Мене у «Противних строфах» здивувала не тільки нецензурна лексика, ай нашарування публіцистики. Ви ж, мабуть, розумієте, наскільки такі речі недовготривалі впоезії
Безперечно, але людина, наприклад, я існую чи існував на той час, як політик, як громадський діяч. Я не задумувався, наскільки воно буде довговічне чи ні. Щось тебе припекло, і ти висловлюєшся в поезії; може, і не варто було так пристрасно захоплюватись, щоб аж матюкатися. Але таким був той час за емоційною напругою. Писалося і згодом усе воно викинулося, і непотрібне воно все Ловіння вітру
Ви належите до першого призову депутатів до парламенту. Тоді вдемократичному блоці було багато письменників. Очевидно, на них лягла певна відповідальність за мову йкультуру. Чи використали вони все, що від них залежало? Чи, може, втратили золотий шанс? Розумію, що це для вас доволі втомливе запитання
Та ні, зрозумійте просто такі речі: коли відбулося перше голосування за Президента і переміг Кравчук, то це стало характеристикою часу і суспільства. І Народна рада, яку очолював Юхновський, теж була ознакою часу. У ній перебувало 100120 осіб і ніколи більше. Відсоток демократів у парламенті й електорат, який голосував за Чорновола, був приблизно однаковий чверть. Тобто країна лише на одну чверть була готова до Незалежності. Це моя точка зору Через те й біди такі Письменники, які працювали в парламенті, хапались за будь-яку можливість, скільки вистачало їхнього розуміння, порядності й совісті Усе ж треба було виборювати. Навіть прапор і герб. Доходило до абсурдних ситуацій, коли Кравчук доказував і пояснював депутатам, немов дітлахам нетямущим. Мовляв, поїдете за кордон у якійсь делегації, тож паспорти треба мати Ну не можна ж так, якщо ми вільна держава Нарешті, проголосували з перевагою в один голос. Тепер вже й забули, і в голову нікому не прийде змінити прапор чи герб Елементарних речей добивалися надзусиллями. Мій приятель з Америки приїздив, коли ще не було Секретаріату Президента, а лише його бліда подобизна Канцелярія. Він привозив з Америки печатки, які замовлялися для президентської служби, в саквояжах. Веду до того, що нашу незалежність творили з нуля, живими руками. Це сьогодні здається, що так було завжди.
А тепер? Думаєте, ота чверть збільшилася?
Думаю, що дуже збільшилась. Але наша біда в тому, що у головних провідників і претендентів на владу найголовнішим є отой золотий телець долар. Навіть тоді, на початку хаотичних девяностих, було більше моральності, чистоти і порядності, аніж тепер, коли все перемішано з кровю, потом і грошима. Недавно я був у Вільнюсі на урочистому відзначені 20-річчя Народного фронту в Литві. Там ще хоч щось залишилося, бо люди говорили про принципи моральності й порядності. У нас уже й забули, що такі принципи колись існували на світі.
Література йшоу Чи поєднувані це речі?
Гадаю, треба подивитися на ті країни, в яких культура у вигіднішій ситуації. У німців, французів чи поляків. У них це все більш розмежоване і непоєднуване. Сен Джон Перс чи Пабло Неруда з усіма його комуністичними переконаннями чи Йоргос Сеферіс у грецькій поезії то це одне. Є і шоу, але то зовсім інші речі.
У шоу єелемент пропаганди. Можливо, українським письменникам не залишається нічого іншого, як пропагувати себе Ще таке питання Упоемі «Чорнобильська мадонна» ви створили негативний образ такого собі творчого жевжика, мазунчика долі. Відомо, що його прообразом був поет Віталій Коротич. Анещодавно до виданих творів Коротича ви написали позитивну передмову
Ой, та написав Мої друзі на неї відреагували гостро й негативно. Мовляв, у чоловіка й так гучний піар, а я ще більше підливаю масла Розумієте, це вже стало наче модою: кидати кістку ворожості між людьми. І все це вважається дискусією. Я за примирення і проти таких дискусій. Нічого доброго українській культурі вони не дають. Коли писав ту позитивну передмову, то хотів бодай трохи стерти гострі кути між українством і тими, що стоять за Коротичем.
Негативна йпозитивна роль літературних премій. Тобто само собою, що премія єстимулом для письменника, алеж, крім усього іншого, кожна така винагорода повязана з чіткими зобовязаностями, згідно зякими, скажімо, Чарльз Буковскі іне потикавсяб на «Нобеля» Так само іШевченківська Тобто премія як стимул для конюнктури ідля обмеження творчості
Мабуть, ви маєте рацію. Коли йшлося про те, кому присудити Нобелівську премію Чеславу Мілашу чи Ярославу Івашкевичу, то премію дали Мілашу. За те, що він був антирадянським, викладав в американському університеті і на Заході був більше знаний. Тоді як Івашкевич, на мою думку, більш талановитий і шанований у Польщі, мав Ленінську премію Тому ні про якого «Нобеля» не міг думати. Ось вам і ставлення до таланту з погляду конюнктури. Звичайно, кожна премія виставляє певні обмеження для письменника. Коли йдеться про Шевченківську, то найдикіше те, що її обговорює величезний загал людей. Якщо вже вибрали тих 1015 людей і довірили їм, то вже нехай вони самі Але оте загальне розмусолення, коли доярки хочуть впливати на літературний процес
Проте цього року склалося враження, що іШевченківський комітет, іписьменники-претенденти дійшли до якогось апофеозу
Цей рік для мене, мабуть, уже останній. Має бути інший склад комітету, іншого голову шукають Я був у кількох комітетах: при Гончареві, Дзюбі і оце за Лубківського. Я вже бачив різні варіанти проходження і так далі
Стільки подій, почуттів, емоцій за плечима Виж бо поет Можете сказати про себе, як про втомленого романтика?
Чи я втомлений романтик? Може, я людина, яка втомилася жити. На жаль, розвіялось надто багато ілюзій. Я їх усіх пережив і бачив, як вони на очах руйнувалися Можу відверто про це казати. І разом з тим стільки неймовірно цікавого і прекрасного існує у цьому житті! Знамениті виставки, які відбувалися в Національному художньому музеї: Пікассо, Параджанов, Піросмані, Гойя Усе це я сприймаю на «повну котушку» і радію. Тривожить, що дуже поволі формується політична система: вона на якомусь первинному освоєнні й заковтуванні влади і капіталу. Порівнюю нашу систему з болгарською, польською чи литовською. У мене залишилися контакти по політичній, літературній і кінематографічній лінії. У нас, на жаль, найпервинніша субстанція протодемократія. Через те так важко усе дається.
Розмовляла Уляна Глібчук
2008
Статті та есеї
Духовний меч Григорія Варсави Сковороди
Він приходить до нас сучасником не за примусовим покликом ювілею, а по святому праву володаря наших душ, за чистоту і благородство яких він і досі веде подвижницьке життя-боротьбу. Філософ був духовним мечем своєї доби, криця його думки гостра і витвережуюча, войовничий пал бездонний. Пристрасть агітатора і полеміста, вириваючись із теологічних нашарувань освіти і середовища, доби і різнорідних впливів, знаходить і в наших посипаних попелом Освенціма і Хіросіми серцях вдячний відгук.
Бодлер у дусі вірувань своєї доби твердив, що у кожної людини в будь-який момент життя наявні два імпульси, два устремління: до Бога один і до сатани другий.
Бажання Бога це духовне піднесення, бажання сатани це радість падіння в світ тіла. Сковорода, цей духовний вікінг, перебував у стані безперервного піднесення він вийшов на освоєння нових філософських материків, але, як найбагатший материк, відкрив і освоїв самого себе.
Дивуючись йому, його виснажливому максималізму, який доводив конфлікт між зовнішньою оболонкою людини і внутрішнім духовним ядром до граничної напруженості, дивуючись його вражаючим відкриттям в інтелектуальній сфері, шукаєш глибинне коріння цього дивного феномена словянської духовності. Звичайно ж, цей «південний парадокс» був останнім могутнім сплеском Києво-Могилянської академії. Дехто з дослідників шукав витоки його кипучого механізму в конфлікті між варварською структурою характеру козака і «душею елліна», та вже коли зайшла мова про варварство козаків, то багато з них закінчували європейські університети, та й сама Київська академія в своєму розквіті нічим не поступалась перед останніми.
І. Світ, який його ловив
Життя Сковороди в основному помістилось у тому часовому обширі, що був позначений царюванням двох жінок Єлизавети і Катерини II. Обидві силою захопили престол і проводили політику зміцнення самодержавства і розширення привілеїв дворянства. Правління обох імператриць позначилось посиленням кріпацтва, яке нічим не різнилось від рабства.
Нюанси і подробиці суспільного життя тієї епохи входили, хоча і досить опосередковано, в кров і плоть творчості Сковороди, були тим суспільно-політичним кліматом, у якому виростала і міцніла його непересічна особистість.