Ти сам бачив, як цей ну Довгий знепритомнів?
Я в цей час на кухні був, потім грюкіт почув. Вискочив, а Довгий вже на підлозі лежав.
Сергійко замислився, кинув довкола поглядом, а потім звернувся до Чипсета:
Нумо, сядь до столика, де Інформа сиділа.
Чипсет сів за столик та запитально подивився на Сергійка.
Ні, раптом утрутився офіціант.
Щось не так?
Вона сиділа спиною до дверей, ось на цьому стільці, офіціант показав на стілець.
Точно? перепитав Сергійко.
Абсолютно. Я ще подумав, що сам би так ніколи не сів. Мені не подобається сідати спиною до дверей, запевнив офіціант.
А ці двоє де сиділи? продовжував запитувати Сергійко.
Офіціант підійшов до першого від вхідних дверей столика.
Отут? здивувався Сергійко. А на яких стільцях?
Отут і отут, показав офіціант на два стільці по один бік столу. Двері, коли були відчинені, ледь-ледь не торкалися їхніх спинок.
Чипсете, ти сів би на ці стільці, якби у залі були інші вільні місця?
Та ні, розгублено відповів Чипсет, не розуміючи, куди веде Сергійко.
А потім, коли офіціант пішов на кухню, цей ну Довгий, раптом непритомніє посеред кав'ярні. Як він опинився за спиною Інформи? І цей другий теж?
Ще той товстий щось казав дівчині про машину, знов утрутився офіціант.
Машину? Яку машину? одразу вчепився в нього Сергійко.
Не знаю. Товстий просто сказав, що в них є машина. А потім мотор запрацював. Гучно так. Здається, що це був мікроавтобус з дизелем.
Чому? Сергійко продовжував випитувати в офіціанта подробиці.
Ну той на мить замислився. Мотор голосно працював, а коли машина від'їхала, то у дверях наче посвітлішало, немов їх закривало щось високе. Від легковика так не буде.
Вантажний жовтий «фольксваген», раптом сказав юнак, без вікон такий
Що ви сказали? стрімко обернувся до нього Сергійко.
Ми саме до дверей підходили, як цей бусик від'їхав, та й швидко! Як дав! Через бордюр, навпростець Через осьову розвернувся В нього ледь «мазда» не в'їхала, прямо у бочину йому йшла, та водій вивернув А вони по газах і тільки їх і бачили! А поїхали у напрямку моста Метро.
А номер? Номер запам'ятали? Сергійко нетерпляче подався вперед.
Дуже мені потрібен цей номер! Я ось кого запам'ятовувати бажаю, а не ваші дурні номери, юнак попестив дівчину по руці. Що бачив розповів, дякую за оплески на честь моєї спостережливості, прошу більше не турбувати.
Він знову повернувся до своєї дівчини й щось зашепотів їй на вушко, від чого її очі заблищали в напівтемряві затишного куточку.
Спасибі вам.
Нема за що, не обертаючись промовив юнак.
Агов! Ось що, зненацька подала голос дівчина. В автобуса на дверцятах, здається, ручка обламана, і на ній чорний замочок висів. Я точно бачила.
Стривайте, Чипсетузяв Сергія за руку. Він, нарешті, зрозумів, до чого хилив Сергійко, а дівчину в жовтій футболці ви бачили?
Юнак мовчки похитав головою.
Тобто машина поїхала, а дівчини не було?
Виходить, що так
Спасибі. І вам велике спасибі, подякував офіціантові Сергійко. Йдемо, тут ми більше нічого не довідаємося.
Вийшли на вулицю. Передусім подивилися туди, де залишили Дроника. А раптом?.. Але Дроник стояв один. Він з такою ж надією дивився на Сергія й Чипсета.
Ну? ще здаля запитав він.
Чипсет сумно похитав головою.
Розділ 4
Друзі старі та нові
Треба терміново зв'язатися з Великим Процесором, сказав Чипсет.
їдьмо до мене, запропонував Сергійко.
Усі троє поспіхом пішли до метро.
«Які тут можуть бути сумніви? міркував дорогою Сергійко. Інформу викрали. Але хто ж міг довідатися, що вона принцеса? Як це змогли зробити серед дня та ще й так, що ніхто нічого не помітив? Хто це зробив? Якщо ми довідаємося, хто це зробив, то, може, тоді стане зрозуміло, де її шукати? І навіщо її вкрали?»
Що я скажу Великому Процесорові? Він же мені довірив принцесу, а я бідкався Чипсет.
Дроник ішов мовчки. По тому, як одразу почорніли й ввалилися його очі, було зрозуміло, що він теж страшенно переживає.
Може, це помста Макровіра? припустив Сергійко. А може, за неї хочуть зажадати викуп?
Макровіра розклали в цифру одразу ж після перемоги. Ти просто не в курсі справи. Він уже нікому не зможе помститися. Його просто не існує.
Немає його є інші віруси, які не проти попсувати кров Великому Процесору.
Усе може бути, погодився Чипсет, тільки не так просто перебратися з віртуального світу до фізичного. Та й потрібно знати, що Інформа відпочиває саме тут. Ти хоч комусь говорив про це?
Ти що? Сергійко рішуче мотнув головою. Та мене б узагалі за психа сприйняли. Принцеса? Із Заекрання? На гостину? Яка принцеса? Якого Заекрання? А ви? Може, хтось з вас випадково десь щось бовкнув?
Кому? Кому бовкнув? з тугою запитав Дроник.
А випадковість виключається?
Випадковість ніколи не виключається похмуро прокоментував Чипсет.
А може, її на органи вкрали? міркував Сергійко вголос.
Як це? не зрозумів Чипсет.
Ну, якщо комп'ютер ламається, ти ж у ньому зіпсовані частини замінюєш? У нас тут теж Якщо людина багата і може заплатити, то їй нову нирку можуть поставити або печінку замінити А їх же десь брати треба.
Що, у живих людей беруть? здивувався Чипсет. Нічого собі Ну у вас тут і приколи
Навіщо ж у живих Хоча можуть і так У газетах пишуть і одразу виправився, побачивши, якими переляканими стали обличчя його друзів: Іноді дуже рідко пишуть один раз я читав здається
За розмовами дісталися будинку, де мешкав Сергій. Чипсет швиденько набрав короткого листа на комп'ютері й відправив його на адресу Великого Процесора:
«Мій Володарю! Прошу терміново вийти на зв'язок. Інформа зникла, припускаємо, що її викрадено.
Чипсет».Мабуть, Великого Процесора не було на місці, позаяк відповів він лише за годину. Екран укрився брижами, посвітлішав і, нарешті, з'явилося обличчя Хазяїна та Володаря.
Що трапилося? Що це означає: Інформа зникла? Про яке викрадення йдеться?
Перебиваючи одне одного, друзі розповіли про те, що відбулося дві години тому біля Річкового вокзалу.
Я ж відчував! вигукнув Великий Процесор. Я не хотів її відпускати! Не лежала у мене душа до такого відпочинку Вибач, Сергію, говорю, як є. Що думаєте робити?
Може, до міліції звернутися? запропонував Сергійко.
А хто це така міліція?
Ну, це почав пояснювати Сергійко, такі люди, які зі злочинцями борються та займаються іншими внутрішніми справами, органи внутрішніх справ, так би мовити.
Органи? Внутрішніх справ? здивувався Чипсет. Це те, про що ти розповідав? Займаються нирками та печінками?
Якими нирками та печінками? у свою чергу здивувався Великий Процесор. До чого тут нирки та печінки?
Чипсет і Дроник переглянулися. Сергійко, який уже пошкодував, що висунув таку екзотичну версію викрадення Інформи, зрозумів: Великий Процесор може перелякатися до смерті, і тому круто перевів розмову в інше русло:
Та ніякими печінками вони не займаються. Просто ловлять злочинців. Може, треба піти туди й написати заяву? Зникла Інформа Процесорівна і замовк, зрозумівши, як це все буде звучати: зникла спадкоємна принцеса Заекрання Інформа Процесорівна Велика, рік народження незрозуміло який, прибула на відпочинок крізь комп'ютер Сергійка разом з віртуальними слугами Чипсетом і Дроником при фальшивих паспортах, які виготовив Дроник, перебуваючи у форматі чистої цифри Нісенітниця! Чистої води гарантована божевільня! Ні, замислено заперечив хлопець сам собі, міліція відпадає. Вони просто не повірять у цю казку, а можливо, і ще гірше засадять до божевільні. Треба шукати Інформу Процесорівну Велику самотужки.
Це яку-таку Інформу Процесорівну Велику? знову здивовано перепитав Великий Процесор.
Мій Володарю, почав Чипсет, це довго пояснювати
Ну, ви зовсім уже ще більше здивувався Великий Процесор. Я, Володар та Хазяїн, запитую по справі принцеси, моєї доньки, яку, за вашою же підозрою, вкрали виключно тому, що ви зловили ґаву, а мені відповідають, що це довго пояснювати Чипсете, у тебе від неприємностей програма набік не з'їхала?
Вибачте, мій Володарю, цілком може бути.
І Чипсет докладно переповів усе, що сталося з моменту їхнього переходу у фізичний світ, включаючи й історію з паспортами.
Спробуємо поміркувати, запропонував Сергійко.
Спробуємо, охоче погодився Чипсет.
Раніше треба було міркувати, похмуро прокоментував Великий Процесор, але поміркувати погодився.
По-перше, складемо перелік тих, з ким ми зустрічалися після вашого прибуття, запропонував Сергійко. Щоб довідатися про наші плани, треба було підслухати нашу розмову, так? Інакше ж не вийде, авжеж? Чипсете, Дронику, давайте згадувати, з ким ви спілкувалися вчора та сьогодні вранці.