Найбільший, відповів найжадібніший Джеббс у світі.
Шістдесят тонн?
А більше не буває?
Ні.
Добре, нехай буде шістдесят, під вагою свого бажання Джеббс відкинувся на спину, поклав руки на живіт, заплющив очі та, очевидно, почав плавати по своєму вагону з алмазами.
Ну, а ти? незнайомець вдруге звернувся до Джима.
Той відповів у властивій йому манері відсутності при будь-якій розмові:
Було б добре, якби люди говорили правду
Гм, незнайомець потер свою бороду.
Джиммі міг спантеличити будь-яку нормальну людину, але, як зясувалося, ненормальні в балахонах йому теж були до снаги.
Це повністю не вийде, після паузи відповів незнайомець.
Він продовжував втирати бороду собі в підборіддя і дивитися перед собою неуважним поглядом. Ступенем соціалізації, а точніше її цілковитою відсутністю, вони в цю хвилину з Джимом були дуже схожі. «Повністю не вийде» а вагон із полем легко у цих місцевих психів із фантазією було явно слабкіше, ніж у нас.
Шкода мовив повагом Джим. Я дуже втомлююся від брехні.
Я знав це. Джиммі якось говорив мені, що середньостатистична людина бреше близько пятдесяти разів на день. Я намагався підрахувати за собою, але більше двох у мене ніколи не виходило. Пробував рахувати за Дядьком сотню ми набирали до обіду, а потім за родичем, який розігрівся, я вже не встигав. Джим же сам ніколи не брехав, принаймні, я такого не пригадую, але це абсолютно ніяк йому не допомагало жити людство було явно до цього не готове, і ось тепер він вирішив ситуацію злегка врівноважити.
Брехню Джиммі дійсно не любив, хоча й інтелігентно намагався не звертати особливої уваги на брехню інших, але було видно, як він морщиться практично серцем, коли хтось у його присутності починав брехати. Я це знав і тому старався ніколи не обманювати Джима, тільки іноді, для його ж блага. Втім, так я чинив і з іншими, ті, у свою чергу, зі мною і з іншими іншими, ті зі своїми іншими, коротше, по колу брехало все людство, майже всі на благо, деякі по дрібницях і для справи. Джиммі це не подобалось, я звик, а статистика повільно й акуратно вивела число пятдесят.
Важко, важко бурмотів собі під ніс наш неадекватний новий знайомець. Можу запропонувати
Тост! вистрілила зі свого місця Ельза, думаючи, що настав конкурс в «угадай слово».
Компроміс. Я правильно сказав це слово, володар запорошеного балахона обвів нас поглядом.
Я такого слова теж до цього не знав, але сподіваюся, що тут написав його правильно. Після всіх цих запитань і нових слів ми всі вшістьох нагадали мені російську передачу «What? Where? When?»[1]. Я бачив одного разу, як Джим дивився її по кабельному шестеро ідіотів сидять у кріслах, крутять дзиґу зі стрілкою, а потім довго сперечаються, кому лист!
Так компроміс, незнайомець продовжував, по-моєму, говорити вже сам із собою. Важко, точніше неможливо виконати це бажання. Люди не хочуть, точніше не готові говорити тільки правду. І ні ви, ні ми, ніхто не має права їх неволити. Не можна примушувати робити що-небудь людей. Вони мусять захотіти робити це самі. Коли вони зрозуміють, що все залежить від них самих, тоді вони і правду говорити почнуть, і робити інші правильні речі та вчинки. Я обовязково дочекаюся цього моменту. Він не може не настати. У чому тоді сенс усього цього? Незнайомець красиво помахав руками в різні боки видно було, що вони в нього затерпли.
Після його слів Джиммі опустив погляд з небес на землю і дуже уважно подивився на незнайомця. Останнього почало вже трохи заносити, але під поглядом Джима він зміг опанувати себе.
Але я зобовязаний вам допомогти, мені здалося, що при цих словах незнайомець навіть злегка вклонився Джиму. Тому все, що в моїх силах, це зробити так, щоб ніхто не міг брехати особисто тобі, Набії, товаришу ставало все гірше, і він уже починав заговорюватися.
Потім незнайомець знову злегка вклонився, на цей раз уже точно Джиму, і зробив це більш зрозуміло, а не як раніше: всі ці напівкивки, напівхитавиці, напівпосмішки, не зрозуміло кому. Джиммі, щоправда, теж підхопив цю заразу і невизначено кивнув-хитнув головою в бік незнайомця. Збоку здавалося, що він на секунду заснув, а потім відразу прокинувся.
Хай буде так, сказав Джим.
Хай буде так! Незнайомець несподівано і різко плеснув у долоні, так що дами вискнули, і підвівся. Я був дуже радий нашому знайомству.
Незнайомець почав кланятися вже зовсім виразно і кожному по черзі.