Традиційно вражений твоїм лексиконом, схилив голову Бейсик. Так от. Інтернет-видання «Слідами» повідомляє цікаві подробиці. Свого часу, надаючи притулок Ліловому полковнику, наша країна діяла проти міжнародних конвенцій. Що це значить? А це значить, що
Марісабель скривилася. Про міжнародні конвенції їй було нецікаво. Як і більшості присутніх. Але всі, навіть Відкривачка, знали, що поки Бейсик доповзе до цікавого, доведеться вислухати чимало всілякої пурги, і боротися з цим не було ніякої змоги: якщо перебивати, він узагалі нічого не розповість. Марісабель витягла нову сигарету, і троє або четверо хлопців клацнули запальничками. Дилда відсунулася. Тоді присунулася знову.
А значить це дуже дивні речі. Я б навіть сказав
Шухер! просигналив Лисий від східців.
Всі скочили на ноги і разом обернулися в той бік. Горобець, що сидів навпочіпки, підвівся, втрачаючи вигідну позицію знизу під Марісабеллю, Відкривачка незалежно плюнув під ноги, Марісабель рвучко заховала сигарету за спину, загасила її об раму і, знову обсмикнувши спідницю, спустила ноги з підвіконня. Бейсик замовк із філософським виглядом. Дилда вдавала, ніби геть випадково опинилася тут, біля цих людей. Що її тут і немає.
Тишу порушили кроки, що прудко підстрибували сходами. Аж ніяк не вчительські.
Відбій, усміхнувся Лисий. Це Стар.
Всі видихнули й заспокоїлися. Відкривачка скочив на підвіконня. Горобець вивернувся, тулячись ближче до Марісабелі, яка із жалем поглядала на майже цілу сигарету: не припалювати ж знову? поки Бейсик спритно не висмикнув довгий недопалок з її пальців, для чогось заткнувши його собі за вухо. Дилда зняла окуляри, і її ніс збільшився на добрих півтора сантиметри. Тоді знову вдягнула.
Салют, мовив Стар, зявляючись під східцями. Народ, що за понти, півгодини вас розшукую! Я ж ясно сказав: у курилці.
Відкривачка презирливо гмикнув. Стар, чистунчик і спортсмен, хорошист і староста класу, взагалі не палив і навіть майже не випивав. А туди ж.
Ту курилку накрили, висунувся Горобець. Ще того тижня. Мимра тепер сама ходить дивитися, а ми тут тусуємось.
Міг би й попередити!.. обурилася Дилда.
Й відразу ж примовкла під знищувальним, як отрута для комах, поглядом Марісабелі. Та сперлася пятою точкою на підвіконня, схрестивши червоно-сітчаті ноги; Відкривачка невимушено обійняв її за плечі, і його долоня була скинута звідтіля так само невимушено, але твердо, швидким і вишуканим рухом. Дилда так не вміла. Втім, їй було й не треба.
Коротше, сказав Стар. До справи. Про Єву.
Всі подивилися на Бейсика.
Лише Дилда не відводила погляду від Стара. І побачила, як на його сильній засмаглій шиї стрибнув борлак від неконтрольованого ковтка. Більше ніхто не помітив, навіть Марісабель. Хоча хто її зна. Вона мала рецептори на всіх опуклих частинах тіла, як полюбляв казати Бейсик.
Зараз Бейсик мовчав. Вдаючи, ніби його все це зовсім не стосується.
Здаємо по двадцять, промовив Стар.
А не жирно? відгукнувся Відкривачка.
Еге-еге! підхопив Горобець. Може, хай їхня профспілка здає? До чого тут ми?
Всі зашурхотіли, загомоніли, почали обурюватися. Відкривачка припалив нову самокрутку і з розрахунком пустив струмінь смердючого диму трохи вгору, прямо Стару в обличчя. Той скривився, помахав долонею. Фізіономія в нього була трохи спантеличена. Марісабель знову пурхнула на підвіконня, граціозно стусонувши ліктем Відкривачку. Поклала ногу на ногу й відразу ж поміняла ноги місцями. Горобець судомно засопів; дарма, бо трюк був призначений виключно для Стара. Дилда відвернулася.
І для чого здаємо? поцікавилася Марісабель. В її ніжному голосі пролунало щонайменше з десяток сенсів, один порочніший за другий. Дилда розвернулася знову.
На вінок, захихотів Горобець.
Дилда й Марісабель разом шикнули, а Відкривачка додав щигля згори. Горобець заткнувся.
Стар знизав тренованими плечима:
Я, начебто, всім розповідав. Гаразд, може хто не знає По-моєму, непогана ідея. В учительській кажуть, що Єва бозна-скільки не була у Зрізі, тож думаю, буде в тему подарувати їй путівку на два тижні, щоб відразу після іспитів. Наш у неї останній, я дізнавався в учительській. Гарно, еге ж? Не попсово, як сервіз чи там що. Кого не запитував, усі згодні. Але якщо когось жаба давить за двадцятку
Він обвів притихлу курилку поглядом з висоти своїх метра девяносто трьох, знову непомітно ковтнув і додав:
Він обвів притихлу курилку поглядом з висоти своїх метра девяносто трьох, знову непомітно ковтнув і додав:
Зрештою, їй сорок. Не щодня таке.
Тиша під східцями стала щільною, ніби клуби солодкуватого диму.
Бейсик відверто кайфував.
Якщо я правильно оцінюю ситуацію, нарешті спромігся він, торкнувшись дамської сигарети за лапатим вухом, серед нас є дуж-же малоінформовані особистості. Кажу ще раз для цих деяких: як стало відомо вчора після обіду
Шухер, повідомив Лисий.
* * *Сідайте, пані Роверта.
Анчарова, автоматично виправила вона.
Так, звичайно, без посмішки погодився співробітник, зазирнувши в папери. Анчарова Єва Миколаївна. Сідайте.
Він був у цивільному. Втім, він і справді був цивільним: невійськовий характер деяких спецслужб одне із досягнень демократії. Сірий костюм із жовтою краваткою, не екзотичною, а просто недоладною, і невиразне кабінетне обличчя. Ева не могла пригадати, чи з цим чоловіком вона розмовляла минулого разу чи з іншим, подібним?
Вас запросили, щоб поставити кілька запитань. Але спочатку прийміть наші співчуття, Єво Миколаївно.
Вона прийняла, опустивши повіки. Цього достатньо. Далі.
На столі перед цивілом, крім компютера, телефона й розкиданих стосів паперу, стояла тезелітова фігурка дракона із серії «На память про Зріз» і фотографія в рамці з того ж матеріалу, розвернута так, що не роздивитися, хто на ній зображений а цікаво. Цікаво Еві було й минулого разу, і дракона вона запамятала: отже, стіл той самий. Але, можливо, співробітники сидять за ним по черзі?
Крім того, я від імені нашої установи хочу вибачитися перед вами, мовив він, й Ева підвела голову. За допущений витік інформації. Повірте, ми цього не хотіли, Єво Миколаївно.
Звичайно, вона не збиралася нічого доводити, протестувати, йти на конфлікт. Хотіла знову прикрити очі: кажіть далі й пошвидше. Іронічний сміх вирвався сам собою, безгучний, як грамотна підказка з першої парти, майже без поруху губ. Але цивіл, очевидно, свого часу геть не блискуче навчався в школі.
Ми не хотіли, з притиском мовив він. Може, кави?
Ева відмовилася. Теж безгучно, коли вже до нього так добре доходить.
А я, з вашого дозволу Олю!.. До речі, я б рекомендував, кава тут добра. А розмова в нас буде довгою. Й відповідальною.
Переконали, вона посміхнулася вже відверто глузливо. З вершками.
Дві кави з вершками, Олю. І прослідкуй, щоб нас не турбували.
Він завмовк, втупившись кабінетним обличчям у компютер: технічна пауза для секретарки. Ева ледь стрималася, щоб нервово не засоватися на стільці. Як це все неприємно, тривожно й невчасно. Сьогодні начебто мали дати дозвіл на кремацію, його треба завізувати в трьох місцях, розкиданих по місту, й устигнути до шостої. З цим допитом вона хотіла відстрілятися, як завжди, щонайбільш за півгодини; наївна. «Довга й відповідальна розмова. Не турбувати».
Якого біса вони хочуть від неї саме тепер?!
У вас виникли труднощі з похованням?
Вона здригнулася. Виявляється, каву вже принесли коли?.. мабуть, це ознака професіоналізму секретарки, і, судячи з запаху, справді гарну. Ева простягла руку по горнятко, випадково торкнувшись драконового крила; тезеліт відповів теплою пульсуючою хвилею. Не підробка.
Та ні, дякую. Все гаразд.
Виникнуть.
Ева знизала плечима. Щоб це швидше минулося, всі репліки й звинувачення, а також мимовільний сміх краще тримати при собі. Все одно вже нічого не можна змінити. Хто там у нього в рамці кохана жінка?.. ні, швидше за все, щаслива сімя. Такі відразу заводять зразково-показову родину. Оминаючи етап кохання.
Прочитайте, цивіл простягнув їй ксерокопію газетної статті. Бруднувату, з чорною плямою замість фотографії.
Дякую, я не читаю газет.
Я наполягаю, Єво Миколаївно.
Вона поставила горнятко на стіл, взяла аркуш до рук. Прочитала вголос, без виразу:
«Ліва організація «Рівність» протестує проти поховання на нашій землі кривавого тирана Ніколаса Роверти, відомого також як Ліловий полковник. «Рівність» обурена тим фактом, що полковник Роверта не був за життя виданий уряду держави, яка натерпілася стільки горя за часів його диктаторства. Активісти заявляють про свої наміри пікетувати поховальну церемонію» Дурниці якісь, вона склала аркуш удвоє. Тоді вчетверо. Наскільки мені відомо, ця «Рівність» збіговисько міських божевільних. До того ж ніякої церемонії не буде. Нема чого пікетувати.