Так, сказав Андрій.
Добре. Бездоганно володіє собою; а може, йому справді байдуже.
От і зателефонуй їй, ви ж товаришували, Аліна посміхнулася: будемо сподіватися, що не надто нервово. Нормальний мужик
І раптом він розреготався дзвінко, заходячись, як хлопчисько. Відібрав пультика в дружини, додав гучності, й голос Звенислави виповнив увесь будинок від фундаменту до даху. Легко було уявити, як десь на другому поверсі з обожнюванням завмерла в екстазі Люба. Тоді плавно зменшив гучність до нормальної й нижче, до ледь чутної. Обернувся; в очах танцювали бісики:
А не боїшся?
Аліна зітхнула:
Я ж тобі не одружитися з нею пропоную. Із символами нації не одружуються, але спілкування з ними підвищує рейтинг. До того ж вона випускниця «Міссурі». А ота твоя руда ні.
Андрій ще раз посміхнувся й вимкнув телевізор:
Я подумаю.
* * *Пробка, подібна до величезної гусені, витяглася проспектом і делікатно ховалася за рогом будинку далеко попереду. Водій похмуро глянув на Аліну. Вона подивилася на годинник. Зриваються дві зустрічі і хай живе, треба лише дзенькнути й відмовитися. Тоді презентація це вже гірше, там має бути кілька потрібних людей але до неї ще півтори години. Авжеж, перед жеребкуванням треба буде забігти до офісу. А поки що
Вона відчинила дверцята; слава богу, що не застрягли у другому-третьому ряду.
Якщо зрушиться, їдьте в офіс. Я хочу прогулятися.
Аліна неквапом закрокувала проспектом, численні автомобілісти з тугою провадили поглядом її ноги під спідницею посольської довжини. Добре, що нарешті весна. Хоча навряд чи вдастся її як слід розгледіти, цю весну
Попереду робітники ліпили на бігборд поверх якоїсь реклами Андрієве обличчя, акуратно зєднуючи велетенські прямокутники. Усміхнене блакитне око, ледь неголена щока, половина усмішки. Чіткий, виразний значок на вилозі піджака. «Андрій Багалій відмінник першого випуску МІІСУРО. Голосуйте за Майбутнє!»
Вона примружилася, відступила на крок. Непогано. За місяць до виборів треба замовити ще кілька тисяч по країні. Серед усіх кандидатів він найбільш фотогенічний, це вже точно.
І зовсім не змінився Схожа фотка трохи меншого формату тиражувалася й років дванадцять тому, коли у проміжку між закінченням інституту й початком карєри в батьковій компанії Андрій проти чогось протестував, щось очолював і навіть чогось таки домігся Тобто, як іміджмейкер і прес-секретар, вона, звичайно, досконало володіла його біографією, але по-людському на надавала цьому великого значення ні тепер, ні тоді. Тоді вона вже не була закоханою в нього.
А от пятнадцять років тому все-таки була, що б там не казали; тому й не могла зважувати обєктивно. І ні в якому разі не можна дозволити, щоб виплила нагору та стара, дивна й страшна історія з Владом дуже недоречно згадана сьогодні. Але Андрій не помітив; значить, нічого такого й не було.
Є реальні пріоритети й завдання.
Президентом Андрій, звичайно ж не стане; тепер найголовніша і єдина мета потрапити в другий тур. Потім ніяких політичних інсинуацій, симпатій тим чи іншим партіям і рухам, мінімум публічної діяльності; тиха й успішна робота гендиректором компанії на благо вітчизняної економіки. Пять років вони будуть відчувати ностальгію за його молодістю й посмішкою. Поступово переконаються, що були ідіотами, коли віддавали голоси цьому старперу Миколаєнку, який дотягує останні, хоча й переконливі дні у владі. А на наступних виборах
Доживемо.
Гусінь на дорозі остаточно здохла. Аліна проминула дзеркальні вітрини кількох бутіків її власна фігура переконливо вигравала порівняно з манекенами і сповільнила кроки біля скляних дверей «Двох калорій». Є сенс щось зїсти: до буфету в офісі ще далеко, а на презентації культурного проекту в будь-якому випадку не слід очікувати солідного фуршету. Вона посміхнулася. Чоловік пропонував поснідати вдома, по-сімейному, але особисто їй «сімейної» кави цілком вистачило. Останнім часом вони й так надто часто бачилися з Андрієм.
У «Двох калоріях» було прохолодно й по-діловому затишно. Аліна замовила сніданок 18 і чи не занадто для сьогоднішнього ранку?.. біс із ним, ще одну каву. До речі, мережу цих ресторанчиків також тримала її колишня сокурсниця, котра за кілька років здорової конкуренції звела до мінімуму існування в місті інших точок швидкого харчування. Аліна посміхнулася: якось раз, ще на першому курсі, вона заскочила цю панійку за милуванням крізь скло потойбічним красивим життям «Макдональдса». Дівчинка з провінції, що любить гарно попоїсти. Як її звали? Олена? Наталка?.. забула; але в списку вона є.
Дещо змінилося з того часу. Й дещо таки завдяки випускникам «Міссурі», в чиїх руках потихеньку концентрується Майбутнє у вигляді керівних посад в найрізноманітніших сферах.
Список прізвищ дивися у розширеній версії передвиборчої програми кандидата в Президенти Андрія Багалія. Аліна сама складала цей список, якомога виграшніше розташовуючи в ньому імена й посади. Статистика утворилася непогана; зрештою, Андрій серйозно зацікавився ідеєю зробити фішкою виборчої кампанії не своє бунтарське минуле, а саме навчання в інституті. Ліберал-соціалістка Анька Гроссман на курс молодша за Андрія й, відповідно, старша за Аліну, кажуть, вже встигла висміяти їхню тактику в певних колах. Ну, і як тут втриматися од цитати про те, хто сміється останнім?
Вона сьорбнула кави. Дівчата з «Двох калорій», на відміну од Люби, вміли її варити.
За вікном рухалися люди й стояли машини; під стовбурами дерев, увязнених в шестигранні камери-одиночки, видніла по-яблучному зелена трава. Нижню гілляку найближчого дерева вже хтось прикрасив склянкою, на якій видніла символіка «Двох калорій». Звичайнісінька середньостатистична весна, якщо не зважати на уривок агітаційного плаката за Миколаєнка, що валявся під тим-таки деревом. Але й вибори річ ординарна.
Пятнадцять років тому студентам з «Міссурі» брехали, що саме вони змінять світ. Брехали так переконливо, що в це повірила мало не вся країна. Вона, Аліна, також могла повірити, от тільки світ, перебачте, не змінюється. Точніше, змінюється не так швидко. Звичайні еволюційні процеси: плавне нічого надзвичайного зростання економіки, декілька простих наукових відкриттів, досить-таки млявий розвиток культури-мистецтва
Ця непевна, але оптимістична стабільність забезпечує поки реальне, а не деклароване лідерство кандидата від влади Володимира Миколаєнка, який за останні роки намулив око і в уряді, і в парламенті. Ані опозиції в особі Вієрського й Гроссман, ані, тим більше, Андрієві з його значком завойовника Майбутнього, цього монстра не звалити. Бодай у цьому сезоні. Народові більше подобається вчасно отримувати гарну платню, аніж мріяти про якийсь прорив. А народ зазвичай не помиляється.
Ну що ж, розумні люди Аліна також завжди знали, що й ця країна має сяке-таке майбутнє; обійдемося без великих літер. Проект «Міссурі» лише дав можливість своїм учасникам опинитися на вершині: хай поки не на найвищій, але це справа часу Нагорі того, що існує. Нічого принципово нового не побудовано, й навряд чи він станеться, цей обіцяний прорив. Та й можливістю скористалися не всі стоп. Не треба знову про Влада.
А електорат взагалі не мусить знати про все це. Хай краще навчиться впізнавати Андрія Багалія в обличчя.
Вона глянула на годинник: до презентації лишилася ще майже година. Може в метро?
Але коли Аліна вийшла надвір, неповоротка гусінь зітхнула хмарою чадного газу, здригнулася й помаленьку почала рухатися. За дві хвилини поряд просигналив водій Аліни, на малому ходу відчинивши дверцята автомобіля. Попереду пробка майже зовсім розсмокталася.
Встигаю, без будь-яких емоцій констатувала Аліна. Вона завжди й скрізь встигала.
* * *Пане Багалій, керівники нашого каналу запрошують вас взяти участь
Шановний Андрію Валерійовичу
Андрій зупинявся, кивав, із щирим зацікавленням вислуховував усіх до кінця. І з чарівною посмішкою розводив руками:
Дуже радий, але не можу. Завтра ж їду в регіони: повно роботи. Найближчого місяця, боюся, в столиці ви мене не впіймаєте Якщо щось треба, звертайтеся до моєї дружини, він на секунду легенько обіймав її за талію. Ось, залишаю Аліну Ігорівну на господарстві
Те, що в підтексті дійсно могло б викликати непотрібні пересуди та зіпсувати йому імідж, відкритим текстом лунало просто й по-людському, на межі жарту і серйозності. Ця елементарна ідея сяйнула їй уже дорогою на жеребкування; тут Аліна була собою задоволена.
Вона посміхалася. Роздавала візитівки. Й зусиллям волі стримувала верхню половину обличчя, щоб не дати бровам зійтися на переніссі.
Потім. Коли вони з Андрієм залишаться наодинці.
Жеребкування, в принципі, відбулося якнайкраще. Ефір на Першому національному телеканалі приблизно за місяць до виборів. Радіоефір за два тижні. Навіть офіційні дебати пройдуть доволі вдало: з Володимиром Миколаєнком Андрій зустрінеться буквально передостаннього дня кампанії, а з Анною Гроссман на початку; заради них йому доведеться перервати поїздку, але й це тільки на користь. Стервозна баба, що відволікає чоловіка від справ, приблизно так це зрозуміють пересічні виборці, тут уже Аліна попрацює як слід.