30
В умовах трансформації економічних систем під впливом НТР, економічних і соціальних чинників філософія поглядів щодо місця та ролі людини у системі суспільного виробництва, її функцій мотивів діяльності значно поглиблюється. Це знаходить свій прояв, зокрема, у появі нової інституціональної форми визначення сутності людини людини інституціональної.
Як бачимо, філософське розуміння Геґелем багатомірності сутності та потреб людини знаходить свій розвиток і підтвердження в умовах переходу суспільства, економічної системи до нової якості умов їх функціонування та відтворення. Отже, ігнорувати таке розуміння місця та ролі кожної окремої людини у суспільстві, в економічному житті не тільки не етично, але й не прагматично, небезпечно, оскільки найбільш раціональні економікоматематичні моделі економічного розвитку країни у посттрансформаційний період чим далі тим більше будуть наражатися на проблеми неадекватності цілей країни і системи мотивації залучення громадян до їх реалізації.
31
Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 1. С. 604.
32
Нестеренко А. О чем не сказал Уильям Баумоль: вклад ХХ столетия в философию экономической деятельности // Вопросы экономики. 2001. 7. С. 8; Фукуяма Ф. Доверие, социальные добродетели и созидание благосостояния // Новая постиндустриальная волна на Западе: антология / под ред. В. Л. Иноземцева. М.: Academia, 1999. С. 123 162.
33
Марч Дж. Г., Ольсен Й. Новий інституціоналізм: організаційні чинники у політичному житті // Огляд американської політичної науки. Вашингтон, 1984. 3. С. 734 749.
34
Формація (лат. formatio утворення, вид) тип, побудова чогось відповідно до певного ступеню, стадії розвитку; суспільно-економічна формація історично певний ступінь у розвитку людського суспільства; характеризується тільки їй властивим способом виробництва та зумовленими цим способом соціальними та політичними відносинами, юридичними нормами та установами, ідеологією.
35
Философский энциклопедический словарь / гл. редакция: Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. М.: Сов. Энциклопедия, 1983. С. 683.
36
Гэлбрейт Дж. К., Меньшиков С. Капитализм, социализм, сосуществование: пер. с англ. / предисл. С. Меньшикова. М.: Прогресс, 1988. С. 84.
37
Фуллер М. Б., Бек Д. С. Возрождение экономики самураев: пер. с англ. М.: Добрая книга, 2007. С. 21 22.
38
Див. Шульдибин Б. П. Исторический путь России в аспекте цивилизационного и формационного подходов // Социально-гуманитарные знания. 2001. 2. С. 3 4.
39
Громыко Ю. В. Антропология политической идентичности. Самоопределение «рашинз» в глобальном мире. Территориальное развитие, транснациональные русские корпорации и идентичность. М., 2006. С. 49.
40
Розинская Н. Карл Поланьи: в поисках свободы / К. Поланьи // Избранные работы. М.: Изд. дом «Территория будущего», 2010. С. 18.
41
Діалектична суперечність (філос.) внутрішня суперечність обєкта або системи, наявність у ньому таких фундаментальних сторін або властивостей, які заперечують одна одну у своєму змісті, але, разом із тим, і передбачають одна одну в рамках цілого (притягання та відштовхування у фізиці, стійкість і мінливість біологічних і соціальних систем, аналіз і синтез, дедукція та індукція у пізнанні тощо) [19, с. 34].
42
Дедукція метод наукового пізнання, коли на основі знань про загальне робиться умовивід про окреме; індукція метод наукового пізнання, коли на основі відомостей про окремий предмет робиться умовивід про загальне; єдність логічного та історичного метод наукового дослідження, зміст якого полягає в тому, що логіка категорій і законів економічної науки має віддзеркалювати логіку розвитку обєктивного економічного процесу; метод абстракції метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища та очищення від усього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є наукові поняття, економічні категорії та закони; метод аксіоматичний такий метод побудови економічної теорії, за яким деякі судження приймаються як аксіоми, які не потребують доведення, а всі інші умовиводи робляться з цих аксіом за певними логічними правилами. Необхідною умовою цього методу є внутрішня несуперечливість; метод гіпотетично-дедуктивний метод наукового дослідження, який ґрунтується на висуванні гіпотез про причини явищ, що підлягають дослідженню, та виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції. Якщо одержані результати відповідають усім фактам, даним у гіпотезі, то гіпотеза визнається достовірним знанням; моделювання опосередкований метод наукового дослідження, де оригінальний обєкт дослідження замінюється ідеальною моделлю, яка існує у відповідній знаковій формі та функціонує за законами логіки, яка (логіка) відображає реальні процеси матеріального світу; синтез метод наукового пізнання на основі уявного поєднання в єдине ціле розчленованих аналізом частин; узагальнення метод наукового пізнання, за допомогою якого здійснюється сходження від одиничних до особливих і загальних ознак і властивостей певної групи чи класу обєктів [3, с. 11 15].
Основи економічних знань
ПЕРЕДМОВА
Сучасна світова економіка характеризується посиленням кризових явищ і зростанням кількості дестабілізуючих чинників економічного та позаекономічного характеру. За цих умов економіка різних країн зростає нерівномірно, що ставить нові завдання перед економічною наукою, яка повинна сформулювати теоретичні концепції, моделі та практичні рекомендації щодо управління національними господарськими системами в умовах стрімкої глобалізації усіх форм суспільного життя.
Водночас сама економічна наука стає більш диверсифікованою, орієнтованою на потреби часу, де соціальне не відділяється від економічного, а будь-який напрям економічної політики стає соціально-економічним, орієнтованим не лише на максимізацію прибутку, а й на диверсифікацію способів забезпечення високої якості життя в окремо взятій країні, враховуючи конкурентний стан її економіки у глобалізованому господарстві.
За цих умов економічні знання стають невідємним елементом у підготовці фахівців з вищою освітою незалежно від їх професійного спрямування. Молоді люди, що здобувають вищу освіту, повинні оволодіти не тільки фахом, але й навчитися свідомо робити вибір щодо напрямів і принципів своєї майбутньої економічної діяльності, критично аналізувати стан і визначати можливі перспективи розвитку економіки, приймати практичні управлінські рішення щодо поліпшення економічної діяльності інституціональних одиниць макро- і мікрорівнів. Саме тому курс «Основи економічних знань» має стати невідємною навчальною складовою у підготовці майбутніх фахівців неекономічних спеціальностей.
Колектив авторів, до складу якого увійшли провідні вчені України у галузі економічної теорії та історії економічної думки, підготував підручник, який поєднує базові традиційні та новітні підходи до вивчення та розуміння законів економічного і соціального розвитку суспільства, у ньому використано міждисциплінарний підхід до характеристики економічних категорій та аналізу економічних явищ і процесів на основі світових досягнень сучасної економічної думки.
«Основи економічних знань» це базова частина економічної теорії, яка визначає, інтерпретує та представляє загальні засади економічної науки в її теоретичному і практичному аспектах. У першому розділі «Загальні засади економічної науки» аналізується обєкт і предмет економічних досліджень та загальна структура економічної науки із врахуванням новітніх тенденцій в економіці та суспільстві, виясняється сутність економічних законів, реалізації цих законів в економічній діяльності людини та суспільства.
Другий розділ «Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення» містить інформаційний масив знань про виробництво, його зміст, функції та форми трансформації економічної системи суспільства. У світлі тенденції до зміни ролі праці, мотиваційної системи праці в умовах інтелектуалізації світового суспільства та інноваційно-інтенсивного типу економічного зростання, значну увагу в даному розділі приділено праці та капіталу в суспільном у відтворенні. Інтенсивний економічний розвиток країн світу ґрунтується на ринковому типі господарства та приватному підприємництві. Зважаючи на це, третій розділ підручника присвячено вивченню ринкового господарства як вищої суспільної форми функціонування товарного виробництва, де обґрунтовуються функції, сутність та структура ринкової економіки, ринкової системи та принципів її функціонування, розглядається конкуренція як імператив ринкової економіки, визначається особлива роль і значення підприємництва, умов та особливостей його формування в Україні. Підприємство, як субєкт економіки, розглядається крізь призму його організаційно-правових форм, цілей підприємницької діяльності та форм доходів у ринковому господарстві.
Проблематиці суспільного відтворення, економічного розвитку та його циклічності, механізму державного регулювання ринкового господарства, фінансово-кредитного механізму ринкової економіки присвячено четвертий розділ «Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні». Значна увага в розділі приділяється також розгляду сучасного світового господарства та основним тенденціям його розвитку в умовах глобалізації, специфічній ролі наднаціональних інститутів регулювання світового господарства, переваг та суперечностей глобалізованої економіки у контексті загальноцивілізаційних проблем людства.