На дзенькіт дзвіночків у зал вискочив офіціант і заспішив до столика.
Хвилину по тому знову дзенькнули дзвіночки, і до кав'ярні зайшли двоє чоловіків, одягнених, немов близнюки: у джинси, сірі сорочки, кросівки однакового кольору та темні окуляри. Один з них був худий і високий, а другий товстий і низький. Вони мовчки переглянулися й сіли за столик поруч з вхідними дверима.
Офіціант прийняв у принцеси замовлення і пішов собі на кухню. Не встигли за ним зачинитися двері, як двоє, що сиділи за столиком з байдужим виглядом, безшумними стрибками підлетіли до дівчини зі спини. В руках у Товстого, наче у фокусника, з'явилася біла носова хустка. У цей самий час Довгий раптом зупинився, наморщив носа, груди його піднялися, рот відкрився Товстий краєм ока побачив, який сюрприз готує йому невдачливий партнер, і негайно затис йому ніс і рот хусткою. Довгий смикнувся й повис на руках товариша. Тіло Довгого для коротуна Товстого виявилося занадто важким, і він упустив його прямо за стільцем, на якому сиділа дівчина. Пролунав гуркіт. Дівчина здригнулася й підхопилася.
Хай йому дідько розгублено пробурмотів коротун. Вибачте, будь ласка Будьте люб'язні Не турбуйтеся перепрошуючим тоном бурмотав він, трясучи Довгого за барки. Ми негайно одномоментно одразу негайно ну що ж ти
Може, вам допомогти? чемно запитала Інформа.
А Ну так Якщо вам не важко Яка чудова у нас молодь Добра Чуйна Того Ну Класно Руку підтримайте отут Трошки Спасибі Красно дякую У нас машина біля входу Отут поруч Ви вже вибачте нас Що ж це з ним?
Товстий, продовжуючи бурмотіти під ніс вибачення, звалив Довгого на плечі й потягнув до виходу. Ноги Довгого волочилися по підлозі, хиляючи носками в різні боки. Інформа співчутливо дивилася на зблідле обличчя чоловіка, який раптом знепритомнів, й акуратно притримувала руку, щоб та не зачепилася за двері. З кухні на все це дійство розгублено дивився офіціант. Біля входу до кав'ярні стояв мікроавтобус, двері якого були гостинно відчинені. З темного прорізу висунулася лиса голова.
А почала запитувати голова і заткнулася, побачивши поруч з Товстим дівчину у жовтій футболці. Спільними зусиллями Довгого затягли до автобуса. Товстий озирнувся навкруги, дістав з кишені хустку, якою кілька хвилин назад вирубив Довгого, і зненацька, зі спини, накинув її Інформі на обличчя. Принцеса навіть зойкнути не встигла, ноги її підломилися, і вона впала на руки Товстого й Лисого.
Геричу! напружено зашепотів Лисий у мобілу за кілька хвилин. Слухай, усе тіп-топ Ми її взяли. Готуй бабки
На чорному даху, розпеченому літнім сонцем, Герич щосили лупив кулаком по гарячому рубероїду:
Косько! Вони її взяли! Аж не віриться Ти розумієш? Лимон баксів! Лимон!!! Баксів!!! Світить!!! У натурі!!!
Геричу!.. Най його мамі Монітор куплю на всю стінку! Комп з вертикальним зльотом Інтернет не знаю з якою швидкістю Чувак! Погнали додому! А взагалі, стривай радіти, раптом, немов перепнувшись на повному ходу, остудив друга Костя, узяти принцесу це півсправи, треба ще з батечка бабки витрусити.
Та ну тебе! ніяк не міг заспокоїтися Герич. Це який такий батько за свою дочку бабок пошкодує? Гроші чужі, а дитинка рідненька!
Вони великим щільним квадратом склали ковдру в сумку, зверху вмостили два непотрібних наразі біноклі й скотилися крутими сходами до ліфта. Двері ліфта відчинилися, буцімто досі очікували двох непутящих друзяк, і з ліфта вийшла дівчина з великою вівчаркою колі на повідку. Собака напружився й недовірливо подивився на незнайомців, які так раптово виникли на сходовому майданчику. Костик і Герич позадкували, пропускаючи дівчину й собаку, а потім прошмигнули до ліфта й поквапом натисли кнопку першого поверху.
Ти чого запанікував? запитав Герич.
А ти чого?
Я нічого
Ну і я нічого Краще, якби нас узагалі ніхто не бачив.
Ладно, не дрейф Вона нам хто? А ми їй хто? Вона нам ніхто й ми їй ніхто! У випадку чого, хай шукають!
Герич з розмаху кинув у багажник свого старого «опеля» сумку й вмостився за кермом. Костя, не кваплячись та всім своїм видом демонструючи, що він тут головний, всівся поруч.
Авто обережно викотилося на вулицю й влилося в потік інших машин, не залишивши після себе ніяких слідів.
* * *Сергійко прийшов до Річкового вокзалу точно у призначений час. Ще здаля, біля восьмого причалу він побачив завжди дженджуристого Чипсета, який сьогодні перевдягнувся у легку літню футболку й шорти з намальованими великими різнобарвними квітами. Поруч з ним занепокоєно вертів головою Дроник у своєму незмінному спортивному костюмі.
Агов! Я прийшов! голосно закричав Сергійко. Привіт, хлопці! Як ви тут без мене? А де Інформа?
А ти її хіба не бачив? одразу припинив посміхатися Чипсет.
Кого? не зрозумів Сергійко.
Інформу.
Як же я міг її бачити, якщо мене тут не було. Я ж ось підійшов!
А ми вважали, може, ви вдвох пішли кудись, з наростаючим хвилюванням сказав Чипсет.
Ні Я не второпав Зачекай Ти хочеш сказати, що Інформа зникла?
У тому й справа! Ми з Дроником пішли купувати квитки, а вона залишилася ось тут, на набережній. Хвилин двадцять тому ми повернулися, а її лизь злизав. Ми чекаємо-чекаємо Подумали, що ви вдвох куди-небудь відійшли От дурень! Чипсет тупнув ногою. Чому я не залишив з нею Дроника?
Стривай, заспокоїв його Сергійко, може, відійшла до туалету або за морозивом
Та ми на неї вже хвилин двадцять чекаємо упалим голосом сказав Дроник.
Сергійко озирнувся навколо. Метрів за тридцять праворуч розташувалася невелика кав'ярня з вивіскою «Не ходи голодний», трохи далі, під ганчір'яним грибком, торгували морозивом. Ліворуч Річпорт, звідки прийшли Чипсет з Дроником.
Давай глянемо у кав'ярні, запропонував Сергійко, більше їй бути нема де, якщо ви на вокзалі не розійшлися.
Та начебто не повинні були Що я Хазяїнові скажу? продовжував хвилюватися Чипсет.
Дронику, почекай тут. Раптом вона повернеться, а нас немає Ще перелякається А ти, Чипсете, перестань психувати! Ще нічого не трапилося
Удвох вони пішли до кав'ярні. Дворецький ледве не біг попереду Сергія. У залі, у найзатишнішому куточку, сиділа зайнята одне одним парочка: юнак та дівчина. Одразу з кухні виглянув офіціант.
Прошу пана! чемно звернувся до юнака Сергійко й доторкнувся йому до плеча.
Той невдоволено скинув Сергійкову руку:
У чому справа? Я зайнятий!
Перепрошую, ще раз вибачився Сергійко, ми шукаємо дівчину, білява така, у жовтій футболці і джинсах, ви часом її не бачили?
Хлопець похитав головою, відмахнувся і знову повернувся до своєї дівчини.
Я її бачив, раптом сказав офіціант.
Сергійко й Чипсет, немов на пружинах, повернулися до нього.
Вона була тут? в один голос запитали вони.
Волосся таке золотаве
Так-так
Жовта футболка і джинси
Це вона! Гарна така, струнка
Так, вона заходила, знову підтвердив офіціант, напевно, з півгодини тому.
Це вона, це пр осікся Чипсет, зрозумівши, що титул зниклої дівчини краще не називати, така «реклама» зараз була зовсім ні до чого, Інформа!
Офіціант замовк.
Ну? запитав Чипсет.
Що «ну»? у свою чергу запитав офіціант.
Що було далі? Чипсет від нетерплячки став поплескувати кулаком по долоні.
Де? незворушно запитав офіціант, уп'явши очі в стелю.
Та у кав'ярні! Тут, у кав'ярні, що було далі? Коли дівчина прийшла?!
А-а-а Дзвіночки задзвеніли незворушно відповів офіціант.
Сергію, у вас тут всі такі тупі? Я його зараз задушу!
Чипсете, відійдемо, треба поговорити.
Я при виконанні! офіціант гордо обсмикнув жилетку. Тож попрошу
Чипсете, йому треба заплатити. Так він нічого не скаже, прошепотів Сергійко.
Заплатити? Як це? За що? здивувався й обурився одночасно дворецький Великого Процесора.
Чипсете, він може нічого й не сказати. В його обов'язки не входить стежити за клієнтами, спробував пояснити Сергійко поведінку офіціанта.
Але Інформа ж не пересічний клієнт!
Це для нас з тобою! А йому яка різниця?
Чипсет дістав кілька папірців:
Цього вистачить?
Сергійко взяв один і простягнув офіціантові, той одразу посміхнувся.
У мене дуже гарна пам'ять, сказав той, слідом за дівчиною зайшли двоє
Він докладно описав Довгого та Товстого, розповів, як Довгий раптом знепритомнів, упавши просто посеред залу, як дівчина допомогла Товстому винести Довгого на вулицю.
Більше я її не бачив. Назад вона не повернулася, закінчив свою розповідь офіціант. Хоча перед цим замовила сік та тістечка.
Ти сам бачив, як цей ну Довгий знепритомнів?
Я в цей час на кухні був, потім грюкіт почув. Вискочив, а Довгий вже на підлозі лежав.
Сергійко замислився, кинув довкола поглядом, а потім звернувся до Чипсета:
Нумо, сядь до столика, де Інформа сиділа.
Чипсет сів за столик та запитально подивився на Сергійка.