Отже, з погляду постановки проблем, тематики, підходів до побудови дії, змішування елементів комічного і трагічного, перерозподілу функцій між традиційними героями-масками, застосування прийому поліметризму у поетичному мовленні «Собака на сіні» стала одним з вершинних творів Лопе де Веги. Ця дотепна, розумна, феєрична і врешті-решт сумна пєса (разом з багатьма іншими шедеврами) піднесла іспанського драматурга на рівень таких класиків жанру комедії, як Аристофан, Плавт, Менандр, Теренцій, Шекспір і Мольєр.
Олександр Пронкевич
Овеча криниця[1]
Дійові особи:
Король дон Фернандо.
Королева донья Ісабела.
Дон Родріго Тельєс Хірон магістр ордену Калатрави.
Дон Манріке магістр ордену Сант-Яго.
Фернан Гомес де Гусман командор ордену Калатрави[2].
Лавренсія дочка Естевана, наречена Фрондосо.
Фрондосо син Хуана Рудого.
Пасквала селянка.
Хасінда селянка.
Ортуньйо командів слуга.
Флорес командів слуга.
Естеван алькальд[3] Овечої Криниці.
Алонсо алькальд Овечої Криниці.
Хуан Рудий селянин.
Менго селянин.
Баррільдо селянин.
Леонело студент.
Сімбранос солдат.
Суддя.
Хлопчик.
Рехідори (члени громадської ради) Сьюдад-Реаля[4] та Овечої Криниці.
Вояки, прибічники, музики, селяни та селянки.
Діється в Овечій Криниці та в інших місцях.
Дія перша
Ява першаМешкання магістра[5] Калатрави в Альмагро[6].
Входять командор, Флорес і Ортуньйо.
Командор
Чи магістру вже відомо,
що я тут?
Флорес
Авжеж, що так.
Ортуньйо
Дуже гордий цей юнак.
Командор
А імя йому знайоме
Фернан Гомес де Гусман?
Флорес
Що ти хочеш од хлопяти?
Командор
Може ймення він не знати,
то зважав би хоч на сан
головного командора.
Ортуньйо
Вірить він словам лестивим,
що не варто буть поштивим.
Командор
Ненадійна то опора
Ввічливість і доброта
ключ до приязні людської,
а з пихатості дурної
ворожнеча вироста.
Ортуньйо
О, якби ж то знав пихатий,
що усі його клянуть,
що до нього тільки лють
можуть люди відчувати,
він волів би краще вмерти,
ніж образити когось.
Флорес
І усе те перенось,
що вчиня нечема впертий!
Як між рівних грубіянство
нерозумна дуже річ,
то з нерівними це бич,
це насильство і тиранство.
Тільки тут, як я гадаю,
ще не знає хлопчик цей,
чим скорять серця людей.
Командор
Я ж інакшу думку маю:
причепив до боку шпагу
і нашив хреста на груди,
то поєднуй же усюди
із одвагою повагу.
Флорес
Може, хтось тут інтригує,
посварити хоче вас?
Ортуньйо
То вертайся, маєш час.
Командор
Зараз я усе зясую.
Входить магістр Калатрави з прибічниками.
Магістр
Дон Фернандо, вибачайте,
що я вас не стрів раніш;
я тепер дізнався лиш,
що ви в місті.
Командор
Уважайте,
що я маю всі підстави
нарікати на прийом;
адже ясно нам обом
від магістра Калатрави
більшої до себе шани
міг би ждати командор,
як одна з його підпор.
Магістр
Правда ваша, любий пане
Я сердечно радий вам
і як друга обіймаю.
Командор
І на це я право маю:
важив я для вас життям
серед чварів і незгодин,
як святий отець нарік,
незважаючи на вік,
вас магістром.
Магістр
Згоден, згоден,
і клянуся цим хрестом
вашу вірність я ціную
і. як батька, вас шаную.
Командор
Магістр
Правда ваша, любий пане
Я сердечно радий вам
і як друга обіймаю.
Командор
І на це я право маю:
важив я для вас життям
серед чварів і незгодин,
як святий отець нарік,
незважаючи на вік,
вас магістром.
Магістр
Згоден, згоден,
і клянуся цим хрестом
вашу вірність я ціную
і. як батька, вас шаную.
Командор
Я вдоволений цілком.
Магістр
Що там чути про війну?[7]
Командор
Пильно слухать ви повинні
многоважні є новини.
Магістр
Я вас слухаю. Ну, ну!
Командор
Дон Родріго, не забудьте,
що магістром Калатрави
вас зробив великий воїн,
знаний всім отець ваш славний[8];
він ще вісім років тому
замість себе вас поставив;
королі і командори
всі на вибір цей пристали;
на посаді цій високій
вас затвердили і папи:
булли видали посвятні,
спершу Пій, а потім Павел,
з тим, щоб дон Хуан Пачеко[9],
старший в ордені Сант-Яго,
разом з вами врядував;
а як він помер, вся влада
перейшла до ваших рук,
хоч і юні ви літами;
тож тепер велить вам честь
виступати одностайно
із преславним вашим родом.
Ваші кревні всі вважають,
що по смерті дон Енріке
на Кастилью має право
дон Альфонсо Португальський,
що принцесу взяв Хуану;
є ще й інший претендент
Ісабелин муж, Фернандо,
королевич Арагонський,
та його права на спадок
більш сумнівні; весь ваш рід
за Хуану виступає,
що її ваш брат у перших[10]
взяв під свій надійний захист.
У такий непевний час
я, магістре, вам пораджу
наших лицарів зібрати
в місті орденськім Альмагро
й захопить Сьюдад-Реаль,
що лежить якраз на грані
Андалузії й Кастильї.
Війська треба небагато,
щоб це місто взяти боєм,
бо його охороняють
наголо одні міщани
та ще декілька ідальго,
що стоять за Ісабелу
й королем зовуть Фернандо.
Добре буде, дон Родріго,
тим усім нагнати жаху,
хто говорить, що цей хрест
затяжкий на ваше рамя.
Гляньте: графи Уруенья[11],
войовиті предки ваші,
вам показують з могили
у боях здобуті лаври,
ще й маркізи де Вільєна[12],
й інші воїни одважні,
ледве здужає підняти
їх усіх на крилах Слава.
То здійміть же білий меч,
хай в бою червоним стане,
як і орденський ваш хрест!
Як я можу називати
вас магістром Калатрави,
поки меч ваш володарний
буде білим, не багряним?
Хай шарлатом висяває
хрест на грудях, меч при боці,
ви ж, Хіроне, мужем станьте
і преславний храм безсмертя
ваших предків увінчайте!
Магістр
Командоре, будьте певні,
що в усобній цій війні
я на тій же стороні,
що й мої шляхетні кревні.
Якщо нам потрібно взяти
у бою Сьюдад-Реаль,
стане блискавкою сталь
у руці моїй завзятій.
І свої, й чужі тепер
будуть знати, будуть бачить,
що не згас мій пал юначий,
відколи мій дядько вмер.
З піхов вийму я меча
зчервоніє він од крові,
як і хрест наш пурпуровий,
хай усяк це поміча!
Ну, а де ж тепера ви?
Є у вас якісь солдати?
Командор
Їх у мене небагато,
та хоробрі, як леви,
з ними можна світ добуть!
А в Овечій тій Криниці
люди смирні, мов ягниці,
землю орють, скот пасуть,
всі не зучені до зброї.
Магістр
Ви в Криниці живете?
Командор
Вибрав я містечко те,
щоб пожити в супокої
Ну, та вам пора давно
ознаймить васалів збори.
Магістр
Ще сьогодні, командоре,
я ступлю у стремено.
(Виходять.)
Ява третяМайдан в Овечій Криниці.
Входять Пасквала й Лавренсія.
Лавренсія
Не вертався б він довіку!
Пасквала
Це такі твої думки?
Я ж гадала, навпаки,
ти в журбу впадеш велику.
Лавренсія
Щоб запавсь його і слід
до Овечої Криниці!
Пасквала
Ет, були вже гордівниці,
спершу серце наче лід:
він, мовляв, мені не люб,
а тоді з кохання плаче.
Лавренсія