Матеріали це предмети праці, які піддавалися переробці на даному або іншому підприємстві. Матеріали поділяють на основні і допоміжні. Основні матеріали входять до складу продукту, що виробляється. Допоміжні матеріали використовуються для забезпечення нормального ходу виробничого процесу. Так, як основні матеріали на машинобудівних підприємствах використовуються різні метали, з яких виготовляють машини, прилади, устаткування, а на швейній фабриці різні тканини, з яких шиють, наприклад, костюми, сукні і тому подібне. Як один з видів допоміжних матеріалів на обох підприємствах використовуються мастильні матеріали для технічного догляду за устаткуванням. Предмети праці в грошовій формі представляють значну частину оборотного капіталу виробничого підприємства.
Важливу роль як фактор виробництва грають паливно-енергетичні ресурси. До них відносяться сукупність різних видів палива й енергії: електроенергія теплових, атомних і гідроелектростанцій, інші види енергії, нафтопродукти, газ, біопаливо, вугілля, торф, а також місцеві види палива. Частина з них в Україні добувається і/або виробляється, а частина імпортується. Так, для приведення в дію засобів праці найчастіше використовують електричну енергію або нафтопродукти, газ, біопаливо. Паливно-енергетичні ресурси використовуються і для забезпечення інших виробничих потреб, а також для обігріву й обслуговування будівель. Обмеженість природних запасів нафти, газу, камяного вугілля і високі ціни на них, а також недостатня безпека ядерних електростанцій стимулюють використання альтернативних паливно-енергетичних ресурсів.
У процесі еволюції людського суспільства удосконалюються всі фактори виробництва. Особливо швидко це відбувається в умовах сучасної науково-технічній революції. Зявляються нові види штучних матеріалів із заздалегідь заданими властивостями, які за якісними характеристиками перевершують ті, що раніше використовувалися. У США, Росії, Україні й інших країнах за допомогою нанотехнологій створені нові матеріали, які в два рази міцніші за метал і в декілька разів легші.
Освоюються й постійно вдосконалюються альтернативні паливно-енергетичні ресурси на основі використання водню, енергії сонця, вітру, біопалива, припливів і відливів тощо. Їх використання не лише збільшує паливно-енергетичні ресурси країни, але й істотно зменшує забруднення довкілля.
У США, наприклад, нині функціонують сонячні теплові електростанції загальною потужністю більше 400 мегават, які економлять 2,3 млн барелей нафти на рік у порівнянні із звичайними тепловими і не забруднюють довкілля. Введена в експлуатацію у 2007 р. в Іспанії сонячна теплова електростанція також економить паливо і скорочує викиди окису вуглецю в атмосферу на 18 тис. тонн на рік у порівнянні зі звичайною тепловою. Наприкінці 2011 р. в Україні введено в експлуатацію 80-мегаватну сонячну електростанцію в селі Охотникове (Крим), а на початку 2012 р. найбільшу в світі 100-мегаватну в селі Перове. Вона в порівнянні із тепловою станцією дозволяє скоротити викиди окису вуглецю на 105 тис. тонн на рік [15].
У недалекій перспективі очікується освоєння виробництва силових агрегатів на основі водневих паливних елементів.
За даними компанії General Motors (GM), автомобілі на водневих паливних елементах коштуватимуть не дорожче від своїх бензинових і дизельних суперників, як тільки світовий обсяг випуску водневих машин досягне 1 мільйона штук. Вважають, що нинішні гібридні машини (бензин плюс електрика) і автомобілі на біопаливі лише проміжна стадія на шляху до екологічно чистих водневих автомобілів. Поява автомобілів на водневих паливних елементах забезпечить не лише збільшення паливно-енергетичних ресурсів, але й великі економічні, соціальні й екологічні корисні результати. Повністю буде розвязана проблема забруднення повітря автомобілями та іншими машинами, раніше заснованими на використанні бензинових і дизельних двигунів.
Прискорюється освоєння у виробництві нових досконаліших і ефективніших засобів праці, що дозволяють автоматизувати процес виробництва й управління, підвищити продуктивність праці, вивільнити працівників (гнучкі виробничі системи, робототехнічні комплекси). Це призводить до прискорення морального старіння діючих засобів праці і швидшій і ефективнішій їх заміні досконалішими.
На думку автора, моральне старіння засобу праці це зниження його техніко-економічного рівня і конкурентоспроможності через появу в світі досконаліших і більш економічних, підвищення вимог екологічних і соціальних стандартів, неможливості або недоцільності їх використання для випуску нової продукції, а іноді й через вичерпання природних запасів деяких видів мінеральної сировини і палива. До морального старіння схильні усі види засобів праці, але більшою мірою морально старіють машини і прилади. Моральне старіння засобів праці може статися на будь-якій стадії їх життєвого циклу, починаючи з проектної.
На думку автора, моральне старіння засобу праці це зниження його техніко-економічного рівня і конкурентоспроможності через появу в світі досконаліших і більш економічних, підвищення вимог екологічних і соціальних стандартів, неможливості або недоцільності їх використання для випуску нової продукції, а іноді й через вичерпання природних запасів деяких видів мінеральної сировини і палива. До морального старіння схильні усі види засобів праці, але більшою мірою морально старіють машини і прилади. Моральне старіння засобів праці може статися на будь-якій стадії їх життєвого циклу, починаючи з проектної.
Для управління сучасною технікою потрібна висока кваліфікація обслуговуючого персоналу. Тому нині швидко підвищуються вимоги до рівня освіти, до розумових здібностей, знань, кваліфікації та інтелекту працівників, володіння компютерною технікою й інформаційними технологіями.
Слід враховувати, що людські ресурси (робоча сила) і засоби праці є взаємозамінними факторами виробництва. Тому в промислово розвинених країнах скорочується чисельність працівників, зайнятих у виробничій сфері, а зявляється можливість збільшувати чисельність працівників у сфері послуг. Підприємницькі здібності людини визначаються сукупністю її професійних і особових якостей, що дозволяють організувати високоефективну роботу колективу працівників, визначати на перспективу правильні відповіді на питання: що робити і в якій кількості? Як робити? Для кого робити? Це дозволяє забезпечити ефективний розвиток підприємства, своєчасно враховуючи зміни конюнктури ринку і запитів споживачів, впроваджуючи новітню техніку і технологію, нові продукти і нові методи організації виробництва; мінімізуючи ризики господарської діяльності. Водночас помилково звязувати підприємницькі здібності тільки з ринковою економікою. Вони властиві окремим працівникам і в умовах інших економічних систем, у тому числі і планової економіки. Про це нині переконливо свідчить досвід Китаю та Вєтнаму, де підприємництво активно стимулюється органами державного управління.
Науково-технічний прогрес (НТП) це єдиний взаємообумовлений розвиток науки і техніки з метою кращого задоволення особистих і громадських потреб. У результаті НТП створюються нові матеріальні і нематеріальні блага, досконаліша й ефективніша техніка і технології, методи організації виробництва. Перелічені вище досягнення НТП часто називають інноваціями. Науково-технічний прогрес з високими темпами розвитку науки і техніки дістав назву «науково-технічна революція».
Стимулюванню розвитку науки і техніки приділяють багато уваги органи державного управління розвинених країн, оскільки від його темпів залежить рівень продуктивних сил і задоволення потреб населення.
Важливим економічним ресурсом є інформація про конюнктуру відповідного ринку й очікувані тенденції її зміни, про рівень задоволення запитів споживачів, про новітні досягнення вітчизняної і зарубіжної науки, техніки й інформаційних технологій, про очікувані зміни законодавства країни базування і країн, у яких є або будуть партнери підприємства. Своєчасне отримання і обґрунтоване використання такої інформації дозволяє приймати управлінські рішення по ефективному розвитку підприємства.
Як буде показано в підрозділі 5.4, у будь-якій країні завжди існує перевищення сумарних особистих і суспільних потреб за певний період над можливістю їх задоволення через обмеженість економічних і природних ресурсів. Тому постійно на рівні держави, регіону, кожного підприємства виникає проблема вибору: які потреби слід задовольняти в першу чергу, щоб забезпечити максимальну соціально-економічну ефективність використання обмежених ресурсів.
5.4. Закон зростання потреб та розвиток системи мотивації до праці
Вивчення й узагальнення ученими-економістами багатовікового досвіду економічного розвитку багатьох країн дозволило відкрити загальний економічний закон підвищення потреб. Він свідчить про те, що у міру економічного й духовного розвитку суспільства відбувається підвищення потреб як у кількісному, так і в якісному плані. На жаль, зростанню потреб у кількісному плані сприяє також і широко практикована в гонитві за прибутком виробниками і торговими організаціями недобросовісна реклама. Вона навмисно вводить в оману споживачів відносно якості рекламованих товарів і послуг. Використовуваний у Німеччині, США і деяких інших країнах нейромаркетинг переслідує мету навязати клієнтові будь-яку купівлю, впливаючи на його психіку, органи почуття.