда! Ну то що, можна вважати, що ти у справі?
А то! В мене є пара знайомих відморозків, тупі, наче валянки! Їх можна взяти. Ніяких питань з їхнього боку, я гарантую. У них для такого поняття, як питання, просто мізки не доросли. По копійці кинемо, задоволені будуть. Ну, і цього йолопа, Герич кивнув у бік вибивали-охоронця. За гривню удавиться! Нещодавно в нашої кицьки «Віскас» відібрав і злопав! Слово честі, сам бачив! Банку консервну забрав і ложкою на обід виїв! Гаси світло! До того ж, у нього мікроавтобус є, старенький правда, та нам яке діло? Головне, щоб їздив, еге ж?
Тоді, Геричу, ти в деталі нікого не посвячуй, а так «Можна заробити, та й годі». Будуть питати, скільки, кажи, що по штуці баксів. Що робити потім пояснимо, зрозуміло? За законом тут ніякого криміналу немає: дівчисько і не людина зовсім! У неї ніко-го тут нема, тому заяву писати нікому, та й про що? Ну, а Сергійко той, що з листів, як я зрозумів, пацан ще зовсім, ми йому носа одразу прищемимо! І взагалі, ти тут нашорош вуха! Як тільки зявиться ця принцеса, одразу мені на мобілу телефонуй, а я доки підшукаю місце, де її можна буде потримати пару днів, поки ми до її батечка достукаємося. Згода?
А то
І друзі, склавши план справжнісінького жахливого злочину, спокійно розійшлися: Герич тягати валізи, а Костя й далі лазити по чужих компютерах.
Розділ 2
Незвичайні гості
Сергійко з нетерпінням поглядав на годинника. О десятій ранку через його компютер у фізичний світ мали переправитися Інформа, Чипсет та Дроник. Сергійко спеціально обрав такий час, аби вдома не було ні тата, ні мами. Спробуй потім поясни батькам, хто ці незвичайні гості та звідки вони взялися?
Як Сергійко не очікував на момент переходу, а однаково прогледів. Упявшись в екран монітора, він не помітив блакитної хмаринки, яка випливла з-під столу. Стелячись уздовж плінтуса, хмаринка облетіла кімнату. Переконавшись, що в ній нікого нема, хмаринка під дверима прослизнула до коридору, не поспішаючи облетіла все помешкання і тільки потім перетворилася на невеличкого хлопця. Це був блазень Великого Процесора Дроник. Він народився й ріс у Заекранні нормальним хлопчиком, поки на узліссі, де він пас корів, у нього не потрапила блискавка. Опісля цього в Дроника зявилися надзвичайні здібності, однією з яких було вміння переходити у формат чистої цифри. Почувши про незвичайні можливості хлопчика, Великий Процесор узяв його до себе в палац і влаштував учитися в придворну школу. Спочатку Дроник був королівським блазнем, забавляючи Хазяїна й Володаря своїми надзвичайними здібностями, але згодом з простого блазня перетворився на одного з найвідданіших і найрозумніших помічників.
Отже, Дроник виник посеред Сергійкової кімнати та неголосно кашлянув. Сергійко круто повернувся у кріслі.
Дронику! А коли ти?.. Я й не помітив зовсім! Знову твої фокуси! Сергійко радісно посміхався старому другові.
Ні, Ваша Величносте, це ваша неуважність Ви вже вибачте, але я все роблю згідно з наказом Великого Процесора. Спочатку огляд, а тільки потім наше вам «здрастуйте», Дроник теж не зміг стримати радісної посмішки.
Дронику, ти називай мене нормально, добре? Який я тут «Ваша Величність»? Мене хлопці задражнять. Називай просто Сергійком, згода? і простягнув руку блазневі.
Як накажете, Ваш
Дронику!
Добре, добре Але до цього треба звикнути, і Дроник, правда з обережністю, потиснув руку, як рівному, колишньому королю Глюкландії.
Після обміну рукостисканням Дроник попрохав:
Сергійку, можна мені до компютера?
Хлопець, не кажучи ані слова, поступився своїм місцем. Дроник сів за клавіатуру, швидко набрав і відправив електронного листа.
Тепер чекаємо.
Обидва не відривали погляду від монітора. Через кілька хвилин екран покрився срібними брижами і з нього вилізла голова! Сергійко придивився.
Отакої
У голови кліпнули очі.
Чипсете! нарешті отямився Сергійко. Чипсете, друзяко! Як же я радий тебе бачити!
Чипсет був першим помічником та дворецьким Великого Процесора.
Голова посміхнулася та спитала:
Дронику, як тут? а потім привіталася: Радий вас бачити, Ваша Величносте!
Усе в порядку, можна переходити, промовив Дроник.
І цей туди ж Не називай мене «Ваша Величність»! Тут я просто Сергійко!
Очі глумливо подивилися на хлопця.
Не кажіть дурниць! Як це принцеса Інформа, дочка й спадкоємиця Великого Процесора, Хазяїна та Володаря Заекрання, Жорстких Дисків, Чипів і Числень, може прийти в гості до простолюдина? Ти що, не розумієш? Це неприпустиме порушення протоколу! Вчи тебе, вчи
Голова посміхнулася та спитала:
Дронику, як тут? а потім привіталася: Радий вас бачити, Ваша Величносте!
Усе в порядку, можна переходити, промовив Дроник.
І цей туди ж Не називай мене «Ваша Величність»! Тут я просто Сергійко!
Очі глумливо подивилися на хлопця.
Не кажіть дурниць! Як це принцеса Інформа, дочка й спадкоємиця Великого Процесора, Хазяїна та Володаря Заекрання, Жорстких Дисків, Чипів і Числень, може прийти в гості до простолюдина? Ти що, не розумієш? Це неприпустиме порушення протоколу! Вчи тебе, вчи
Зненацька голова сіпнулася та зникла, а замість неї в моніторі зявилася голівка дівчини з волоссям світло-золотавого кольору, що вилося великими локонами.
Інформо! радісно вигукнув Сергійко.
Сергійку! Не слухай ти цього дурня
Інформа напружилася і поруч з головою просунула руку.
Та допоможи чи що Теж мені, кавалер Бачиш, дамі незручно!
Враз почервонілий від зніяковілості, хлопець обережно взяв принцесу за долоню та потягнув на себе.
«Яка ж вона віртуальна, якщо долонька в неї така тепла та мяка?» подумав Сергійко, допомагаючи принцесі переходити у фізичний світ. Інформа важко протискувалася крізь екран монітора.
Не міг екран ширше завести, жартівливо дорікнула вона Сергійкові.
Нарешті принцеса повністю опинилася в кімнаті. Вона обтрусилася, окинула швидким поглядом кімнату в пошуках дзеркала і, нічого не знайшовши, поправила зачіску навпомацки. Доки принцеса займалася своїм зовнішнім виглядом, з екрана вилетів Чипсет. Зробивши короткий перекид, він усе ж таки не зміг ухилитися від зустрічі з одежною шафою. Бумс! пролунав глухий удар.
Уф! коротко скрикнув Чипсет. Понаставили тут
Атож, Сергійку, покої в тебе не зовсім тобто, не дуже королівські, докинула принцеса.
Та вже які є, майже образився хлопець.
Та все гаразд, не бери в голову. Ну, здрастуй, Ваша Величносте! Я вважала, що у фізичному світі королі живуть краще!
О, принцесо посміхаючись, Сергійко вклонився й жартівливо потряс перед собою рукою, наче якийсь придворний. Тільки знаєш, Інформо, тут краще без титулів. Хоч це і порушення протоколу, зате цікавих буде менше, а то життя не дадуть, згода?
Нехай А ти, начебто, і не радий мене бачити?
Та ти що?! Я просто це ну розгубився. Ти стала такою такою у Сергійка навіть не вистачило слів сказати, якою стала принцеса за той час, доки він її не бачив.
Якою?
Ну
То якою? вимогливо запитала Інформа, навіть каблучком пристукнула. Хоча прекрасно знала, якою вона стала. Дзеркал у Головному палаці достатньо, і заглядала вона в них разів двадцять на день, та й компліментів від придворних при кожній зустрічі вистачало з надлишком, але їй хотілося почути що-небудь приємне саме від Сергійка.
Це класною нарешті вимучив з себе остаточно зніяковілий хлопець. Ні, немов у вир головою раптом кинувся він, гарною! Я кращої дівчини в житті не зустрічав!
Отож-бо! Принцеса зненацька обійняла Сергійка та поцілувала в щоку. Хлопець від несподіванки немов одерев'янів і залився яскравим рум'янцем.
Ну, показуй свої покої, попрохала Інформа.
А що їх показувати, укотре за останні кілька хвилин зніяковів Сергійко, це й є мої «покої». Я в них живу. Йдемо, він узяв принцесу за руку й повів показувати квартиру. У його розумінні це була цілком нормальна трикімнатна квартира. Багато хто з його друзів жили гірше. Але ніяка міська квартира не може, звичайно, зрівнятися з королівським палацом.
Це кухня. Тут ми готуємо їжу й обідаємо. А отут сплять мама з татом А це велика кімната, тут ми дивимося телевізор і приймаємо гостей. От і все
А принцеса хотіла запитати про прислугу, та зрозуміла, що це буде недоречним і закрила рота. Зрозуміло
Тим часом з монітора вивалилося кілька сумок і валіз. Нарешті звідти ж висунулася рука, на витягнутому пальці якої висіла витончена дамська сумочка білого кольору, а слідом за рукою показалася голова, що належала, як виявилося, самому Великому Процесору.
Здрастуй, Сергію! посміхаючись, привітався він. Доню, сказав він принцесі зовсім по-домашньому, ти забула свою сумочку. Сергію, ти вже отут доглянь за нею. Чипсете, Дронику, ну й ви очей з принцеси не спускайте, я сподіваюся на вас. Щасливо вам усім відпочити. Сергію, ти не повинен соромитися, витрати на твій відпочинок внесено до королівського кошторису, ти зрозумів? Принцесо!