Та бог із ним, із Дядьком і його святом Нового Дня. Зараз він далеко, а в нас ніч, світять зірки, горить багаття, ми доїдаємо персики, пємо спирт і ми святкуємо Різдво. Ще мені гріє душу маленька гілочка щастя в Божій книзі, й настрій хороший, і всі кругом чудові люди, навіть Джеббс, який уже починав обмацувати вбрання Ельзи не тільки очима. Коли фляга й консервні банки спорожніли, а животи наповнились, надійшла черга головної страви. Я дістав Біблію, черниці як по команді вирівнялись, од чого Ельзина права грудь вислизнула з лівої руки Джеббса, й обидві сестри завмерли в першій позиції сидячи.
Вільно, сказав я їм. Сьогодні обійдемося без вечірньої молитви.
Я розкрив книгу на потрібній сторінці, вийняв чарівну гілочку і почав крутити не менш чарівну цигарку. Черниці, побачивши, що це була помилкова тривога, розслабилися, коло сили було відновлено, і запалена папіроска, поступово зменшуючись, почала свою неквапливу подорож по заблукалих душах проти годинникової стрілки. На четвертому колі папіроска видихалася, ми ще більше розслабилися, відносини ще більш потеплішали і навіть почали злегка підігріватися з одного боку: Джеббс взявся за другу грудь Ельзи, а я поступово напідсідав до Єлен, так що наші коліна один раз стикнулись, але вона трохи відсунулася. «Непогано, подумав я. мені цих сексуальних вражень вистачить на деякий час». Але зупинятись я не збирався і знову по мікронах почав зміщуватися в потрібний бік. Джима наші статеві кружляння мало цікавили, він дивився в зоряне небо, наче бачив його вперше. Єлена теж, щоправда, постійно дивилася в небо, періодично кидаючи погляди на Джима і відсуваючись од мене до нього.
Ой, зірка впала! глибоким голосом прогуділа Ельза, тим самим маючи привід вирватися з обіймів Джеббса й оговтатися.
Це не зірка, це метеор, голосом екскурсовода з планетарію поправив Джим. Дивно У грудні
А-а, звичним голосом людини, що нічого не розуміє, глибокодумно прорекла Ельза. А ти розумний? це прозвучало вже як образа, і було помітно, що вона пішла в наступ на Джима. Але він ніколи не звертав на такі речі уваги, і зазвичай із його кривдниками розправлявся я.
Просто читаю багато.
Так? це вже Єлен відкрила другий фронт. Я негайно за це вхопився.
Так! Джиммі, знаєш, який у нас розумний, майже такий же, як я сильний, я підвів руку, зігнув її і напружив біцепс, виставляючи його напоказ, вийшло досить ефектно, хоча і недооцінено присутніми темно, напевно, було.
І про зірки все знаєш? запитала Єлен, розвернувшись і намагаючись заглянути Джиму в вічі, аби не бути враженою розміром моїх мязів.
І про все! Я ж сказав! Я не втрачав надій і напружив другу руку все з тим же успіхом.
Як цікаво знову сказала Єлен.
Щось у її голосі мені не сподобалось, і я опустив руки.
А що це за яскрава зірка? Ельза вказала кудись Єлен за спину, всі, крім мене, озирнулись, і в Ельзи зявилася, нарешті, можливість вивільнитися з-під занадто братської опіки Джеббса та встати.
Це не зірка, це планета. Венера, продовжував мудрувати Джим. А ось там Марс, решта не видно неозброєним оком.
А якщо в приціл подивитися? запитала Ельза. Джеббс засміявся, чи то просто так, чи то зі злості за перервані пестощі не зрозуміло, хоча всім було ясно, що дивитися в приціл гвинтівки на зірки пуття мало, якщо тільки він не оптичний.
Тут прицілом не обійдешся, тут потрібен телескоп, як завжди спокійно, ніби розмовляє з дітьми, відповів Джим. Мій удома залишився, а то б я вам показав цю красу
Ну, я думаю, що ти і так зможеш показати нам усю свою красу, Ельза почала наближатися до Джима найрозвязнішою ходою зі свого нью-йоркського, та й не тільки, минулого, проводячи паралельно вендеттівські дії по відношенню до Джеббса та й просто позиціонуючи себе центральною фігурою вечора.
Джиммі ніяк не відреагував на її демарш і продовжував дивитися вгору. Прийшовши в порожнечу, Ельза розвернулась і потупала на своє місце миритись, а я тільки зараз зрозумів, що так багато слів поспіль у спілкуванні з малознайомими людьми я чув від Джима тільки в шостому класі. Тоді до нас у школу прийшов новий учитель і з необережності, а може, і з легкої руки своїх нових колег-інтриганів, які не попередили новенького, що у нас навчається такий хлопчик, як Джим Ґаррісон, ледве урок почався, як новенький відразу ж почав робити Джиму зауваження за те, що той не слухає вчителя, а читає на уроці якусь книгу. Хоча навіть не читає, а мабуть, просто розглядає картинки, тому що читати з такою швидкістю, з якою він гортає сторінки, неможливо. Джиммі ніяк не відреагував на його зауваження він просто не міг собі припустити, що хтось може звертатися до нього під час уроку і тим більше вчитель. Коли ж молодий і до цього памятного в його житті уроку і ще не до кінця досвідчений викладач підійшов до Джима і взяв його книгу, той підвів, нарешті, на вчителя свій погляд.
Це підручник з термодинаміки для третіх курсів технічних коледжів? Ти можеш скільки завгодно його дивитись, але ти не знайдеш тут порнолистівок, якщо, звичайно, їх тут не сховав твій батько! Самогубець засміявся істеричним сміхом своєму останньому жарту, обертаючись при цьому до класу в пошуках підтримки, але відповіддю йому була тільки мертва тиша і дзижчання мухи.
Я його читав, своїм звичайним спокійним голосом, яким він зазвичай розмовляє з ідіотами та хомячками, сказав Джим.
На уроці?
Так.
І як же ти при цьому збирався слухати вчителя, отримувати знання, так би мовити? Цього разу божевільний учитель уже не шукав підтримки в класі, а спробував просвердлити поглядом лоб Джима.
Які знання? Складалося враження, що Джим просто зводить його з розуму, але я-то насправді знав, що Джиммі в цю хвилину абсолютно щиро здивований.
Нові!!! Нові, потрібні знання! За якими діти і приходять до школи! Не буду вам нагадувати, дорогі моєму серцю вісімнадцять читачів, що в суперечці програє той, хто першим починає кричати.
Я їх і отримую, Джим відповідав так, як ніби кричали зовсім не на нього. Ви мені заважаєте, і лагідно простягнув руку за своєю книгою.
Ну, це вже нахабство, вчитель перестав кипіти і перейшов у стадію шипіння та сопіння. Клас тим часом потихеньку робив ставки. Ставили на те, що новачок вибіжить із класу ще до дзвінка, або на те, що він не зможе встати зі стільця до кінця уроку, на перемогу самого вчителя ставки не приймалися. Зараз же до дошки і розповідай про те, про що я щойно говорив.
А що за предмет? запитав, підводячись зі свого місця Джим.
Що? Що за предмет? Ти не знаєш? опонент втрачав залишки терпіння та слини.
Ні.
Біологія у нас сьогодні! А не Не Вчитель спробував швидко прочитати напис на обкладинці книги, але не зміг очі були залиті кровю.
А тема?
Походження життя на Землі! Ось тут наша вражина помилився, тому що він іще на початку уроку повісив на дошці плакат із якимись грибами, а я хай і не такий розумний, як Джиммі, але все ж таки в змозі відрізнити гриби від не грибів. А тим часом Джим вийшов до дошки.
Існує багато теорій походження життя на Землі, й наука досі жодну з них не може визнати остаточно достовірною. Основною на цей момент є теорія еволюції Дарвіна, але у неї і Джим почав швидко та без запинки зачитувати цілу наукову доповідь, і невтаємничені цілком могли подумати, що він робить такі доповіді щодня, а не раз на рік в особливих випадках. Що він бере з собою в школу до десятка книг і прочитує їх уже до четвертого уроку. Потім він починає щось писати і креслити у своїх зошитах, що боїться запитати навіть директор школи, він потрапив торік якось під каток Джиммі, маючи необережність запитати його про оборотні матриці в математиці.
Тому всі ці роки система американської середньої освіти жила спокійно за своїми законами, а Джим за своїми, і перша до нього не лізла, бо відчути себе цілковитим тупицею перед усім класом бажаючих було мало. Цьому новенькому не пощастило, ніхто не хотів йому зла, і Джиммі в тому числі, але нещадному богу знань потрібні періодично криваві жертвопринесення, і воно було принесено. Через півгодини, коли Джиммі щойно закінчив розглядати всі мінуси креаціонізму і вирішив більш детально зупинитися на теорії самозародження Опаріна-Холдейна, нарешті продзвенів дзвінок. За цей час він так обробив новенького своїми метеоритними спорами, електромагнітними полями та іншою нісенітницею, яка агресивно впливає на неорганічну матерію, що той сам перетворився на шматок нематеріальної нісенітниці з ослабленою краваткою під розкритим ротом. Після уроків колеги все-таки над ним зглянулись і повели бідолаху відпоювати в паб, по дорозі примовляючи: «Так А що ти думав, у нас таких багато Уяви, як нам»
Навіщо Джиммі взагалі ходив до школи, мені ніколи не було зрозуміло. Також мені ніколи не було зрозуміло, чому він не пішов в університет, хоча міг би вибрати будь-який або відразу декілька отримати для нього грант із його напханою всякою всячиною та розкладеною по полицях із ярличками румяних знань головою не становило б особливих труднощів. Але Джим заявив своїм домашнім, що в коледж він не піде, не бачить у цьому сенсу він давно вже пройшов заочно як політехнічний, так і політологічний курси (не знаю, навіщо він повторив те саме слово двічі, напевно, для посилення ефекту). І тепер він хоче кілька років помандрувати, на що його мама відповіла глибокою непритомністю, а тато двома попереджувальними пострілами в повітря. Протягом десяти хвилин, поки мама намагалася самостійно повернути себе до тями, а тато шукав у гаражі запасні патрони, Джиммі швидко зібрався, вийшов із дому і попрямував по нашій вулиці у напрямку до виходу з цього світу. Я жив од нього за два будинки і, як і всі сусіди, вискочив на звук пострілів на вулицю. Дядька не було в цей час у місті, тому стрілянина могла означати і щось серйозне. Джим сповільнив крок біля мене і моєї хвіртки і сказав: «Я їду помандрувати. Ти зі мною?» Я відповів: навіщо він задає дурні запитання, замість того щоб сказати, чи брати з собою зимові речі? Джим припустив, що, можливо, це надовго, на що я відповів: «Тим краще! Мені потрібно сім хвилин!»