Потім. Коли вони з Андрієм залишаться наодинці.
Жеребкування, в принципі, відбулося якнайкраще. Ефір на Першому національному телеканалі приблизно за місяць до виборів. Радіоефір за два тижні. Навіть офіційні дебати пройдуть доволі вдало: з Володимиром Миколаєнком Андрій зустрінеться буквально передостаннього дня кампанії, а з Анною Гроссман на початку; заради них йому доведеться перервати поїздку, але й це тільки на користь. Стервозна баба, що відволікає чоловіка від справ, приблизно так це зрозуміють пересічні виборці, тут уже Аліна попрацює як слід.
дивно як на серйозного політика, зустрічним поїздом просвистіло мимо. Не здивуюся, якщо пан Багалій у своїй програмі вкаже, який дитсадочок він відвідував. Так, МІІСУРО й мені багато чого дав, я з приємністю згадую своїх педагогів, проте
Гренадероподібна Гроссман летіла вперед, оточена мікрофонами й диктофонами у простягнутих руках захеканих журналістів: мимоволі пригадалося хрестоматійне полотно «Петро Перший». На секунду вона глянула в їхній бік і Андрій дружньо помахав колишній однокашниці; його сфотографували. Добре. Але з нею треба щось робити.
Треба з нею щось робити, сказала Аліна, причиняючи дверцята автомобіля.
Для чого? чоловік приклав руку до скла: останнє фото. Анька розумна дівка, але в неї немає шансів. Бодай прізвище змінила б у нашій країні
Вона закінчила «Міссурі».
Не хвилюйся. Я її не дебатах
Аліна похитала головою:
Її не можна виставляти невдахою: підкладемо свиню під власну платформу. Але з усіма своїми ідіотськими заявами стосовно «Міссурі» ця баба може серйозно перетягнути на себе твої голоси. І тоді Вієрський ну, ти зрозумів. Я поки не знаю, як це зробити. Треба подумати.
Автомобіль рушив. До офісу: там Андрій виголосить коротке напуття своїй команді перед відїздом. Його водій і двоє супутників уже готові. Вона спіймала себе на тому, що подумки зітхає з полегшенням: боже милий, цілий місяць його не бачити дурість це все. Цього місяця чоловік буде поряд, як ніколи. І, звичайно ж, ніякого особистого життя не передбачається.
Між іншим.
Тримай, вона вийняла з торбинки компютерну роздруківку і подала йому. Трохи змінюємо маршрут. Петрович уже знає.
Андрій пробіг поглядом написане. Здивовано глянув на неї:
Заради чого?
У водія тихенько, аби не заважати розмові, працювало радіо. В паузу перед відповіддю прослизнув дзвінкий, ледь захриплий голос чорт, бодай хтось у цій країні слухає щось інше?!..
Зате не доведеться називати її на імя. Аліна терпіти не могла це претензійне імячко ще тоді.
Вона влаштовує турне, пояснила спокійно. Ніякої політики, я перевіряла. Не знаю, для чого їй це знадобилося саме зараз. Так от, отут і отут, тицьнула пальцем в аркуш, ви з нею ненавмисне зустрінетеся. Повечеряєте, покрутитесь на людях. Повинно скластися враження, що вона концертує на твою підтримку.
Андрієві очі сміялися:
А якщо складеться враження, що це я під виглядом роботи в регіонах бігаю за
Не складеться, відрубала Аліна. Адже ти їй ще не телефонував?.. І дозувати треба грамотно: трішки смаженого, трішки ностальгії, а головне якомога більше старої студентської дружби. Якщо вдастся, щоб вона дійсно агітувала за тебе
Не вдастся.
Знаю. Але нехай у кожному інтервю, на кожному концерті згадує, що навчалася в «Міссурі». Це вона для тебе зробить.
Андрій знизав плечима:
Домовилися. Не нервуй так.
Машину легенько труснуло на повороті. Аліна торкнулася Андрієвого плеча, здригнулася, відсунулась. Абсолютно чужа людина. Винятково ділові стосунки. З чого він вирішив?..
Я не
Ти нервуєш. Ще під час жеребкування. Ні, ти непогано трималася: думаю, це лише я помітив Отже, що сталося?
Так адже він ще не знає. Він!.. як вона могла забути але нагадати не було нагоди. Аліна прикусила губу й нарешті насупилася. Машина вже наближалася до офісу; швидше, жодна людина в команді не має здогадатися. Точніше, вони завжди вважали, що так воно і є. І для них має залишатися беззаперечною аксіомою рішення, яке вона прийняла години зо дві тому.
Зробіть голосніше, попрохала вона водія.
Й під мажорну музику слава богу, вже іншу, мовила пошепки:
Андрію, ми йдемо на перемогу. Вже зараз.
Його брови полізли вгору:
Та невже?
Раптом Аліна розізлилася по-справжньому. Ось воно що! для нього вся ця передвиборча кампанія була цікавою іграшкою, яка ні до чого не зобовязувала. Нагода перевірити свою харизму на великій аудиторії, вдосконалити красномовство й похизуватися яскравим пірям перед дзеркалом електорату. А за компанію продегустувати «халявини» в селах і містечках, помацати регіональних красунь і навіть свіжа ідея, яку підкинула дружина, популярних спів
Та невже?
Раптом Аліна розізлилася по-справжньому. Ось воно що! для нього вся ця передвиборча кампанія була цікавою іграшкою, яка ні до чого не зобовязувала. Нагода перевірити свою харизму на великій аудиторії, вдосконалити красномовство й похизуватися яскравим пірям перед дзеркалом електорату. А за компанію продегустувати «халявини» в селах і містечках, помацати регіональних красунь і навіть свіжа ідея, яку підкинула дружина, популярних спів
Пробна куля, вона, аліна, сама його так налаштувала. Ну й дурна!.. стратегічні плани слід було тримати при собі, а тепер Спробуй переорієнтувати його на серйозну справу! Не за пять років за пять хвилин дороги, що лишилася до офісу
Я зустріла на презентації Цибу, скоромовкою, крізь зуби, і, знаєш, він дуже негарно пожартував. Він сказав
Андрій полегшено зітхнув:
Заспокойся. Ваш Циба ніколи не мав почуття гумору.
Він сказав: зробіть нам цікаві вибори, адже це востаннє чи щось таке.
То й що?
Аліна стиснула кулаки. Напружила руки, груди, шию, все тіло порахувала до трьох скинула напруження. Спокійно, зовсім спокійно:
Циба, як тобі відомо, також випускник «Міссурі». І він єдиний у всякому разі, на нашому потоці, поступив туди по великому блату. І взагалі не думаю, що ти забув.
Нічого я не забув. Але тим більш! Нікчема, я завжди казав. А ти
Він знає, Андрію. Він не став би отак просто Він ЗНАЄ.
Водій припаркував машину і заразом вимкнув і двигуна, і музику. Тиша впала на голову; Аліна поспішила відчинити дверцята, щоб впустити з вулиці весняний шум.
Андрій вийшов з іншого боку і встиг обійти навколо машини, щоб подати їй руку. Він посміхався. Світло й іскристо, ніби келих шампанського на просвіт. Як завжди.
Ти трохи схибнулася на своїй концепції, мовив він з посмішкою. «Міссурі», «Міссурі» годі вже! Памятай, що ти й сама його скінчила.
Вхідні двері зачинили сонце, лампи денного світла після нього здавалися тьмяними вогниками на болоті. Аліна хутко відвернулася до ліфта, натиснула на кнопку.
Так, і вона теж.
Він не міг гірше принизити її.
НАТАЛЯ, перший курсЯк завжди, на найцікавішому місці задзеленчав будильник. Я його колись розтрощу. Прямо в Хуліти на довбешці.
Я повернулася на другий бік і натягла ковдру на голову. Але все рівно чула, як дівки підскочили й почали збиратися. Ні, я не доганяю: сьогодні ж першою парою лекція з інформатики, дурня собача, й старші курси розповідали, що Зебра всім по-любому ставить. Але Хуліта в нас, знаєте, розумниця. Лєнка дурепа набита, але все за нею повторює. І не дають людині поспати. От і світло врубали, стерви!..
Де мій конспект? обурилася Хуліта. Чуєш, Лєн, вчора дала Наталці списати і куди вона могла його запхати? Будити не хочеться
Вона в нас добра. Якби ще не така розумна, було б зовсім непогано. А конспект я позичила хлопцям з чотириста пятої, але якщо сказати, вона, мабуть, не зрозуміє. Не хоче будити і не треба.
Я варю макарони, еге, Юль? озвалася писклявим голосом Лєнка. На двох. А Ланова хай сама собі потім
Ага, вари. Ну де ж він може бути?
Дурні ви обидві, сказав Русланчик. Наталі, посунься. Які у вас в общазі вузькі ліжка отак. Добре
І я догнала, що знову сплю.
Коли прокинулася, клятий Хулітин будильник показував пів на одинадцяту. По-доброму, ще б дрихнути й дрихнути, але цікавий сон закінчився, почалася якась фігня. Я потяглася й скинула ковдру. Якщо поквапитися як слід, то можна встигнути на другу пару, іспанську. А якщо не поспішати то на третю, до Веніаміновича. Поспішиш людей насмішиш. Спишу потім в Хуліти, вона у нас головна іспанка. А Русланчик усе одно в англійській групі.
Таким чином я піднялася без поспіху, накинула халатик модний, тигровий, матінка недавно з Туреччини привезла, зачесалась і щедро намастила фізію Лєнчиним кремом. Він у неї від прищів, тільки геть не допомагає, а мені якраз. Оббризкалася знову-таки Лєнчиними парфумами й пішла готувати макарони.
На кухні, звичайно ж, був жахливий свинюшник. Підлога немита, раковина забита, біля сміттєпровода пляшки й усіляка гидота. За графіком чергувала чотириста восьма: ну я вас дістану! Й плита горіла на всі чотири вічних вогні, хоча зайняті були лише дві конфорки: на одній захлинався диким свистом чийсь чайник, а на другій смажив яєчню Линичук з чотириста пятої.
Наталко, привіт.