Як справедливо підкреслюють учені, чим довше промисловість, що зароджувалася в одних районах, взаємодіяла із докапіталістичним господарством інших, живлячись їх дешевою працею, продовольством, сировиною, користуючись невигідними для сільського господарства умовами обміну, тим повільніше йшло визрівання буржуазного суспільства. Це, у свою чергу, породжувало цілу низку чинників гальмування процесу системної індустріалізації, насамперед таких як: слабкість мотивів і стимулів диверсифікації структури виробництва, недостатній розвиток внутрішнього ринку, деструктивні процеси у суспільному поділі праці як у межах національної економічної системи, так і на рівні регіональної та світової економіки.
13
К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. 2-е изд. Т. 20. С. 544.
14
Синергізм, синергія (грец. synergeia) варіант реакції організму (зокрема й соціального організму) на комбінований вплив двох або декількох лікарських речовин (чинників), який характеризується тим, що така дія перевищує дію кожного компонента, функціонуючого окремо.
15
«Закон це суттєвий, стійкий, такий що повторюється, звязок між різного роду матеріальними та ідеальними предметами (природними, соціальними, психічними, розумовими). Відкриття, конструювання, формулювання та обґрунтування законів одне з головних завдань наукового пізнання» [8, с. 200].
16
«Ентропія, соціальна ентропія це міра неорганізованості системи. Вона тим вища, чим менша міра системної структурованості. Й тим нижча, чим більше однорідних взаємозамінних елементів містить система. Ентропія характеризує здатність системи до здійснення соціальної роботи. За тих самих енергетичних можливостей ця здатність вища у тієї системи, у якої нижча ентропія. Після досягнення деякого ентропійного барєру (та рівня безпорядку, хаосу) відбувається самоорганізаційний стрибок: елементи системи раптом миттєво перебудовуються, починають діяти корельовано, узгоджено, утворюючи глобальну структуру по всьому тілу системи, знижуючи цим її ентропію та збільшуючи впорядкованість. Як правило, система має кілька можливих сценаріїв припустимої перебудови, вибору шляху». Див. Бевзенко Л. Д. Доглибнопсихологічний чинник як підстава самоорганізаційного аналізу динаміки соціальних систем // Філософська і соціологічна думка. 1996. 5 6. С. 45, 38 39.
17
Так, у главі 24 «Загальної теорії зайнятості, процента і грошей», яка має назву «Заключні зауваження про соціальну філософію, до якої може привести загальна теорія», він підкреслює, що головним завданням економічної політики держави, яка буде сформована на основі його концепції, буде саме захист капіталістичної ринкової системи, а не ліквідація основних обєктивних засад економічної свободи, які складають суть цієї системи. «Хоча розширення функцій уряду у звязку із завданням координації схильності до споживання та спонукання до інвестування здалось би публіцисту ХІХ ст. або сучасному американському фінансисту жахливим замахом на основи індивідуалізму, пише Дж. М. Кейнс, я, навпаки, захищаю його як єдиний практично можливий засіб уникнути повного руйнування існуючих економічних форм та як умову для успішного функціонування особистої ініціативи» [7, с. 430].
Хоча розроблена теорія і вказує на життєву необхідність створення централізованого контролю у питаннях, які нині в основному віддані приватній ініціативі, відзначає вчений, широкі сфери діяльності залишаються недоторканними. Держава повинна буде здійснювати свій керівний вплив на схильність до споживання частково шляхом відповідної системи податків, частково фіксуванням норми процента і, можливо, іншими способами. Результатом теоретичного визначення необхідності та поля втручання держави в процеси регулювання ринкових відносин, на думку Дж. М. Кейнса, повинно бути визначення умов, яких потребує вільна гра економічних сил для того, щоб вона могла привести до реалізації всіх потенційних можливостей виробництва [7, с. 428 429].
18
Див. Леонтьев В. Беспокоиться за свое будущее нужно, но бояться его не стоит // Известия. 1991. 29 мая.
19
Інваріант (фр. іnvariant такий, що не змінюється) математичний вираз, що залишається незмінним при певному перетворенні змінних, повязаних із цим виразом, наприклад, при переході від однієї системи координат до іншої.Інваріантність (див. інваріант) 1) незмінність, незалежність від будь-чого; 2) мат. незмінність якоїсь величини по відношенню до певних перетворень.
Див. Леонтьев В. Беспокоиться за свое будущее нужно, но бояться его не стоит // Известия. 1991. 29 мая.
19
Інваріант (фр. іnvariant такий, що не змінюється) математичний вираз, що залишається незмінним при певному перетворенні змінних, повязаних із цим виразом, наприклад, при переході від однієї системи координат до іншої.Інваріантність (див. інваріант) 1) незмінність, незалежність від будь-чого; 2) мат. незмінність якоїсь величини по відношенню до певних перетворень.
20
Словарь иностранных слов. 13-е изд., стер. М.: Рус. яз., 1986. С. 221; [4, с. 14].
21
Позитивна економічна теорія, зокрема, визначає сутність і зміст економічних законів, що діють на певному етапі розвитку суспільства, суть і зміст категорій, за допомогою яких можна визначити принципи та характер економічних процесів господарської діяльності. Тобто «позитивна економічна теорія пояснює механізм і характер дії обєктивних економічних законів».Нормативна економічна теорія визначає та пояснює правила і норми економічної поведінки субєктів економічної діяльності, які прагнуть у ході цієї діяльності досягти якихось певних нових результатів. Тобто нормативна економічна теорія прогнозує, визначає шляхи дій, рекомендує, що слід зробити, як слід діяти, щоб, враховуючи вимоги обєктивних економічних законів, сформувати таку економічну політику держави, окремих субєктів господарювання, які забезпечать рух вперед як в економічній, так і в інших сферах суспільної діяльності, повязаних з економікою [2, с. 47 48].
22
Словарь иностранных слов. М.: Рус. яз., 1986. С. 252.
23
До речі, надзвичайно важливе значення оволодіння такою загальною методологією досліджень у процесі пізнання специфічних проблем предмета будь-якої конкретної науки, зокрема й економічної теорії, глибоко уявляли вчені ще у період становлення диференційованої системи економічних наук. Так, наприклад, видатний філософ Сергій Булгаков у знаменитій праці «Філософія господарства» (1912) підкреслював, по-перше, існування проблеми методологічного догматизму в політичній економії того часу і, по-друге, визначав шлях звільнення від такого догматизму: це «зусилля філософського аналізу. Потрібно піддати, писав С. Булгаков, сумніву те, в чому не прийнято та непристойно навіть мати сумнів» [15, с. 11].
24
Підхід (як поняття та інструмент у системі методів наукового дослідження) уявляє собою дію (або комплекс дій), націлену на визначення ключових цілей, принципів, інструментів аналізу економічних явищ і процесів. Передбачає формування відповідної парадигми та методології дослідження цих явищ. Визначає ставлення дослідника до сутності та ролі певних економічних і позаекономічних підсистем у досягненні синергетичного ефекту від їх взаємодії для усієї метасистеми.
25
У науковій та навчальній літературі можна зустріти досить велику кількість визначення поняття інститут, наприклад: 1. Інститут це прийняті у суспільстві правила взаємодії індивідів, що склалися в процесі розвитку культури та визначають звичний спосіб організації тієї чи іншої сфери суспільного життя (Корнійчук). 2. Інститути це правила гри у суспільстві або, висловлюючись більш формально, створені людиною обмежувальні рамки, які організовують взаємовідносини між людьми (Д. Норт). 3. Інститут це сукупність, яка складається з правил або декількох правил та зовнішнього механізму примусу індивідів до виконання цього правила (В. Л. Тамбовцев). Перелік дефініцій можна було б продовжити, однак найважливіше нам стає зрозумілим. Кажучи словами одного з батьків неоінституціоналізму Дугласа Норта «головна роль, яку інститути відіграють у суспільстві, полягає у зменшенні невизначеності шляхом встановлення стійкої (хоча й не обовязково ефективної) структури взаємодії між людьми» [12, с. 21].
26
Див.: Энциклопедия предпринимателя. СПб. ТОО «Олбис», АО «Сатисъ», 1994. С. 198.
27
Див. докладніше: Нуреев Р. Теории развития: новые модели экономического роста (вклад человеческого капитала) // Вопросы экономики. 2000. 10. С. 138 187.
28
Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 46. Ч. ІІ. С. 222.
29
Афанасьев В. Г. Системность и общество. М.: Политиздат, 1980. С. 290.