Зараз він не ворог, Явдоха, він зараз повержений ворог, значить, будемо його лікувати за законами військового часу, як військовополоненого, заключив дядько Іван. Сідай, хлопець, сідай зручно на кожух, зараз тобі жінки рани намажуть. Лікувати. Розумієш?
Джьенкуе[9], відповів на запрошення жовнір, сідаючи, ай! закричав він від несподіванки.
До нього підійшла Василина:
А ну, покажи рану, вона розірвала штанину, так, осколок в нозі, операцію тобі будемо робити, терпи поки, як звуть тебе? запитала вона молоденького жовніра. Твоє імя?
Мам на імє Радзимиш, відповів жовнір.
Скільки ж тобі років? Лят скільки? запитав дядько Іван.
Мам дваджьешьчя лят[10], поляк показав двічі обидві долоні.
Двадцять, який молодий, сказала Одарка, а моєму Олесю буде тридцять, а серце матері болить.
Що ж з тобою робити? запитала Василина хлопця. Зараз самий раз операцію робити, сонце сідає, муха спати відлітає.
Ось тобі й маєш, ось і поїли кулешу, жалкував дядько Іван.
На ранок залишати втрата часу, продовжувала Василина, і запалення може піти, а там біди не оберешся. Будемо доставати, терпи, хлопець. Іван, неси дошки, давай, лягай на дошки. Явдоха, потримаєш його. Гликерія, дай йому пиття, баба Одарка, дайте йому щось в рот, щоб зціпив зуби.
Гликерія налила жовніру макового відвару, а баба Одарка піднесла стакан горілки.
На, випий, легше буде, пий залпом, не замислюйся, сказала вона.
Він слухняно ковтнув і обпік горло:
Горжки[11].
Пий, пий, до дна, підбадьорила баба Одарка.
Хлопець випив і відкинувся на дошках.
Василина кип'ятила інструмент на багатті в солоній воді, а потім пронесла ніж над вогнищем. Гликерія в цей час перетягувала ногу жовніра джгутом.
Ну, з Богом, Гликерія, тримай його, щоб не втік, сказала Василина, вимивши руки горілкою і розрізаючи рану.
Марічка в цей час обробляла рани на грудях драгуна. Їй дуже хотілося подивитися, як мати і Василина роблять операцію, але драгун був у забутті, перетягнути його до вогнища було клопітно, потому вона обстежувала його рани, поки сідало сонце.
Ти ба! Командир, мабуть, підходячи, сказав дядько Іван, бач, яке оздоблення, напевно оберст[12] драгунського полку, бачив я таких. Плащ дорогий, рукавички і штани шкіряні, бандолет[13] загубив, видно, в битві.
Дядько Іван, а чого їх драгунами називають?
У них прапорці з драконом, звідси і назва. Драгуни наближаються до противника вершки, потім спішуються і воюють, як піхота.
Рана у нього на спині глибока, сказала дівчина.
Що ж він кірасу[14] не надів? Вберігся би.
Мабуть, не встиг, дуже швидко наші наступали, відповіла Марічка, протираючи рани і змащуючи їх мазями на лікарських травах.
Так, наші соколи молодці! А Богдан Хмельницький славний гетьман, так я скажу. Сміливу операцію затіяв, розумну, козаків полягло мало, а ворог повержений. Іще і всю лядську[15] верхівку в полон взяли. Їхні жовніри відбивалися, а Потоцький з панами сиділи в своїх каретах, так їх усіх тепленьких і привезли в козацький стан. Перев'язала? Ну, нехай спить, накрий його кожухом. Пішли до вогнища, позвав дядько Іван.
Гликерія і Василина вже закінчували операцію.
Глянь, ще й викотили кулі, показала Гликерія, зашивай, Василина, кінське волосся встав.
А до чого волосся? запитав Іван.
6
Лях поляк (устар.)
7
Самойло Величко. Летопись, Летопись Самовидца, Симоновский П. И. Краткое описание о козацком малороссийском народе і о военных его делах. М., 1847. С. 139.
8
Жовнір солдат польської армії.
9
Дякую.
10
20 років.
11
Гірка.
12
Оберст Полковник посада, чин, військове звання офіцерського або командного складу.
13
Бандолет укорочений карабін.
14
Кираса лати, металевий панцир на спину й груди.
15
Лядська, ляська польська.