Турецький сувій узяв до рук Претвич. Пробігши очима рядки, староста з гнівом зімяв його.
Як добре, що ми розгромили цю наволоч! сказав Бернард.
Що там написано? нетерпляче спитав молодий князь.
Тут сказано, що якийсь паша Хусейн прибув до Очакова з трьома галерами. Він наказує татарам доставити йому сотню хлопчаків віком від восьми до тринадцяти років, щоби зробити з них яничарів.
Щось я не второпаю, насупив брови Дмитро. Як це зробити з них яничарів? Хіба яничарське військо набирають не з турків?
Ти помиляєшся, князю. Яничари це не турки, Претвич сплюнув на землю. Турецькі іроди творять жахливий злочин. Це у стократ гірше за торгівлю людьми. Уяви собі: вони захоплюють у полон малих хлопців і виховують їх так, щоб вони забули свою рідну землю, свою мову. Коротше, навертають їх у магометанську віру і роблять з них кровожерливих воїнів-яничарів, готових убити власну матір.
Господи! вражено мовив Вишневецький. Але ж це наймерзенніша підлість, яку лише можна уявити! Кляті турки отаким робом створюють зрадників з нашого люду Я помщуся їм за це! Присягаюся Святою Трійцею!
Князь нервово вийняв з піхов шаблю, тоді знову вклав її назад. Барський староста закликав отамана Якима Біловуса. Старий козак зявився через деякий час разом зі Скалозубом. Його сорочка була заплямована вражою кровю.
Браго, неси сюди медовуху! вигукнув Бернард. Треба відсвяткувати з хоробрими козаками перемогу над татарвою.
Ротмістр, зявившись на погук, поставив на колоду важкий глек із напоєм і почав розставляти склянки з товстого зеленого скла. Очі його збуджено блищали.
Вибачай, старосто, я в поході пити мед не буду, поважно промовив Біловус. Та й вам не раджу: підхмелений козак легка здобич для нехристів.
Андрій, що вже простяг був руку до чарки, після слів отамана поставив її назад, з сумом подивився на глек і зітхнув.
Я також не буду пити, сказав Дмитро. Випємо тоді, коли візьмемо Очаків.
Ну, а ми з Петром пригубимо по півчарки, відказав Бернард.
Тишу перервав Вишневецький.
Отамане Біловусе, розкажіть-но нам, як ви з Дашкевичем Очаків брали?
Старий козарлюга заплющив очі і провів долонею по сивому чубу.
Давно те було років із двадцять пять тому Але я добре памятаю гетьмана Дашкевича. То був славний воїн, він зібрав під своїми корогвами чотири тисячі козаків. Усіх поділив на сотні. Якимові очі палали внутрішнім вогнем. Я тоді був сотником у цьому війську, ми добре бусурманам давали жару
А куди ж поділося таке велике козацьке військо? перебив розповідь князь.
Дашкевич саме занедужав і вже перестав водити походи. От частина козаків і розбіглася. А коли гетьман помер, військо відтоді розділилось на окремі ватаги. Тож вони і донині ведуть здобичництво за Дніпровими порогами
Але ж як саме Остафій Дашкевич здобув Очаків? Претвич повернув розмову в колишнє русло. Нас цікавлять подробиці.
Авжеж, отаман підкрутив свого вуса. Усьому війську вдалося підійти до Очакова непомітно для ворогів. Ми з ходу атакували міські мури за годину до світанку. Турки нас не чекали і тому не змогли дати відсіч. Проте яничарів, що сиділи у старій фортеці, заскочити зненацька не вдалося. В очаківській фортеці, окрім яничарів, було ще півтисячі невільників турки їх планували послати в Царгород і чекали кораблі-каторги. Наш отаман вирішив звільнити бранців за будь-яку ціну. Ми тоді наготували багато довгих драбин. Дашкевич розмістив навколо замку всіх козаків, що мали самопали, і наказав лупити по турках без упину. Під захистом куль ми по драбинах вдерлися на мури й захопили фортецю.
Дякую за цікаву розповідь, Якиме, мовив князь. Що думає товариство? Може, нам вдасться захопити очаківський замок так, як це зробив Дашкевич?
Три роки тому ми також гадали, що фортецю можна захопити наскоком, усміхнувся Петро. Але турки відтоді зробили певні висновки.
Атож. Турки після походу Дашкевича укріпили фортецю: наростили мури, прокопали навколо стін рів, поставили великі гармати, вів далі Бернард. Ось тому під час першого походу нам довелося спасувати.
Ну гаразд, придумаємо щось на місці, як узяти оту очаківську цитадель, вирік Вишневецький.
Після цього почалися спогади про минулі битви з татарами. Увесь вечір Дмитро уважно слухав розповіді досвідчених воїнів. Але його переслідували думки про велике козацьке військо, яке існувало в недалекому минулому.
Ну гаразд, придумаємо щось на місці, як узяти оту очаківську цитадель, вирік Вишневецький.
Після цього почалися спогади про минулі битви з татарами. Увесь вечір Дмитро уважно слухав розповіді досвідчених воїнів. Але його переслідували думки про велике козацьке військо, яке існувало в недалекому минулому.
«Ех, якби мені мати таке військо думав про себе Вишневецький. Татар можна було б тоді у ріг зігнути. Як відновити колишнє військо Остафія Дашкевича? Як обєднати розрізнені козацькі ватаги?»
З цими думками князь заснув неспокійним сном.
* * *Великі зелено-сині хвилі з гуркотом накочувалися на камянистий берег, серед якого блищали плями жовтого піску. Білосніжні чайки пронизливо верещали, шугаючи над морськими хвилями в пошуках поживи. Хоч Вишневецький уперше бачив Чорне море, його погляд був прикутий до Очакова. Невеличке містечко мало форму неправильного трикутника і велетенським зубом випиналося у відкрите море. З боку суші Очаків був оточений суцільним камяним муром. У центрі була розташована велика деревяна брама, з двох боків захищена невеликими круглими баштами. Брама була зачинена, на її стулках блищали залізні пасмуги. На узбережжі височіла похмура фортеця з темного каміння. На міських стінах походжала озброєна сторожа, турки були одягнені в розцяцькований одяг, на головах високі тюрбани. Серед них виділявся білошкірий воїн у велетенській шапці, ззаду якої теліпався на вітру довгий шмат блискучої матерії.
Оно яничарська свиня, крізь зуби промовив Андрій, звертаючись до Дмитра.
Князь відчув у голосі Скалозуба хвилювання та лють і відігнув гілку куща, щоб краще бачити яничара.
Князю, мабуть, нам слід повернутися до табору, стурбовано прошепотів Матяш. Ми надто близько підійшли до турків нас можуть помітити
Ну гаразд, ідемо, я вже побачив усе, що хотів
Троє чоловіків, обережно скрадаючись, спустилися в глибокий яр, де були заховані коні, й через годину повернулися в табір, схований всередині байраку.
Вас усюди шукають! здалеку почувся голос Браги. Претвич зібрав військову раду, ідіть швидше!
Князь із супутниками прудко наблизились до широкого кола, де вже сидів Бернард, отаман Біловус і найбільш досвідчені воїни. Рада зібралася, щоб вирішити, як краще взяти Очаків.
Дмитро одразу розповів про результати їхньої розвідки навколо міста.
Дякую, князю, за важливу інформацію, роздумливо мовив Претвич. Мої гірші сподівання підтвердилися. Бусурмани знають, що поряд перебувають козаки, і тому укріпили очаківську браму та добре пильнують стіни. Що порадить товариство, як нам ліпше воювати?
А давайте-но спробуємо виманити турків з міста тим же чином, як ото татар у долину, запропонував Вишневецький. Скажімо, невеликий загін козаків скаче до Очакова, роздражнить яничарів, вони відчинять ворота, поженуться за козаками, і тоді ми атакуємо усіма силами й на турецьких плечах ускочимо в місто.
Це непоганий план, сказав Яким Біловус. Однак турки на нього не купляться, бо попереджені розбитими татарами і знають, що в околиці вештається багато козаків. Треба придумати щось хитріше.
Треба, щоб гаспиди самі відчинили перед нами браму Очакова, як ото троянці перед греками, докинув кілька слів Брага.
Ха-ха! засміявся Бернард. Турки не дурні, щоб відчинити ворота перед троянським конем!
Тоді треба зробити так, щоб османи вважали, що відкривають прохід для своїх, наголосив князь. Може, частину вояків перевдягти в татарський одяг? Ми підїдемо до брами, турки подумають, що то свої, і відчинять її.
Османи, перед тим як відчинити ворота, розпитають приїжджих та добре роздивляться їх. І те, що перед ними козаки, а не татари, вони швидко збагнуть, відказав Претвич. Проте думка непогана, тільки її треба вдосконалити. Очі старого воєначальника запалали вогнем. Я сам перевдягнуся в турецьке вбрання і вдаватиму з себе багатого турецького купця, що найняв для охорони татарський чамбул. Мовляв, на мене дорогою напали козаки і женуться за нами. Я з невеликим загоном підїду до воріт, прокричу цю вигадку вартовим. І саме тут на обрії зявляться наші. Яничари відкриють браму, ми захопимо її і будемо тримати до підходу козаків.
Добрий план, батьку Претвичу! похвалив Біловус. Сам Дашкевич хитрішого не придумав би
Я лише додумав ідею Вишневецького, промовив староста.