Сатирикон. Поезії - Іван Федорович Драч 8 стр.

Пада сніг молодий, театральний.
В тебе сміх як на гріх аморальний.
Ти впадеш. Я впаду. Ми впадем
В ефемерний зимовий едем.
Пада сміх, золотий і фатальний.

Я до тебе наймуся, мов раб.
Я на тебе так тяжко заслаб.
Буду в плузі покірно ходити.
Буду люто і круто любити,
Аби ти лиш світилась. Була б!

А найкраще мені поміж них
Моїх тихих задуманих книг,
Між гросбухів й тонюніх книжок,
Де закладка, де жовтий ріжок,
Де Паскаль, де Монтень, а де Свіфт
Треба мудрим іти на той світ

Розправлю крила мертвому метелику,
Він, як і я, ще полетить

В справедливості не завжди очі видющі,
Та й живе вона довше за нас.

Отак живу. Живим життям живого.
Отак живу. Розпроклято живу.
Краду свічки, краду свічки у Бога
І долю розриваю не по шву

Як за пазухою в Господа Бога,
День такий гарний стоїть.
І душа моя, квола й убога,
Так болить, як їй треба боліть

Присвячую геніальному мініатюристу, нашому сучасникові Миколі СЯДРИСТОМУ, якого шанують менше вдома, а більше за кордоном.

І нічого більше не сталося:
По двох місяцях дощових
У сонячну пятницю
Два білих як світ метелики
Один одного перепурхують

Сонце одної ночі
Місяць в одному дневі
Сонце і місяць це очі
Очі твої черешневі.

Мамалига
Мама лига
Тато лига
Добра в мами
Мамалига.

5-го прийшла постанова
Щоб до 4-го виконати
Відрапортую 6-го
Перевиконаємо до 1-го.

Іде нетерпеливиця ця
Така нетерпеливиця
Їй так нетерпеливиться
Знайти нетерпеливця.

Найкраща музика це тиша,
Найтихіша тиша, тиша з тиш,
Коли лиш серце громом дише,
То ти до мене прилетиш.

Хлопці з юпітерною смагою
Під столом, нога за ногою,
Під столом буцаються ногами,
Коли за столом не можна рогами.

Хто в президії сидить?
Міль з президії летить,
Ген літає, перелітує,
Бо в президії еліта є
Міль в президії сидить

Несита слава всім насититься
Не гребує й моїм пером.
Вона ковтнула Ненаситця
І не погребує Дніпром.

Великі безкрилі істоти
Вбивають маленьких крилатих.
Ця істина хижа достоту
Нас буде довіку вбивати.

Міссісіпі Міссурочка
Чи то півень чи курочка.
Я не півень не курочка
Міссісіпі Міссурочка.

Вік як вік
І як же витримає
Чоловік?!

Долу ай повен місяць по-татарськи
Повна повня
Діє на християн
Але як вона діє
На мусульман
Вони ж з місяцем
Запанібрата
Особливо фундаменталісти
Повен місяць
Стоїть над душею
Іржаві голки виймає з душі

Вже душа задубіла і тіло
Десь поділось весняне тепло
На Зелені святки потепліло
А то якось нелюдськи було

Знов сірий прийшов
Від сірого ще сіріший
Бо встала за ним облогом
Суцільна така сірота
Сире все було і мокре
А в цього статут ще сиріший
І Страмота Страмота
І кожна душа сирота

Знов сірий прийшов
Від сірого ще сіріший
Бо встала за ним облогом
Суцільна така сірота
Сире все було і мокре
А в цього статут ще сиріший
І Страмота Страмота
І кожна душа сирота

Украинцы й українці
Ворогують поодинці
Ворогують і гуртами
Зляться хижими хортами
Коли бомжі коли принци
Українці й украинцы
Претенденти в Президенти
Користають ці моменти
Кандидати в депутати
Теж шукають куди стати
Порозвів їх Сатана
А вітчизна в них одна
Не одна у них дорога
До Вкраїни і до Бога

Чогось головка заболіла
В архістратига Михаїла.

І він подумав: що за ґандж?
І вийняв з лоба помаранч.

Так Зевс колись зродив Пал ладу.
І все у них було до ладу.

І Зевс чолом так розродився,
Аби світ мудрістю світився.

Ну й що, що в нього в той момент
Американський був акцент?!

Чи ти вже зрозуміти встиг
Нам допоміг архістратиг!

Отож берись скоріш до діла,
Відсторони брехла й дебіла,

Аби головка не боліла
В архістратига Михаїла

В Гуті гутники живуть
І горілочку жують
Ну і лають верть та круть
ПРезиденцію

Тут колись робили скло
Схронів тут як тьми було
Нині творить все село
ПРезиденцію

Спізнав гуцул Колиму
Знав і висилки й тюрму
Тепер знає лиш саму
ПРезиденцію

Тут душа до гір звика
До смерек і до струмка
Творить тут гірська ріка
Турбуленцію

Ось приїхав імярек
Притулився до смерек
І занурив дзбан чи глек
В турбуленцію

Стоїть гуцул деревяний
Деревяний лиш не пяний
А живий пускає пяний
Турбуленцію

Ходять тут американи
І дівчата львівські канни
Їх арканять за аркани
За потенцію

Ходять парами дівки
Просять в пана цигарки
Удвох лікують залюбки
Імпотенцію

Попав грузин в Сиктивкар
Глаз гуцулки очень кар
І попав він як Ікар
В турбуленцію

А в гуцулки вийшов син
Син гуцулистий грузин
Робить в ванні мені син
Масаженцію

У в одну з осінніх сльот
Роботящий вертольот
Теж попав у перепльот
В турбуленцію

Тут закопана підкова
З Богородчан податкова
Висне хмара цигаркова
Всю каденцію

Дивовижний випав сніг
Допоміг мені пан Біг
І здавалось я заліг
На каденцію

Та баби жалітись йдуть
Що грошей не віддають
А ліси забрав той мудь
В ПРезиденцію

Мене ж ректор тут поклав
Щоб я втік з усіх облав
І натхненно розпочав
Конференцію

Мене ж ректор тут поклав
Щоб я клав на весь анклав
А поклавши не наклав
У штаненцію

В пансіоні «Синьозора»
Моя душа тяжко хвора
Написала позавчора
Цю штукенцію

Треба істину знати просту.
Це мої перші ліки.
Кажуть: Слава Ісусу Христу!
Кажу: Слава навіки!
Треба істину знати просту
І брати її в дорогу.
Кажуть: Слава Ісусу Христу!
Кажу: Слава навіки Богу!

Чому дурні ми? Бо розумні.
Чому ми бідні? Бо багаті.
Ця істина приходить в трумні
В останній ув сосновій хаті

Невміло сіли на багатстві.
Чи то бомжуємо лінивство.
У струпах, вошах і лайдацтві
Усе батькуєм керівництво.

Ця дурість з розуму навіки
Безсмертне сипле нам насіння
І ми прямуємо каліки
За поколінням покоління

В мирне племя чухи-вухи
Прийшло племя шобло-йобло
Наробило потерухи
Агресивне одоробло

Все що чухи крили татом
Шобло люто матом крили
Все своїм захтіли мати
Агресивні ці горили

Назву в чухів одібрали
Ті ж здалися клаповухи
Зайшлі хижі як шакали
Обпиваються сивухи

І міркують як би звести
До ноги співуче племя
І готують хитрі тести
На покірне те нікчемя

Кажуть чухи: це занадто
А ми ж ними не гордуєм
Може нас врятує НАТО
Бо себе ми не врятуєм

Може їм сусіди скажуть
Що вестись так некоректно
Чи підсунуть іншу лажу
Некомфортно нереспектно

А тут треба живокосту
Десь на дні знайти погорду
А тут треба дуже просто
Дати в морду просто в морду